Ухвала суду № 74572699, 05.06.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

05 червня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/391/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Брезіної Т.М.,

суддів Боднарюка О.В.,

Левицького В.К.,

за участю:

секретаря судового засідання Косменко Х.В.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Літвіна С.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення документів ОСОБА_4, наданих для призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності II групи, внаслідок травми та поранення, отриманих під час виконання обов'язків військової служби, відповідно Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- скасувати пункт 192 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 38 від 03 червня 2016 р.;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу, у зв'язку із настанням інвалідності II групи, внаслідок поранення (контузії), пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" у розмірі 243600,00 гривень.

Крім того, в поданому позові позивач просив поновити строк звернення до суду.

Ухвалою суду від 10.05.2018 р. відкрито провадження у справі №824/391/18-а та призначено підготовче засідання на 05.06.2018 р.

04.06.2018 р. представник відповідача подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду, яка обґрунтована тим, що про прийняття оскаржуваного рішення позивачу повідомлено 29.06.2016 р. Зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду, визначений ст. 122 КАС України.

В підготовчому судовому засіданні, призначеному на 05.06.2018 р. представник позивача просив поновити строк звернення до суду. Вказав, що про порушення прав його довіритель дізнався у квітні 2018 року, коли звернувся до адвоката за правовою допомогою.

Представник відповідача просив залишити позов без розгляду.

Розглянувши клопотання учасників справи, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду та відповідно наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Чернівецького обласного військового комісаріату із заявою про направлення документів до Міністерства оборони України для нарахування та виплати одноразової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно змісту протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03.06.2016 р. №38 вирішено повернути документи на доопрацювання особам з числа колишніх військовослужбовців, в тому числі, ОСОБА_4 (а.с. 21).

З матеріалів справи видно, що 29.06.2016 р. ОСОБА_4 Чернівецьким обласним військовим комісаріатом було направлено лист за вих. №4835, в якому повідомлено про зміст рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, а саме повернення документів на доопрацювання із зазначенням підстав повернення (а.с. 51).

Представник позивача не заперечує, що про прийняте комісією рішення щодо повернення документів на доопрацювання його довіритель дізнався у червні 2016 р. Пояснив, що у зв'язку із необхідністю надати додаткові документи, які свідчать про причину та обставини поранення його довіритель звертався до архіву Міністерства оборони Російської федерації.

Так, 01.03.2017 р. позивачу направлена відповідь філіалу Центрального архіву Міністерства оборони Російської федерації від №8-44к, за змістом якої останньому повідомлено про те, що підтвердити лікування у військовій установі немає можливості так, як документи за вказаний період (1968 р.) в архів військово-медичних документів на зберігання не надходили (а.с. 19).

04.04.2017 р. з Центрального архіву Міністерства оборони Російської федерації в м.Подольськ Московської області на ім'я ОСОБА_4 направлено архівну довідку за №4/61758, за змістом якої повідомлено, що в книзі алфавітного обліку особового складу 1143 зенітного артилерійського полку за 1964-1970 рр. значиться ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, призваний Хотинським РВК Чернівецької області 13.09.1965 р. Також зазначено, що книги обліку надзвичайних ситуацій 1143 зенітного артилерійського полку за 1968 р. на зберігання в Центральний архів МО РФ не поступали (а.с. 20).

На запитання суду щодо зволікання із зверненням до суду з даним позовом після отримання позивачем листів з архівів РФ від 01.03.2017 р. та 04.04.2017 р. представник позивача пояснив, що його довіритель є інвалідом та не зміг звернутися до суду за захистом свого порушеного права через необхідність постійного лікування. Доказів, які підтверджують тривале лікування його довірителя представником позивача подано не було.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

У відповідності до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Під строком звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов'язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою.

У відповідності до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У відповідності до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає, що причини пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом не є поважними, оскільки позивач та його представник не надав належних доказів на підтвердження неможливості звернутися до суду в строк, визначений чинним законодавством. Представником позивача не доведено поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, будь-яких інших обґрунтованих доказів суду не надано. Відтак, клопотання про поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Також суд звертає увагу на те, що згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, висвітленою в рішеннях "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" від 22 жовтня 1996 року, "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12 березня 2009 року, "право на суд" гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не є абсолютним, воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки звернення до суду (позовної давності). Отже, прийняття рішення про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду та при умові, що вказані ним у заяві про поновлення такого строку підстави визнані судом неповажними - не є порушенням права позивача на доступ до суду.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 180 КАС України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує заяви та клопотання учасників справи. У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд, зокрема, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи те, що причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом, на які посилався позивач визнані судом неповажними, адміністративний позов слід залишити без розгляду.

При цьому, варто зазначити, що згідно змісту оскаржуваного позивачем рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 38 від 03.06.2016 р. та листа Чернівецького обласного військового комісаріату від 29.06.2018 р. №4835 після надання позивачем повного пакету документів вони будуть повторно направлені на розгляд комісії Міністерства оборони України.

З огляду на викладене, керуючись статтями 183, 240, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку на звернення до суду відмовити.

2. Заяву представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду - задовольнити.

3. Позов ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Ухвалу в повному обсязі складено 08 червня 2018 р.

Головуючий суддя Т.М. Брезіна

Судді О.В. Боднарюк

В.К. Левицький