Рішення № 74572437, 16.01.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1952/17

16 січня 2018 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. за участі секретаря судового засідання Гавіловської Х.М., представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Оленяка В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (надалі - відповідача, ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Дарахівська сільська рада Теребовлянського району Тернопільської області в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, викладене у формі листа №П- 6651/0-2646/6-17 від 28.07.2017;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області та прийняти відповідне законне рішення за наслідками розгляду питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Представник позивача 03.01.2018 подав заяву про зміну позовних вимог, яка прийнята судом, зокрема, просить визнати протиправною відмову (бездіяльність) Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, викладену у листі №П-6651/0-2646/6-17 від 28.07.2017 та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області у відповідності до поданих документів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернулась із заявою до відповідача про виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 №819/284/17 на повторний розгляд її заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, проте, рішенням від 28.07.2017 №П-6651/0-2646/6-17 відповідач відмовив позивачу у задоволені даної заяви, оскільки встановлено не відповідність місця розташування земельної ділянки запропонованому переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у III кварталі 2017 року на території Тернопільської області відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року (далі - Стратегія).

Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що вважає дану відмову відповідача неправомірною та такою, яка прийнята не у відповідності до вимог чинного законодавства України. Зокрема зазначив, що Стратегія немає будь-яких прямих заборон, що обмежують право на отримання громадянами земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації згідно статі 121 Земельного кодексу України. Крім цього, на момент виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем 16.12.2016 коли подано заяву відповідачеві, Стратегія не була чинною і не несе жодних юридичних наслідків на спірні правовідносини в силу статті 58 Конституції України. З огляду на викладене, посилання відповідача на Стратегію, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, вважає безпідставними. Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов (аркуш справи 22-24), відзив на заяву про зміну позовних вимог (аркуш справи 41-43) та заперечення на відповідь на відзив (аркуш справи 44-45). В судовому засіданні зокрема пояснив, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, відповідно до якої при організації процесу виконання Стратегії, Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області. Зазначив, що позиція Головного управління щодо відмови Позивачу у наданні дозволу на розроблення землевпорядної документації є законною та такою, що відповідає вимогам зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, оскільки земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства, відсутня у переліку земельних ділянок оприлюднених на офіційному веб-сайті Головного управління, а тому відповідач прийшов до висновку, що бажане місце розташування земельних ділянок не відповідає місцю знаходженню земельних ділянок, які містяться у Переліку, що є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, згідно положень частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Крім того, представник позивача звернув увагу суду на те, що позивач звернулася повторно 03.07.2017, коли постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 набрала законної сили.

На підставі вищенаведених доводів представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних міркувань.

Суд встановив, що 16 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Головного уравління Держгеокадастру у Тернопільській області із заявою (клопотанням) та необхідними документами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області.

Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області листом від 12 січня 2017 року № 31-19-0.52-344/2-17 відмовило у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 №819/284/17 скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 12.01.2017 №31-19-0.52-344/2-17 та зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 16.12.2016 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

На виконання вказаної постанови суду ОСОБА_3 03.07.2017 звернулась із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про повторний розгляд її заяви від 16.12.2016 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області (аркуш справи 26).

За результатами розгляду зазначеної заяви, Відповідач прийняв рішення, яке викладене в листі №П-6651/0-2646/6-17 від 28.07.2017 щодо відмови у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, з посиланням на те, що встановлено невідповідність місця розташування земельної ділянки запропонованому переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у III кварталі 2017 року на території Тернопільської області відповідно до Стратегії. Враховуючи те, що дана земельна ділянка на яку претендує позивач не входить в цей перелік відповідно до п.7 ст.118 Земельного кодексу України Головне управління відмовляє у задоволенні клопотання (аркуш справи 8).

Не погоджуючись із відмовою відповідача позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Оцінюючи правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем суд виходив з наступного.

Відповідно частиною другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 78 Земельного кодексу України, (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Пунктом "б" частини 1 статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, в тому числі, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність громадянам, серед іншого, для ведення особистого селянського господарства.

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з підпунктом "в" ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Щодо відмови відповідача викладеної у лист від 28.07.2017 №П-6651/0-2646/6-17, суд зазначає наступне.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України № 413 від 07 червня 2017 року судом не приймається як належна правова підстава для відмови позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з огляду на таке.

По-перше, за правилами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути невідповідність місця розташування об'єкта не будь-яким нормативно-правовим актам, а лише тим, які прийняті відповідно до законів.

Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" № 413 від 07 червня 2017 року не є тим нормативно-правовим актом, який прийнятий на виконання Земельного кодексу України та/або на виконання законів у сфері земельних правовідносин. На користь цього свідчить і сам текст згаданої постанови, у вступній частині якої відсутнє посилання на норму закону, на виконання якої вона прийнята.

По-друге, текстуальне тлумачення Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 07 червня 2017 року свідчить на користь того, що метою прийняття Стратегії є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави. Іншими словами, Стратегія визначає певний алгоритм дій органів виконавчої влади на майбутнє, а тому вона не містить прямих правових норм для врегулювання земельних відносин з приводу отримання/надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Більше того, в постанові № 413 від 07 червня 2017 року міститься пряма вказівка про те, що для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно - правових актів.

Крім того, вказана постанова набрала чинності 17.06.2017 (опублікування «Урядовий кур'єр» 2017, №111 від 17.06.2017 року).

Тобто на момент звернення позивача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (16.12.2016) постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 не була прийнята та не набула чинності.

Суб'єкт владних повноважень при розгляді такого клопотання повинен був застосовувати законодавство, чинне на момент першого звернення особи до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, а саме, 16.12.2016, а не на момент звернення позивача із заявою 03.07.2017 про повторний розгляд її заяви від 16.12.2016 на виконання постанови суду. Тобто в даному випадку має місце розгляд питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яке було порушене позивачем ще в грудні 2016 року. Як описано вище, та встановлено судовим рішенням, розгляд вищезазначеного питання затягнувся більш ніж на рік внаслідок непослідовних, необгрунтованих і як наслідок протиправних дій відповідача.

Суд вважає, що правовідносини (публічно-правові) між позивачем та відповідачем з приводу надання адміністративної послуги (надання дозволу на розробку проекту землеустрою) виникли в грудні 2016 року.

Такий спосіб відповідача щодо застосування положень нормативно-правового акту суперечить встановленим нормам законодавства, оскільки згідно рішення Конституційного суду України від 9 лютого 1999 року (справа № 1-7/99) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як зазначено вище, правові відносини між позивачем та відповідачем щодо отримання/надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, виникли до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413, а тому до даних правовідносин вказана постанова застосовуватися не може.

Крім того, суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В контексті наведеного суд відмічає, що відмова відповідача, викладена у листі від 28.07.2017 не належить ні однієї з підстав, передбачених ст.123 ЗК України. Разом з тим, будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено. Цей нормативний акт не регулює питання виділення землі, оскільки таке регулювання чітко передбачено Земельним кодексом України.

Отже, посилання відповідача на Постанову КМУ №413 є безпідставними.

В процесі судового розгляду справи відповідачем не доведено, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За встановлених обставин суд вважає, що рішення Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області викладене в листі №П-6651/0-2646/6-17 від 28.07.17 щодо відмови у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, не відповідає критеріям пропорційності, рівності, добросовісності та розсудливості, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, а відтак порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування такого рішення.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею по 2,000 га, яка розташована на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Поряд з цим, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Вищезазначена правова позиція, яка неодноразово висловлювалась у судових рішеннях Вищого адміністративного суду, знайшла своє відображення в новій редакції КАС. так, відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС у разі задоволення позову суд може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частина 3 статті 245 КАС надає суду повноваження у разі скасування індивідуального акта (яким в даному випадку є рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою) по зобов'язанню суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Використовуючи вищеописані повноваження, при обранні способу захисту порушеного права позивача та враховуючи дискреційні повноваження відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області викладене в листі №П-6651/0-2646/6-17 від 28.07.2017 щодо відмови у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області та зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 16 грудня 2016 року та прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено правомірності свого рішення та дій в порядку статті 77 КАС, а відтак заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (м.Тернопіль, вул.Грушевського, 8, ідентифікаційний код 39766192), викладене в листі №П-6651/0-2646/6-17 від 28.07.17 щодо відмови у наданні ОСОБА_3 (зареєстрована, АДРЕСА_1, ідентифікаційний кодНОМЕР_1) дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області.

3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (м.Тернопіль, вул.Грушевського, 8, ідентифікаційний код 39766192), повторно розглянути заяву ОСОБА_3 (зареєстрована, АДРЕСА_1, ідентифікаційний кодНОМЕР_1) від 16 грудня 2016 року та прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області.

4. Відповідно до ч.1 ст.382 КАС зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (м.Тернопіль, вул.Грушевського, 8, ідентифікаційний код 39766192) подати Тернопільському окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення суду протягом 1 місяця після набрання рішення суду законної сили.

5. Повернути з державного бюджету України на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області судовий збір в розмірі 640 грн сплачений згідно квитанції №41 від 14.11.2017.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 січня 2018 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.