Рішення № 74571341, 31.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 р. Справа№805/3109/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Донецької митниці Державної фіскальної служби до Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправним рішення, скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Донецька митниця Державної фіскальної служби звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (надалі - відповідач, відділ ДВС), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Науменко Д.Г. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.04.2018 року щодо примусового виконання постанови Донецької митниці ДФС від 20.02.2018 року № 0001/70000/2018;

- визнати незаконним та скасувати повідомлення заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Науменко Д.Г. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;

- зобов'язати заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Науменко Д.Г. відкрити виконавче провадження з примусового виконання постанови Донецької митниці ДФС від 20.02.2018 року № 0001/70000/2018.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху, з наданням 10-денного строку для усунення недоліків шляхом сплати судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок та надання суду оригіналу документу про сплату судового збору у визначеному розмірі; надання суду власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

23 травня 2018 року на виконання зазначеної ухвали суду позивачем до суду надіслано клопотання про усунення недоліків, до якого долучено власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав та квитанцію про сплату судового збору на загальну суму 1 762,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 805/3109/18-а за правилами, встановленими нормами статті 287 КАС України. Одночасно, судом призначено судове засідання на 31 травня 2018 року о 12:00 годин в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 1, про що повідомлено учасників справи у порядку, визначеному чинним законодавством.

У судове засідання сторони не з'явились. Позивачем 30 травня 2018 року засобами електронного зв'язку на адресу суду направлено клопотання про розгляд справи без участі його представника. Представник відповідача, згідно наданого на адресу суду клопотання від 30.05.2018 року вих. № 51087552/8 просив розглянути справу № 805/3109/18-а без його участі, раніше надані заперечення підтримав у повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи приписи частини третьої статті 194 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач в обґрунтування заявленого позову зазначає, що у зв'язку з несплатою громадянином Грецької Республіки штрафу у встановлений постановою Донецької митниці Державної фіскальної служби України (надалі - Митниця, Донецька митниця ДФС) від 20.02.2018 року № 0092/70000/17, зазначену постанову на підставі пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» було направлено до відділу ДВС (за місцезнаходженням вилученого транспортного засобу боржника) для примусового виконання. Проте, відповідачем було винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання як такого, що пред'явлено не за місцем виконання, оскільки державним виконавцем встановлено, що боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що не відноситься до території Приморського району м. Маріуполь Донецької області.

Вмотивовуючи незаконність прийнятого відповідачем повідомлення, позивач зазначив, що боржник за виконавчим документом у розумінні митного законодавства виступає уповноваженою особою власника ввезеного ним транспортного засобу та виконує всі обов'язки та несе всю відповідальність, передбачену Митним кодексом України. Тому, на думку позивача, Донецькою митницею ДФС цілком правомірно було вилучено транспортний засіб в рахунок забезпечення сплати штрафу та пред'явлено виконавчий документ до відділу ДВС саме за місцезнаходженням цього вилученого майна.

Окрім того, позивач посилався на норми статті 77 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено порядок примусового виконання рішень щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб.

Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Так, згідно наданого відзиву (заперечення) від 29.05.2018 року вих. № 56170039/8 відповідач зазначив, що нормами статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцем знаходження його майна. Отже, оскільки зареєстроване місце боржника згідно виконавчого документа розташовано поза межами Приморського району м. Маріуполь Донецької області, відповідач, на його думку, правомірно виніс оскаржуване повідомлення.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач - Донецька митниця Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39496499) є територіальним органом Державної фіскальної служби України, основним завданням якої, відповідно до Положення про Донецьку митницю ДФС, затвердженого наказом ДФС від 27.08.2014 року № 83 (у редакції наказу від 30.11.2015 року № 951), є реалізація політики у сфері державної митної справи та боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства, здійснення в межах своїх повноважень контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів.

Відповідач - Приморський відділ державної виконавчої служи міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 34908792) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Судом встановлено, що на виконання повноважень, наданих Конституцією, Митним кодексом України та Положенням про Донецьку митницю ДФС позивач звернувся до відділу ДВС із заявою від 13.03.2018 року № 1835/9/05-70-20-02 «Про направлення виконавчого документа у відношенні ОСОБА_1», згідно якої направлено на примусове виконання постанову Донецької митниці ДФС від 20.02.2018 року у адміністративній справі про порушення митних правил № 0001/70000/18 про накладення штрафу на громадянина Грецької Республіки ОСОБА_1 Зазначена заява разом із виконавчим документом отримана відділом ДВС 12 квітня 2018 року (вхідний № 14.4-38/3334), що підтверджується штампом вхідної кореспонденції відповідача /арк. справи 21/.

Розглянувши зазначену заяву щодо примусового виконання постанови Донецької митниці ДФС від 20.02.2018 року № 0001/70000/18 про стягнення з Бачитсараіса Іоаніса на користь держави 17 000,00 грн., 13 квітня 2018 року заступником начальника Приморського відділу державної виконавчої служи міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Науменком Д.Г. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. У зазначеному повідомлені посадовою особою відділу ДВС зазначено: «Відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Згідно виконавчого документа боржник зареєстрований АДРЕСА_1, що не відноситься до територіальності Приморського району м. Маріуполь Донецької області. Також зазначаємо, що в наданих Вами документах відсутні дані про майно належне боржникові (на праві власності), на яке можливо звернути стягнення та яке знаходиться на території Приморського району м. Маріуполя Донецької області. Тобто, виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання.».

На підставі викладеного, керуючись пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання /арк. справи 20/.

Таким чином, предметом позову є визначення правомірності прийняття відповідачем повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання у разі реєстрації боржника поза межами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначаються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (надалі - Закон № 1403).

Згідно положень статті 1 Закону № 1403 примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців згідно норм статті 2 Закону № 1403 є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Відповідно до статті 3 Закону № 1403 завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень Закону №1404-VІІІ основними стадіями виконавчого провадження є: 1) відкриття виконавчого провадження; 2) підготовка до примусового виконання; 3) вжиття заходів примусового виконання рішення; 4) закінчення виконавчого провадження.

Відкриття виконавчого провадження - це стадія, яка полягає у діях державного виконавця, що спрямовані на визначення підстав для відкриття виконавчого провадження.

Підготовка до примусового виконання - це дії державного виконавця, спрямовані на встановлення місця знаходження (проживання) боржника, наявності рухомого або нерухомого майна, грошових коштів в установах банків, пропозиції виконати рішення добровільно, створення умов для подальшого виконання виконавчого документу. Мета цієї стадії - створити належні умови для своєчасного й ефективного виконання документів, що надійшли до державного виконавця, а також забезпечити умови для добровільного виконання рішення боржником.

Примусове виконання (застосування заходів примусового виконання рішення) - це вжиття державним виконавцем заходів щодо реалізації припису юрисдикційного акта способами, які визначено законом, із покладанням на боржника виконавчого збору та інших витрат, пов'язаних із виконанням.

Закінчення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим документом.

Отже, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних та можливих заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Нормами статті 15 Закону № 1404 визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Боржником, відповідно до положень частини другої зазначеної статті є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Відповідно до норм статті 10 Закону № 1404 заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до положень статті 24 Закону № 1404 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

За приписами частини першої статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону 1404).

З матеріалів справи вбачається, що у виконавчому документі, який було пред'явлено позивачем на виконання зазначено відомості про майно - автомобіль марки «MERCEDES-BENZ C220», реєстраційний номер НОМЕР_1, вилучений за протоколом про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил, що знаходиться на території Приморського району м. Маріуполя Донецької області.

Отже, суд доходить висновку, що відповідачем надано неналежну правову оцінку відомостям зазначеним у виконавчому документі щодо майна боржника, яка призвела до помилкових висновків відповідача, викладених в оскаржуваному повідомленні щодо відсутності даних про майно боржника яке знаходиться на території Приморського району м. Маріуполя Донецької області, та передчасності висновків, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання. Тобто, повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до провадження прийнято за формальними обставинами.

Суд зазначає, що конституційне закріплення правового статусу суб'єкта владних повноважень, пов'язано з неухильним виконанням покладених на нього обов'язків діяти чи вчиняти дії на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Основний закон держави проводить в життя принцип законності, як принцип здійснення владних повноважень в межах компетенції та з дотриманням у діяльності конституційних прав і свобод людини.

Відповідно до норм частини першої статті 36 Закону № 1404 у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Розшук боржника-юридичної особи, майна боржника, відповідно до норм частини другої зазначеної статті, організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Суд зауважує, що порядок виконання рішень стосовно іноземців визначено нормами статті 77 Закону № 1404. Так, відповідно до положень частини першої зазначеної норми під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.

У разі невиконання зазначеними в частині першій цієї статті особами рішень виконавець звертається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органів охорони державного кордону з поданням про заборону в'їзду в Україну чи видворення за межі України таких осіб відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (частина друга статті 77 Закону № 1404).

Враховуючи вищевказане, та те, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності, суд доходить висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання постанови Донецької митниці ДФС від 20.02.2018 року № 0001/70000/2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, суд зауважує, що відповідачем по справі визначеного орган державної виконавчої служби, а не його посадову особу, тому, суд зобов'язує вчинити певні дії саме Приморський відділ державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи при поданні адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

Згідно з нормами частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз. Таким чином, враховуючи суб'єктний склад сторін, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 287, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Донецької митниці Державної фіскальної служби до Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправним рішення, скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.04.2018 року щодо примусового виконання постанови Донецької митниці ДФС від 20.02.2018 року № 0001/70000/2018.

Визнати незаконним та скасувати повідомлення Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документа - постанови Донецької митниці Державної фіскальної служби від 20.02.2018 року № 0001/70000/2018, стягувачу без прийняття до виконання.

Зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрити виконавче провадження з примусового виконання постанови Донецької митниці Державної фіскальної служби від 20.02.2018 року № 0001/70000/2018 у строки та в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 31 травня 2018 року, повний текст складено та підписано 08 червня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду, згідно норм частини шостої статті 287 КАС України може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Толстолуцька М.М.