Рішення № 74572499, 04.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

04 червня 2018 р. справа №820/3554/18

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова , в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова у формі протоколу від 11 квітня 2018 року №172257/38 про відмову в переході ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу";

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 в органах державної податкової служби з 30.01.1997 по 11.05.2006 та з 03.10.2006 по 22.12.2014 на посадах, на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання та перевести ОСОБА_1 з 02 квітня 2018 року на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі заяви від 02.04.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що досягнувши необхідного пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», а також за наявності необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби - 23 роки 09 місяців 23 дні, 02.04.2018 звернулася до Пенсійного фонду із заявою про перехід з пенсії за віком, у порядку Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» на пенсію за віком, у порядку Закону України «Про державну службу». Проте, за результатами розгляду заяви позивача, відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу у переході на пенсію за віком, згідно Закону України «Про державну службу» з підстав, що це не передбачено чинним законодавством.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - Саніної Т.О. через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у відповідності до чинного законодавства, вважаючи, що стаж роботи позивача 17 років 6 місяців та 12 днів в органах державної служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховується до стажу роботи на посадах відповідних категорій посад державних службовців.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неприбуття суду не повідомив.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст. 205 КАС України суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача.

Позивач - ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити, посилаючи на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Заслухавши пояснення позивача, а також враховуючи письмовий відзив на позив, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в Московському районі Песійному фонді України м. Харкова, як особа, яка отримує пенсію за віком на загальних підставах, тобто на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

02.04.2018 позивач звернулася до УПФУ в Московському районі м. Харкова із заявою про перехід з пенсії за віком, у порядку Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» на пенсію за віком, у порядку Закону України «Про державну службу». До вказаної заяви було додано відповідний пакет документів:

- копія трудової книжки;

- Довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 02.04.2018 р. за №218/Д/20-38-05-30 про посадовий оклад, надбавку за ранг (радник податкової та митної справи III рангу), надбавку за вислугу років (50%) за стаж державної служби 23 роки;

- Довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 02.04.2018 р. за №219/Д/20-38-05-30 про суму премії місячної за березень 2018 року.

Відповідно до ч.3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

За результатами розгляду заяви позивача від 02.04.2018, УПФУ в Московському районі м. Харкова прийнято рішення від 11 квітня 2018 року №172257/38 про відмову в переході ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Як вбачається зі змісту вказаного рішення, відповідачем було відмовлено з підстав, що період роботи позивача в органах державної податкової служби на посадах, пі час перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховується до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Водночас, у вказаному рішенні зазначено, що період роботи працівників місцевих державних податкових адміністрацій на посадах, в період перебування на яких були встановлені ранги державних службовців, підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Отже, до стажу державної служби ОСОБА_1 можливо зарахувати 6 років З місяці 11 днів. Неможливо зарахувати до стажу державної служби періоди роботи в органах Державної податкової адміністрації м. Харкова 17 років 6 місяців 12 днів: з 30.01.1997р. по 11.05.2006р. по результатам атестації було присвоєно персональне звання інспектора податкової служби 1 рангу; з 03.10.2006 по 31.12.2014р. присвоєно чергове спеціальне звання - радника податкової служби 3 рангу (а.с. 16-18).

Дослідивши докази, суд зазначає, що для правильного вирішення цього спору слід встановити, чи поширюється визначене п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" право осіб щодо призначення пенсії на правовідносини, що виникають при переведенні пенсіонерів з одного виду пенсії на інший.

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889- VIII від 10 грудня 2015 року, у якому передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889- VIII від 10 грудня 2015 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII (із змінами, внесеними згідно із Законами України від 27.03.2014 р. N 1166-VII, від 28.12.2014 р. N 76-VIII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до і січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом (тобто до 01.05.2016 року) мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, встановлено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до ч. 2 ст.46 Закону України №889-VIII. До стажу державної служби зараховуються: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889- VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом ( до 01.05.2016р.) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Згідно пункту 6 вище зазначеного Порядку 229 стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію, відповідно до положень вказаної статті, є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому зазначений вік визначається ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Тобто, до 01.05.2016 право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перехід на пенсію державного службовця позивачем було дотримано вимоги передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 щодо відповідного віку і страхового стажу. Для жінок зазначений вік визначається ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме право на пенсію за віком мають жінки після досягнення ними 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року, а також передбачені вимоги п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу» - стаж державної служби не менше 20 років.

Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" № 889 - VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.

Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 - VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889 - VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016, є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

З матеріалів справи та доводів письмового відзиву на позов вбачається, що єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу є недостатність стажу державної служби у позивача.

Судами встановлено, що позивачем відповідно до положень Закону України присягу державного службовця прийнято 28.05.1996, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.21).

30.01.1997 за результатами атестації присвоєно персональне звання інспектора податкової служби третього рангу, 01.05.2000 присвоєно чергове персональне звання: інспектор податкової служби другого рангу, 05.05.2004 присвоєно чергове спеціальне звання: інспектор податкової служби першого рангу, 07.10.2008 присвоєно чергове спеціальне звання радника податкової служби третього рангу, 01.07.2013 присвоєно 11 ранг державного службовця, 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи третього рангу.

Як вбачається з матеріалів справи, загальний стаж роботи позивача складає 40 років, 01 місяць, 21 день , в тому числі стаж державної служби - 23 роки, 09 місяців, 23 дні, із них: 5 років 2 місяці 19 днів в Управлінні капітального будівництва Харківського міськвиконкому, 4 місяці 21 день в Головному управлінні праці та соціального захисту населення Харківської обласної адміністрації та 18 років 2 місяці 13 днів в органах державної податкової служби.

Водночас, суд зазначає, що стаж роботи позивача на державній службі підтверджується довідкою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 02.04.2018 №218/Д/20-38-05-30, складеної відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 "Порядку обчислення стажу державної служби", загальний стаж державної служби в органах державної податкової служби станом на 22 грудня 2014 року становить 23 роки, у якій зазначено складові заробітної плати, а саме один з них: - надбавка за вислугу років (50%), спеціальне звання радник податкової та митної справи третього рангу.

Проте, до стажу державної служби відповідачем зараховано лише 6 років 3 місяці 11 днів, періоди роботи в органах державної податкової служби тривалістю 17 років 6 місяців 12 днів відповідач до стажу державної служби не врахував, а саме: з 30.01.1997 по 11.05.2006 та з 03.10.2006 по 22.12.2014 - на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання. Відповідачем зазначено, що цей період роботи не може бути визнаний стажем державної служби у цілях застосування п.10 та п. 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-УІІІ.

При цьому, суд зазначає, що позивач під час роботи на відповідних посадах в органах державної податкової служби (маючи спеціальне звання), як державний службовець, сплачувала за підвищенною ставкою єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон № 3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Спеціальним Законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» .

Згідно ч. 1ст. 4 цього Закону, державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин другої, третьої цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, - відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2007 року № 778, забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.

Відповідно до положень Закону №509-ХІІ посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини 5, 6 статті 15 цього Закону).

Статтею 6 цього Закону передбачено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Отже, за період роботи позивача в органах посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 по справі №21-340а13 стосовно того, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.

Водночас, суд зауважує, що вказана правова позиція не суперечить правовій позиції, що викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 по справі №295/16375/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення з заявою про призначення пенсії за віком у позивача наявний 20-ти річний стаж роботи на посаді, віднесеної до категорій посад державних службовців, а тому відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправною.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова у формі протоколу від 11.04.2018 №172257/38 про відмову в переході ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання УПФУ в Московському районі м. Харкова зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 в органах державної податкової служби з 30.01.1997 по 11.05.2006 та з 03.10.2006 по 22.12.2014 на посадах, на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, а також зобов'язання відповідача провести ОСОБА_1 з 02 квітня 2018 року на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі заяви від 02.04.2018.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, суд присуджує позивачу з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 07.05.2018 №18866253 ( а.с.4).

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 205, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова у формі протоколу від 11 квітня 2018 року №172257/38 про відмову в переході ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 в органах державної податкової служби з 30.01.1997 по 11.05.2006 та з 03.10.2006 по 22.12.2014 на посадах, на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова перевести ОСОБА_1 з 02 квітня 2018 року на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі заяви від 02.04.2018 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, поштовий індекс АДРЕСА_1) у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено 11 червня 2018 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.