Рішення № 74571102, 11.06.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року ЛуцькСправа № 803/843/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Волинського обласного військового комісаріату (далі - Волинський ОВК, відповідач) про визнання протиправним рішення комісії Волинського ОВК з питань розгляду матеріалів про видачу посвідчень учасників бойових дій про відмову у встановленні позивачу статусу учасника бойових дій, оформленого протоколом №2 від 30.03.2018 та зобов'язання визнати учасником бойових дій і видати посвідчення встановленого зразка.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 відкрито провадження у даній справі та відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що комісією Волинського ОВК з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій відмовлено позивачу у встановленні статусу учасника бойових дій та видачі відповідного посвідчення в зв'язку з тим, що період проходження позивачем військової служби на території Анголи не відповідає періоду, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63, якою затверджено Перелік держав і періодів бойових дій на їх території.

Позивач зазначає, що в період з квітня 1986 року по вересень 1986 року на території Народної Республіки Ангола під час проходження військової служби в складі екіпажу БПК «Стройний» направлявся в порт Наміб в Народній Республіці Ангола, де безпосередньо приймав участь у бойових діях при виконанні службових обов'язків, хоча проходив службу поза межами періоду 1975 - 1979 років, однак є встановлений загальновідомий факт, який визнаний світовою спільнотою, що в цей період там відбувався військовий конфлікт між Народною Республікою Ангола та ПАР.

З врахуванням наведеного, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у письмовому відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив та зазначив, що при розгляді заяви позивача з підтверджуючими документами щодо встановлення статусу учасника бойових дій було встановлено, що останній проходив строкову військову службу на території Народної Республіки Ангола в період з квітня 1986 року по жовтень 1986 року. Вказані періоди проходження військової служби на території Народної Республіки Ангола не відповідають періодам (листопад 1975 року - листопад 1979 року), визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63.

При цьому, додатково зазначив, що військовим фахівцям у таких випадках пільги можуть надаватися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях після 1979 року, як це передбачено приміткою 6 постанови Кабінету Міністрів України №63. Жодного документа аналогічного змісту на розгляд комісії ОСОБА_1 надано не було. Відтак, вважає, що комісією було правомірно відмовлено позивачу у наданні статусу учасника бойових дій. Враховуючи наведене просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 17.10.2017 ОСОБА_1 звернувся до Камінь-Каширського районного військового комісаріату із заявою про направлення документів на розгляд комісії Міністерства оборони України з питань визначення учасників бойових дій для встановлення йому статусу учасника бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка. Підставою для встановлення статусу учасника бойових дій зазначено участь в бойових діях у Народній Республіці Ангола. До заяви були додані такі документи: копія архівної довідки від 16.05.2017 №2509, копії заяв свідків, військового квитка, паспорта, ідентифікаційного коду.

Згідно з резолюцією на заяві від 17.10.2017 вказані документи направлені до Волинського обласного військкомату.

Відповідно до витягу з протоколу №8 від 30.11.2017 засідання комісії Волинського ОВК з питань розгляду матеріалів про видачу посвідчень учасників бойових дій зазначені документи повернуті на доопрацювання у зв'язку з допущенням помилок під час їх оформлення.

В подальшому, заява позивача повторно була винесена на розгляд комісії Волинського ОВК з питань розгляду матеріалів про видачу посвідчень учасників бойових дій та відповідно до витягу із протоколу №2 від 30.03.2018 цієї комісії ОСОБА_1 відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій та видачі посвідчення встановленого зразка, у зв'язку з відсутністю належних підтверджуючих документів для встановлення статусу учасника бойових дій - періоди проходження позивачем військової служби на території Анголи не відповідають вимогам (періодам), встановленим Переліком держав і періодів бойових дій на їх території, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63.

Не погодившись з таким рішенням позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями, далі - Закон №3551-XII).

Відповідно до статті 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №63 від 08.02.1994 затверджено Перелік держав і періодів бойових дій на їх території (далі - постанова № 63).

Відповідно до зазначеного Переліку визначено період бойових дій на території Анголи листопад 1975 року - листопад 1979 року.

Наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 № 200, затверджено Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - Положення № 200).

Згідно з пунктом 9 Положення № 200 на Комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, звільнених зі Збройних Сил (які набули право на отримання статусу під час проходження військової служби (роботи) у Збройних Силах), колишніх партизанів та підпільників - за місцем їх реєстрації (перебування на військовому обліку).

Відповідно до пункту 11 Положення № 200 комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі таких документів:заяв громадян або клопотань командирів (начальників); довідок відповідного періоду, підписаних і завірених печаткою;партизанського квитка;посвідчення учасника підпілля;посвідчення до знака "За розмінування"; грамот, фотографій (оригіналів); газетних матеріалів того періоду, який потребує підтвердження; історичних довідок, документів та інших архівних матеріалів; документів потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім'я та по батькові заявника; документів, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період; інших документів, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про участь у бойових діях або розмінуванні (траленні бойових мін).

Крім того, підставою для надання статусу учасника бойових дій є такі документи: 2) для військовослужбовців, які перебували у відрядженні в державах, де в той час велися бойові дії: рішення Міністра оборони України або начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України про відрядження; витяг із наказу (по стройовій частині) відповідного командира (начальника) про направлення у відрядження; копії посвідчень про відрядження з відповідними відмітками про вибуття та прибуття.

Пунктом 12 Положення № 200 визначено, що за відсутності в заявника через незалежні від нього причини необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником в одній військовій частині (установі, закладі) та визнані учасниками бойових дій, інвалідами війни за цей період.

У примітці 6 постанови № 63 зазначено, що Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, радіометрист-матрос в період проходження військової служби у військовій частині 62771 м. Североморськ з 16.04.1986 по 10.10.1986 був відкомандирований до порту Луанда Народної Республіки Ангола, приймаючи участь в бойових діях на території Народної Республіки Ангола, що підтверджується архівною довідкою Центрального архіву Російської Федерації від 16.05.2017 № 2509 (а.с. 15).

На підтвердження участі в бойових діях на території Народної Республіки Ангола з 16.04.1986 по 10.10.1986 позивачем було подано нотаріально завірені заяви свідчень гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які у вищевказаний період часу також приймали участь в бойових дій на території Народної Республіки Ангола, військового квитка серії НОМЕР_1 та посвідчення Союзу Ветеранів Анголи щодо нагородження позивача медаллю «Учасник бойових дій в Анголі».

Однак, позивачем на розгляд Комісії довідки 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил колишнього Союзу РСР про його особисту участь у бойових діях в період з квітня 1986 року по жовтень 1986 року в Анголі не представлено та не надано таку довідку і суду.

Проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що виходячи із змісту примітки 6 до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63, стосовно можливості визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце після 1979 року, її положення поширюються лише на військових фахівців, які направлялися Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР у країни, на території яких велися бойові дії, і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил колишнього Союзу РСР про їх особисту участь у бойових діях.

Проте період бойових дій, на який посилається позивач, до вказаного Переліку не віднесений та позивачем не надана довідка 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил колишнього Союзу РСР про його особисту участь у бойових діях.

При цьому, суд зазначає, що подана позивачем архівна довідка Центрального архіву Російської Федерації від 16.05.2017 № 2509 не є належним документом, що підтверджує його право на отримання статусу учасника бойових дій, та правомірно не була взята до уваги відповідачем, оскільки можливість визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце після 1979 року, здійснюється на підставі довідки 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил колишнього Союзу РСР про особисту участь у бойових діях, яка позивачем не надана.

Отже, подані позивачем вище перелічені документи не є такими, що підтверджують факт участі позивача у бойових діях в період з квітня 1986 року по жовтень 1986 року в Анголі.

Відтак, на думку суду, у відповідача були відсутні правові підстави для встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, тому Волинським ОВК правомірно, у відповідності до норм чинного законодавства прийнято рішення про відмову позивачу у встановленні статусу учасника та видачі посвідчення встановленого зразка.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач довів правомірність оскаржуваного рішення, в зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 243 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Волинського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Р.С. Денисюк