Ухвала суду № 74572770, 07.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

07 червня 2018 року м. Київ № 826/26755/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддів: Качура І.А., Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справуза позовомОСОБА_1 до1. Оболонського районного управління ГУ МВС України в місті Києві, 2. Головного управління МВС України в м. Києві, 3. Начальника відділу кадрового забезпечення ГУ МВС України в місті Києві Оболонського районного управління ГУ МВС України в місті Києві (начальника відділу кадрового забезпечення Управління поліції Оболонського району Головного управління Національної поліції України в місті Києві) Сененького Володимира Мирославовича, 4. Начальника кадрового забезпечення Головного управління МВС України в місті Києві (начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції України в місті Києві) Думи Богдана Миколайовича, 5. Заступника начальника відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУ МВС України в м. Києві Масовця Петра Степановича, 6. Начальника сектора боротьби зі злочинами пов'язаних з торгівлею людьми Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Полторацького Вячеслава Анатолійовича, 7. Начальника відділу дільничних інспекторів міліції Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Острогляда Віталія Миколайовича, 8. Оболонського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві, 9. Головного управління Національної поліції у м. Києві, 10 Міністерства внутрішніх справ Українитретя особа проМіністерство юстиції України визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом (з урахуванням заяв про зміну та доповнення позовних вимог) до Оболонського районного управління ГУ МВС України в місті Києві (далі - відповідач 1), Головного управління МВС України в м. Києві (далі - відповідач 2), Начальника відділу кадрового забезпечення ГУ МВС України в місті Києві Оболонського районного управління ГУ МВС України в місті Києві (начальника відділу кадрового забезпечення Управління поліції Оболонського району Головного управління Національної поліції України в місті Києві) Сененького Володимира Мирославовича (далі - відповідач 3), Начальника кадрового забезпечення Головного управління МВС України в місті Києві (начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції України в місті Києві) Думи Богдана Миколайовича (далі - відповідач 4), Заступника начальника відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУ МВС України в м. Києві Масовця Петра Степановича (далі - відповідач 5), Начальника сектора боротьби зі злочинами пов'язаних з торгівлею людьми Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Полторацького В’ячеслава Анатолійовича (далі - відповідач 6), Начальника відділу дільничних інспекторів міліції Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Острогляда Віталія Миколайовича (далі - відповідач 7), Оболонського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач 8), Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач 9), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 10), за участю третьої особи - Міністерство юстиції України (далі - третя особа) про:

1) визнання незаконним та скасування наказу ГУ МВС України в м. Києві №984 о/с від 05.11.2015 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пп «г» п. 64 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» затвердженого ПКМУ №114 від 29.07.1991 р.

2) зобов'язання відповідачів 2, 1 поновити позивача на посаді оперуповноваженого сектору боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві з 06.11.2015 року по 08.03.2017 року, рішення про поновлення на роботі піддати негайному виконанню;

3) стягнення з відповідача 1 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 р. по 08.03.2017 року;

4) зобов'язання відповідача-1 внести виправлення до трудової книжки позивача стосовно звільнення позивача;

5) визнання протиправними дій відповідача-3, що виразились у грубому порушенні трудових прав позивача, шляхом відмови в прийнятті та реєстрації рапорту позивача, я якому він виявив бажання проходити службу в поліції, трудову дискримінацію;

6) визнання протиправними дій відповідача-4, що виразились у грубому порушенні трудових прав позивача, шляхом умисного включення позивача до наказу №984 о/с від 05.11.2015 року про звільнення, незважаючи на те, що 05.11.2015 року він виявив бажання проходити службу в поліції та трудову дискримінацію;

7) зобов'язання відповідача 10 та 9 провести службове розслідування по факту протиправних дій Відповідача 1,2,3,4,5,6,7 та притягнути останніх до дисциплінарної відповідальності;

8) визнання протиправними дій відповідача 5, що виразились у грубому порушенні трудових прав позивача, шляхом умисного включення Позивача до наказу №1009 о/с від 05.11.2015 року про звільнення, незважаючи на те, що 05.11.2015 року він виявив бажання і проходити службу в поліції та трудову дискримінацію;

9) визнання протиправними дій відповідача 5 (Масовця П.С.), що виразились у грубому порушенні трудових прав Позивача, а саме п.2-1 КЗПП України, шляхом трудової дискримінації, а саме: а) підготовку та внесення інформації про те, що Позивач оскаржував дії керівництва ГУМВС в м. Києва до МВС та у судовому порядку, що призвело до незаконного звільнення Позивача; б) встановлення Масовцем П.С. невідповідності Позивача вимогам поліцейського, що призвело до незаконного звільнення;

10) стягнення з відповідача 2, 1 на користь позивача вихідну допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення та зобов'язати Відповідача 2, 1 виплатити Позивачу його середній заробіток за весь час затримки з моменту отримання письмової вимоги (07.12.2015 року) по день фактичного розрахунку на підставі ст. 117 КЗПП;

11) визнання протиправними дій начальника СБЗПТЛ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Полторацького В.А., що виразились у: а) фальсифікації інформації викладеної у службовій характеристиці від 05.11.2015 року, яка стала підставою для звільнення Позивача з роботи; б) розповсюдженні інформації яка принижує честь, гідність та ділову репутацію Позивача;

12) визнання протиправними дій начальника ВДІМ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Острогляда В.М., що виразились у: а) фальсифікації інформації викладеної у службовій характеристиці від 06.11.2015 року, яка стала підставою для звільнення Позивача з роботи; б) розповсюдженні інформації яка принижує честь, гідність та ділову репутацію Позивача;

13) зобов'язання відповідача 7 та відповідачів 1, 2,8,9,10 письмово спростувати відомості, поширені у службовій характеристиці від 05.11.2015 року виданій ОСОБА_1 шляхом видачі нової позитивної характеристики та приєднання її до особової справи. Зобов'язання відповідачів 2,8,9 прибрати вказану характеристику з особової справи Позивача;

14) зобов'язання відповідача 7 та відповідачів 1,2,8,9,10 письмово спростувати відомості, поширені у службовій характеристиці від 06.11.2015 року виданій ОСОБА_1 шляхом видачі нової позитивної характеристики та приєднання її до особової справи. Зобов'язання відповідачів 2,8,9 прибрати вказану характеристику з особової справи Позивача.

15) визнання протиправною бездіяльність МВС України та відповідача 2,9 що виразились у порушенні ст.49-2 КЗПП та п.64-г Положення затвердженого ПКМУ №114 від 29.07.91, шляхом не запропонування Позивачу роботи в підрозділі МВС та не встановлення можливості подальшого використання позивача на службі, що призвело до його звільнення.

16) визнання протиправною бездіяльність МВС України та відповідача 2,9, що виразились у недопущенні позивача до проходження атестації для визначення відповідності вимогам, що висуваються до поліцейських.

17) зобов'язання відповідача 9 зарахувати стаж служби в міліції з 06.11.2015 року по 08.03.2017 року до безперервного стажу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2015 року суддею Іщуком І.О. відкрито провадження в адміністративній справі № 826/26755/15, закінчено підготовче провадження по справі та призначено дану справу до судового розгляду.

В подальшому, у зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа № 826/26755/15 і не була ним розглянута, справу передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями, за результатом якого передано на вирішення Келеберді В.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2017 року суддею Келебердою В.І. справу № 826/26755/15 прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017р. №6216 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» та згідно з п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015р. №25), адміністративну справу №826/26755/15 повторно розподілено на суддю Амельохіна В.В.

Ухвалою суду від 06.11.2017р. справу №826/26755/15 прийнято до провадження судді Амельохіна В.В.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого сектору боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Оболонського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві.

Як зазначає позивач, відповідно до наказу ГУ МВС в м. Києві від 05 листопада 2015 року № 984 о/с його з 06 листопада 2015 року було звільнено з органів внутрішніх справ згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (скорочення штату), як працівника міліції, який відмовився від проходження служби в поліції, тобто не подав відповідну заяву, не виявив бажання.

Позивач вважає незаконним звільнення з роботи, оскільки воно відбулось із порушенням трудових прав та передбаченого законом порядку, зокрема відповідачами не надано можливості подальшого проходження служби в поліції шляхом пропонування інших посад, не доведено неможливості подальшого використання позивача на службі та не прийнято до уваги його рапорти щодо бажання проходити службу в поліції.

Крім того, позивач вказує на незаконні дії відповідачів 3 щодо відмови в прийнятті та реєстрації рапорту позивача, в якому він висловив бажання проходити службу в поліції; на думку позивача відповідач 4 вчинив незаконні дії щодо включення ОСОБА_1 до оскаржуваного наказу про звільнення, що є підставою для зобов'язання відповідачів 9,10 провести відповідне службове розслідування та притягнути відповідачів 1,2,3,4,5,6,7 до дисциплінарної відповідальності.

Позивач зазначає про порушення трудових прав з боку відповідача 5 шляхом трудової дискримінації, зокрема встановлення невідповідності позивача вимогам поліцейського, що призвело до незаконного звільнення; про протиправні дії відповідача 6, 7 з приводу фальсифікації інформації, викладеній у службовій характеристиці та розповсюдження інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача; а також вказує на протиправну бездіяльність МВС України та відповідачів 2, 9 щодо не пропонування позивачу роботи в підрозділі МВС України та не встановлення можливості подальшого використання на службі, та недопущення до проходження атестації для визначення відповідності вимогам, що висуваються до поліцейських.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі 1 та 2, Оболонське районне управління ГУ МВС України в місті Києві та Головне управління МВС України в м. Києві проти задоволення адміністративного позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні з підстав того, що позивача було попереджено про звільнення через скорочення штатів в силу закону України "Про Національну поліцію", та, що вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до вказаного Закону не є обов'язком роботодавця; органи МВС України не наділені повноваженнями щодо прийняття на службу до поліції. Оболонське районне управління ГУ МВС України в місті Києві також зазначило, що ОСОБА_1 подав рапорт про бажання проходити службу в поліції після прийняття оскаржуваного наказу.

Відповідач 10, Міністерства внутрішніх справ України у письмовому запереченні проти позову вказав на відсутність порушеного права позивача з боку МВС України і що останнє не наділене повноваженнями щодо переводу колишніх співробітників органів внутрішніх справ до Національної поліції.

Інші відповідачі письмових заперечень проти адміністративного позову до суду не надали.

При цьому, згідно листа Головного управління Національної поліції у м. Києві від 21.11.2017 року № 2821/125/26/01-2017:

- відповідач 4 - начальник управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві полковник поліції Дума Б.В., наказом ГУНП у м. Києві від 07.11.2015 № 65 був призначений заступником начальника управління - начальником відділу Управління інформаційних технологій ГУНП v о, Києві, однак наказом ГУНП у м. Києві від і 0.02.20і 6 № 123 о/с , відряджений до Міністерства внутрішніх справ;

- відповідач 5 - заступник начальний відділу інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві підполковник поліції Масовець П.С., наказом ГУ від 04.03.2016 № 204 о с звільнений зі служби в поліції, через хворобу;

- відповідач 3 - начальник відділу кадрового забезпечення Оболонського УП ГУНП у м. Києві підполковник поліції Сененький В.М., наказом ГУНП у м. Києві віл 30.11.2016 № 937 о/с звільнений зі служби в поліції, за власним бажанням;

- відповідач 6 - начальник сектору у складі відділу Оболонського УП ГУНП у м. Києві майор поліції Полторацький В.А., наказом ГУНП у м. Києві від 27.04.2016 № 337 о/с, для подальшого проходження служби, переведений до ГУНП в Київській області.

Третя особа - Міністерство юстиції України подало до суду письмові пояснення, відповідно до яких Міністерство юстиції України не може впливати на вірне застосування законодавства судом.

17.04.2018 року у судовому засіданні ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи та матеріали, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовних вимог, позивач зокрема просить:

- визнання протиправними дій начальника СБЗПТЛ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Полторацького В.А., що виразились у: а) фальсифікації інформації викладеної у службовій характеристиці від 05.11.2015 року, яка стала підставою для звільнення Позивача з роботи; б) розповсюдженні інформації яка принижує честь, гідність та ділову репутацію Позивача;

- визнання протиправними дій начальника ВДІМ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Острогляда В.М., що виразились у: а) фальсифікації інформації викладеної у службовій характеристиці від 06.11.2015 року, яка стала підставою для звільнення Позивача з роботи; б) розповсюдженні інформації яка принижує честь, гідність та ділову репутацію Позивача;

- зобов'язання відповідача 7 та відповідачів 1, 2,8,9,10 письмово спростувати відомості, поширені у службовій характеристиці від 05.11.2015 року виданій ОСОБА_1 шляхом видачі нової позитивної характеристики та приєднання її до особової справи. Зобов'язання відповідачів 2,8,9 прибрати вказану характеристику з особової справи Позивача;

- зобов'язання відповідача 7 та відповідачів 1,2,8,9,10 письмово спростувати відомості, поширені у службовій характеристиці від 06.11.2015 року виданій ОСОБА_1 шляхом видачі нової позитивної характеристики та приєднання її до особової справи. Зобов'язання відповідачів 2,8,9 прибрати вказану характеристику з особової справи Позивача.

Як було зазначено вище, вказані вимоги обґрунтовано, зокрема, тим, що факти, викладені відповідачами 6, 7 в службовій характеристиці від 05.11.2015 року та від 06.11.2015 року не підтверджені документально та порушують честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до ч.1 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Таким чином, спором адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб'єктами відносно їх прав та обов'язків, в конкретних правових відносинах, в яких один суб'єкт законодавчо уповноважений власно керувати поведінкою інших суб'єктів.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Приписами ч. 1 ст. 270 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Статтею 277 ЦК України передбачено також спеціальні способи захисту особистих немайнових прав, якими є право на спростування неправдивої інформації та право на відповідь.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи» визначено, що вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема, права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини /пункт 3/. Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства. Справи зазначеної категорії не можуть розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі спори не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому виступає суб'єкт владних повноважень /пункт 7/.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що вимоги про визнання недостовірної інформації щодо позивача, викладеної в службовій характеристиці, зобов'язання відповідача спростувати неправдиві відомості та видати нову позитивну характеристику не відносяться до публічно-правових правовідносин, тому не підлягають розгляду в адміністративній юрисдикції. Дані позовні вимоги слід вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі:якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття провадження в частині позовних вимог в порядку п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

На час подання адміністративного позову, позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, а тому питання щодо розподілу судового збору з бюджет не вирішувалося.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог про:

- визнання протиправними дій начальника СБЗПТЛ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Полторацького В.А., що виразились у: а) фальсифікації інформації викладеної у службовій характеристиці від 05.11.2015 року, яка стала підставою для звільнення Позивача з роботи; б) розповсюдженні інформації яка принижує честь, гідність та ділову репутацію Позивача;

- визнання протиправними дій начальника ВДІМ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Острогляда В.М., що виразились у: а) фальсифікації інформації викладеної у службовій характеристиці від 06.11.2015 року, яка стала підставою для звільнення Позивача з роботи; б) розповсюдженні інформації яка принижує честь, гідність та ділову репутацію Позивача;

- зобов'язання відповідача 6 та відповідачів 1, 2,8,9,10 письмово спростувати відомості, поширені у службовій характеристиці від 05.11.2015 року виданій ОСОБА_1 шляхом видачі нової позитивної характеристики та приєднання її до особової справи. Зобов'язання відповідачів 2,8,9 прибрати вказану характеристику з особової справи Позивача;

- зобов'язання відповідача 7 та відповідачів 1,2,8,9,10 письмово спростувати відомості, поширені у службовій характеристиці від 06.11.2015 року виданій ОСОБА_1 шляхом видачі нової позитивної характеристики та приєднання її до особової справи. Зобов'язання відповідачів 2,8,9 прибрати вказану характеристику з особової справи Позивача.

2. Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий суддя В.В. Амельохін

Судді: І.А. Качур

В.І. Келеберда