Постанова № 74570658, 05.06.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р. Справа № 922/4374/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі судового засідання Новіковій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. 657 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2018 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Аюповою Р.М., повний текст якого складено 26.03.2018 року, у справі

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків,

про скасування рішення

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до місцевого господарського суду із позовною заявою до відповідача - Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якій просив суд скасувати рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.08.2017р. № 110-р/к від 1/06-62-15. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Як зазначає позивач, 07.09.2017 Харківською міською радою отримано копію рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) від 29.08.2017 № 110-р/к по справі № 1/06-62-15 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (направлену супровідним листом від 04.09.2017 № 02-15/1.2845), що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції від 07.09.2017 вх. № 13801/0/3-17.

Адміністративна колегія Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішенням від 29.08.2017 № 110-р/к постановила визнати, що Харківська міська рада, надавши КСП «Інженерні мережі» повноваження, передбачені рішенням 34 сесії Харківської міської ради 6-го скликання «Про внесення змін до рішення 19 сесії Харківської міської ради 6-го скликання від 26.09.2012 № 870/12 «Про впорядкування діяльності суб'єктів господарювання у сфері інформаційних технологій та зв'язку» від 06.08.2014 № 1597/14, вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ст.16, п.6 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді делегування окремих владних повноважень КСП «Інженерні мережі», що може призвести до спотворення конкуренції на ринку телекомунікаційних послуг в межах м. Харкова.

Харківська міська рада вважає рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.08.2017 № 110-р/к таким, що прийняте з неповно з'ясованими обставинами, а також, викладені в рішенні висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Позивач вважає, що при прийнятті рішення адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.08.2017 № 110-р/к по справі № 1/06-62-15 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, які, на думку позивача, призвели до невідповідності висновків, покладених в основу рішення Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.08.2017, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області з вимогою про скасування даного рішення ХОТВ Антимонопольного комітету України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.03.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтовано тим, що позивачем пропущено присічний строк оскарження рішення відповідача встановлений частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що строк оскарження ним не пропущено, оскільки позовна заява була подана позивачем до місцевого господарського суду 06.11.2017 року, коли останнім днем строку оскарження є 07.11.2017 року, а обставини того, що ухвалою господарського суду Харківської області від 08.11.2017 року позовна заява Харківської міської ради була повернута без розгляду на підставі пункту 6 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) і в подальшому Харківська міська рада звернулась до суду 22.12.2017 року не свідчать про пропуск позивачем строку оскарження рішення відповідача, оскільки намір такого оскарження позивачем виявлено в межах строків, встановлених частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Ryabykh v.Russia” від 24.07.2003 року, “Svitlana Naumenko v. Ukraine” від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб’єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законами України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України", а також іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України Про захист економічної конкуренції, Про захист від недобросовісної конкуренції, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

В силу вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в іншій спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України надається для його виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Як встановлено положеннями ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як підтверджено матеріалами справи, копія рішення № 110-р/к, була направлена разом із супровідним листом від 04.09.2017 № 02-25/1-2845 рекомендованим листом № 6102221747258 до Харківської міської ради та була отримана міською радою 07.09.2017, що не заперечується позивачем та про що було зазначено в позовній заяві.

Отже - останнім днем оскарження рішення № 110-р/к було 07.11.2017.

Харківська міська рада 06.11.2017 звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Харківського обласного територіального комітету України, про скасування рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29 серпня 2017 року № 110-р/к по справі № 1/06-62-15.

Ухвалою господарського суду від 08.11.2017 позовну заяву та додані до неї документи було повернуто позивачу без розгляду, на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017).

Після усунення недоліків, визначених ухвалою суду від 08.11.2017, Харківська міська рада 22.12.2017 повторно звернулась до господарського суду з позовною заявою про визнання рішення № 110-р/к недійсним, тобто з пропуском строки встановленого частиною першою статті 60 ЗУ "Про захист економічної конкуренції".

При цьому, як вірно зауважив місцевий господарський суд, закінчення встановленого Законом України "Про захист економічної конкуренції" присічного строку, незалежно від причини його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України та його органів. При цьому, повернення судом первісно поданої позовної заяви без розгляду у зв'язку з допущеними недоліками у її оформленні (згідно з приписами статті 63 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017), не зупиняє перебігу присічного двомісячного строку, передбаченого частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

При цьому, судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Отже, строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України є присічними та відновленню не підлягають. Закінчення присічного строку, незалежно від причини його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України та його органів.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 по справі № 922/4646/16.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Харківська міська рада вважає, що оскільки нею 06.11.2017 року було в межах строку, встановленого частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", подано позовну заяву про скасування рішення органу Антимонопольного комітету України, то обставини повернення цієї позовної заяви ухвалою суду від 08.11.2017 року не є підставами для визнання пропущеним відповідного строку оскарження, оскільки вирішальним, на думку апелянта, є сам факт подання відповідної позовної заяви, чим підтверджується виявлення наміру позивача про оскарження рішення відповідача у межах строку оскарження.

Також, позивач зазначає, що підставою для повернення без розгляду позовної заяви від 06.11.2017 року судом зазначено неподання доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, а неподання таких доказів сталося не з вини позивача, а з технічних причин.

Із викладеними доводами колегія суддів погодитись не може, та зазначає наступне.

Так, ухвалою господарського суду Харківської області від 08.11.2017 року повернуто без розгляду позовну заявою Харківської міської ради про скасування рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29 серпня 2017 року № 110-р/к по справі № 1/06-62-15.

Відповідно до положень частини 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення ухвали), повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

З правового аналізу вказаної процесуальної норми вбачається, надання позивачу права на повторне звернення з позовною заявою, яку було повернуто, після усунення порушень. При цьому, реалізація вказаного права на повторне звернення здійснюється у загальному порядку та лише після усунення порушень, що стали підставою для повернення позову, а тому - при реалізації такого права позивачем, днем звернення до суду буде дата звернення до суду із належним чином оформленою позовною заявою.

Щодо доводів апеляційної скарги про обставини неподання доказів направлення копії позовної заяви відповідачу, то колегія суддів зазначає, що такі доводи, як і обставини, не можуть братись до уваги, оскільки невідповідність позовної заяви позивача у справі № 922/3714/17 вимогам чинного на той час Господарського процесуального кодексу встановлені ухвалою суду від 08.11.2017 року, яка набрала законної сили та є чинною.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11.06.2018 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.