Постанова № 74570663, 04.06.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2018 р. Справа № 922/4283/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гребенюк Н.В., суддя Барбашова С.В.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю прокурора - Ногіна О.М. (посвідчення №032167 від 11.02.2015р.),

представника Харківської міської ради - Мироненко О.О. (довіреність №08-21/16/2-18 від 03.01.2018р.),

та представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (вх.832Х/3-38) на ухвалу господарського суду Харківської області, постановлену 11.01.2017 року у приміщенні вказаного суду, суддею Прохоровим С.А. у справі №922/4283/16

за позовом Фізичної особи - підприємця Осадчої Людмили Павлівни, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця Меглинського Лева Володимировича, м. Харків

про стягнення 249820, 80 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

ФОП Осадча Л.П. (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ФОП Меглинського Л.В. заборгованості за договором підряду № 0706/16 від 07.06.2016 в сумі 249820, 80 грн.

21.12.2016р. сторони подали суду заяву про затвердження мирової угоди (а.с.38 т.1).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.01.2017 року у справі №922/4283/16 задоволено заяву сторін про затвердження мирової угоди.

Затверджено мирову угоду від 20 грудня 2016 року у справі №922/4283/16, укладену між Фізичною особою - підприємцем Осадчою Людмилою Павлівною, ІПН НОМЕР_1 (позивачем у справі № 922/4283/16) та Фізичною особою - підприємцем Меглинським Львом Володимировичем (відповідачем у справі №922/4283/16) в наступній редакції :

"Фізична особа - підприємець Осадча Людмила Павлівна (ІПН НОМЕР_1) (надалі - Стягувач), та Фізична особа - підприємець Меглинський Лев Володимирович (надалі - Боржник), які є сторонами у справі № 922/4283/16, яка розглядається Господарським судом Харківської області, керуючись ст. 78 ГПК України, враховуючи майнові інтереси один одного та з метою реального виконання боржником своїх обов'язків, уклали дану мирову угоду на наступних умовах:

1. Сторони домовились врегулювати спір у справі № 922/4283/16 шляхом підписання та виконання мирової угоди.

Боржник, в повному обсязі, визнає свої зобов'язання по сплаті суми боргу за договором підряду за № 0706/14 від 07.06.2014 р., перед Ф-ОП Осадчою Л.П., який становить 249820,80 грн. Також, Боржник зобов'язується сплатити суму понесених стягувачем судових витрат у розмірі 3747,31 грн. Всього на загальну суму 253568,11 грн.

2. Боржник зобов'язується та гарантує сплатити стягувачу суму, зазначену в п. 1 даної угоди, шляхом передачі йому права власності на об'єкти, що є предметом договору, а саме:

- нежитлова будівля літ. В-1, загальною площею 52,4 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Камська, 2;

- нежитлова будівля літ. Г-1, загальною площею 73,7 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 149-Д;

- нежитлова будівля літ. Д-1, загальною площею 70,8 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 149-Д;

- нежитлова будівля літ. Б-1, загальною площею 72,0 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 153;

- нежитлова будівля літ. В-1, загальною площею 42,6 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 155.

3. Стягувач заявляє, що з моменту підписання цієї Мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних майнових претензій до Боржника з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї Мирової Угоди.

4. Боржник і стягувач заявляють, що ні в процесі укладення цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

Стягувач :

Фізична особа - підприємець

Осадча Людмила Павлівна

поштова адреса : АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1

Боржник :

Фізична особа - підприємець

Меглинський Лев Володимирович

поштова адреса : АДРЕСА_2,

тел. НОМЕР_3, ІПН НОМЕР_2".

Провадження у справі №922/4283/16 припинено відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції до 15.12.2017р.).

Прокурор із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради. Просить вказану ухвалу скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає про те, що затверджена судом першої інстанції мирова угода не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.78 ГПК України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали), оскільки не стосується предмету позову. Крім того, як зазначає прокурор, мировою угодою фактично визнано за позивачем право власності на п'ять об'єктів самочинного будівництва, які розташовані на земельних ділянках комунальної власності, що є порушенням прав територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, оскільки орган місцевого самоврядування не приймав рішення про виділення земельних ділянок у власність чи користування відповідачу для цієї мети. Також прокурор зазначає про те, що оскаржуваною ухвалою суду порушено інтереси держави в особі органів державного архітектурно-будівельного контролю, оскільки об'єкти незавершеного будівництва, які за мировою угодою перейшли у власність позивача, не приймались в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Представник Харківської міської ради в судовому засіданні 04.06.2018р. підтримав доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі, просив суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області у цій справі.

Позивачем 21.05.2018р. заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із хворобою представника.

Вказане клопотання було задоволено судом. В судовому засіданні 21.05.2018р. оголошено перерву в розгляді справи до 04.06.2018р.

В судове засідання 04.06.2018р. позивач та Департамент територіального контролю Харківської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач в судове засідання 04.06.2018р. також не з'явився.

Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2018р., якою розгляд справи призначався на 04.06.2018р., направлялась відповідачу, однак повернулась підприємством зв'язку з довідкою про невручення «через не запит».

Вказана ухвала направлялась на належну адресу відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач не повідомляв суд про зміну свого місцезнаходження.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано вимоги статті 242 ГПК України щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що позивач, відповідач, Департамент територіального контролю Харківської міської ради та Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представника Харківської міської ради, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

В оскаржуваній ухвалі про затвердження мирової угоди та припинення провадження у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що умови укладеної позивачем та відповідачем мирової угоди стосуються прав та обов'язків сторін щодо предмету позову у справі №922/4283/16, а подана на затвердження суду мирова угода сторін не суперечить чинному законодавству.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1-2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали) умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Отже, умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватись предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета.

Предметом позову є спосіб захисту порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Як свідчать матеріали справи, предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору підряду №0706/16 від 07.06.2016р.

Отже, мирова угода сторін у цій справі може стосуватись лише грошових коштів в межах суми заявлених позовних вимог.

Однак, умови мирової угоди, укладеної сторонами та затвердженої судом першої інстанції передбачають передачу позивачу права власності на об'єкти, які є предметом договору підряду №0706/16 від 07.06.2016р., а саме:

-нежитлову будівлю літ. В-1, загальною площею 52,4 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Камська, 2;

- нежитлову будівлю літ. Г-1, загальною площею 73,7 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 149-Д;

- нежитлову будівлю літ. Д-1, загальною площею 70,8 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 149-Д;

- нежитлову будівлю літ. Б-1, загальною площею 72,0 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 153;

- нежитлову будівлю літ. В-1, загальною площею 42,6 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 155.

Таким чином, умови мирової угоди стосуються майна, яке не є предмету позову у даній справі.

Отже, передача права власності на об'єкти нерухомого майна на підставі мирової угоди, в межах розгляду справи про стягнення грошових коштів, є неправомірною, з огляду на зміну предмету позову.

Судова колегія також приймає до уваги, що, затверджуючи мирову угоду, яка містить зобов'язання про передачу права власності на нерухоме майно, місцевий господарський суд повинен перевірити повноваження сторони щодо розпорядження цим майном.

За умовами мирової угоди у власність позивачу передаються нежитлові будівлі, побудова яких була предметом договору підряду №0706/14 від 07.06.2014р.

За приписами статті 317 Цивільного кодексу України, власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Однак, відповідачем не було надано доказів державної реєстрації його права власності на нежитлові будівлі, які передаються у власність позивачу за умовами мирової угоди.

Отже, відповідачем не доведено факт набуття ним права власності на майно, яке є предметом мирової угоди.

Господарський суд Харківської області ухвалою від 26.12.2016р. зобов'язував відповідача надати суду правовстановлюючі документи на нежитлові будівлі, зазначені в мировій угоді (а.с.50 т.1).

На виконання вимог вказаної ухвали суду, відповідач надав суду технічні звіти про стан будівельних конструкцій та ескізні проекти нежитлових будівель (а.с.55-154 т.1).

В статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наведено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності.

Надані відповідачем технічні звіти про стан будівельних конструкцій та ескізні проекти не є правовстановлюючими документами та не підтверджують факт набуття відповідачем права власності на об'єкти нерухомого майна, а отже, не є належними доказами в підтвердження обставин, на які він посилається.

Інших доказів в підтвердження своїх прав власника нежитлових будівель відповідач суду не представив.

Місцевий господарський суд, затверджуючи мирову угоду, не дослідив вказані обставини, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про те, що мирова угода сторін не суперечить вимогам законодавства.

На підставі оскаржуваної ухвали суду, 23.01.2017р. державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за позивачем на нежитлові будівлі, які зазначені в мировій угоді та внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Наведене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №121101348 від 18.04.2018р. (а.с.240- 243, 244- 247 т.1, а.с.9- 12, 38- 41, 76-78 т.2).

Таким чином, оскаржуваною ухвалою суду фактично визнано право власності позивача на новозбудовані об'єкти нерухомого майна, що стало підставою для реєстрації цього права в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів зазначає, що мирова угода не може стосуватись прав і обов'язків інших осіб, які не беруть участь у справі, в тому числі, державних органів та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за позивачем та відповідачем не зареєстровано право власності, оренди або іншого користування на земельні ділянки, на яких розташовані спірні нежитлові будівлі.

Прокурором до матеріалів справи надано викопіювання з Публічної кадастрової карти України (на якій оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру) (а.с.221 т.1), з якої вбачається, що земельні ділянки під спірними будівлями не сформовані.

За приписами статті 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, розпорядження землями територіальних громад є виключною компетенцією міської ради.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування.

За змістом статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Враховуючи, що спірні нежитлові будівлі збудовані на земельних ділянках, які не були у встановленому порядку передані у власність чи користування відповідача, мирова угода у цій справі, за якою право власності на об'єкти нерухомого майна перейшло до позивача, порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради щодо реалізації прав законного власника та розпорядника земельних ділянок комунальної власності.

Крім того, в мировій угоді сторони присвоїли спірним об'єктам нерухомого майна адреси, однак, вирішення вказаного питання, з урахуванням положень статті 37 Закону України «Про місцеве самоврядування», належить виключно до повноважень Харківської міської ради.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», нове будівництво об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного…

Згідно частини 1 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, … здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката (ч.5 статті 39 вказаного Закону).

В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем дозвільних документів для початку будівництва, а також доказів виділення йому органами місцевого самоврядування земельної ділянки для цієї мети.

Відповідачем не підтверджено факт введення спірних об'єктів нерухомого майна в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об'єкта нерухомого майна як об'єкта цивільного права.

При цьому, до моменту державної реєстрації, право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає.

Враховуючи наведене, у відповідача не виникло право власності на майно, яке є предметом мирової угоди, а отже, він не мав повноважень на розпорядження ним.

Вказані обставини щодо дотримання відповідачем порядку створення та набуття права власності на спірні нежитлові будівлі судом першої інстанції не досліджувались.

Відповідно до ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України, об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Колегія суддів у цій справі не встановлює факт самочинного будівництва об'єктів, які є предметом мирової угоди, оскільки вказане питання не стосується предмету позовних вимог.

Однак, при затвердженні мирової угоди, за якою відбувається розпорядження новозбудованим майном, необхідним є дослідження правомірності набуття права власності відповідача на таке майно.

Умови мирової угоди сторін фактично передбачають набуття позивачем права власності на об'єкти, які не належать відповідачу, не прийняті в експлуатацію, а їх будівництво здійснювалось з порушенням норм Земельного кодексу України та вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З огляду на наведене, обгрунтованими є доводи прокурора в апеляційній скарзі про порушення мировою угодою сторін інтересів держави в особі уповноважених органів, які здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства в наведених сферах.

Судова колегія враховує, що нагляд за дотриманням визначеного законодавством порядку будівництва об'єктів, державної реєстрації прав на них, а також вжиття заходів щодо припинення самочинного будівництва на землях територіальної громади міста Харкова належить до компетенції Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю та Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

Вказані органи, а також Харківська міська рада, не були учасниками цієї справи в суді першої інстанції, у зв'язку з чим, не були обізнані про порушення їх прав та інтересів.

Відповідно до ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Оскільки оскаржуваною ухвалою суду про затвердження мирової угоди вирішено питання не лише щодо прав та обов'язків позивача та відповідача, а й інтересів держави, прокурор обгрунтовано звернувся до суду з апеляційною скаргою в інтересах уповноважених державних органів.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що мирова угода сторін не стосується предмета позову, не відповідає вимогам наведених вище норм законодавства, порушує права та інтереси держави в особі Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, у зв'язку з чим не може бути затверджена судом.

Місцевий господарський суд, при постановленні оскаржуваної ухвали, не повністю з'ясував всі обставини, які мають значення для справи, що є підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали господарського суду Харківської області від 11.01.2017 р. з передачею справи №922/4283/16 на подальший розгляд до господарського суду Харківської області.

Щодо розподілу судових витрат в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія зазначає, що розподіл судових витрат, понесених прокурором у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, повинен бути здійснений судом першої інстанції за наслідками вирішення спору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.270, 271, п.6 ч.1 ст.275, п.1 ч.1 ст.280, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 11.01.2017 року у справі №922/4283/16 скасувати.

Справу №922/4283/16 направити до господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом 20 днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 11.06.2018р.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Барбашова С.В.