Рішення № 74572214, 11.06.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1202/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування та стягнення штрафу.

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2018 року Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування та стягнення штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що за результатами проведення позапланового заходу державного контролю стосовно додержання операторами ринку гігієнічних вимог щодо поводження з харчовими продуктами були виявлені й зафіксовані порушення вимог нормативно-правових актів з питань безпечності та якості харчових продуктів у закладі роздрібної торгівлі харчовими продуктами фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 У зв`язку з виявленими порушенням позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафів за недотримання вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів щодо гігієнічних харчових продуктів у розмірі двох мінімальних заробітних плат та за реалізацію неправильно маркованих харчових продуктів у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з'явився надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Згідно частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, а також враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що до позивача 15 листопада 2017 року надійшла скарга гр. ОСОБА_2 щодо відсутності відповідного маркування на продуктах харчування, що реалізуються в закладі роздрібної торгівлі харчовими продуктами фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

19 березня 2018 року начальником ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області за погодженням Міністерства аграрної політики та продовольства України № 37-32-7/7226 від 23.02.2018 року видано наказ № 415-ОД про проведення позапланової перевірки. Предметом здійснення заходу вказано додержання вимог законодавства у сфері безпечності харчових продуктів, підставою - звернення гр. ОСОБА_2

19 березня 2018 року видано направлення співробітникам управління на здійснення позапланової перевірки, визначено перелік питань, необхідність яких стала підставою для здійснення заходу.

За результатами проведеного позапланового заходу державного контролю стосовно додержання ФОП ОСОБА_1 гігієнічних вимог щодо поводження з харчовими продуктами складено акт № 12 від 20 березня 2018 року. Акт перевірки підписаний уповноваженою особою відповідача - продавцем С.О. Кішмерешкін без зауважень.

У зазначеному акті зафіксовано ряд порушень вимог Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", а саме:

- в обігу виявлені харчові продукти, маркування яких не відповідає вимогам чинного законодавства: сир кисломолочний ваговий в розпакованих поліетиленових мішках та пластикових відрах без ознак будь-якого етикетування та маркування, сметана вагова без ознак будь-якого етикетування та маркування, сиркова маса вагова у пластикових відрах по 5 кг кожне з різними наповнювачами без вказаної на етикетках кінцевої дати споживання, дати виробництва та строку придатності, супровідні документи на вищевказану продукцію не надані (ч.7 статті 37, ч.1,2 статті 39, п.1 ч.1 статті 49);

- при відсутності відповідних гігієнічних умов проводиться реалізація вагової продукції та розфасування її в полімерну тару повторного використання (п.1ч.1 ст. 45, п.3 ч.1 ст. 49).

З огляду на виявлені порушення головним державним інспектором 20 березня 2018 року прийнято розпорядження про тимчасову заборону обігу харчових продуктів з 20.03.2018 року на десять календарних днів до створення відповідних умов, постанову № 2 від 20.03.2018 року про вилучення з обігу харчових продуктів.

21 березня 2018 року позивачем складено протокол про правопорушення у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, яким зафіксовано порушення відповідачем ч. 7ст. 37, ч.1, ч. 2 ст. 39, п. 1 ч. 1 ст. 45, п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", а саме: в обігу виявлені харчові продукти, маркування яких не відповідає вимогам чинного законодавства: сир кисломолочний ваговий в розпакованих поліетиленових мішках та пластикових відрах без ознак будь-якого етикетування та маркування по 35 грн/кг, загальною вагою 15 кг на суму 525 грн; сметана вагова без ознак будь-якого етикетування та маркування, у трьох пластикових відрах по 29 грн/кг, загальною вагою 14 кг, на суму 406 грн; сиркова маса вагова у пластикових відрах по 5 кг кожне з різними наповнювачами, загальною вагою 23 кг на суму 885 грн, без вказаної на етикетках кінцевої дати споживання, дати виробництва та строку придатності, супровідні документи на вищевказану продукцію не надані; при відсутності відповідних гігієнічних умов проводиться реалізація вагової продукції та розфасування її в полімерну тару повторного використання та звернувся до суду з позовом про застосування та стягнення штрафу.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів, визначення порядку забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї, регламентовано Законом України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" та Законом України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя".

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" держава здійснює регулювання безпечності та окремих показників якості харчових продуктів шляхом, зокрема здійснення державного контролю. При цьому, визначення державного контролю містить пункт 18 частини першої статті 1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів". Так, державний контроль - діяльність (нагляд, інспектування, схвалення, аудит, моніторинг, огляд, відбір зразків та їх дослідження (випробування) та інші подібні за своїм змістом дії), що провадиться з метою проведення перевірки відповідності законодавству про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.

Розділом ІІІ Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" встановлено засади та порядок здійснення державного контролю. Зокрема, згідно зі статтею 12 цього Закону Державний контроль за харчовими продуктами та/або іншими об'єктами санітарних заходів здійснюється виключно компетентним органом. Компетентний орган може делегувати повноваження на здійснення державного контролю у встановлених законом випадках.

Положенням про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 №1109 (далі - Положення №1109), визначено мету, основні завдання та порядок здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Відповідно до пункту 3 Положення №1109 метою державного санітарно-епідеміологічного нагляду є запобігання, виявлення та припинення порушень санітарного законодавства.

Згідно з пунктом 3 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 №667 (далі - Положення №667), основними завданнями Держпродспоживслужби є реалізація державної політики у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і реклами в цій сфері.

Згідно з пунктом 7 Положення №667 Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області як територіальний орган Держпродспоживслужби нижчого рівня, наділений компетенцією проводити санітарно-епідеміологічні розслідування, спрямовані на виявлення причин та умов, що призводять до виникнення і поширення інфекційних хвороб, в тому числі через харчові продукти, групових та індивідуальних харчових отруєнь, масових інфекційних захворювань, та за їх результати вживати заходів до їх усунення відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку) - суб'єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об'єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. До операторів ринку належать фізичні особи, якщо вони провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються виробництвом та/або обігом харчових продуктів або інших об'єктів санітарних заходів; потужності - споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовуються у виробництві та/або обігу об'єктів санітарних заходів.

Відповідно до частини сьомою статті 37 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" якщо інше не передбачене законом, єдиним документом, яким мають супроводжуватися об'єкти санітарних заходів під час їх перевезення (пересилання), не пов'язаного із здійсненням експортних або імпортних операцій, є товарно-транспортна накладна.

Пунктом 1 частини першої статті 49 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" оператори ринку дотримуються таких вимог: забороняється прийняття об'єктів санітарних заходів (крім живих тварин), що використовуються для виробництва харчових продуктів, після переробки яких отриманий харчовий продукт є непридатним для споживання людиною.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" оператори ринку можуть використовувати обладнання та інвентар, з якими контактують харчові продукти, що відповідають таким вимогам: є чистими та у разі потреби продезінфікованими. Чищення та дезінфекція здійснюються таким чином, щоб забезпечити захист від появи ризику забруднення.

Пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" встановлено, що оператори ринку дотримуються таких вимог: харчові продукти повинні бути захищеними від будь-якого забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та/або обігу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 20 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" оператори ринку зобов'язані: забезпечувати дотримання вимог цього Закону щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів на всіх стадіях їх виробництва та обігу.

Оператором ринку харчових продуктів визнається суб'єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об'єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів (пункт 55 статті 1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів").

Згідно з частиною третьою статті 31 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, покладаються функції з державного санітарно-епідеміологічного нагляду на відповідних територіях, транспорті.

Відповідно до частини першої статті 32 цього Закону харчові продукти, які знаходяться в обігу на території України, повинні відповідати вимогам законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.

Збороняється обіг об'єктів санітарних заходів, якщо ці об'єкти небезпечні; непридатні до споживання; неправильно марковані; незареєстровані відповідно до вимог цього Закону (п. 1 - 4 ч. 1 ст. 37 вказаного Закону).

Згідно з частинами першою та другою статті 39 вказаного Закону України забороняється обіг харчових продуктів, маркування яких не відповідає вимогам законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. Маркування харчових продуктів повинно забезпечувати споживача інформацією, яка надає йому можливість здійснити вибір харчового продукту відповідно до потреб споживача.

Частинами першої - третьою, шостою, восьмою та дев'ятою статті 65 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" (в редакції станом на дату складення протоколу про правопорушення) встановлено, що провадження у справах про порушення законодавства у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів стосовно юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснюється відповідно до вимог цього Закону.

Протокол про правопорушення, передбачені статтею 64 цього Закону, за результатами здійснення заходу державного контролю мають право складати головні державні інспектори або їх заступники.

Протокол про правопорушення, передбачені статтею 64 цього Закону, складається у двох примірниках. Один примірник протоколу вручається оператору ринку або уповноваженій ним особі, другий - зберігається у компетентного органу.

Протокол про правопорушення підписується особою, яка його склала, та фізичною особою - підприємцем, яка притягається до відповідальності за порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, або уповноваженою нею особою, а у разі провадження у справі щодо оператора ринку - юридичної особи - уповноваженою ним особою. За наявності свідків і потерпілих протокол підписується такими особами.

Розгляд справ про порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів здійснюється у судовому порядку відповідно до закону.

Заява про правопорушення, передбачена статтею 64 цього Закону (в редакції станом на дату складення протоколу про правопорушення), разом з іншими матеріалами надсилається до суду у 15-денний строк з моменту складення протоколу про правопорушення.

Таким чином, відповідно до вищевикладених вимог ч.8 та ч.9 ст.65 Закону (в редакції станом на дату складення протоколу про правопорушення), розгляд справ про порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів здійснюється у судовому порядку відповідно до закону.

При цьому, жодним іншим законом не встановлено порядку розгляду таких справ. Відсутній порядок та процесуальна форма розгляду таких справ і у Кодексі адміністративного судочинства України.

Законодавець передбачив у ст. 65 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" (в редакції станом на дату складення протоколу про правопорушення), що розгляд справ про порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів здійснюється судом.

При цьому, зазначив, що порядок розгляду судом цих справ визначається законом, але в подальшому будь-якого закону з цього приводу не прийняв, та порядок розгляду цих справ не визначив.

Кодекс адміністративного судочинства України, яки не містить статей що регулюють питання розгляду адміністративними судами справ за позовами органів державного нагляду (контролю) про застосування штрафів до суб'єктів господарювання.

Відсутня така категорія спорів у статті 12 КАС України.

Більш того, ст. 245 КАС України визначені повноваження адміністративного суду під час вирішення справи.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено вичерпний перелік судових рішень, які може прийняти суд за позовами суб'єкта владних повноважень. У цьому переліку відсутні повноваження суду на застосування штрафів.

Тобто, законодавець не наділив адміністративний суд повноважень на ухвалення таких рішень.

Суд звертає увагу, що ухвалення адміністративним судом рішення про застосування штрафних санкцій не лише відсутнє у 245 КАС України, а й взагалі суперечить цілям та завданням адміністративного судочинства, які полягають у захисті прав, свобод і інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно зі змісту ст.65 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" (в редакції станом на дату складення протоколу про правопорушення), можливо дійти висновку, що суд повинен розглянути саме справу про порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, де основним документом є протокол складений уповноваженою особою, а сторонами особа, яка притягається до відповідальності (правопорушник), особа, яка склала протокол, свідки, поняті та ін.

Таку справу неможливо взагалі розглядати у форматі позовного провадження, де предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, а не склад правопорушення у протоколі.

Станом на час звернення до суду це була прогалина, помилка законодавця.

Але, 04.04.18, на час звернення позивача до суду, набув чинності Закон України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин", яким внесені зміни до Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" та взагалі по іншому врегульоване це питання.

З 04.04.18 з Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" виключено ст.ст. 64, 65, відповідно до яких було передбачено звернення до суду з питань накладення штрафу.

А відповідно до ч. 8 ст.66 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин" справа про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми розглядається компетентним органом або його територіальними органами. Від імені зазначених органів розглядати справи мають право головні державні інспектори та головні державні ветеринарні інспектори.

Таким чином, в теперішній час взагалі законодавством не передбачено право звернення позивача до суду з таким позовом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє право вимоги про застосування судом штрафних санкцій до відповідача у адміністративному судочинстві, а за таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування та стягнення штрафу повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко