Рішення № 74571739, 18.05.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2018 року № 810/1622/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П., за участю: позивача - ОСОБА_1 та представника відповідача - Будлянського В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, треті особи: Державний кадастровий реєстратор, адміністратор ЦНАП, уповноважена посадова особа вик. органу місцевого самоврядування у Козелецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Золотаревський Володимир Олександрович, ОСОБА_4 про визнання протиправним наказ та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, треті особи: Державний кадастровий реєстратор, адміністратор ЦНАП, уповноважена посадова особа вик. органу місцевого самоврядування у Козелецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Золотаревський Володимир Олександрович, ОСОБА_4 та, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати нечинним Наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 15.05.2015 № 25-3916/14-15-сг і пов'язаний з його виданням поділ земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1;

- визнати протиправними дії державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у Козелецькому районі від 13.07.2015 року щодо державної реєстрації факту здійсненого поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 і перенесенням відомостей про цю земельну ділянку в архів та факту державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2;

- зобов'язати державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Козелецькому районі Чернігівської області внести зміни в базі ДЗК з відновленням з архіву відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 і перенесенням відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 до архіву ДЗК.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у січні 2017 року йому стало відомо, що оскаржуваними рішеннями та діями відповідача його фактично позбавлено права користування земельною ділянкою, яка перебуває у нього в оренді. Окремо позивача вказав, що державний кадастровий реєстратор без згоди ОСОБА_1, не повідомляючи його, за заявою третьої особи у справі вчинив поділ земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, що в кінцевому випадку призвело до реєстрації в ДЗК земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 та перенесення відомостей щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 (перебуває в оренді позивача) до архіву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 відкрито провадження у справі.

Провадження у справі неодноразово зупинялось у зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 ухвалено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, визначеними КАС України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - КАС України).

В судовому засіданні 18.05.2018 позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 25.02.2014 надано ОСОБА_1 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 77,7886 для ведення фермерського господарства в оренду строком на 25 років.

Наказом відповідача від 28.02.2014 №ЧН 7422080200:73:020/00002876 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 77,7886 га для ведення фермерського господарства в оренду строком на 25 років.

Того ж дня між позивачем та відповідачем укладено договір оренди щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1.

09.09.2015 здійснено за позивачем державну реєстрацію речового права оренди на земельну ділянку площею 77,7886 га (кадастровий номер НОМЕР_1).

10.09.2015 між сторонами підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди.

16.09.2015 зазначений договір оренди зареєстровано в податковому органі.

Поряд з цим, у проміжок між зазначеними подіями, а саме: у травні 2015 року, наказом відповідача від 15.05.2015 № 25-3916/14-15-сг надано ОСОБА_4 дозвіль на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 78 га для ведення фермерського господарства в оренду строком на 25 років.

13.07.2015 державним кадастровим реєстратором відділу Держземагентства у Козелецькому районі вчинено дії щодо державної реєстрації факту здійснення поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 і перенесенням відомостей про цю земельну ділянку в архів та проведено державну реєстрацію в ДЗК земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 загальною площею 75,7184 га.

Вважаючи незаконними наказ відповідача від 15.05.2015 № 25-3916/14-15-сг та подальші дії державного кадастрового реєстратора щодо державної реєстрації факту здійснення поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 15.04.2015 третя особа у справі - ОСОБА_4 звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй в оренду земельної ділянки орієнтовною площею78,0 га терміном на 25 років.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, ОСОБА_4 бажала отримати в користування ту саму ділянку, яка станом на квітень 2015 року вже перебувала в оренді позивача. Зазначений факт підтверджується наявними в матеріалах справи схемами розміщення земельних ділянок та витягами з кадастрових планів.

Суд зазначає, що надаючи громадянці ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 78,0 га терміном на 25 років, відповідачу достеменно було відомо, що спірна ділянка вже перебуває у в користуванні позивача, який у встановленому законом порядку отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо спірної ділянки, отримав рішення про затвердження зазначеного проекту та підписав договір оренди, предметом якого є спірна земельна ділянка.

Станом на день винесення оскаржуваного наказу відповідача були чинними попередні накази Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 25.02.2014 та від 28.02.2014, якими надано ОСОБА_1 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки та затверджено зазначений проект.

Також чинним був договір оренди від 28.02.2014, укладений між позивачем та відповідачем.

Тобто, фактично відповідачем надано третій особі дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо ділянки, яка вже була зайнята (перебувала в користуванні іншої особи).

Той факт, що станом на 15.05.2015 позивачем не було проведено державної реєстрації зазначеного договору оренди жодним чином не дає підстави вважати, що на той час позивач не набув права користування спірною ділянкою і що вона продовжувала залишатись вільною.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає увагу, що протягом тривалого часу (провадження у справі неодноразово зупинялось, у тому числі, з метою надання сторонам додаткового часу для подання доказів) відповідач не надав суду письмових пояснень щодо підстав, мотивів, норм законодавства тощо, якими відповідача керувався при винесенні оскаржуваного наказу.

Наведене свідчить, що відповідачем всупереч положенням ст. 77 КАС України не доведено законності спірно наказу від 15.05.2015 № 25-3916/14-15-сг.

Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини та наявні в матеріалах докази, суд дійшов висновку щодо протиправності спірного наказу відповідача.

12.09.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області подано до суду заперечення на позов, за змістом яких відповідач вказує на законність дій державного кадастрового реєстратора щодо державної реєстрації факту здійсненого поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 і перенесенням відомостей про цю земельну ділянку в архів та факту державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2.

Так, відповідач зазначає, що протягом року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки позивач не зареєстрував речове право на неї, а тому державний кадастровий реєстратор правомірно скасував державну реєстрацію спірної ділянки.

З таким твердженням відповідача суд не погоджується та вважає його безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

поділу чи об'єднання земельних ділянок;

якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Тобто, обов'язковою умовою для скасування державної реєстрації земельної ділянки внаслідок відсутності факту реєстрації речового права на таку ділянку протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації є наявність вини заявника.

Під час судового розгляду ані відповідача, ані державний кадастровий реєстратор на вимогу суду не змогли пояснити в чому полягала вина позивача щодо не реєстрації протягом одного року речового права на спірну ділянку та яким чином така вина була встановлена.

Натомість, судом встановлено, що прокуратурою Чернігівського області протягом 2014-2015 років в судовому порядку оскаржувалась законність наказів Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, якими позивачу передано в користування ряд земельних ділянок (у тому числі спірну). Зазначений факт об'єктивно завадив позивачу вчасно зареєструвати речове право на спірну земельну ділянку.

Судом встановлено, що третя особа ОСОБА_4 13.07.2015 звернулась до державного кадастрового реєстратора із заявою з метою державної реєстрації земельної ділянки площею 75,71 га.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, зокрема, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Суд зазначає, що розглядаючи зазначену заяву ОСОБА_4, державний кадастровий реєстратор повинен був встановити, що в межах земельної ділянки, яку передбачалось зареєструвати, знаходиться інша земельна ділянка.

Проте, незважаючи на те, що державному кадастровому реєстратору достеменно було відомо про знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачалося зареєструвати, земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 (перебувала в користуванні позивача), останній безпідставно вчинив поділ зазначеної ділянки з подальшою державною реєстрацією нової земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 та одночасно переніс відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 до архіву.

Зазначені дії державного кадастрового реєстратора, на переконання суду, призвели до порушення прав та інтересів позивача.

Окремо суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься ряд документів, які свідчать про те, що спірна земельна ділянка станом на травень 2018 року перебуває в законному користуванні позивача.

Зокрема, відповідно до довідки за формою 6-зем від 27.01.2017 земельна ділянка площею 77,7886 на території Олексіївщинської сільської ради перебуває в оренді позивача.

Згідно з рішенням Козелецької районної ради від 20.10.2017 №11-15/VII затверджено технічну документацію з визначення нормативно грошової оцінки земельних ділянок, які перебуваються в користуванні позивача. Вказаним рішення затверджено технічну документацію з визначення нормативно грошової оцінки, у тому числі, спірної земельної ділянки площею 77,7886 на території Олексіївщинської сільської ради.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.03.2018 спірна земельна ділянка площею 77,7886 на території Олексіївщинської сільської ради перебуває в оренді ОСОБА_1 (номер запису про речове право 11123155, дата реєстрації 09.09.2015).

За змістом ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про такий спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечить ефективний захист прав, свобод та інтересів позивача.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги завдання адміністративного судочинства, задекларовані в ст. 2 КАС України, зважаючи на встановлені під час судового розгляду обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для захисту порушених прав позивача у обраний останнім спосіб та, як наслідок, висновку про наявність підстав для повного задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати Наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області № 25-3916/14-15-сг від 15.05.2015 року.

3. Визнати протиправними дії державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у Козелецькому районі від 13.07.2015 року щодо державної реєстрації факту здійсненого поділу земельної ділянки з кадастро вим номером НОМЕР_4 і перенесенням відомостей про цю земельну ділянку в архів та факту державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2.

4. Зобов'язати державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Козелецькому районі Чернігівської області внести зміни в базі Державного земельного кадастру з відновленням з архіву відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 і перенесенням відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 до архіву Державного земельного кадастру.

5. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2020 (дві тисячі двадцять) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 23 травня 2018 р.