Ухвала суду № 74572446, 06.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2018 № 820/2762/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ломаги А.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача -Пуніна О.І,

представника відповідача - Назаренко А.В.,

представника третьої особи 3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові питання про закриття провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Золочівської районної державної адміністрації Харківської області , треті особи - Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Шиндель Володимир Анатолійович , ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні ді, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_5, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань захисту прав дитини при Золочівській районній державній адміністрації від 16.11.2017 року, щодо відмови у наданні згоди на продаж будинку АДРЕСА_1;

- зобов'язати орган опіки та піклування при Золочівській районній державній адміністрації Харківської області повторно розглянути подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Шинделя Володимира Анатолійовича щодо надання згоди на продаж будинку АДРЕСА_1 із врахуванням усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд поставив на обговорення питання, щодо закриття провадження по справі, у зв'язку з тим, що справу за даним позовом не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

В судовому засіданні представник позивача проти закриття провадження заперечував.

Представники відповідача зазначене питання залишили на розсуд суду.

Представник третьої особи - ОСОБА_9, підтримав питання щодо закриття провадження по справі.

Треті особи - Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Шиндель Володимир Анатолійович , ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_8 в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, які містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що 10 липня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 було укладено договір позики, на доказ укладення відповідного договору 02 липня 2015 року ОСОБА_9 було надано відповідну розписку.

Так, згідно вказаної угоди відповідач позичив у ОСОБА_5, 174 000 (сто сімдесят чотири тисячі) доларів США. Вказану суму зобов'язався повернути 10 липня 2015 року. Проте ОСОБА_9 прийняті на себе зобов'язання не виконав, в результаті чого в нього виник борг перед ОСОБА_5, на вказану суму. Добровільно погасити існуючу заборгованість ОСОБА_9 відмовився. Позивач звернувся до Золочівського районного суду Харківської області.

06.07.2016 року Золочівським районним судом, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено, стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 суму боргу у розмірі 174 000 (сто сімдесят чотири тисячі) доларів США, допустивши відстрочку виконання судового рішення до 31 грудня 2016 року та стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 3775 гривень 80 копійок в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

На даний час, у відділі ДВС на виконанні перебуває виконавче провадження з примусового виконання рішення Золочівського районного суду Харківської області від 06.07.2016 року у справі №622/877/15-ц.

05.04.2017 року винесено постанову про арешт майна боржника ВП№53714823, якою накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1, що належить на праві власності боржнику, а також де він фактично мешкає, а також значаться зареєстрованими його дружина ОСОБА_10 та їх повнолітня дочка ОСОБА_11

15.08.2017 року державним виконавцем з залученням працівників Золочівського ВП Дергачівського ВП ГУ НП в Харківській області, понятих та представника стягувача складено постанову про опис та арешт майна боржника ВП№53714823, якою описано та накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1.

12.09.2017 року державним виконавцем в присутності дружини боржника - ОСОБА_10 та його уповноваженого за довіреністю представника ОСОБА_12, з залученням понятих складено дві постанови про опис та арешт майна боржника ВП№ 53714823, якими накладено арешт на 14 предметів меблі, які належать боржнику та знаходяться у будинку АДРЕСА_1. Від реалізації майна боржника отримано 77073,14 грн., сума боргу станом на 20.02.2018 року становила 4134763,63 грн.

27.10.2017 року старший державний виконавець відділу ПВР Управління ДВС Головного управління територіального юстиції у Харківській області В.А. Шиндель звернувся з поданням до органу опіки та піклування Золочівської районної державної адміністрації Харківської області про надання згоди на продаж будинку по АДРЕСА_1.

Розпорядженням Золочівської районної державної адміністрації Харківської області № 348 від 29 листопада 2017 року було заборонено відчуження житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в якому зареєстрована та має право користування малолітня дитина, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею вісімнадцятирічного віку.

Вказане розпорядження було винесено із врахуванням рішення комісії з питань захисту прав дитини при Золочівській районній державній адміністрації від 16 листопада 2017 року, яке позивач вважає протиправним та необґрунтованим.

Отже, с тексту позовної заяви та пояснень представника позивача, вбачається, що позивач звернувся з вказаним позов до суду для захисту своїх майнових прав, які виникли на підставі невиконання договору позики, який має бути виконаний шляхом переходу прав власності на будинок, який належать боржнику та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &lз;…&? ; фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Як встановлено п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів визначені ст. 19 КАС України. Так, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Згідно п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 802/1792/17-а (постанова від 21.03.2018).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із реєстрацією майнових прав, невиконанням умов цивільно-правової угоди, що випливають із договірних відносин, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад цього спору, суд дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами ЦПК.

Відповідно до ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст.238, 241, 243, 256, 294, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Золочівської районної державної адміністрації Харківської області , треті особи - Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Шиндель Володимир Анатолійович , ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні ді.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 11.06.2018 року.

Суддя О.М.Тітов