Рішення № 74572071, 11.06.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2018 р. № 814/487/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 про:визнання незаконною та необґрунтованою відмови від 10.08.2017 № П-9264/6-17-СГ,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимогу визнати незаконною та необґрунтованою відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, яка надана листом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) від 10.08.2017 № Л-9264/6-17-СГ.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що у 1993 році вона отримала в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 5 га, розташовану на території Новомиколаївської сільської ради Жовтневого (теперішня назва - Вітовський) району Миколаївської області. З метою реалізації встановленого статтею 31 Земельного кодексу України права на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю), вона звернулася до відповідача з приводу надання ним дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану в межах території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (надалі - земельна ділянка). У квітні 2017 року Управління повернуло заяву позивача з посиланням на те, що, в порушення частини першої статті 121 Земельного кодексу України, до заяви не був доданий документ з інформацією про середній розмір земельної частки (паю). До повторного звернення позивач додала видану відділом у Вітовському районі Управління «Довідку про вартість та розмір земельної частки (паю)» (від 29.05.2017 № 76/139-17, надалі - Довідка), проте Управління листом від 10.08.2017 № Л-9264/6-17-Г «Про розгляд заяви» (надалі - Лист) знову повернуло позивачу заяву, зазначивши при цьому, що, згідно з Довідкою, розмір земельної частки (паю) складає 6,27 в умовних кадастрових гектарів, що суперечить змісту заяви позивача. За твердженнями позивача, дії відповідача не відповідають частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України.

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 81-86) Управління вказало, що законодавством передбачено право на одержання у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) саме членами фермерського господарства, проте до заяви позивач до заяви не додала документів на підтвердження організації та реєстрації фермерського господарства, документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Також Управління зазначило, що позивач у заяві вказала площу земельної ділянки у фізичних гектарах, в той час як у частині першій статті 121 Земельного кодексу України вказано, що земельна ділянка надається в розмірі земельної частки (паю), і цей розмір визначається в умовних кадастрових гектарах. На думку відповідача, підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що визначені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, можуть бути застосовані в тому випадку, якщо надані особою документи відповідають законодавству.

Позивач надала відповідь на відзив (арк. спр. 44-45), в якій зазначила, що у відзиві Управління навело інші причини ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою, ніж ті, що були вказані у Листі.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив (арк. спр. 47-48), які суд не прийняв до уваги в зв'язку з тим, що текст заперечень не був підписаний.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею (арк. спр. 13-14), позивачу у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства була надана земельна ділянка площею 5,0 га.

26.07.2017 до Управління надійшла заява позивача від 12.07.2017, в якій вона просила «… розглянути можливість надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 5,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться в межах території Новомиколаївської сільської ради … за рахунок раніше наданої мені у постійне користування земельної ділянки відповідно до державного акта на право постійного користування землею …» (надалі - Заява, арк. спр. 37). До Заяви позивач додала: копії паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; згоду на обробку персональних даних; викопіювання земель в межах Новомиколаївської сільської ради; довідку про вартість та розмір земельної частки (паю); копію державного акта на право постійного користування землею; копію свідоцтва про шлюб (на підтвердження зміни прізвища).

Листом (арк. спр. 19), як вказано вище, Управління вказало на невідповідність площі земельної ділянки, що зазначена у Заяві, площі, що зазначена у Довідці. Посилань на норми Земельного кодексу України Лист не містить.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина перша).

Згідно з частиною третьою статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Незважаючи на те, що у тексті Заяви вказано про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зміст заяви та доданий до неї державний акт на право постійного користування землею свідчать про те, позивач мала намір саме приватизувати земельну ділянку, що перебуває у її користуванні (пункт «б» частини третьої статті 116 та частина перша статті 118 Земельного кодексу України), а не скористатися правом на одержання земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації (пункт «в» частини третьої статті 116 та частина шоста статті 118 Земельного кодексу України).

Як зазначено у частині другій статті 118 Земельного кодексу України, рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Ця норма не містить умов, за яких заяву громадянина може бути залишено без розгляду, або за яких приймається рішення про відмову у приватизації.

Суд не погодився з позивачем в тому, що Лист є відмовою у передачі земельної ділянки, - Управління не прийняло рішення (позитивне чи негативне) щодо приватизації земельної ділянки, а не розглянуло Заяву по суті, тобто допустило протиправну бездіяльність.

Виходячи з відзиву на позовну заяву, при поверненні Заяви відповідач застосував частину першу статті 121 Земельного кодексу України, що не має відношення до процедури приватизації земельних ділянок.

Суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання Управління розглянути заяву позивача відповідно до частини другої статті 118 Земельного кодексу України.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 262, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404), що була допущена при розгляді заяви ОСОБА_1 від 12.07.2017 (реєстраційний номер Л-17776/0/5-17-СГ від 26.07.2017).

3. Зобов'язати Управління Держгеокадастру у Миколаївській області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 12.07.2017 (реєстраційний номер Л-17776/0/5-17-СГ) та прийняти рішення відповідно до частини другої статті 118 Земельного кодексу України.

4. Зобов'язати Управління Держгеокадастру у Миколаївській області у місячний строк з дня набрання рішенням у справі законної сили подати звіт про його виконання.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704,80 грн. сплачений платіжною квитанцією від 16.02.2018 № 0.0.965071761.1.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна