Рішення № 74568351, 04.06.2018, Оболонський районний суд міста Києва

04.06.2018 Справа № 756/9903/17

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______________

Унікальний 756/9903/17

Провадження №2/756/1322/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.

за участю секретаря Мозгового В.В.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та визнання права власності на майно, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_6 про визнання договору дарування квартири недійсним та скасування державної реєстрації права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом до відповідачів у якому зазначила, що на підставі договору дарування квартири є власником квартири АДРЕСА_1, що у м. Києві. 26.05.2017 року позивач прибувши у вказану вище квартиру з'ясувала, що в ній, на підставі усного договору оренди з відповідачем ОСОБА_2, проживає відповідач ОСОБА_5 та в добровільному порядку відмовляється її звільнити. Відповідач ОСОБА_2, наданням квартири в оренду, при цьому, не будучи її законним власником не визнає право позивача на вільне володіння, користування та розпорядження нею, як і не визнає її право власності на неї відповідач ОСОБА_5.

У зв'язку із вищенаведеним, позивач просила усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом виселення з неї відповідача ОСОБА_5 без надання іншого житла, заборони відповідачу ОСОБА_2 вчиняти дії щодо розпорядження, володіння та користування нею та визнати право власності на вказану квартиру за позивачем.

Ухвалою суду від 09.11.2017 року, яка занесена до журналу судового засідання до спільного розгляду разом із первісним позовом було прийнято зустрічну позовну заяву відповідача ОСОБА_2 до позивача ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним та скасування державної реєстрації права власності.

Ухвалою суду від 09.11.2017 року до участі у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним було залучено третю особу - ОСОБА_6, оскільки можливе рішення суду може вплинути на його права та обов'язки.

В зустрічні позовній заяві відповідач вказує на те, що спір з приводу квартири АДРЕСА_1, що у м. Києві триває з 2014 року. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.06.2015 року первісні правовстановлюючі документи, які давали право на реєстрацію права власності на вказану квартиру було визнано недійсними. Так, зазначеним рішенням суду було задоволено позовні вимоги відповідача ОСОБА_2 до ОСОБА_6 щодо визнання договору купівлі - продажу майнових прав укладеного між ОСОБА_6 та УСНРПБВК «Укрреставрація», на підставі якого ОСОБА_6, набув право власності на майнові права на спірну квартиру недійсним. Однак право власності на спірну квартиру на момент ухвалення рішення вже було зареєстровано за ОСОБА_6, тобто на підставі недійсного правочину.

Тим же рішенням Оболонського районного суду м. Києва, було задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_2 в частині визнання недійсним договору купівлі - продажу майнових прав укладеного між відповідачем ОСОБА_2 та ТОВ «ІБК «Інтербудінвест» на підставі якого ОСОБА_2 придбав майнові права на ту саму квартиру, яку придбав на підставі недійсного договору купівлі - продажу майнових прав і ОСОБА_6

За таких обставин та враховуючи те, що третя особа ОСОБА_6 на момент вчинення договору дарування квартири на підставі якого, право власності на неї, було зареєстровано за позивачем ОСОБА_4 знав про визнання правочину, на підставі якого він набув право власності на подаровану ним квартиру недійсним, тому не мав права його вчиняти.

Отже, з урахуванням вказаних обставин, відповідач просив визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 04.05.2017 року укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та скасувати державну реєстрацію права власності на вказану квартиру.

В судових засіданнях позивач та її представник підтримали вимоги поданої позовної заяви та просили її задовольнити. В задоволенні зустрічної позовної заяви просили відмовити, у зв'язку із її безпідставністю.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та вказували на їх неправомірність, оскільки первісний правовстановлюючий документ, на підставі якого третя особа ОСОБА_6 зареєстрував право власності на спірну квартиру визнано недійсним, тому немає жодної підстави стверджувати, що всі інші правочини, які були вчинені на підставі визнаного недійсним правовстановлюючого документу, дають підстави вважати, що право власності на майно, зареєстроване на законних підставах. А оскільки позивач ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_6 є родичами, то вони знали або повинні були знати про те, що вчинений правочин (договір дарування квартири), після визнання первісного правовстановлюючого документу недійсним не буде відповідати положенням чинного законодавства України. Крім цього вказували, що третя особа ОСОБА_6 взагалі не мав права вчиняти будь - які дії щодо спірної квартири, оскільки після набрання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.06.2015 року законної сили, ОСОБА_6 має право вимагати застосування наслідків недійсності правочину (повернення сплачених за недійсним договором коштів), чого свідомо не робить.

Зазначили, що оскільки договір дарування спірної квартири, було вчинено без дотримання норм чинного законодавства України, то він підлягає визнанню недійсним як і підлягає скасуванню державна реєстрація права власності на неї.

Третя особа ОСОБА_6 в судових засіданнях заперечував проти задоволення зустрічної позовної заяви у зв'язку із її безпідставністю та просив задовольнити вимоги первісної позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи судом повідомлялася. Відзиву на позов не надала, явку представника не забезпечила.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, пояснення відповідача ОСОБА_2 та його представника, третьої особи ОСОБА_7, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як убачається із матеріалів справи, на підставі договору купівлі - продажу майнових прав на квартиру НОМЕР_1 від 07.08.2012 року укладеного між УСНРПБВК «Укрреставрація» та ОСОБА_6 останній, набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира, спірна квартира), що у м. Києві та отримав відповідне свідоцтво від 04.07.2014 року.

04.05.2017 року між позивачем ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування квартири відповідно до змісту якого, право власності на спірну квартиру перейшло до позивача ОСОБА_4, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.06.2015 року було визнано недійсним договір купівлі - продажу майнових прав на квартиру НОМЕР_1 від 07.08.2012 року укладеного між УСНРПБВК «Укрреставрація» та ОСОБА_6 на підставі якого, ОСОБА_6 зареєстрував право власності на спірну квартиру та в подальшому подарував її позивачу ОСОБА_4.

Згідно зі статтями 216, 217 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (двостороння реституція). Якщо у зв'язку з вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною особою. Наслідки недійсності нікчемного правочину, передбачені законом, не можуть змінюватись за домовленістю сторін. Недійсність окремих частин правочину не призводить до недійсності решти його частини і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений без включення до нього недійсної частини.

Дійсний правочин покликаний, в тому числі і на задоволення потреб його власника у володінні користуванні та розпорядженні майном.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Тобто, якщо правочин визнаний судом недійсним, то заінтересована сторона повинна реалізувати рішення суду про недійсність такого правочину.

Судом встановлено, що на момент вчинення договору дарування спірної квартири, заінтересована сторона не реалізувала рішення суду про визнання договору купівлі - продажу майнових прав на квартиру НОМЕР_1 від 07.08.2012 року укладеного між УСНРПБВК «Укрреставрація» та ОСОБА_6 недійсним. Тому ОСОБА_6, станом на 04.05.2017 року був вказаний власником спірної квартири, що й потягнуло за собою можливість, подарувати неналежне йому майно ОСОБА_4

Не визнаючи позовні вимоги ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_2 вказував на те, що фактично, ОСОБА_6, на момент укладення договору дарування квартири не мав права власності на неї та й не мав права вчиняти правочини, направлені на її відчуження. Повинен був звертатися до сторони недійсного правочину з вимогою про приведення сторін у попередній стан та захисту свої прав, шляхом застосування реституції, як наслідку недійсного договору.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_4 знала чи повинна була знати про наявні судові процеси стосовно права власності на спірну квартиру та рішення суду про визнання первісного правовстановлюючого документу на неї недійсним, оскільки перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, однак прийняла квартиру в дар, незважаючи на зазначені обставини.

Отже, вирішуючи позовні вимоги про визнання права власності на квартиру, суд виходить із того, що ОСОБА_6 не мав права вчиняти договір дарування квартири, оскільки фактично, він не мав права власності на неї тому що знав, що договір, на підставі якого він зареєстрував таке право власності є неправомірним та визнаний судом недійним. Разом із цим, після визнання такого договору недійсним, вчинив правочин, направлений на відчуження неналежного йому майна.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст. 328 ЦК України).

За таких обставин, враховуючи той факт, що договір дарування спірної квартири було укладено вже після набрання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.06.2015 року законної сили, яким первісний правовстановлюючий документ на спірну квартиру було визнано недійсним, суд незважаючи на реєстрацію права власності на квартиру за позивачем, не може вважати позивача таким, що набув право власності на неї на законних підставах і є її законним власником.

Як на підставу для задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на спірну квартиру, позивач ОСОБА_4 вказувала на положення ст. 392 ЦК України відповідно до змісту якої, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Посилаючись на невизнання відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_2 права власності на квартиру, вважає належним способом захисту свого права, визнання права власності на майно.

В свою чергу стаття 392 ЦК України дає можливості не породжувати право власності на майно, а лише підтвердити наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Тобто, приписи положень закону, на які посилається позивач як на підставу для визнання за нею права власності, не можуть бути застосовані судом, оскільки до дійсного власника майна, такі вимоги не пред'являлися, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.06.2015 року про визнання недійсним договору купівлі - продажу майнових прав на квартиру НОМЕР_1 від 07.08.2012 року укладеного між УСНРПБВК «Укрреставрація» та ОСОБА_6, таким не реалізовано.

За таких обставин, суд не убачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на спірну квартиру за позивачем ОСОБА_4

У зв'язку із тим, що суд прийшов до висновку про безпідставність заявлених вимог позивача ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на квартиру, суд вважає інші вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю такими, що заявлені без достатньої правової підстави, тому задоволенню також не підлягають.

Отже, первісні позовні вимоги ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою та визнання права власності на неї, суд відхиляє як безпідставні, та заявлені не до тієї особи, оскільки до законного власника спірного майна, позову пред'явлено не було.

Вирішуючи позовні вимоги зустрічної позовної заяви в частині визнання договору дарування спірної квартири недійсним, суд приходить до наступних висновків.

Як вже було встановлено, між позивачем ОСОБА_4 та третьою особою ОСОБА_6, 04.05.2017 року було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_2 не є власником спірної квартири, оскільки рішенням Оболонськго районного суду м. Києва від 05.06.2015 року було визнано недійсним договір купівлі - продажу майнових прав №29а-14 від 11.09.2012 року укладеного між відповідачем ОСОБА_2 та ТОВ «ІБК «Інтербудінвест» на підставі якого ОСОБА_2 придбав майнові права на спірну квартиру.

Разом із цим в судовому засіданні було встановлено, що незважаючи на відсутність у відповідача ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру, він користується нею та сплачує відповідні платежі за комунальні послуги на підставі договору про участь у витратах з утримання будинків та прибудинкових територій, надання комунальних послуг від 01.10.2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Спецжитлокомфорт» і не має заборгованості по комунальним платежам перед ОСББ «Автозаводська 29а».

За загальним правилом особа, яка не була учасником правочину може вимагати визнання його недійсним у випадках, коли таким правочином порушено право цієї особи - не учасника правочину, і воно не може бути відновлено іншим шляхом.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вказівка в ч. 3 ст. 215 ЦК України на те, що правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї із сторін договору, а й за позовом заінтересованої особи, стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, не вимагаючи повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану.

Як вже було встановлено судом, ОСОБА_2 не є власником спірної квартири та користується нею без достатніх правових підстав, тому він не має права вимагати визнання недійним правочину, який не створює для нього жодних правових наслідків та не має на меті дійсного захисту його права.

Сплата ОСОБА_2 за житлово - комунальні послуги, не може свідчити про те, що він користується спірною квартирою на законних підставах, а договір дарування квартири порушує його право користування нею.

Вимога щодо скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за позивачем ОСОБА_4, є похідною від вимоги про визнання договору дарування квартири недійсним, тому, за відсутності правових підстав для визнання вказаного вище договору дарування недійсним, вимога про скасування державної реєстрації, є такою, що заявлена без достатньої на це правової підстави.

За таких обставин, суд не убачає підстав для задоволення позовних вимог зустрічної позовної заяви.

Інші наявні в матеріалах справи докази, висновків суду не спростовують та не свідчить про їх передчасність.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.215-217, 316, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 (АДРЕСА_6) до ОСОБА_5 (АДРЕСА_4), ОСОБА_2 (АДРЕСА_5) про усунення перешкод у користуванні власністю та визнання права власності на майно - відмовити;

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (АДРЕСА_5) до ОСОБА_4 (АДРЕСА_6), третя особа: ОСОБА_6 (АДРЕСА_6) про визнання договору дарування квартири недійсним та скасування державної реєстрації права власності - відмовити;

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 04.06.2018 року

Суддя: О.В. Диба