Рішення № 74571944, 08.06.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1270/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Басової Н.М.,

при секретарі судового засідання - Солошенка П.В.,

за участю:

представника позивача - Кляченко А.О.

представника відповідача - Агурбаш О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" до Головного управління ДФС в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (далі - позивач, ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій") до Головного управління ДФС в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС в Луганській області), в якому після уточнення просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 09.02.2018 №31380846/12 (а.с.40-44).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

09.02.2018 відповідачем прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №31380846/12, згідно з яким ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» нараховано штрафні санкції у розмірі 155 659,89 грн., що становить 10% своєчасно несплаченої суми до 01.01.2015 за період з 21.12.2013 по 14.04.2014, та пеню у розмірі 26 094,49 грн., що становить 0,1% суми недоїмки (далі - рішення).

Прийняття рішення, обґрунтоване ГУ ДФС в Луганській області ч.10 та .2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

20.02.2018 рішення отримано ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій».

02.03.2018 ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» оскаржило рішення в адміністративному порядку шляхом подання до Державної фіскальної служби України скарги №2/р від 02.0.2018 до ДФС України.

03.04.2018 ДФС України за результатами розгляду скарги прийнято рішення за вих.№11793/6/99-99-11-02-02-25, згідно якого рішення залишив без змін, а скаргу без задоволення.

З вказаним рішенням позивач не згоден, вважає його протиправним, оскільки 04.04.2016 ухвалою Господарського суду Луганської області порушено провадження у справ №913/412/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів, тобто до 28.07.2016.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.10.2016 року у справі №913/412/16 визнано обґрунтованими вимоги кредитора ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС в Луганській області до боржника ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» в загальному розмірі 5387723,13 грн., з яких 5374060,98 грн. основний борг (24858,81 грн. - рентна плата зі збору за спеціальне використання води, 1224,50 грн. - екологічний податок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, 23822,79 грн. - екологічний податок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, 1450,81 грн.- екологічний податок за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях, 5322704,07 грн. - орендна плата за землю юридичних осіб) та 13662,15 грн. пеня (з рентної плати та екологічного податку).

Жодних грошових вимог до ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ДПІ в м.Лисичанську ГУ ДФС в Луганській області не заявляла та такі вимоги судом не розглядались і не затверджувались.

Позивач зазначає, що з моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборі (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Крім того, на момент прийняття оскаржуваного рішення, провадження у справі №913/412/16 про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" не припинено, а отже і дію мораторію на задоволення вимог кредиторів не припинено.

На підставі викладеного просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позов, в якому вказує, що сума єдиного внеску, яка своєчасно ненарахована та/або несплачена у строки, встановлені Законом №2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Відповідно до ст. 25 Закону №2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф в розмірі 20 відсотків своєчасно несплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Згідно ч. 16 ст. 25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності боржника, або визнання його банкрутом врегульований Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон №2343). Мораторій на задоволення вимог кредиторів врегульовано ст.19 Закону 2343, яка є чинною на день (04.04.2016 року) порушення провадження у справі про банкрутство Позивача.

Відповідно до ст.19 Закону №2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Оскільки позивачем належним чином не виконувались норми ст. 9 Закону №2464, а саме єдиний внесок за період з 21.12.2012 до 14.04.2014 сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, то за порушення термінів сплати ГУ ДФС у Луганській області винесено рішення від 09.02.2018 року №31380846/12 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

На підставі вищезазначеного, відповідач просив суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позову за необґрунтованістю (а.с.50-53).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.1-2).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити з підстав зазначених у позові. Крім того, зазначив, що 25.03.2016 податковий орган вже виносив рішення №0001881302 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період, в який увійшов період зазначений у рішенні, що є предметом оскарження по даній справі. Рішення було оскаржено в судовому порядку і скасоване в частині періодів дії АТО. За таких обставин податковий орган повинен був відповідно до розділу VІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881 (далі Порядок №422), зробити корегування в частині сум штрафу та пені, які скасовані судом, однак цього зроблено не було, проте 09.02.2018 ГУ ДФС в Луганській області знову винесено рішення №31380846/12 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.12.2012 до 14.04.2014.

Представник відповідача позов не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві. З приводу раніше винесеного рішення від 25.03.2016 №0001881302 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску пояснив, що таке рішення дійсно було винесено і в нього увійшов період часу, який зазначений у рішенні від 09.02.2018 №31380846/12. Проте, у зв'язку з оскарженням у судовому порядку рішення від 25.03.2016, воно було відкликано в повному обсязі. Таким чином всі суми штрафу і пені були виключені з картки платника податку, тому винесене рішення від 09.02.2018 вважається новим рішенням.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Публічне акціонерне товариство "Лисичанський склозавод "Пролетарій» код ЄДРПОУ 31380846, зареєстровано у якості юридичної особи 15.06.2001, 08.09.2004, 13811200000000036 Лисичанською міською радою, з 17.10.2017 перебуває в стані припинення за судовим рішенням про банкротство. Як платник податків та єдиного внеску перебуває на обліку в ДПІ у м.Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області (а.с.26-30).

Ухвалою Господарсько суду Луганської області від 04.04.2016 по справі №913/412/16 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів, тобто до 28.07.2016 (а.с.15-18).

Ухвалою Господарсько суду Луганської області від 06.10.2016 по справі №913/412/16 визнано обґрунтованими вимоги кредитора ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС в Луганській області до боржника ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» в загальному розмірі 5387723,13 грн., з яких 5374060,98 грн. основний борг (24858,81 грн. - рентна плата зі збору за спеціальне використання води, 1224,50 грн. - екологічний податок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, 23822,79 грн. - екологічний податок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, 1450,81 грн.- екологічний податок за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях, 5322704,07 грн. - орендна плата за землю юридичних осіб) та 13662,15 грн. пеня (з рентної плати та екологічного податку) (а.с.95-112).

Постановою Господарсько суду Луганської області від 03.10.2017 по справі №913/412/16 визнано боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, тобто до 03.10.2018, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном та повноваження арбітражного керуючого Віскунова О.В. в якості розпорядника майна у справі №913/412/16 про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (а.с.19-23).

09.02.2018 ГУ ДФС в Луганській області винесено Рішення №31380846/12 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" застосовано штраф у розмірі 155659,89 грн. за період з 21.12.2013 до 14.04.2014 (10% до 01.01.2015) та нараховано пеню у розмірі 26094,49 грн. (0,1 % суми недоїмки), які протягом десяти календарних днів після надходження рішення підлягають (сплаті) на рахунки ДПІ у м.Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області (а.с.9).

ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" 02.03.2018 було подано до ДФС України скаргу №2/р на Рішення (а.с.10-11) та відповідно до Рішення ДФС України від 03.04.2018 №11793/6/99-99-11-02-02-25 скаргу ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" від 02.03.2018 №2/р залишено без задоволення (а.с.12-14).

Спірним питанням у даній справі є правомірність прийняття Відповідачем Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість відзиву відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.10 №2464-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2464).

Відповідно до статті 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - не консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

З огляду на вищезазначене, ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" є страхувальником в розумінні Закону №2464 та платником єдиного внеску.

Відповідно до п. 5, 8 ст. 9 Закону №2464, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Згідно до п. 7 ст. 9 Закону №2464, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до п. 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.15 за №508/26953) (далі - Інструкція №449), сплата єдиного внеску здійснюється за місцем: обліку платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується, в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

Згідно з ч. 10 ст. 9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу VII Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до частини 11 статті 25 Закону №2464 до платників, визначених підпунктами 1-4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, фіскальні органи застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

У зв'язку з набранням чинності 01 січня 2015 року Законом України від 28 грудня 2014 року №77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" (далі - Закон №77), яким внесено зміни, зокрема, до частини одинадцятої статті 25 Закону №2464.

Законом №77 внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464. Відповідно до внесених змін за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, починаючи з 01.01.15 накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно несплачених сум.

Враховуючи викладене, за порушення, вчинені до 01.01.2015 до платників застосовуються фінансові санкції передбачені пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464, у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум єдиного внеску незалежно від дати фактичної сплати. За порушення, що виникли з 01.01.2015, до платника застосовується штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно несплачених сум єдиного внеску.

Рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається згідно з додатком 12 до Інструкції №449. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону №2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (ч.16 ст.25 Закону №2464).

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 09.02.2018 №31380846/12 стало несвоєчасне перерахування єдиного внеску.

Сам розрахунок фінансових санкцій згідно оскаржуваного рішення від 09.02.2018 №31380846/12 здійснено на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, у відповідності до яких ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» у період з 21.12.2013 до 14.04.2014 несвоєчасно сплатило єдиний внесок, про що не заперечував представник позивача у судовому засіданні.

При цьому, доводи представника позивача про необхідність застосування норм законодавства про банкрутство, а саме ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - суд вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вже було встановлено судом, ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 по справі №913/412/16 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів, тобто до 28.07.2016.

Суд зазначає, що спеціальним законом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі Закон № 2343).

Суд використовує вказаний Закон №2343 в редакції, що діяла на час введення мораторію ухвалою суду від 04.04.2016.

Наслідки введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства чітко викладені у статті 19 Закону №2343.

Згідно статті 19 Закону №2343 - мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (ч.1).

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна (ч.2).

З аналізу вищевказаних частин статті 19 Закону №2343 вбачається, що зупинення виконання вимог здійснюється лише в тому випадку, коли термін їх виконання настав до дня введення мораторію, припинення заходів, спрямованих на виконання таких вимог, застосовується також лише до дня введення мораторію.

Як вбачається з пояснень представників сторін та тексту ухвали Господарського суду Луганської області від 06.10.2016, заборгованість, штраф та пеня за несплату єдиного внеску дійсно не були заявлені органом фіскальної служби до переліку кредиторської заборгованості. Як зазначив представник відповідача, станом на час винесення ухвал суду про запровадження мораторію та визначення кредиторів, підприємство вже не мало безпосередньої заборгованості по сплаті єдиного внеску, а тому підстав включати їх до переліку кредиторських вимог у податкового органу не було.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах, що склались між сторонами щодо несвоєчасного перерахунку єдиний внесок у період з 21.12.2013 року до 14.04.2014 року - контролюючий орган не мав вимог по сплаті сум грошових зобов'язань за єдиний внесок за вищевказаний період на дату введення мораторію 04.04.2016 року, оскільки вони самостійно були погашені платником податків, однак не в строки визначені Законом №2464.

Отже, застосовані до позивача штраф та пеня - не є заходами, спрямованими на виконання кредитних/або поточних вимог контролюючого органу по сплаті єдиного внеску у період з 21.12.2013 року до 14.04.2014 року, оскільки такі зобов'язання погашені до введення мораторію та фіскальний орган не мав таких грошових вимог до підприємства на дату введення мораторію у процедурі банкрутства, тобто відсутня вимога, виконання якої має зупинитись мораторієм.

Таким чином, штраф та пеня за несвоєчасне перерахування єдиного внеску, застосовані до позивача після запровадження мораторію у справі про банкрутства та щодо несвоєчасно самостійно виконаних грошових зобов'язань, не відносяться як до конкурсних, так і до поточних вимог, а тому не є кредиторськими вимогами в розумінні Закону №2343.

Обмежувальних строків для винесення рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Закон № 2464 не містить.

По вище викладеним мотивам є неприйнятними посилання представника позивача на те, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Щодо посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 18.12.2012 у справі №5/34-09 та від 12.03.2013 у справі №29/5005/16170/2011, то вони є недоречними, оскільки судові рішення по вказаним справам ухвалені стосовно правовідносин, що виникли між сторонами до 19.01.2013 року, а саме при застосуванні редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343, в якій питання мораторію та його наслідків було врегульовано в статті 12.

Так, відповідно до частини 4 статті 12 Закону №2343 в редакції до 19.01.2013 року мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: - забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; - не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, Законом №2343 в редакції до 19.01.1013 року була прямо встановлена заборона на застосування під час мораторію санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Проте, в подальшому вказаний Закон зазнав змін і, станом на час виникнення правовідносин між сторонами по даній справі, питання щодо мораторію регулювалось вже ст.19. У вказаній нормі права застереження щодо заборони нарахування неустойки (штраф, пеня) по зобов'язанням щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вже відсутнє.

Таким чином, Закон №2343, в редакції після 19.01.2013 року, в статті 19 не містить абсолютної заборони на застосування санкції, та обмежує таку заборону вимогами, на які поширюється мораторій.

Суд ще раз наголошує на тому, що штраф та пеня за несвоєчасне перерахування єдиного внеску застосовані до позивача після запровадження мораторію у справі про банкрутства та щодо несвоєчасно самостійно виконаних грошових зобов'язань, які не відносяться як до конкурсних, так і до поточних вимог, отже, не є кредиторськими вимогами в розумінні Закону №2343.

Що стосується посилання представника позивача на те, що податковим органом вже виносилось раніше рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", у яке увійшов також період з 21.12.2013 року до 14.04.2014 року, і податковий орган не здійснив відповідне корегування в інтегрованій картці платника згідно вимог розділу VІІ Порядку № 422 в частині сум штрафу та пені, що не оскаржувались підприємством, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 25.03.2016 ДПІ у м.Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області було виносено рішення №0001881302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" застосовано штраф у розмірі 486722,99 грн. за період з 01.10.2013 до 31.12.2014 (10% до 01.01.2015), штраф у розмірі 99022,19 за період з 01.01.2015 до 29.02.2016 (20% з 01.01.2015) та нараховано пеню у розмірі 122739,75грн. (0,1 % суми недоїмки), які протягом десяти календарних днів після надходження рішення підлягають (сплаті) на рахунки ДПІ у м.Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області (а.с.116).

Вказане рішення було оскаржено позивачем спочатку в адміністративному, а потім і в судовому порядку. При цьому позовні вимоги спочатку стосувались всіх періодів зазначених у рішенні від 25.03.2016 №0001881302, що підтверджується копією позовної заяви №2/16 від 01.07.2016 (а.с.117-118).

В подальшому, 27.10.2016 ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» змінив позовні вимоги і остаточно просив суд визнати протиправним та скасувати прийняте ДПІ у м. Лисичанську рішення від 25.03.2016 №0001881302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосованого штрафу у розмірі 361896,42 грн за період з 14.04.2014 по 31.12.2014, за період з 01.01.2015 по 29.02.2016 штрафу у розмірі 99022,19 грн. та нарахованої пені у розмірі 96645,26 грн. (а.с.119-120).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 по справі №812/747/16 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 25.03.2016 №0001881302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - задовольнити.

Визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області рішення від 25.03.2016 №0001881302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосування до Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» штрафу у розмірі 331063,10 грн за період з 14.04.2014 по 31.12.2014, штрафу у розмірі 99022,19 грн. за період з 01.01.2015 по 29.02.2016 та нарахованої пені у розмірі 96645,26 грн. (а.с.121-125). Судове рішення набрало законної сили 28.12.2016.

Як вбачається з інтегрованої картки платника єдиного внеску 27.07.2016 на підставі ухвали суду від 19.07.2016 про відкриття провадження по справі №812/747/16 зроблено корегування у картці платника та відкликано всі суми штрафу та пені, які увійшли згідно рішення від 25.03.2016 №0001881302 (а.с.139).

Враховуючи те, що постановою суду від 23.11.2016 по справі № 812/747/16 рішення від 25.03.2016 №0001881302 скасовано в частині штрафів та пені за періоди з 14.04.2014 по 31.12.2014 та з 01.01.2015 по 29.02.2016, а податковим органом самостійно відкликано вказане рішення в повному обсязі ще 27.07.2016, тому винесене в подальшому рішення від 09.02.2018 № 31380846/12 за період з 21.12.2013 року до 14.04.2014 року не є дублюванням застосування штрафних санкцій та пені, а є новим рішенням.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ДФС в Луганській області від 09.02.2018 №31380846/12 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" винесено правомірно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Викладені в позовній заяві доводи позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, у відповідності до вимог ст. 139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічному акціонерному товариству "Лисичанський склозавод "Пролетарій" до Головного управління ДФС в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 11.06.2018.

Суддя Н.М. Басова