Рішення № 74571762, 17.05.2018, Київський окружний адміністративний суд

з

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 року № 810/1809/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П., за участю представника позивача - ОСОБА_1 та представника відповідача - Васьовчика О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Громадянина Туркменістану ОСОБА_4 до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України, третя особа: Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про скасування рішення Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України від 30 січня 2018 року про заборону в'їзду в Україну та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Представник громадянина Туркменістану ОСОБА_4, ОСОБА_1, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України про скасування рішення Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України від 30.01.18 про заборону в'їзду в Україну та зобов'язання Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України письмово повідомити Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про вилучення зазначеної інформації з баз даних.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 відкрито провадження у справі, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Також, вказаною ухвалою суду від 16.04.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

23.04.2018 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ОКПП "Київ" Державної прикордонної служби України від 30.01.2018 про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки Громадянину Туркменістану ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ухвалення рішення в адміністративній справі за його адміністративним позовом до ОКПП "Київ" Державної прикордонної служби України, третя особа: Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про скасування рішення про заборону в'їзду в Україну.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 відмовлено у задоволені заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 30.01.2018 року при перетині державного кордону під час паспортного контролю пасажирів рейсу № 1723 сполученням "Київ-Анкара" перебуваючи на території міжнародного аеропорту "Київ" (м. Київ, вул. Медова, 2), він пред'явив, на думку Відповідача, підроблений документ - посвідку на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 видану 18.02.2016 року на своє ім'я.

За вказаним фактом було порушено кримінальне провадження №12018100090000965, яке на сьогоднішній день перебуває на розгляді у Солом'янському районному суді м. Києва.

У зв'язку із тим, що Позивачу не обирали міру запобіжного заходу, за своїм паспортом громадянина Туркменістану він виїхав по справах до Турецької Республіки. Позивач звернувся за отриманням візи до консульства України в Турецькій Республіці та був повідомлений про заборону у в'їзді в Україну строком на три роки. На сьогоднішній день через заборону в'їзду в Україну, Позивач не може захистити свої права в ході розгляду кримінального провадження в суді, оскільки не може прибути у судове засідання.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що 30.01.18 року під час здійснення прикордонного контролю відносно позивача, було встановлено, що посвідка на тимчасове проживання від 18.02.16 серії НОМЕР_1 містить ознаки підробки. В ході проведення з позивачем співбесіди він підтвердив незаконність отримання зазначеного документу. Виходячи з даних поглибленої перевірки посвідки на тимчасове проживання від 18.02.16 серії ИД № 16812 та пояснень позивача, встановлено, що ним у пункті пропуску через державний кордон України порушено правила перетинання державного кордону України.

Вказує, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності. Штраф він сплатив 02.02.18, чим визнав допущене ним порушення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа яка не заявляла самостійні вимоги просила розглянути справу без її участі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2018 при перетині державного кордону під час паспортного контролю пасажирів рейсу № 1723 сполученням "Київ-Анкара" перебуваючи на території міжнародного аеропорту "Київ", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Медова, 2, Позивач пред'явив підроблений документ - посвідку на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 видану 18.02.2016 року на своє ім'я.

За вказаним фактом було порушено кримінальне провадження №12018100090000965, яке на сьогоднішній день перебуває на розгляді в Солом'янському районному суді м. Києва (Справа № 760/9552/17 суддя Курова О.І.).

У зв'язку із тим, що Позивачу не обирали міру запобіжного заходу, за своїм паспортом громадянина Туркменістану він виїхав по справах до Турецької Республіки.

30.01.2018 року ОКПП "Київ" було прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну Гр. Туркменістану ОСОБА_4, через порушення ним у пункті пропуску через державний кордон України правил перетинання державного кордону України.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про заборону в'їзду в Україну, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалась між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає, що правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. Частиною 3 статті 3 цього Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів.

Згідно статті 11 Закону України «Про Державний кордон України» особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю.

Стаття 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україні за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Згідно ст.10 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль іноземця під час виїзду з України передбачає проведення перевірки:

наявності у нього дійсного паспортного документа;

відсутності щодо нього у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону виїзду з України та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон;

виконання ним вимог щодо строків перебування в Україні.

Згідно угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Туркменістану про Взаємні поїздки громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №30 (30- 2003-п) від 16.01.2003) громадяни Туркменістану, які не володіють дійсними дипломатичними або службовими паспортами, для в'їзду в Україну мають отримати візу. Статтею 17 Угоди передбачено, що громадяни держави кожної з Сторін під час перебування на території держави іншої Сторони будуть дотримуватися законів та правил держави цієї Сторони, в тому числі правил реєстрації, перебування та пересування, встановлених для іноземних громадян.

Ця Угода не зачіпає права Сторін відмовити у в'їзді або обмежити строк перебування громадян держави іншої Сторони, присутність яких на їх території вважається небажаним. Кожна із Сторін прийме без умов і в будь-який час своїх громадян, яким буде запропоновано покинути іншу державу до строку або які будуть видворенні.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про прикордонний контроль» закріплено, що разі відсутності відмітки про перетинання державного кордону на в'їзд в Україну у паспортному документі, а у випадках, передбачених законодавством, в іншому документі або в імміграційній картці іноземця або особи без громадянства, які перебувають на території України, дотримання ними правил та строку перебування на території України підтверджується шляхом пред'явлення посадовим особам уповноважених законом правоохоронних органів будь-якого документа, що підтверджує факт і дату перетинання державного кордону та/або законність перебування іноземця або особи без громадянства на території України у відповідний період, або в інший, не заборонений законом, спосіб.

Згідно п. 18 ч. 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Наявність в особи посвідки на тимчасове проживання позбавляє іноземця необхідності отримання візи та надає право особі перебувати на території України протягом строку дії посвідки.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.18 під час здійснення прикордонного контролю відносно позивача, було встановлено, що посвідка на тимчасове проживання від 18.02.16 серії НОМЕР_1 містить ознаки підробки. В ході проведення з позивачем співбесіди він підтвердив незаконність отримання зазначеного документу. Виходячи з даних поглибленої перевірки посвідки на тимчасове проживання від 18.02.16 серії ИД № 16812 та пояснень позивача, встановлено, що ним у пункті пропуску через державний кордон України порушено правила перетинання державного кордону України.

Судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності. Штраф він сплатив 02.02.18.

Статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України.

Рішення про заборону в'їзду в Україну приймається органом охорони державного кордону.

Згідно п. 2.3 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації ДПСУ від 05.12.2011 № 946 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за № 1564/20302 рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю органом охорони державного кордону приймається відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» на строк 3 роки.

Згідно наданих позивачем документів, в ході досудового розслідування підтверджено, що така посвідка не видавалась. Позивач в позовній заяві не наводить доводів безпосередньо відсутності факту порушення ним правил перетинання державного кордону України.

Суд зазначає, що рішення про заборону від 30.01.18 року не пов'язано з кримінальним провадженням і зазначені матеріали в основу оскаржуваного рішення не лягли. Отже, твердження позивача, що оскаржуване рішення порушує презумпцію невинуватості є безпідставним.

Судом встановлено, що позивач посвідку отримав у 2015 році, разом з тим, жодних дій, направлених на встановлення законності її видачі не вчинив, як і щодо легалізації в Україні.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з твердженням відповідача, що персонал ОКПП «Київ» діяв у відповідності до вимог чинного законодавства України без порушення принципів, визначених статтею 2 КАС України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про заборону в'їзду в Україну Громадянину Туркменістану ОСОБА_4 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Проте, позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводів відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 22 травня 2018 р.