Рішення № 74572766, 07.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2018 року № 826/26755/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддів: Качура І.А., Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справуза позовомОСОБА_1 до1. Оболонського районного управління ГУ МВС України в місті Києві, 2. Головного управління МВС України в м. Києві, 3. Начальника відділу кадрового забезпечення ГУ МВС України в місті Києві Оболонського районного управління ГУ МВС України в місті Києві (начальника відділу кадрового забезпечення Управління поліції Оболонського району Головного управління Національної поліції України в місті Києві) Сененького Володимира Мирославовича, 4. Начальника кадрового забезпечення Головного управління МВС України в місті Києві (начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції України в місті Києві) Думи Богдана Миколайовича, 5. Заступника начальника відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУ МВС України в м. Києві Масовця Петра Степановича, 6. Начальника сектора боротьби зі злочинами пов'язаних з торгівлею людьми Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Полторацького Вячеслава Анатолійовича, 7. Начальника відділу дільничних інспекторів міліції Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Острогляда Віталія Миколайовича, 8. Оболонського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві, 9. Головного управління Національної поліції у м. Києві, 10 Міністерства внутрішніх справ Українитретя особа проМіністерство юстиції України визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом (з урахуванням заяв про зміну та доповнення позовних вимог) до Оболонського районного управління ГУ МВС України в місті Києві (далі - відповідач 1), Головного управління МВС України в м. Києві (далі - відповідач 2), Начальника відділу кадрового забезпечення ГУ МВС України в місті Києві Оболонського районного управління ГУ МВС України в місті Києві (начальника відділу кадрового забезпечення Управління поліції Оболонського району Головного управління Національної поліції України в місті Києві) Сененького Володимира Мирославовича (далі - відповідач 3), Начальника кадрового забезпечення Головного управління МВС України в місті Києві (начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції України в місті Києві) Думи Богдана Миколайовича (далі - відповідач 4), Заступника начальника відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУ МВС України в м. Києві Масовця Петра Степановича (далі - відповідач 5), Начальника сектора боротьби зі злочинами пов'язаних з торгівлею людьми Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Полторацького В’ячеслава Анатолійовича (далі - відповідач 6), Начальника відділу дільничних інспекторів міліції Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Острогляда Віталія Миколайовича (далі - відповідач 7), Оболонського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач 8), Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач 9), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 10), за участю третьої особи - Міністерство юстиції України (далі - третя особа) про:

1) визнання незаконним та скасування наказу ГУ МВС України в м. Києві №984 о/с від 05.11.2015 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пп «г» п. 64 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» затвердженого ПКМУ №114 від 29.07.1991 р.

2) зобов'язання відповідачів 2, 1 поновити позивача на посаді оперуповноваженого сектору боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві з 06.11.2015 року по 08.03.2017 року, рішення про поновлення на роботі піддати негайному виконанню;

3) стягнення з відповідача 1 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 р. по 08.03.2017 року;

4) зобов'язання відповідача-1 внести виправлення до трудової книжки позивача стосовно звільнення позивача;

5) визнання протиправними дій відповідача-3, що виразились у грубому порушенні трудових прав позивача, шляхом відмови в прийнятті та реєстрації рапорту позивача, я якому він виявив бажання проходити службу в поліції, трудову дискримінацію;

6) визнання протиправними дій відповідача-4, що виразились у грубому порушенні трудових прав позивача, шляхом умисного включення позивача до наказу №984 о/с від 05.11.2015 року про звільнення, незважаючи на те, що 05.11.2015 року він виявив бажання проходити службу в поліції та трудову дискримінацію;

7) зобов'язання відповідача 10 та 9 провести службове розслідування по факту протиправних дій Відповідача 1,2,3,4,5,6,7 та притягнути останніх до дисциплінарної відповідальності;

8) визнання протиправними дій відповідача 5, що виразились у грубому порушенні трудових прав позивача, шляхом умисного включення Позивача до наказу №1009 о/с від 05.11.2015 року про звільнення, незважаючи на те, що 05.11.2015 року він виявив бажання і проходити службу в поліції та трудову дискримінацію;

9) визнання протиправними дій відповідача 5 (Масовця П.С.), що виразились у грубому порушенні трудових прав Позивача, а саме п.2-1 КЗПП України, шляхом трудової дискримінації, а саме: а) підготовку та внесення інформації про те, що Позивач оскаржував дії керівництва ГУМВС в м. Києва до МВС та у судовому порядку, що призвело до незаконного звільнення Позивача; б) встановлення Масовцем П.С. невідповідності Позивача вимогам поліцейського, що призвело до незаконного звільнення;

10) стягнення з відповідача 2, 1 на користь позивача вихідну допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення та зобов'язати Відповідача 2, 1 виплатити Позивачу його середній заробіток за весь час затримки з моменту отримання письмової вимоги (07.12.2015 року) по день фактичного розрахунку на підставі ст. 117 КЗПП;

11) визнання протиправними дій начальника СБЗПТЛ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Полторацького В.А., що виразились у: а) фальсифікації інформації викладеної у службовій характеристиці від 05.11.2015 року, яка стала підставою для звільнення Позивача з роботи; б) розповсюдженні інформації яка принижує честь, гідність та ділову репутацію Позивача;

12) визнання протиправними дій начальника ВДІМ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Острогляда В.М., що виразились у: а) фальсифікації інформації викладеної у службовій характеристиці від 06.11.2015 року, яка стала підставою для звільнення Позивача з роботи; б) розповсюдженні інформації яка принижує честь, гідність та ділову репутацію Позивача;

13) зобов'язання відповідача 7 та відповідачів 1, 2,8,9,10 письмово спростувати відомості, поширені у службовій характеристиці від 05.11.2015 року виданій ОСОБА_1 шляхом видачі нової позитивної характеристики та приєднання її до особової справи. Зобов'язання відповідачів 2,8,9 прибрати вказану характеристику з особової справи Позивача;

14) зобов'язання відповідача 7 та відповідачів 1,2,8,9,10 письмово спростувати відомості, поширені у службовій характеристиці від 06.11.2015 року виданій ОСОБА_1 шляхом видачі нової позитивної характеристики та приєднання її до особової справи. Зобов'язання відповідачів 2,8,9 прибрати вказану характеристику з особової справи Позивача;

15) визнання протиправною бездіяльність МВС України та відповідача 2,9 що виразились у порушенні ст.49-2 КЗПП та п.64-г Положення затвердженого ПКМУ №114 від 29.07.91, шляхом не запропонування Позивачу роботи в підрозділі МВС та не встановлення можливості подальшого використання позивача на службі, що призвело до його звільнення;

16) визнання протиправною бездіяльність МВС України та відповідача 2,9, що виразились у недопущенні позивача до проходження атестації для визначення відповідності вимогам, що висуваються до поліцейських;

17) зобов'язання відповідача 9 зарахувати стаж служби в міліції з 06.11.2015 року по 08.03.2017 року до безперервного стажу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2015 року суддею Іщуком І.О. відкрито провадження в адміністративній справі № 826/26755/15, закінчено підготовче провадження по справі та призначено дану справу до судового розгляду.

В подальшому, у зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа № 826/26755/15 і не була ним розглянута, справу передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями, за результатом якого передано на вирішення Келеберді В.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2017 року суддею Келебердою В.І. справу № 826/26755/15 прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017р. №6216 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» та згідно з п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015р. №25), адміністративну справу №826/26755/15 повторно розподілено на суддю Амельохіна В.В.

Ухвалою суду від 06.11.2017р. справу №826/26755/15 прийнято до провадження судді Амельохіна В.В.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого сектору боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Оболонського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві.

Як зазначає позивач, відповідно до наказу ГУ МВС в м. Києві від 05 листопада 2015 року № 984 о/с його з 06 листопада 2015 року було звільнено з органів внутрішніх справ згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (скорочення штату), як працівника міліції, який відмовився від проходження служби в поліції, тобто не подав відповідну заяву, не виявив бажання.

Позивач вважає незаконним звільнення з роботи, оскільки воно відбулось із порушенням трудових прав та передбаченого законом порядку, зокрема відповідачами не надано можливості подальшого проходження служби в поліції шляхом пропонування інших посад, не доведено неможливості подальшого використання позивача на службі та не прийнято до уваги його рапорти щодо бажання проходити службу в поліції.

Крім того, позивач вказує на незаконні дії відповідачів 3 щодо відмови в прийнятті та реєстрації рапорту позивача, в якому він висловив бажання проходити службу в поліції; на думку позивача відповідач 4 вчинив незаконні дії щодо включення ОСОБА_1 до оскаржуваного наказу про звільнення, що є підставою для зобов'язання відповідачів 9,10 провести відповідне службове розслідування та притягнути відповідачів 1,2,3,4,5,6,7 до дисциплінарної відповідальності.

Позивач зазначає про порушення трудових прав з боку відповідача 5 шляхом трудової дискримінації, зокрема встановлення невідповідності позивача вимогам поліцейського, що призвело до незаконного звільнення; про протиправні дії відповідача 6, 7 з приводу фальсифікації інформації, викладеній у службовій характеристиці та розповсюдження інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача; а також вказує на протиправну бездіяльність МВС України та відповідачів 2, 9 щодо не пропонування позивачу роботи в підрозділі МВС України та не встановлення можливості подальшого використання на службі, та недопущення до проходження атестації для визначення відповідності вимогам, що висуваються до поліцейських.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі 1 та 2, Оболонське районне управління ГУ МВС України в місті Києві та Головне управління МВС України в м. Києві проти задоволення адміністративного позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні з підстав того, що позивача було попереджено про звільнення через скорочення штатів в силу закону України "Про Національну поліцію", та, що вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до вказаного Закону не є обов'язком роботодавця; органи МВС України не наділені повноваженнями щодо прийняття на службу до поліції. Оболонське районне управління ГУ МВС України в місті Києві також зазначило, що ОСОБА_1 подав рапорт про бажання проходити службу в поліції після прийняття оскаржуваного наказу.

Відповідач 10, Міністерство внутрішніх справ України у письмовому запереченні проти позову вказав на відсутність порушеного права позивача з боку МВС України і що останнє не наділене повноваженнями щодо переводу колишніх співробітників органів внутрішніх справ до Національної поліції.

Інші відповідачі письмових заперечень проти адміністративного позову до суду не надали.

При цьому, згідно листа Головного управління Національної поліції у м. Києві від 21.11.2017 року № 2821/125/26/01-2017:

- відповідач 4 - начальник управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві полковник поліції Дума Б.В., наказом ГУНП у м. Києві від 07.11.2015 № 65 був призначений заступником начальника управління - начальником відділу Управління інформаційних технологій ГУНП v о, Києві, однак наказом ГУНП у м. Києві від і 0.02.20і 6 № 123 о/с , відряджений до Міністерства внутрішніх справ;

- відповідач 5 - заступник начальний відділу інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві підполковник поліції Масовець П.С., наказом ГУ від 04.03.2016 № 204 о с звільнений зі служби в поліції, через хворобу;

- відповідач 3 - начальник відділу кадрового забезпечення Оболонського УП ГУНП у м. Києві підполковник поліції Сененький В.М., наказом ГУНП у м. Києві віл 30.11.2016 № 937 о/с звільнений зі служби в поліції, за власним бажанням;

- відповідач 6 - начальник сектору у складі відділу Оболонського УП ГУНП у м. Києві майор поліції Полторацький В.А., наказом ГУНП у м. Києві від 27.04.2016 № 337 о/с, для подальшого проходження служби, переведений до ГУНП в Київській області.

Третя особа - Міністерство юстиції України подало до суду письмові пояснення, відповідно до яких Міністерство юстиції України не може впливати на вірне застосування законодавства судом.

17.04.2018 року у судовому засіданні ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2018 року провадження в справі закрито щодо позовних вимог про:

визнання протиправними дій начальника СБЗПТЛ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Полторацького В.А., що виразились у: а) фальсифікації інформації викладеної у службовій характеристиці від 05.11.2015 року, яка стала підставою для звільнення Позивача з роботи; б) розповсюдженні інформації яка принижує честь, гідність та ділову репутацію Позивача;

- визнання протиправними дій начальника ВДІМ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Острогляда В.М., що виразились у: а) фальсифікації інформації викладеної у службовій характеристиці від 06.11.2015 року, яка стала підставою для звільнення Позивача з роботи; б) розповсюдженні інформації яка принижує честь, гідність та ділову репутацію Позивача;

- зобов'язання відповідача 6 та відповідачів 1, 2,8,9,10 письмово спростувати відомості, поширені у службовій характеристиці від 05.11.2015 року виданій ОСОБА_1 шляхом видачі нової позитивної характеристики та приєднання її до особової справи. Зобов'язання відповідачів 2,8,9 прибрати вказану характеристику з особової справи Позивача;

- зобов'язання відповідача 7 та відповідачів 1,2,8,9,10 письмово спростувати відомості, поширені у службовій характеристиці від 06.11.2015 року виданій ОСОБА_1 шляхом видачі нової позитивної характеристики та приєднання її до особової справи. Зобов'язання відповідачів 2,8,9 прибрати вказану характеристику з особової справи Позивача.

Розглянувши подані документи та матеріали, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого сектору боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, Оболонського районного управління ГУ МВС України в місті Києві.

Наказом ГУ МВС від 05 листопада 2015 року №984 о/с "Щодо особового складу" згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено 06 листопада 2015 року в запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-174658) оперуповноваженого сектору боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, Оболонського районного управління.

Незгода з вказаним наказом обумовили ОСОБА_1 на звернення до суду за захистом свого порушеного права та законних інтересів.

Відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі по тексту - Положення про проходження служби), визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

За таких підстав, досліджуючи правомірність звільнення позивача, суду належить встановити факт скорочення штатів та відсутність можливості подальшого використання позивача на службі.

Суд встановив, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Подільське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, і створено новий орган - Головне управління Національної поліції в Київській області.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1388 "Про організаційно штатні питання" вирішено вважати такими, що втратили чинність, штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств згідно з відповідним переліком змін у штатах, у тому числі скорочуються всі посади Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.

Таким чином, у межах спірних правовідносин встановлено скорочення штатів у зв'язку із ліквідацією територіальних органів Міністерства внутрішніх справ.

Пунктами 8, 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З наведених норм Закону України "Про Національну поліцію" слідує, що з дня його опублікування всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів; тобто, передбачено особливий порядок попередження про звільнення, відмінний від того, що встановлений Кодексом законів про працю України.

При цьому Закон України "Про Національну поліцію" прямо передбачив право вказаних вище осіб, попереджених про можливе майбутнє вивільнення, бути прийнятими на службу до поліції на запропоновані посади шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції; звільненню підлягають виключно ті працівники міліції, які після пропонування нових посад відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції на запропоновані посади.

Враховуючи, що Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIІI опублікований 06 серпня 2015 року в газеті "Голос України", відповідно 3-х місячний термін з дня опублікування закінчився 06 листопада 2015 року.

Наявні у справі докази підтверджують, що ОСОБА_1, виявивши бажання проходити службу в органах Національної поліції, подав до ГУ МВС рапорт від 03 листопада 2015 року (зареєстрований у приймальні ГУМВС в м. Києві 05 листопада 2015 року за вхідним №Д-1646-ОП).

Також колегією суддів встановлено, що позивачем аналогічний рапорт від 07.11.2015 року направлено поштою на адресу ГУМВС в м. Києві, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення.

Також, під час розгляду справи, зокрема, з позовної заяви позивача встановлено, що ним було також відповідний рапорт надіслано до Оболонського районного управління ГУ МВС України в місті Києві (05.11.2015 року) та Національної поліції у м. Києві (30.11.2015 року).

На підтвердження вказаного, позивачем надано копії відповідних фіскальних чеків.

При цьому, вказаний факт не було спростовано відповідачами 1, 2 та 9.

Таким чином, наведене свідчить, що ОСОБА_1 виявив(ляв) бажання проходити службу в поліції.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання Оболонського РУГУ та ГУ МВС на те, що рапорт позивача про бажання проходити службу в поліції поданий після прийняття оскаржуваного наказу, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи.

Також колегія суддів зазначає, що в будь-якому випадку неотримання відповідачами 1 та 2 рапорту ОСОБА_1, про прийняття на службу в поліцію не свідчить про відсутність такого бажання, оскільки за приписами Закону України "Про Національну поліцію" передбачається саме наявність бажання працівника проходити службу в поліції, при цьому не встановлено обов'язкової форми звернення при висловлюванні бажання про прийняття на службу до поліції.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідачами не надано доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 відмовився від проходження служби в поліції та/або не міг бути прийнятий на службу до поліції, зокрема через невідповідність вимогам, що ставляться до поліцейського.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутність відмови від проходження служби в поліції є достатньою підставою вважати, що позивач висловив бажання проходити службу в поліції.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачі 1 та 2 не надали суду доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 пропонувались будь-які посади в новостворених органах поліції та, що він не може бути прийнятий на службу до поліції, зокрема через невідповідність вимогам, що ставляться до поліцейського.

Наведене вказує, що відповідачі 1 і 2 не довели відсутність можливості подальшого використання позивача на службі, та, відповідно, наявності підстав для звільнення на підставі підпункту "г" пункту 64 Положення про проходження служби.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає звільнення ОСОБА_1, незаконним та приходить до висновку про скасування наказу ГУ МВС України в м. Києві №984 о/с від 05.11.2015 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пп «г» п. 64 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» затвердженого ПКМУ №114 від 29.07.1991 р. та про задоволення позовних вимог у цій частині.

З підстав, зазначених вище, підлягають задоволенню також вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління МВС України в м. Києві, що виразились у не запропонуванні ОСОБА_1 роботи в підрозділі МВС та не встановлення можливості подальшого використання позивача на службі, що призвело до його звільнення.

Поряд із цим вказані вимоги до МВС України та Головного управління Національної поліції у місті Києві, не можуть бути задоволені з підстав відсутності будь-яких правових відносин цих органів із позивачем.

Крім того, суд зазначає про помилкове посилання позивачем на статтю 49-2 Кодексу законів про працю України, яка регламентує порядок вивільнення працівників, оскільки спірні правовідносини врегульовані нормами Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", а не Кодексом законів про працю України.

За вказаних обставин, не підлягають до задоволення і вимоги про:

- визнання протиправними дій Начальника кадрового забезпечення Головного управління МВС України в місті Києві (начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції України в місті Києві) Думи Богдана Миколайовича, що виразились у грубому порушенні трудових прав позивача, шляхом умисного включення позивача до наказу №984 о/с від 05.11.2015 року про звільнення, незважаючи на те, що 05.11.2015 року він виявив бажання проходити службу в поліції та трудову дискримінацію;

- визнання протиправними дій Заступника начальника відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУ МВС України в м. Києві Масовця Петра Степановича, що виразились у грубому порушенні трудових прав позивача, шляхом умисного включення Позивача до наказу №1009 о/с від 05.11.2015 року про звільнення, незважаючи на те, що 05.11.2015 року він виявив бажання і проходити службу в поліції та трудову дискримінацію, оскільки у справі відсутні докази вчинення відповідачами 4 та 5 дій щодо умисного включення ОСОБА_1 до оскаржуваного наказу та його трудової дискримінації, а скасування наказу ГУ МВС наказу №984 о/с від 05.11.2015 року о/с "Щодо особового складу" в частині звільнення позивача є достатнім способом захисту порушеного права.

Що стосується вимог про зобов'язання внести зміни до трудової книжки позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з пунктом 2.4 зазначеної Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Таким чином, порядок ведення трудової книжки передбачає, що записи до неї вносяться на підставі відповідних наказів роботодавця, який, в свою чергу, у разі виникнення судового спору має бути прийнятий після набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки після скасування в судовому порядку оскаржуваного наказу в частині, що стосується позивача та поновлення його на посаді, відповідач має прийняти відповідний наказ, на підставі якого працівником кадрової служби будуть внесені відповідні записи до трудової книжки позивача, у зв'язку з чим до набрання судовим рішенням законної сили вимоги про спонукання відповідача внести такі записи є передчасними.

Колегія суддів також зазначає, що безпідставними є також вимоги про зобов'язання відповідача 10 та 9 провести службове розслідування по факту протиправних дій Відповідача 1,2,3,4,5,6,7 та притягнути останніх до дисциплінарної відповідальності, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Втім, суд зазначає про відсутність у справі доказів звернення позивача до МВС України та Головного управління Національної поліції у місті Києві із проханням провести службове розслідування у відношенні відповідачів 1,2,3,4,5,6,7, а також доказів порушення вказаними відповідачами службової дисципліни, що вказує на відсутність підстав для зобов'язання провести службове розслідування.

Крім того, Головне управління Національної поліції у місті Києві не є уповноваженим органом по відношенню до вказаних відповідачів.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Начальника відділу кадрового забезпечення ГУ МВС України в місті Києві Оболонського районного управління ГУ МВС України в місті Києві (начальника відділу кадрового забезпечення Управління поліції Оболонського району Головного управління Національної поліції України в місті Києві) Сененького Володимира Мирославовича, які виразились у грубому порушенні трудових прав позивача, шляхом відмови в прийнятті та реєстрації рапорту позивача, я якому він виявив бажання проходити службу в поліції, трудову дискримінацію, колегія суддів звертає увагу на відсутність у справі відповідних доказів, які б підтверджували, що відповідач 3 відмовив в прийнятті та реєстрації рапорту ОСОБА_1 або вчиняв дії по трудовій дискримінації, та приходить до висновку про відмову у позові в даній частині.

Також колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на факт трудової дискримінації, які полягають у встановлені невідповідності його критеріям поліцейського, оскільки в силу положень стаття 2-1 Кодексу законів про працю України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоровця, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.

При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували дискримінацію в розумінні вищевказаної статті, а отже підстав для задоволення вимоги про визнання протиправними дій відповідача 5 (Масовця П.С.), що виразились у грубому порушенні трудових прав позивача, а саме п.2-1 КЗПП України, шляхом трудової дискримінації, а саме: а) підготовку та внесення інформації про те, що Позивач оскаржував дії керівництва ГУМВС в м. Києва до МВС та у судовому порядку, що призвело до незаконного звільнення Позивача; б) встановлення Масовцем П.С. невідповідності позивача вимогам поліцейського, що призвело до незаконного звільнення, у суду немає.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що позивачем під час розгляду справи не надано копії листа від 22.01.2016 року № 25/48-оп-вх, на який посилається в позовні заяві, як підставу протиправності дій відповідача 5.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльність МВС України та відповідача 2,9, що виразились у недопущенні позивача до проходження атестації для визначення відповідності вимогам, що висуваються до поліцейських, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

При цьому, п. 9 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону не передбачає проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

У спірних правовідносинах встановлено, що позивач є особою, яка виявила бажання проходити службу у поліції, подавши відповідний рапорт, однак його було незаконно звільнено, чим позбавлено права на прийняття до служби в поліції у порядку п. 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію".

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що згідно Наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві, від 09.03.2017 року № 221 о/с, позивач станом на час розгляду вказаної справи працює на посаді оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого) сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 (з обслуговування житлового масиву «Воскресенка») у Дніпровському управління поліції, без доступу до інформації з грифами секретності «цілком таємно» та «таємно», з посадовим окладом 2 500, 00 грн., з присвоєнням спеціального звання «Рядовий поліції» та закріпленням за ним спеціального жетону з індивідуальним номером № 0053266.

Отже в даному випадку підстав для задоволення вимоги про визнання протиправною бездіяльність МВС України та відповідача 2,9, що виразились у недопущенні позивача до проходження атестації для визначення відповідності вимогам, що висуваються до поліцейських, немає.

В частині позовних вимог про:

- зобов'язання відповідачів 2, 1 поновити позивача на посаді оперуповноваженого сектору боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві з 06.11.2015 року по 08.03.2017 року, рішення про поновлення на роботі піддати негайному виконанню;

- стягнення з відповідача 1 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 р. по 08.03.2017 року;

- стягнення з відповідача 2, 1 на користь позивача вихідну допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення та зобов'язати Відповідача 2, 1 виплатити Позивачу його середній заробіток за весь час затримки з моменту отримання письмової вимоги (07.12.2015 року) по день фактичного розрахунку на підставі ст. 117 КЗПП, суд звертає увагу на наступне.

Як визначає пункт 24 Положення про проходження служби, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Таким чином, позивач має бути поновлений на попередній посаді з 06.11.2015 року з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Вказане є достатнім засобом захисту порушеного права позивача, а тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог позивача про зобов'язання відповідача 9 зарахувати стаж служби в міліції з 06.11.2015 року по 08.03.2017 року до безперервного стажу.

Вище встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" ліквідовано як юридичну особу публічного права Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Подільське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.

Проте на час розгляду вирішення справи відповідно до сайту Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві відсутні, що є підставою для поновлення позивача на попередній посаді, а саме на посаді оперуповноваженого сектору боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Оболонського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві та задовольнити позовні вимоги у цій частині.

У той же час, щодо позовних вимог про стягнення вихідної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення, позивач посилається на статтю 44 Кодексу законів про працю України, згідно з якою при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Однак, суд звертає увагу, що згідно пояснення позивача на доводи викладені в запереченні відповідача 1 від 23.02.2016 року (а.с. 149. т. І), останній зазначає, що вихідна допомога йому була виплачена, що в свою чергу вказує на відсутність правових підстав для задоволенні відповідної вимоги.

Що стосується вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року №21-395а13.

Згідно довідки про доходи № 3 від 27.03.2018 року, виданої ліквідаційною комісією Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, за останні 2 місяці роботи позивач отримав 9 863, 14 грн. (3 716, 27 грн. у вересні 2015 та 6 146, 87 грн. - жовтень 2015).

За останні 2 місяці роботи позивачем відпрацьовано 43 робочих дні (22 робочих дні у вересні 2015 та 21 - жовтень 2015).

Отже, середньоденна заробітна плата позивача складає 229, 37 грн. (9 863, 14 грн. грн./43 робочих дні).

Як зазначалося вище, згідно Наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві, від 09.03.2017 року № 221 о/с, позивач станом на час розгляду вказаної справи працює на посаді оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого) сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 (з обслуговування житлового масиву «Воскресенка») у Дніпровському управління поліції.

Тобто, 09.03.2017 року є днем з якого позивача поновлено на службі в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого) сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1(з обслуговування житлового масиву «Воскресенка») у Дніпровському управління поліції.

Виходячи з поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, в даному випадку з 06.11.2015 по 08.03.2017 роки, що становить 338 робочих днів.

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу становить 77 527,06 грн. (229, 37 грн. грн.*338 робочих днів).

В частині позовних вимог про зобов'язання виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки з моменту отримання письмової вимоги (07.12.2015 року) по день фактичного розрахунку на підставі ст. 117 КЗПП., суд керується наступним.

У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 у справі №21-8а15 наголошено, що у регулюванні проходження служби співробітниками органів внутрішніх справ пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/202 зауважено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.

Оскільки, Положення про проходження служби не передбачає відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, суд вважає допустимим застосувати у цій частині загальні норми трудового законодавства.

Так, стаття 116 Кодексу законів про працю України встановлює, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Позивачем доказів фактичного розрахунку з ним відповідачами 1 та 2 суду надано не було, у зв'язку із чим відповідна вимога до задоволення також не підлягає.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді оперуповноваженого сектору боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, Оболонського районного управління ГУ МВС України в місті Києві та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

На час подання адміністративного позову, позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.

Сторонами не надано доказів понесення судових витрат, відтак судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в м. Києві № 984 о/с від 05.11.2015 року "Щодо особового складу" в частині звільнення ОСОБА_1.

3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в м. Києві щодо не запропонування ОСОБА_1 інших посад та не встановлення можливості подальшого використання на службі

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, Оболонського районного управління ГУ МВС України в місті Києві, з 06.11.2015 року.

5. Стягнути з Оболонського районного управління ГУ МВС України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.11.2015р. по 08.03.2017р. у розмірі 77 527, 06грн.

6. Допустити постанову у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, Оболонського районного управління ГУ МВС України в місті Києві та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4816,77грн. (чотири тисячі вісімсот шістнадцять гривень, 77 копійок) до негайного виконання.

7. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя В.В. Амельохін

Судді: І.А. Качур

В.І. Келеберда