Рішення № 74571579, 06.06.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2018 року м. Ужгород№ 807/176/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Цапфел О.Е.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 , представник - ОСОБА_2

відповідача: Закарпатська митниця Державної фіскальної служби, представник - Василенко І.Ю.

третя особа без самостійних вимог - Управління Служби безпеки України в Закарпатській області, представники - Семенов О.О., Будюх Д.Є.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби, третя особа : Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про визнання наказу протиправним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби, яким просить:

1.Визнати протиправним та скасувати виданий відносно позивача наказ в.о. начальника Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_7 №116-о « Про припинення державної служби».

2. Зобов'язати начальника Закарпатської митниці ДФС поновити ОСОБА_1 на попередній посаді з 08.02.2018 року та виплатити йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. В підготовчому судовому засіданні позивач та його представник клопотань не в'являли. 17 квітня 2018 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду у відповідності до ст. 49 КАСУ було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог Управління Служби безпеки України в Закарпатській області.

1. Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом в.о. начальника Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_7 №116-о « Про припинення державної служби» було припинено державну службу позивача . Підставою для припинення державної служби позивача став факт набуття громадянства іншої держави. Вказаний факт був повідомлений листом УСБУ в Закарпатській області від 05.02.2018 року №58/14-275 «Щодо подвійного громадянства». Тобто вказаними документами фактично відбулося повідомлення відповідача про факт порушення позивачем законодавства України про державну службу, а саме наявність у нього громадянства іншої держави, що є підставою для припинення державної служби. У зв'язку з цим, на думку позивача, відповідач зобов'язаний був провести службове розслідування з даного приводу, як того вимагає Закон. Однак, цього зроблено не було та жодних пояснень у позивача не відібрано, також не було надано можливості ознайомитися з вищевказаними документами, не було перевірено факту наявності чи відсутності у позивача громадянства іншої держави, що входить до виключної компетенції Державної міграційної служби України.

Окрім того, як зазначає позивач, про протиправність вказаного наказу свідчить і той факт, що він виданий в період перебування позивача на лікарняному у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Відтак вважає своє звільнення з державної служби та наказ про це № 116-о від 08.02.2018 року незаконним, таким, що грубо порушує трудові права позивача. Просить суд задоволити свої позовні вимоги повністю.

27 березня 2018 року на адресу до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшов відзив від Закарпатської митниці Державної фіскальної служби, відповідно до якого відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Зокрема зазначає, що до Закарпатської митниці надійшов лист Управління Служби безпеки України в Закарпатській області від 05.02.2018 №58/14-275 «Щодо подвійного громадянства», в якому повідомлялось, що старший інспектор відділу митного оформлення №5 митного поста «Лужанка» ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав громадянство Республіки Угорщина та відповідно має паспорт громадянина вказаної країни серії ВБ №6346604, виданий на ім'я Tokoli Gyorgy, ІНФОРМАЦІЯ_1 Вказаним листом вказано на необхідність прийняття рішення з урахуванням положень Закону України «Про державну службу» та надано фотокопії паспорта громадянина Угорщини та відповідного посвідчення. На підставі отриманої інформації був виданий оскаржуваний наказ митниці від 08.02.2018 №116-о . Окрім того, зазначає що Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави, затвердженого постановою КМУ від 13.06.2000 №950 не містить посилання, як на підставу проведення службового розслідування - набуття громадянства іншої держави, що вказує на необгрунтованість доводів позивача щодо необхідності проведення службового розслідування. Зазначає, що лист Управління Служби безпеки України в Закарпатській області від 05.02.2018 №58/14-275 «Щодо подвійного громадянства» з доданими копіями паспорта Угорської Республіки є належним та допустимим доказом, набуття позивачем громадянства іншої держави. Також зауважує, що законодавство не містить заборону до припинення державної служби згідно п.2 ч.1 ст.84 Закону Про державну службу під час тимчасової непрацездатності. Застосування цієї підстави припинення державної служби прямо встановлено законом, норми якого не вказують на можливість вчинення роботодавцем інших дій, крім звільнення працівника в трьох денний термін. На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач надав суду відповідь на відзив на позов, відповідно до якої вважає, що у відзиві стосовно суті позовних вимог відповідач не спростував твердження Позивача та аргументи стосовно суті позовних вимог. Так, зазначає, що факт набуття Позивачем громадянства іншої держави є невстановленим і недоведеним. Позивач категорично заперечує той факт, що він має громадянство іншої держави та зауважує, що він є громадянином України і цей факт ніким не оспорюється. А встановлення наявності або відсутності у громадянина України громадянства іншої держави входить виключно до компетенції Державної міграційної служби України. Лист УСБУ в Закарпатській області від 05.02.2018 року №58/14-275 з доданим до нього ксерокопією незрозумілого документу на ім'я Tokoli Gyorgy, не може слугувати належним та допустимим доказом , який категорично стверджує про набуття Позивачем громадянства іншої країни. Таким чином, в даному випадку був порушений порядок та процедура звільнення Позивача, що тягне за собою визнання звільнення незаконним. На підставі викладеного просить суд задовольнити свої позовні вимоги повністю.

03 травня 2018 року від представника третьої особи: Управління Служби безпеки України в Закарпатській області на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшли пояснення щодо позову. В яких зазначено, що в ході здійснення оперативно-розшукових заходів з протидії можливим корупційним проявам (діянням) в органах ДФС України, відділом БКОЗ УСНУ в Закарпатській області, у встановленому законом порядку, було здобуто первинну (оперативну) інформацію про отримання угорського громадянства громадянином України ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 та одержання ним закордонного паспорту громадянина Угорщини серії ВD № 6346604 на ім'я «Tokoli Gyorgy», ІНФОРМАЦІЯ_1 Станом на відповідний період гр. ОСОБА_1 проходив державну службу на посаді головного інспектора ВМО № 5 (Косино) митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС. Враховуючи отримання вищезазначеної оперативної інформації листом за вих. .№ 58/14-275 від 05.02.2018 здійснене відповідне інформування на адресу Закарпатської митниці ДФС. Дане інформування скеровувалось на адресу митного органу для розгляду та прийняття ним рішення згідно чинного законодавства про державну службу. Зазначає, що після отримання 07.02.2018 року митним органом вказаного інформування № 58/14-275 від Закарпатської митниці ДФС жодних звернень (запитів) з приводу уточнень чи підтверджень відомостей, що викладені у такому листі, а також стосовно наявності оригіналу (примірника) відповідного паспортного документу, на адресу УСНУ в Закарпатській області по теперішній час не надходило. Зауважує, що з приводу фактичних обставин, обґрунтованості відповідного рішення та дотримання вимог чинного законодавства при звільненні гр.ОСОБА_1 з державної служби пояснень (повідомлень) надати об'єктивно не мають змоги, оскільки із вказаною особою УСНУ в Закарпатській області у трудових правовідносинах не перебувало та відповідно, не мало повноважень для прийняття рішення про припинення її державної служби.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, а також пояснив, що оскільки до позивача при звільненні були застосовані положення ЗУ "Про державну службу", то відносно нього повинно було бути проведено службове розслідування, порядок якого регулюється Інструкцією "Про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України", під час якого позивач мав право подати свої пояснення, спростування своєї вини та інше.

Крім того, позивач у відповідності до п. 14 ч.1 ст.7 ЗУ "Про державну службу" мав право на проведення службового розслідування за його вимогою з метою зняття безпідставних , на його думку, звинувачень або підозри. Однак, позивач був позбавлений цього права, так як був звільнений під час перебування на лікарняному і про припинення державної служби йому стало відомо тільки після отримання оскаржуваного наказу.

Представник відповідача підтримав заперечення проти позову, викладені у письмовому відзиві на позов.

Представники третьої особи в судовому засіданні надали пояснення аналогічні викладеним ними у письмових.

Заслухавши учасників справи, встановивши обставини справи на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, проаналізувавши норми права, які підлягають або не підлягають застосуванню до даних правовідносин, надавши оцінку кожному аргументу сторін та мотиви суду, з яких суд дійшов до висновків у справі, суд констатує наступне.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, працював головним державним інспектором відділу митного оформлення №5 (Косино) митного посту «Лужанка» 3акарпатської митниці ДФС.

Листом Управління Служби безпеки України в Закарпатській області від 05.02.2018 року №58/14-275 було повідомлено відповідача про те, що в ході здійснення оперативно-розшукових заходів з протидії можливим корупційним проявам (діянням) в органах ДФС України, відділом БКОЗ УСНУ в Закарпатській області, у встановленому законом порядку, було здобуто первинну (оперативну) інформацію про отримання угорського громадянства громадянином України ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 та одержання ним закордонного паспорту громадянина Угорщини серії ВD № 6346604 на ім'я «Tokoli Gyorgy», ІНФОРМАЦІЯ_1 Дана інформація надається в рамках взаємодії та для розгляду питання щодо прийняття рішення з урахуванням положень ЗУ "Про державну службу". Додаток: фотокопії паспорту громадянина Республіки Угорщина та відповідного посвідчення на 2 арк..( а.с.17-19).

Службовою запискою від 07.02.2018 р. №534/07-70/04-31 працівниками 3акарпатської митниці ДФС було доведено до відома в.о. начальнику Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_7 про вищевказаний лист Служби безпеки України ( а.с.20).

Згідно наказу в.о. начальника Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_7 від 08.02.2018 року №116-о «Про припинення державної служби», відповідно до п.1 ч.1ст.82 та п.2 ч.1 ст.84 ЗУ «Про державну службу», у зв'язку з набуттям громадянства іншої держави, припинено державну службу ОСОБА_1 09 лютого 2018 року. Підстава : лист УСБУ в Закарпатській області від 05.02.2018 року №58/14-275 «Щодо подвійного громадянства», службова записка від 07.02.2018 р. №534/07-70/04-31. ( а.с.22-23).

Окрім того, судом встановлено, що в період з 25.01.2018 року по 08.02.2018 року включно позивач перебував на амбулаторному лікуванні і повинен був стати до роботи 13.02.2018 року, що підтверджується листком непрацездатності, що відповідачем не оспорюється. ( а.с.10).

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правовідносини у сфері державної служби регулюються Законом України «Про державну службу» (надалі по тексту - Закон), який є спеціальним актом вищої юридичної сили в системі законодавства про державну службу та визначає особливості правового регулювання у цій сфері, а тому його положенням у процесі правозастосування надається перевага над положеннями Кодексу законів про працю України. При цьому, положення Кодексу законів про працю України застосовується лише у випадку не урегульованості або неповної урегульованості трудових правовідносин осіб, які мають статус державного службовця.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу».

Відповідно до ст.1 Закону державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Статтею 83 Закону передбачені підстави для припинення державної служби.

Так, відповідно до ч.1 ст.83 Закону, державна служба припиняється , серед іншого

1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (ст.84 Закону);

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.84 Закону, підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є: набуття громадянства іншої держави.

Згідно ч. 2 ст. 84 Закону у випадках, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.

Посилання представника позивача на Інструкцією «Про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України» є неправильним, оскільки Наказ від 3.08.2010 N 918 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2011 р. за N 154/18892 ). яким затверджена вказана Інструкція втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів N 374 ( z0511-16 ) від 18.03.2016

Основні обов'язки державного службовця визначені в статті 8 Закону України "Про державну службу"1, а саме: державний службовець зобов'язаний:

1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки;

3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина;

4) з повагою ставитися до державних символів України;

5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації;

6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів;

7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки;

8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України;

9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції;

10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби;

11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності;

12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню;

13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Стаття 7 Закону, зокрема , п.17 ч.1, де серед іншого передбачає право державного службовця на проведення службового розслідування за його вимогою з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Згідно з Рекомендацією 16 «Звільнення з публічної служби Рекомендації №R (2000) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Ради Європи про статус публічних службовців у Європі, ухваленої Комітетом Міністрів на 699-му засіданні Заступників міністрів 24 лютого 2000 р., відповідно до якої звільнення повинно відбуватися лише у тих випадках та з тих причин, які обумовлені законом.

За пунктом 2 частини 1 статті 84 коментованого Закону припинення державної служби відбувається у зв'язку з набуттям державним службовцем громадянства іншої держави, що означає виникнення правового зв'язку особи з іншою державою.

«Про громадянство України» визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

У статті 19 Закону України визначено, що добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

Розділом 4 Закону визначений вичерпний перелік державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства. Це - Президент України, Комісія при Президентові України з питань громадянства, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, Міністерство закордонних справ України, дипломатичних представництв та консульських установ України.

У відповідності до ст. 2 ЗУ "Про Службу Безпеки України " на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного,

науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Суд зауважує, що в інформації , яка стала єдиною підставою для звільнення позивача з посади слідує, що отримані дані були в рамках здійснення заходів спрямованих на виявлення , припинення та попередження фактів корупційних проявів.

Статтею 71 ЗУ "Про державну службу" встановлено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов'язково.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950 ( Далі- Порядок № 950) встановлений Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування., відповідно до якого:

стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:

у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;

у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;

на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов'язки (далі - керівник органу).

Виходячи з аналізу вищевказаних законодавчих актів , суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ винесений передчасно, без врахування всіх обставин оскільки:

по-перше, якщо відповідач посилався на інформацію СБУ, яка була отримана в рамках здійснення заходів спрямованих на виявлення, припинення та попередження фактів корупційних проявів., то необхідним було вчинення всіх дій з боку відповідача для проведення службового розслідування за абзацом 5 п.1 Порядку № 950.

по- друге:, в разі непроведення відповідачем всіх дій для реалізації вимог абзацу 5 п.1 Порядку № 950. відповідач без наданих йому законом повноважень встановив на підставі неналежних доказів, без визначених законом підстав одноособово факт громадянства іншої держави позивача на підставі інформації органу, до компетенції якого не входить встановлювати факт громадянства іншої держави.

по-третє: відповідач позбавив права позивача ініціювати службове розслідування,. надавати пояснення , спростувати безпідставність щодо отримання чи неотримання ним громадянства іншої держави. оскільки видав оскаржував наказ під час перебування позивача на лікарняному і взагалі не ознайомив з підставами для видання наказу.

- по-четверте: відповідач посилаючись тільки на лист СБУ та ксерокопію додатків. які містилися на недержавній мові не здійснив жодних дій щодо уточнення, перевірки інформації, витребування оригіналів як самих листів , такі і оригіналів документів, про які було зазначено, що було підтверджено представниками третьої особи .

Отже, суд критично оцінює послання відповідача на те, що законодавством не обмежено коло органів,які можуть встановлювати факти громадянства.

Також суд не вважає правильною позицією відповідача щодо можливості звільнення позивача під час перебування його на лікарняному. Дана позиція суду узгоджується з висновком, зазначеним у п.17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" :

- Правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП ( 322-08 ) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Як при припиненні державної служби так і при накладенні на державних службовців дисциплінарних стягнень ЗУ «Про державну службу» містить посилання на законодавство про працю, зокрема Кодекс законів про працю України (КЗпП), тобто при застосуванні підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності та припинення державної служби необхідно дотримуватись порядку застосування дисциплінарних стягнень та звільнення з роботи , встановленого нормами КЗпП.

Частиною 3 ст.40 КЗпП зокрема встановлено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті). За змістом зазначеної норми в період тимчасової непрацездатності не допускається проведення самої процедури звільнення.

Звільнення позивача під час перебування його на лікарняному призвело до порушення його права за п.17 ч.1 Закону "Про державну службу" на проведення службового розслідування за його вимогою з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Відповідно до статті 235 Кодексу Законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 28 жовтня 2014 року (№ рішення у ЄДРСР 41602330), у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідно до положень частини першої статті 235 КЗпП позивача необхідно поновити на попередній посаді з 09.02.2018 року .

За правилами статті 235 частини 2 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

В матеріалах справи міститься Довідка №07-7005/39-1010 від 24.04.2018 року про середню заробітну плату позивача.

Відповідачем самостійно визначений розмір середньомісячна заробітна плата позивача, яка складає 11820,10 грн., а нарахована зарплата за відпрацьований час- 18354,81 грн.

Середньоденна заробітна плата позивача, яка обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують місяцю звільнення з роботи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», складає: 448 грн.

Оскільки з 09 лютого 2018 року , тобто з дня припинення державної служби позивача) по день винесення даного рішення .кількість робочих днів 2018 році складає 78, ( лютий-14. березень -21 день, квітень- 20, травень- 19, червень - 60 , то сума заробітної плати за час вимушеного прогулу складає : 78 днів х 448 грн. = 34944 грн.

Відповідно до пункту 2 та пункту 3 частини 1 статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Відтак, рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 11820 грн. підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, всупереч обов'язку доказування, закріпленому у ст.77 КАС України, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено тих обставин, що стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

Згідно вимог ч.2 статті 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, за результатами системного аналізу приписів зазначеного законодавства у взаємозв'язку з обставинами даної справи, суд дійшов висновку , що оскаржуваний наказ рийнятий не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; не з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби, третя особа : Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про визнання наказу протиправним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_7 №116-о « Про припинення державної служби».

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №5 (Косино) митного посту «Лужанка» 3акарпатської митниці ДФС. з 09.02.2018 року .

4. Зобов'язати Закарпатську митницю ДФС ( код ЄДРПОУ 39515893 м. Ужгород, вул. Собранецька. 20) виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1 Ужгородського району заробітну плату за час вимушеного прогулу з 09.02.2018 року до дня постановлення даного рішення включно в розмірі 34944 ( тридцять чотири тисячі девятсот сорок чотири гривні)

5. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 11820 грн .( одинадцять тисяч вісімсот двадцять ) гривень . підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Закарпатський окружний адміністративний суд до Львівського апеляційного адміністративного суду.

СуддяЗ.Б. Плеханова

Повний текст виготовлено та підписано 11 червня 2018 року.