Рішення № 74571474, 11.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2018 р. Справа№805/2348/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання протиправною бездіяльності, що полягає у невиплаті пенсії, та зобов'язання поновити виплату пенсії за місцем реєстрації з моменту припинення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (далі - Відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, що полягає у невиплаті пенсії, та зобов'язання поновити виплату пенсії за місцем реєстрації з моменту припинення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що вона здобула право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням. Була зареєстрована в м. Донецьку. 14.07.2017 Позивач зареєструвалася за адресою: АДРЕСА_1 після чого звернулась до Відповідача із заявою про взяття на облік та виплату пенсії. Однак до теперішнього виплата пенсії так і не розпочата з причини не надання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Таким чином, Відповідач грубо порушив охоронювані Конституцією та законами України права Позивача. Просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо невиплати Позивачу пенсії;

- зобов'язати Відповідача поновити Позивачу виплату пенсії за віком з моменту її припинення.

Ухвалами суду від 18 квітня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 805/2348/18-а, призначене судове засідання, відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Ухвалою суду від 14 травня 2018 року до участі у справі залучено третю особу на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, витребувано додаткові докази.

В судове засідання Позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належними чином.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належними чином, надав клопотання про розгляд справи без його участі. Згідно відзиву на адміністративний позов, наданого Відповідачем до суду, 14.07.2017 року Позивач звернулась до Відповідача із заявою про взяття на облік, в якій просила запросити свою пенсійну справу в УПФУ в м. Курахове та виплачувати пенсію за новим місцем проживання (реєстрації) в м. Торецьк.

Відповідно до пункту 4.12 Порядку 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», при переїзді пенсіонера на постійне місце проживання орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання запиту про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання пенсіонера. Пенсійна справа пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Згідно даних Центральної бази одержувачів пенсій станом на час звернення до Відповідача з вказаною заявою Позивач перебувала на обліку в УПФУ в м. Селидове Донецької області, УПФУ в м. Курахове фактично не існує серед управлінь Пенсійного фонду України. Позивач була запрошена до управління для уточнення відомостей, викладених у заяві про виплату пенсії, але так і не з'явилася. Тому пенсійна справа не запрошена, Позивач на обліку у Відповідача не перебуває. Таким чином, у Відповідача немає правових підстав для поновлення виплати пенсії. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належними чином. Згідно пояснень третьої особи, наданих до суду, з 2014 року Позивач перебуває на обліку в Селидовському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за віком та є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України. Згідно порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою КМУ від 18.02.2016 року №136, виплату пенсії Позивачу було призупинено з квітня 2016 року.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянеою України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Положенням про Пенсійний фонд України», затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011.

Згідно пенсійного посвідчення, виданого 13.05.2008 року Пенсійним фондом України, Позивач має право на отримання пенсії за віком (а.с. 17).

З 2014 року Позивач взятий на облік Селидовським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області як одержувач пенсії за віком та внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України. Пенсія виплачувалась до квітня 2016 року (а.с. 51-54).

З квітня 2016 року Позивачу припинена виплата пенсії (а.с. 53-54). Розпорядчих документів про припинення виплати пенсії суду не надано.

14 липня 2017 року Позивач зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1, після чого звернулася до Відповідача для отримання пенсії за фактичним місцем проживання (а.с. 34).

14 серпня 2017 року Позивач звернулася до Відповідача з приводу роз'яснення причин невиплати пенсії.

Листом № 142/с-39-01-08 від 30.08.2017 Відповідачем надано відповідь, в якій зазначено, що Позивачу необхідно уточнити відомості, викладені в поданій заяві про запит пенсійної справи. А також надати довідку департаменту соціального захисту населення про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (38).

Судом встановлено, що відповідачем не приймалося будь-яких рішень за результатами розгляду заяви позивача від 27.12.2016 (про поновлення виплати пенсії, про відмову у поновленні виплати пенсії, про взяття на облік, про відмову у взятті на облік).

Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Позивач є громадянкою України і у відповідності до чинного законодавства з 2008 року набула права на отримання пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 цього закону.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV, а саме: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

За правилами частини 2 статті 49 цього Закону № 1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок 22-1), заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Пунктом 2.8 Порядку 22-1 встановлено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.9 цього ж Порядку передбачено, що подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За приписами пункту 4.12 Порядку 22-1, при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення виплати раніше призначеної пенсії, як відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи.

З матеріалів справи встановлено, що Позивач після реєстрації свого місця проживання у АДРЕСА_1 звернулася до Відповідача із заявою про взяття її пенсійної справи на облік та поновлення виплати пенсії на загальних підставах.

Крім того, судом встановлено, що Відповідачем не прийнято жодного рішення за заявою Позивача, що є порушенням вимог статті 49 Закону № 1058-IV.

З листа Відповідача вбачається, що підставою для відмови у взятті на облік пенсійної справи Позивача та поновлення пенсії стало неправильне зазначення управління Пенсійного фонду України, з якого необхідно запросити пенсійну справу, а також відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи, що є безпідставним, оскільки жодною нормою Закону № 1058-IV не передбачено, що для виплати пенсії на загальних підставах необхідно надавати довідку внутрішньо переміщеної особи.

Суд також зауважує, що з моменту реєстрації Позивача за адресою: АДРЕСА_1, а як наслідок - втрати статусу внутрішньо переміщеної особи, характер правовідносин між нею та УПФУ змінився, а відтак і їх законодавче врегулювання також.

Порядок отримання та втрати статусу внутрішньо переміщеної особи врегульовано Законом України «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб». Так, згідно ч. 3 ст. 4 вказаного Закону, для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та статусу внутрішньо переміщеної особи відповідно, така особа звертається із заявою до компетентного органу соціального захисту населення. П. 1 ч. 1 ст. 12 вказаного Закону встановлено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно і скасування статусу внутрішньо переміщеної особи, є заява особи про відмову. Таким чином, отримання та втрата статусу внутрішньо переміщеної особи є добровільним правом кожного громадянина, сам лише факт проживання на відповідних територіях, без волевиявлення отримання відповідного статусу, не надає громадянину автоматично статусу внутрішньо переміщеної особи.

Отже, з часу реєстрації Позивача за адресою: АДРЕСА_1, і відмови від статусу внутрішньо переміщеної особи до спірних правовідносин не підлягало застосуванню законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, як Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.

Суд також зазначає, що згідно з частиною другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, суд зазначає, що для постановлення на пенсійний облік як отримувача пенсії за віком Позивачу не потрібно надавати Управлінню Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області довідку про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи. Відповідно, вимога Відповідача про надання таких документів є протиправною та такою, що порушує право Позивача на отримання пенсійних виплат, яке закріплено в Конституції України, яка є основним законом держави, та Законах України.

Більш того, суд вважає, що Відповідач мав можливість запросити пенсійну справу Позивача з територіального органу ПФУ, на обліку в якому раніше перебувала Позивач, так як ці відомості були ним з'ясовані. Законом № 1058-IV та Порядком 22-1 не передбачено такої підстави для відмови у взятті пенсіонера на облік за новим місцем проживання (реєстрації) як невірно вказаний територіальний орган ПФУ, на обліку в якому раніше перебував пенсіонер. Всі необхідні документи Позивач надала, протилежного Відповідачем не доведено.

Отже суд дійшов висновку, що Відповідач неправомірно не вчинив дій, про які просила Позивач, а саме, взяти на облік її пенсійну справу та здійснити нарахування та виплату пенсійних виплат, тобто, допустив протиправну бездіяльність.

Відповідно, вимоги Позивача про визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо не виплати Позивачу пенсії та зобов'язання Відповідача поновити таку виплату є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що виплата пенсії Позивачу припинена з квітня 2016 року. Відповідно, з квітня 2016 року й підлягає відновленню порушене право Позивача.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З метою ефективного захисту прав Позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Так, суд вважає, що додатково до обраного Позивачем способу захисту її порушених прав слід зобов'язати Відповідача, у відповідності до покладених на нього обов'язків по нарахуванню та виплаті пенсій особам, зареєстрованим на території м. Торецька Донецької області, взяти Позивача на пенсійний облік шляхом запиту пенсійної справи Позивача з Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судові витрати розподілити відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) до управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, 26, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21970814), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Героїв Праці, 6, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41247274) про визнання протиправною бездіяльності, що полягає у невиплаті пенсії, та зобов'язання поновити виплату пенсії за місцем реєстрації з моменту припинення - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області щодо не взяття на облік пенсійної справи ОСОБА_1 та не поновлення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 за заявою від 14.07.2017 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області взяти на пенсійний облік пенсійну справу ОСОБА_1 шляхом запиту з Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, та поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з квітня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення складене в повному обсязі 11 червня 2018 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Череповський Є.В.