Ухвала суду № 74569629, 05.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

05.06.2018

Справа № 910/6538/18

Суддя Господарського суду міста Києва Мандриченко О.В., розглянувши

заяву Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про забезпечення позову, без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця " з позовом до Антимонопольного комітету України, в якому просить визнати недійсними рішення Антимонопольного комітету України № 576-р від 16.07.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем при прийнятті рішення від 16.07.2013 року № 576-р неповно з’ясовано та не доведено обставини, які мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 року порушено провадження у справі № 910/6538/18, розгляд справи призначено на 21.06.2018 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем було подано заяву про забезпечення позову, у якій останній просить суд:

зупинити стягнення 100 000 000.00 гривень пені на підставі наказу Господарського суду міста Києва № 910/16430/14 від 06.06.2017 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/6538/18 за позовом ПАТ «Укрзалізниця» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 16 липня 2013 № 576-р у справі № 136-26.13/386-12 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу»;

зупинити стягнення 100 000 000.00 гривень штрафу на підставі наказу Господарського суду міста Києва № 910/16430/14 від 28.09.2015 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/6538/18 за позовом ПАТ «Укрзалізниця» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 16 липня 2013 № 576-р у справі № 136- 26.13/386-12 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу»;

заборонити органам та особам, на яких згідно ч. 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» покладено обов’язок з примусового виконання рішень, здійснювати заходи з примусового виконання рішення Господарського суду м. Києва від 08.07.2015 по справі № 910/16430/14 про стягнення 100 000 000,00 гривень штрафу та рішення Господарського суду м. Києва від 16.03.2017 по справі № 910/16430/14 про стягнення 100 000 000.00 гривень пені до набрання законної сили рішенням у справі № 910/6538/18 за позовом ПАТ «Укрзалізниця» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 16 липня 2013 № 576-р у справі № 136- 26.13/386-12 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Мотивуючи свою заяву про забезпечення позову, заявник посилається на те, що існують підстави для вжиття заходів до забезпечення позову оскільки очевидними є ознаки протиправності рішення АМКУ. Крім того, невжиття таких заходів до забезпечення позову, на думку заявника, може призвести до того, що позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення його прав, свобод та інтересів.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 названої постанови пленуму).

Відповідно до статті 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України “Про захист економічної конкуренції” розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Заявником не подано суду доказів на підтвердження можливості ухилення відповідача від виконання судового рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обгрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Здійснивши оцінку обгрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про вжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.

За таких обставин, оскільки, заявником не доведено те, що невжиття, визначених ним заходів, забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя О.В. Мандриченко