Ухвала суду № 74571444, 08.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

08 червня 2018 р. Справа №805/3458/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Михайлик А.С., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Першої Бахмутської нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними дій, бездіяльності та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Першої Бахмутської державної нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в якому просила суд:

1. визнати незаконними дії завідуючої Першої Бахмутської державної нотаріальної контори Букрєй Г.П. із заподіянням матеріальної шкоди в частині стягнення сплати за надання додаткових платних послуг правового характеру, що не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також за послуги технічного характеру в порушення частини 1 статті 19 Закону України "Про нотаріат" та пунктів 1.2, 1.4, 3.5. наказу Головного територіального Управління юстиції у Донецькій області від 11.12.2012 № 802/2 «Про затвердження Положення про порядок надання державними нотаріусами додаткових платних послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру»;

2. визнати незаконними дії завідуючої Першої Бахмутської державної нотаріальної контори Букрєй Г.П. в частині надання спадкоємцю квитанції на сплату послуг щодо надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із невірною сумою в порушення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";

3. визнати незаконними дії завідуючої Першої Бахмутської державної нотаріальної контори Букрєй Г.П. із заподіянням спадкоємцю матеріальної шкоди в частині стягнення сплати за реєстрацію дублікату свідоцтва про спадщину в порушення абзацу 3 пункту 4.3. Положення про спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 року № 1810/5 від сплати якої позивач звільнений;

4. визначити незаконною бездіяльність завідуючої Першої Бахмутської державної нотаріальної контори Букрєй Г.П. із заподіянням спадкоємцю матеріальної шкоди в частині неповернення сум грошових коштів, сплачених за двома квитанціями за реєстраційний збір за надання інформації з ДРРП у паперовій формі в порушення статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", сплату яких на день вчинення нотаріальної дії відмінено;

5. стягнути на користь позивача з Першої Бахмутської нотаріальної контори за рахунок Головного управління територіального управління юстиції у Донецькій області суму в розмірі 141,00 грн., з яких: 35,00 грн. сума сплаченого реєстраційного збору за надання інформації з ДРРП у паперовій формі за квитанцією № 16587140 від 25 жовтня 2016 року, 10,00 грн. - сума комісії банку сплаченої за квитанцією № 16587140 від 25.10.2016 року; 35,00 грн. сума сплаченого реєстраційного збору за надання інформації з ДРРП у паперовій формі за квитанцією № 16587146 від 25 жовтня 2016 року, 10,00 грн. - сума комісії банку сплаченої за квитанцією № 16587146 від 25.10.2016 року; сума в розмірі 51,00 грн. як плати за реєстрацію/дублікат свідоцтва по спадщину по квитанції № 16587126 від 25.10.2016;

6. стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь позивача незаконно та безпідставно отриману за нікчемних правочином надання додаткових послуг правового характеру, не пов'язаних із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру на загальну суму у розмірі 507,28 грн., з яких: 497,28 грн. - сума вартості сплачених платних послуг 1 Арт. ДНК по квитанції № 16587086 від 25.10.2016 року та 10,00 грн. сума комісії банку сплаченої за квитанцією № 16587086 від 25.10.2016 року.

Позов обґрунтовано тим, що позивачу завдано матеріальної шкоди протиправними діями завідуючої Першої Бахмутської державної нотаріальної контори Букрєй Г.П. (нотаріуса), оскільки останньою надавались позивачу розрахункові документи на сплату коштів за послуги нотаріуса (правового характеру, що не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, та технічного характеру, а також за реєстрацію дублікату свідоцтва про спадщину) та за надання інформації з Державного реєстру речових прав (в порядку Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), які позивач за приписами чинного законодавства не мала сплачувати. У загальній сумі через неправомірні дії Букрєй Г.П. позивачем зайво сплачено коштів у сумі 648,28 грн., що підлягають стягненню:

1) в сумі 507,28 грн. з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з яких: сплачені кошти в рахунок оплати додаткових платних послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, та послуг технічного характеру, перераховані нотаріусом Головному територіальному управлінню юстиції у Донецькій області в сумі 497,28 грн. та комісія банку за проведення вказаного платежу в сумі10 грн.;

2) у сумі 141,00 грн. з Першої Бахмутської нотаріальної контори за рахунок Головного управління територіального управління юстиції у Донецькій області, з яких: 70,00 (35+35) грн. - сума сплаченого реєстраційного збору за надання інформації з ДРРП у паперовій формі, 20,00 (10+10) грн. - сума комісії банку за проведення вказаних платежів; 51,00 грн. - плата за реєстрацію/дублікат свідоцтва по спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення, зокрема, з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області шкоди, заподіяної позивачу нотаріусом та перерахованої останньою управлінню, у сумі 507,28 грн.

Разом із цим, за приписами ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

В той же час, позивачем в одному провадженні із вимогами про відшкодування Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області їй шкоди не заявлено будь-яких вимог з приводу вирішення публічно-правового спору, що полягав би в оскарженні прийнятого Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області в якості суб'єкту владних повноважень рішення, допущенні бездіяльності чи вчиненні певних дій.

Таким чином, виходячи з приписів ч. 5 ст. 21 КАС України заявлені позовні вимоги про відшкодування позивачу шкоди Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області мають вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Щодо вимог позивача, заявлених до Першої Бахмутської державної нотаріальної контори (завідуючої Букрєй Г.П.), слід зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, тобто спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. При цьому, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013 № 8 (зі змінами, внесеними згідно з Постановами Вищого адміністративного суду № 2 від 14.02.2014, № 6 від 15.05.2014, № 6 від 22.05.2015) роз'яснено, що до спорів, пов'язаних із діяльністю нотаріуса, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, належать спори, що стосуються оскарження дії (рішення, бездіяльність) нотаріуса при реалізації ним повноважень державного реєстратора відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Так, згідно положень Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державним реєстратором може виступати нотаріус. Державний реєстратор при здійсненні діяльності реалізує повноваження, визначені ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV, а також інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 37 цього Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій завідуючої нотаріальної контори Букрєй Г.П., які потягли за собою сплату позивачем коштів за видачу інформації з реєстру без їх подальшого повернення, що на думку позивача сплаті не підлягали, то при надані розрахункових документів на оплату таких коштів та їх неповерненні Букрєй Г.П. не діяла безпосередньо як реєстратор, оскільки Законом № 1952-IV серед переліку дій, що вчиняються реєстраторами при реалізації своїх повноважень, таких дій не визначено, а отже і їх оскарження не є оскарженням дій державного реєстратора як суб'єкта владних повноважень. Враховуючи, що державні реєстратори не вповноважені чинним законодавством на вчинення дій щодо надання розрахункових документів на оплату адміністративного збору, а також його повернення, Букрєй Г.П. не діяла та не могла діяти в даних правовідносин як державний реєстратор речових прав.

Само по собі надання позивачу завідуючою нотаріальної контори інформації про реквізити для сплати та розміру суми коштів, які можуть бути сплачені, не є здійсненням владних управлінських функцій. Розрахункові документи не несуть зобов'язального характеру, не мають ознак управлінських рішень, несуть суто інформаційний характер про суму коштів та реквізити для їх сплати, що можуть бути на власний розсуд сплачені особою чи не сплачені.

Отже, завдання такими діями позивачу шкоди не може бути розцінено як завдання шкоди внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень, оскільки у випадку завдання шкоди саме суб'єктом владних повноважень така шкода є наслідком вчинення дії, які суб'єкт владних повноважень здійснює в рамках реалізації управлінських функцій.

Ведення ж певною особою позивача в оману щодо необхідності сплати коштів шляхом надання певних розрахункових документів не свідчить про виникнення між такою особою та позивачем публічно-правового спору.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій Букрєй Г.П., які потягли за собою сплату позивачем коштів за послуги нотаріуса (правового характеру, що не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, та технічного характеру, а також за реєстрацію дублікату свідоцтва про спадщину), що на думку позивача сплаті також не підлягали, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Законом України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII (далі - Закон № 3425-XII) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно зі ст. 19 цього за вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством. За надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру справляється окрема плата у розмірах, що встановлюються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Кошти, одержані від надання таких додаткових послуг, спрямовуються до Державного бюджету України.

З пп. 3.3 п. 3 Наказу Мінюсту від 07.07.2011 № 1810/5 «Про затвердження Положення про Спадковий реєстр» вбачається, що формування у Спадковому реєстрі реєстраційного запису про видачу свідоцтва про право на спадщину або його дубліката з видачею про це відповідного витягу також є платним.

Статтею 50 Закону № 3425-XII передбачено можливість оскарження в судовому порядку відмови у вчиненні нотаріальної дії, оскарження безпосередньо нотаріальної дії або нотаріального акту.

Як вказано у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 № 3 спори за позовами осіб, права та інтереси яких стосуються нотаріальні дії чи актів, розглядаються за правилами цивільного судочинства.

Так, у діях нотаріуса немає ані адміністративного примусу, ані управлінських повноважень. Метою ж виконавчо-розпорядчої діяльності є реалізація функції державного управління, а результатом такої діяльності є управлінське рішення, яким один суб'єкт приписує певну поведінку іншому суб'єкту, що не притаманно діяльності нотаріату, оскільки вона спрямована на захист і охорону існуючих суб'єктивних прав та інтересів. Вказаний висновок відповідає викладеному у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», який було підготовлено за вимогою Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 7 лютого 2014 року № 2 на основі узагальнення судової практики.

Отже, даній спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 6 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За приписами з ч. 1 ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

На підставі наведеного слід відмовити у відкритті провадження у даній справі та роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства місцевим загальним судом.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається особі, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 114,40 грн., які підлягають поверненню на її користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 19, 21, 170, 171, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Першої Бахмутської нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними дії, бездіяльності та стягнення коштів.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у загальній сумі 2 114,40 грн., сплачений за квитанціями 0.0.1033374700.1 від 12.05.2018 на суму 704,80 грн. та № 0.0.1048727802.1 від 30.05.2018 на суму 1 409,60 грн.

Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства місцевими загальними судами, а також, що повторне звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Михайлик А.С.