Рішення № 74572496, 06.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 червня 2018 р. № 820/2406/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тітова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича до Державного реєстратора Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефана Олександра Анатолійовича , треті особи - ОСОБА_3, Фермерське господарство "Русіна Івана Михайловича" про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати таким, що прийняте з порушенням вимог законодавства України та скасувати рішення державного реєстратора Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефана Олександра Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 33385368 від 10.01.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувальне рішення державного реєстратора Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефана Олександра Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 33385368 від 10.01.2017 року позивач вважає незаконним, прийнятим без дотримання вимог чинного законодавства та є протиправним і таким, що порушує права та інтереси Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича, а тому підлягає скасуванню. На адресу суду позивач надав клопотання, в якому просив суд розглянути справу без його участі.

Відповідач та треті особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, які міститься в матеріалах справи.

Враховуючи відомості про належне повідомлення сторін про час, дату та місце розгляду справи, враховуючи положення ч.9 ст.205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Фермерське господарство Строгого О.Ф. зареєстровано у встановленому Законом порядку та перебуває на обліку в Зміївському відділенні Харківської ОДШ.

Відповідно до Державного акту серія НОМЕР_2 від 19 квітня 2004р. виданого на підставі розпорядження Зміївської райдержадміністрації №145 віл 28.03.2003р, ОСОБА_3 (Орендодавець) є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 3, 32 гектарів, яка розташована на території Геніївської селищної ради.

03 січня 2005 року між ОСОБА_3 та Позивачем було укладено договір оренди землі (далі Договір) строком на десять років, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку.

Вказаний Договір 01 липня 2008 року було зареєстровано у Зміївському районному відділі ХРФ ДП «Центр ДЗК» за № 040969100004.

Пунктом 5 Договору встановлено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Пунктом 32 укладеного Договору встановлено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як було зазначено вище, державна реєстрація Договору відбулась 01 липня 2008 року.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в Постанові від 18.01.2017р у справі №6-2777цс16 цей договір є вчиненим і почав діяти саме з 01.07.2008 року, а тому строк його дії закінчується 01.07 2018 року.

Зазначений вище договір оренди землі, укладений між ФГ Строгого О.Ф. та ОСОБА_3, сторонами на розірвано, та в судовому порядку не дійсним не визнано, згідно статті 204 ЦК України він є чинним.

Зауважень або заперечень з боку Орендодавця, стосовно неналежного виконання умов Договору, на адресу Позивача не надходило.

01 грудня 2017 року Позивачеві стало відомо, що 22 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ФГ Русіна І.М. було укладено ще один договір оренди землі, предметом якого була та ж сама земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яку на підставі договору оренди землі від 03 січня 2005 року вже орендує Позивач.

Судом встановлено, що в новому договорі оренди, укладеному між третіми особами, було зазначено інший кадастровий номер цієї земельної ділянки, а саме НОМЕР_1.

З метою з'ясування питань, що виникли, та захисту свого права оренди, Позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із запитом про доступ до публічної інформації та 13 грудня 2017 року отримав на нього відповідь.

За змістом зазначеної вище відповіді вбачається, зокрема, що на підставі розробленої технічної документації ФОП ОСОБА_5 у 2016 році ОСОБА_3 зареєструвала земельну ділянку у державному земельному кадастрі та отримала новий кадастровий номер земельної ділянки у зв'язку з дублюванням попереднього кадастрового номеру.

16 січня 2018 року Позивачем було отримано інформаційну довідку №110735089, із змісту якої вбачається, що 26.12.2016 року Державним реєстратором Зміївської РДА Штефаном О.А. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 за орендарем ФГ Русіна І.М. (індексний номер 33385368 від 10.01.2017).

Позивач вважає такі дії позивача протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та них прав, які підлягають реєстрації, визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952- IV (далі Закон №1952-IV).

Згідно п. 1 ч. 1 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав (ч. 1 ст. З Закону №1952-IV).

Речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації встановлені ст. 4 Закону №1952-IV. Так, згідно ч. 1 вказаної статті Закону, державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності та речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі", що регулював правовідносини на момент укладення договору оренди землі між позивачем та власником земельної ділянки, укладений договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Крім того, згідно з положеннями ч. 2, ст. 18 Закону №1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.12.2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до п. 6 Порядку № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав. Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав (п. 9 Порядку № 1127).

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч. 4 ст. 18 Закону №1952-IV).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 27 Закону №1952-IV, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Пунктом третім частини першої статті 10 Закону №1952-IV зобов'язано державного реєстратора встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Крім того, державним реєстратором під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав встановлюється відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх «обтяженнями (п. 12 Порядку № 1127).

Аналізуючи вищевказані правові норми суд зазначає, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Із змісту Договору вбачається, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на зазначену земельну ділянку значились відомості щодо права користування даною земельною ділянкою за Фермерським господарством Строгого О.Ф. на підставі договору оренди землі, укладеного між Фермерським господарством Строгого О.Ф. та власником земельної ділянки, який в 2008 році було зареєстровано відповідно до вимог діючого законодавства.

Також, з прикінцевих положень Договору вбачається, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як було зазначено вище, Договір оренди не оскаржений та не скасований в судовому порядку, є чинним, а тому у позивача наявне встановлене законом право оренди земельної ділянки, що зареєстровано.

Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 30.03.2016 року по справі №814-3015-14, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону №1952-IV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, зокрема тих, які є невід'ємною частиною договору оренди цієї ділянки, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав за іншою особою, є передбаченою у статті 24 Закону №1952-ІУ підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

Проте, в порушення вимог чинного законодавства України, всупереч існуючій невідповідності заявлених прав та поданих документів, а також ігноруючи суперечності, що існують між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, 26.12.2016 року Відповідачем було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 33385368 від 10.01.2017.

Частиною другою, статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що оскаржуване рішення державного реєстратора Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефана Олександра Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 33385368 від 10.01.2017 року є протиправним, оскільки відповідач не вчинив всіх передбачених чинним законодавством дій щодо перевірки наявності чи відсутності прав інших осіб на земельну ділянку, відносно яких проводились реєстраційні дії, та в порушення приписів ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухому майно та їх обтяжень" неправомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права користування за Фермерським господарством "Русіна Івана Михайловича" на земельну ділянку, що орендована Фермерським господарством Строгого Олександра Федоровича.

За приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, перевіряючи правомірність такого рішення, суд відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України повинен перевірити, чи прийняте воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича до Державного реєстратора Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефана Олександра Анатолійовича , треті особи - ОСОБА_3, Фермерське господарство "Русіна Івана Михайловича" про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 33385368 від 10.01.2017 року є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 205, 242, 246, 255,295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича до Державного реєстратора Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефана Олександра Анатолійовича, треті особи - ОСОБА_3, Фермерське господарство "Русіна Івана Михайловича" про скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефана Олександра Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 33385368 від 10.01.2017 року.

Стягнути на користь Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича (63433, Харківська обл., с. Геніївка, вул. Дружби, 102, код ЄДРПОУ 21229706) судові витрати в загальному розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві ) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Зміївської районної державної адміністрації Харківської області (63404, Харківська область, вул. Адміністративна, буд.9, код ЄДРПОУ 25190272).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 11.06.2018 року.

Суддя О.М. Тітов