Рішення № 74572139, 11.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1114/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Держпраці в Одеській області (65044, м. Одеса, пр. Шевченка, 2) про скасування постанови про накладення штрафу №67 від 21.12.2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ФОП ОСОБА_1, в якому позивач просить суд скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 96000 грн. від 21.12.2017 року №67.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в грудні 2017 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області було проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2 (магазин). За результатами перевірки 06.12.2017 року було складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №15-25-023/0362, яким встановлено порушення позивачем ч. 3 ст. 24 КЗпП України згідно якої працівника - ОСОБА_2 допущено до роботи без укладення трудового договору. 06.02.2018 року позивач отримала поштою постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими особами №67 від 21.12.2017 року, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф в розмірі 96000 гривень. На думку позивача постанова №67 від 21.12.2017 року є незаконною у зв'язку з відсутністю порушень та підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_2 ніколи не працювала в магазині ФОП ОСОБА_1 продавцем, її не було виявлено там під час проведення перевірки та в інший час. Також у ОСОБА_2 не відбиралися будь-які пояснення стосовно її роботи в магазині, а відповідно до наданих ФОП ОСОБА_1 та іншим продавцем ОСОБА_3 письмових пояснень ОСОБА_2 не працює в магазині. Позивач вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем не дотриманий принцип обґрунтованості, розсудливості, та пропорційності. Посилаючись на недостовірність даних, зазначених в акті перевірки, та помилковості висновків посадових осіб контролюючого органу, постанову №67 від 21.12.2017 року вимагає скасувати як протиправну.

Ухвалою суду від 19.03.2018 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст.160 КАС України, встановлено термін для усунення недоліків шляхом надання до суду позовної заяви приведеної у відповідність ч.5 ст. 160 КАС України з зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України Головного управління Держпраці в Одеській області, реєстраційного номеру облікової картки платника податків ФОП ОСОБА_1, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти учасників справи, а також власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою суду від 10 квітня 2018 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи згідно ч.6 ст.12, ст.262 КАС України. Зобов'язано відповідача надати до суду належним чином засвідчені копії акту перевірки ФОП ОСОБА_1 від 06.12.2017 року №15-25-023/03262 та всіх інших документів, на підставі яких прийнято оскаржувану постанову.

Оскільки від учасників справи клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, судом розглянуто справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

02 травня 2018 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх.№11946/18), відповідно до якого останній заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до вимог Конвенції Міжнародної організації праці № 81, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004р. № 1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці № 129, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004р. № 1986-IV, ст. 259 Кодексу Законів про працю України, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. № 295 та на підставі листа Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області № 48/П-12284 від 25.10.2017 року посадовими особами Головного управління Держпраці в Одеській області 05.12.2017 року здійснено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За результатами проведення інспекційного відвідування головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 був складений Акт № 15-25- 023/0362. Дослідженням первинної документації ФОП ОСОБА_1, ведення якої передбачено законодавством про працю, та відповідно до письмових пояснень ФОП ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_3 прийнята на посаду продавця з 01.07.2017р. згідно наказу від 30.06.2017р. № 1, трудового договору від 30.06.2017р. № 1, а другим продавцем у магазині є особисто ОСОБА_1 При цьому під час її зміни ОСОБА_2 відвідує магазин, оскільки є її близькою подругою та ніколи на роботу до неї не приймалася, функції продавця не виконувала. Однак, відповідно до наданих 21.09.2017р. ФОП ОСОБА_1 письмових поясненнях представникам Овідіопольському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області стосовно ОСОБА_2 зазначено, що остання на даний час не працює, а працювала до 15.08.2017 року перебуваючи на випробувальному терміні. Вищевикладене свідчить про допущення ФОП ОСОБА_1 до роботи найманого працівника громадянки ОСОБА_2 без укладання трудового договору, чим порушені вимоги ч. З ст. 24 КЗпП України, постанови Кабінету міністрів України від 17.06.2015р. №413. На підставі вищезазначених висновків 21 грудня 2017 року першим заступником начальника Головного управління М.О. Калайдою було винесено постанову №67 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 96000 грн., який позивач мав сплатити у місячний термін з дня прийняття постанови, тобто до 21.01.2018 року.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача наполягає на правомірності оскаржуваної постанови №67 від 21.12.2017 року та відсутності підстав для її скасування.

Разом з відзивом на адміністративний позов, представником відповідача надано витребувані ухвалою суду від 10.04.2018 року документи.

16 травня 2018 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№13653/18), в якому посилаючись на постанову Апеляційного суду Одеської області від 29.03.2018 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.01.2017 року, якою скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, позивач зазначив, що ОСОБА_2 ніколи не працювала в магазині ФОП ОСОБА_1 продавцем, її не було виявлено там під час проведення перевірки та в інший час, у ОСОБА_2 не відбиралися будь-які пояснення стосовно її роботи в магазині, що відображено у письмових поясненнях ФОП ОСОБА_1 та продавцем - ОСОБА_3 наданих перевіряючій в ході позапланової перевірки. Зауважуючи на відсутності належних доказів у контролюючого органу на підтвердження висновків викладених в акті перевірки та зазначивши, що відомості викладені у письмових поясненнях наданих представникам Овіодіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області стосовно ОСОБА_2 не відповідають дійсності, позивач вважає постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими особами №67 від 21.12.2017 року протиправною та просить суд її скасувати.

29 травня 2018 від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь позивача від 16.05.2018 року (вх.№15100/18), зміст яких є ідентичним змісту відзиву на позовну заяву від 02.05.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками справи докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 27.11.2017 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області відповідно до вимог Конвенції Міжнародної організації праці № 81, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004р. № 1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці № 129, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004р. № 1986-IV, ст.259 Кодексу Законів про працю України, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №295 та на підставі листа Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області №48/П-12284 від 25.10.2017 року щодо проведення інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань використання праці найманих осіб видано Наказ «Про проведення інспекційного відвідування» №1503.

Вищевказаним наказом проведення позапланового заходу державного контролю за додержання законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 доручено Головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_4

Відповідно до направлення на здійснення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 від 27.11.2017 року №15/01-29-2611 під час інспекційного відвідування з 05.12.2017 року до 06.12.2017 року (включно) буде перевірено додержання законодавства про працю на підставі листа Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області №48/П12284 від 25.10.2017 року.

Зі змісту листа Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області №48/П12284 від 25.10.2017 року на адресу відповідача вбачається, що за заявою громадянина ОСОБА_6 (Вінницька область) проведено перевірку магазину роздрібної торгівлі продуктами харчування суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, в ході якої, за фактами викладеними в заяві ОСОБА_6 встановлено, що у літній період реалізацію продуктів здійснюють ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Документи, які б підтверджували трудові відносини з СПД ОСОБА_1, не надані. Порушень чинного законодавства, які відносяться до компетенції підрозділів Національної поліції не встановлено.

06 грудня 2017 року посадовою особою контролюючого органу складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне страхування №15-25-023/0362, в якому зазначено, що головним державним інспектором Долгою І.М. був здійснений позаплановий захід у формі інспекційного відвідування за адресою здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2.

Як вбачається з вищевказаного акту перевірки, головним державним інспектором Долгою І.М. було пред'явлено ФОП ОСОБА_1 службове посвідчення, вручено копію направлення на здійснення інспекційного відвідування від 27.11.2017 року, що засвідчено її особистим підписом та ознайомлено з листом Овідіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області від 25.10.2017 року.

В акті перевірки в розділі «Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки» зазначено, що ОСОБА_3 прийнята на посаду продавця з 01.07.2017р. згідно наказу від 30.06.2017р. № 1, трудового договору від 30.06.2017р. № 1.

Згідно наданих письмових пояснень ОСОБА_3, графік роботи на посаді продавця - 2/3, початок роботи - з 10 год., закінчення - до 18 год., перерва з 13 год. до 15 год.; оплата - 3200 грн. Про перебування другого продавця ОСОБА_2 їй невідомо.

ФОП ОСОБА_1 письмово пояснено, що другим продавцем у магазині є вона особисто; під час її зміни ОСОБА_2 відвідує магазин, оскільки є її близькою подругою; ОСОБА_2 ніколи на роботу до неї не приймалася, функції продавця не виконувала.

За даними податкової звітності «Про нарахування єдиного внеску» за 2017 рік, у ФОП ОСОБА_1 перебуває один найманий працівник (ОСОБА_3), з 01.07.2017р. по теперішній час.

Зі змісту відповідної частини Акту перевірки вбачається, що виключно на підставі письмових пояснень ФОП ОСОБА_1 від 21.09.2017 року, які були надані представникам Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області стосовно ОСОБА_2 та в яких зазначено, що ОСОБА_2 на даний момент не працює, а працювала лише до 15.08.2017 року перебуваючи на випробному терміні, посадовою особою Головного управління Держпраці в Одеській області встановлено порушення позивачем ч.3 ст. 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. №413 (допущення до роботи найманого працівника громадянки ОСОБА_2 без укладення трудового договору).

Примірник вищезазначеного акту перевірки позивачем отримано 06.12.2017 року, що підтверджується наявністю її особистого підпису про отримання.

Судом встановлено, що 11.12.2017 року ФОП ОСОБА_1 власноруч було отримано повідомлення Головного управління Держпраці в Одеській області №073, яким проінформовано позивача, що розгляд справи щодо накладення штрафу відбудеться о 11 год. 40 хв. 21.12.2017 року у приміщенні Головного управління Держпраці в Одеській області, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 з відміткою про розгляд справи без її участі.

11 грудня 2017 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №066, про що було складено повідомлення від 11.12.2017 року №073, в якому зазначено, що розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 відбудеться о 11 год. 40 хв. 21.12.2017 року у приміщенні Головного управління Держпраці в Одеській області за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 2 каб. 1.

Вищезазначене повідомлення було отримано позивачем власноруч, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 та відміткою про розгляд справи без її участі.

21.12.2017 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №67, відповідно до якої вирішено накласти штраф на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 96000 грн., яку 21.12.2017 року направлено на адресу позивача засобами поштового зв'язку та отримано нею 06.02.2018 року (копія поштового повідомлення надана відповідачем).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 2 пункту 6 Положення про головне управління Держпраці в Одеській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 № 75, встановлено, що Головне управління Держпраці в Одеській області для виконання покладених на нього завдань має право: отримувати в установленому законодавством порядку від установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб інформацію, документи та інші матеріали, необхідні для виконання покладених завдань.

Пунктом 6 розділом 4 Положення "Про державну службу України з питань праці" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015р.(далі - Положення №96) передбачено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно до 5 розділу 6 Положення №96 від 11.02.2015р. Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва Фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю); звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом; неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів; доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Відповідно до пп. п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Українивід 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Згідно ст. 265 Кодексу законів про працю України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до п. 3. Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Згідно п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до п. 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до п. 6 Порядку № 509 і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи підставою для прийняття наказу «Про проведення інспекційного відвідування» ФОП ОСОБА_1 від 27.11.2017 року №1503 послугував лист Овідіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області №48/П-12284 від 25.10.2017 року з доданими до нього письмовими поясненнями ФОП ОСОБА_1 від 21.09.2017 року та ОСОБА_3 від 26.09.2017 року.

Проте в ході безпосередньо позапланового заходу у формі інспекційного відвідування посадовою особою контролюючого органу зазначено, що ФОП ОСОБА_1 в ході перевірки письмово зазначено, що другим продавцем в магазині є вона особисто та під час її зміни ОСОБА_2 відвідує магазин, скільки є її близькою подругою. Також зазначено, що ОСОБА_2 ніколи на роботу не приймалась та не виконувала функції продавця.

Судом встановлено, що єдиним документально оформленим працівником ФОП ОСОБА_1 є ОСОБА_3, що визнається відповідачем.

Також судом встановлено, що на момент здійснення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 посадовою особою Головного управління Держпраці в Одеській області не виявлено будь-яких інших працівників магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, ані фактично, ані за документами підприємця.

З огляду вищезазначеного суд дійшов висновку, що висновки, викладені в акті перевірки, ґрунтуються лише на письмових поясненнях ФОП ОСОБА_1 від 21.09.2017 року, які були надані разом з листом Овідіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області №48/П-12284 від 25.10.2017 року та жодних доказів на підтвердження допущення до роботи інших найманих працівників, зокрема ОСОБА_2, без укладення трудового договору відповідачем не надано.

Разом з тим, судом встановлено, що вищезазначені письмові пояснення ФОП ОСОБА_1 від 21.09.2017 року та ОСОБА_3 від 26.09.2017 року були досліджені Апеляційним судом Одеської області в ході розгляду справи №509/5223/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.01.2018 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ФОП ОСОБА_1

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 29.03.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.01.2017 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі ст. 38 КУпАП, - скасовано та прийнято рішення про закриття провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Так, відповідно до обставин, викладених у вищезазначеній постанові Апеляційного суду Одеської області, яка набрала законної сили 29.03.2018 року допитана судом ОСОБА_1 підтвердила свої пояснення, надані інспектору ГУ Держпраці в Одеській області, в яких вона заперечувала факт неофіційного працевлаштування ОСОБА_2 в якості продавця в її магазині. Також ОСОБА_1 заперечила обставини викладені в її поясненнях від 21.09.2017 року складених ст. о/у СКП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_2 працювала продавцем в її магазині до 15.08.2017 року. При цьому, ОСОБА_1 категорично заперечила достовірність змісту вказаних пояснень, пославшись на те, що вони були складені працівником поліції в той час, коли вона працювала за прилавком магазину, а довіривши працівнику поліції щодо достовірності змісту написаних останнім пояснень, вона їх не читала, а тільки підписала, не передбачаючи, що оперуповноважений невірно виклав її пояснення.

З урахуванням наведеного, у своєму рішенні апеляційний суд дійшов до висновку, що відомості викладені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо порушення ОСОБА_1 вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, не відповідають об'єктивним обставинам справи і спростовуються показаннями ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких достовірних та допустимих доказів на спростування доводів ОСОБА_1 про відсутність події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Така обов'язковість поширюється на питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені, зокрема в постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Суд зазначає, що преюдиціальність дає привілей стороні у справі повторно не доказувати такі факти для обґрунтування своїх позовних вимог, а іншій стороні не дає права спростовувати ці факти іншими засобами доказування. Поряд з цим, преюдиціально встановлені факти є обставинами, які були встановлені на основі доказів у іншій, попередньо розглянутій справі.

Отже постанова Апеляційного суду Одеської області від 29.03.2018р. є обов'язковою для адміністративного суду в розглядуваній справі у питанні, чи вчинено ОСОБА_1 порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України у формі допущення до роботи ОСОБА_2 без укладання трудового договору, оскільки в даній справі розглядаються правові наслідки (накладення штрафу) дій ФОП ОСОБА_1, що складають об'єктивну сторону відповідного правопорушення.

Згідно ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Тому враховуючи, що Апеляційний суд Одеської області встановив відсутність у діях позивачки складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.41, ст.265 КУпАП (порушення ч.3 ст.24 КЗпП України); провадження у справі закрите за відсутності події та складу правопорушення, суд дійшов до висновку, що постановою №67 від 21.12.2017р. на ФОП ОСОБА_1 протиправно накладено штраф у сумі 96000грн. за порушення, яке позивачкою не вчинялось.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2 ст.76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене суд приходить висновку що оскаржувана постанова Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 21.12.2017 року №67 підлягає скасуванню як протиправна, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1762 грн. відповідно до квитанції № 0.0.965782017.1 від 16.02.2018 року, який згідно з ч.1 ст.139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП:НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці в Одеській області (65044, м. Одеса, пр. Шевченка, 2; код ЄДРПОУ:39781624) про скасування постанови про накладення штрафу №67 від 21.12.2017 року - задовольнити.

Скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 96000 грн. від 21.12.2017 року №67.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області (код ЄДРПОУ:39781624) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП:НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві)грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян

.