Постанова № 74565546, 06.06.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року

м.Суми

Справа №591/523/18

Провадження № 22-ц/788/885/18

Апеляційний суд Сумської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Кононенко О.Ю., Хвостика С.Г.,

за участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Зарічного районного суду м. Суми в складі судді Бурда Б.В.. від 26 березня 2018 року, ухвалене у м. Суми, дата складення повного судового рішення - 26 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПриватБанк) пред’явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 07 березня 2011 року сторони у справі уклали кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 4500 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами Банку».

Унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за договором станом на 30 вересня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 107801 грн 61 коп., яка складається із 4489 грн 46 коп. заборгованості за кредитом; 93057 грн 08 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 4645 грн 47 коп. пені та комісії; 500 грн (фіксована частина) і 5109 грн 60 коп. (процентна складова) штрафу.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 березня 2018 року у задоволенні позову відмовити.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, унаслідок чого утворилась заборгованість за тілом кредиту у сумі 4489 грн 46 коп., однак у задоволенні цих вимог слід відмовити у зв’язку зі спливом позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення 93057 грн 08 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 4645 грн 47 коп. пені та комісії; 500 грн (фіксована частина) і 5109 грн 60 коп. (процентна складова) штрафу, суд керувався тим, що ОСОБА_2 обслуговування кредитних карт, Умови та правила надання банківських послуг не підписані відповідачем, а тому не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Позивач не пред'явив вимогу про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, розмір яких визначений на рівні облікової ставки Національного банку України, і не надав відповідний розрахунок заборгованості.

У квітні 2018 року ПриватБанк подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи в стягненні відсотків, пені та комісії, штрафу у зв’язку з необґрунтованістю вимог, суд не врахував укладення сторонами у справі кредитного договору шляхом приєднання, що підтверджується підписом відповідача, який зобов’язався виконувати Умови та правила надання банківських послуг, ОСОБА_2 банку. Щодо пропуску позовної давності, то пунктом 1.1.7.31 Умов позовна давність збільшена до 50 років. Окрім того, перебіг позовної давності переривається внаслідок договірного списання 28 квітня 2015 року грошових коштів на погашення кредитної заборгованості.

ОСОБА_1, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_2, подав заперечення, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, судове рішення без змін.

У судовому засіданні представник ПриватБанку ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Відповідач не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог частини п’ятої ст. 130 ЦПК України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 07 березня 2011 року сторони у справі уклали кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 4500 грн 00 коп. (ас. 12).

На підтвердження позовних вимог позивачем наданий розрахунок, згідно з яким загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 30 вересня 2017 року становить 107801 грн 61 коп. і складається із: 4489 грн 46 коп. заборгованості за кредитом; 93057 грн 08 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 4645 грн 47 коп. пені та комісії; 500 грн 00 коп. (фіксована частина) і 5109 грн 60 коп. (процентна складова) штрафу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК).

У силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною.

Зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд правильно встановив, що 07 березня 2011 року між ПриватБанк та ОСОБА_1 був укладений договір шляхом приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), який складається з анкети-заяви останнього про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг та ОСОБА_2 банку. За умовами цього договору ПриватБанк надав боржнику кредит у розмірі 4500 грн 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

З наданого ПриватБанком розрахунку заборгованості за договором вбачається, і це визнається відповідачем, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, періодично здійснював платежі на погашення заборгованості, у тому числі останній платіж - 24 вересня 2013 року в сумі 320 грн 00 коп.

Позов пред'явлений до суду у січні 2018 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, установивши ці обставини, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин частину четверту статті 267 ЦК України, згідно з якою сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, оскільки відповідачем до ухвалення рішення було зроблено заяву про застосування позовної давності.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо переривання перебігу позовної давності, виходячи з наступного.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього або без його схвалення.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16.

Згідно з матеріалами справи, 24 вересня 2013 року ОСОБА_1 здійснив останній платіж за кредитним договором у розмірі 320 грн 00 коп. Сума погашення 03 грн 61 коп., що зарахована 28 квітня 2015 року, перерахована позивачем на кредитний рахунок без погодження з відповідачем.

Отже, з урахуванням цих обставин, а також суми погашення 03 грн 20 коп., що не свідчить про визнання позичальником всієї заборгованості, яка утворилась станом на 28 квітня 2015 року, довід особи, яка подала апеляційну скаргу, про переривання позовної давності є хибним.

Частиною 1 статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Умови та правила надання банківських послуг, пунктом 1.1.7.31 яких установлено позовну давність 50 років, не містять підпису позичальника, а тому не можна погодитись з аргументами ПриватБанку про домовленість сторін про збільшення позовної давності. При цьому позивачем не доведено, що саме ці Умови, на які він посилається, були чинними на момент укладення 07 березня 2011 року спірного договору.

Разом з тим, колегія суддів не може повністю погодитись з висновком суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом та неустойки з підстав їх необґрунтованості.

Матеріалами справи підтверджується, зокрема доданою до апеляційної скарги довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка 07 березня 2011 року підписана позичальником (ас.82зв.), що сторони дійшли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо пільгового періоду, розміру базової % ставки, який становить 2,5% на місяць, тобто 30% річних; пені, штрафу, комісії тощо.

Суд апеляційної інстанції дослідив даний доказ, оскільки суд попередньої інстанції на порушення вимог частини п’ятої статті 12 ЦПК України не роз'яснив учасникам справи їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; не сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин суд приймає довід скарги про помилковість висновку суду про недоведеність позивачем умов, визначених на розсуд сторін і погоджених ними, та умов, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частина перша статті 598 ЦК України передбачає підстави припинення зобов’язання, зокрема зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

При цьому зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Отже, за змістом наведених норм якщо зобов’язання не проведено належним чином, то воно не припиняється.

Судом установлено, що позичальник не виконав свої зобов’язання за укладеним кредитним договором, а тому зобов’язання не припинилось.

З огляду на те, що строк дії картки, що відповідає строку дії договору, – листопад 2014 року; договором не встановлений розмір процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, відповідно до положень частини першої статті 1048-1 ЦК України і правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1412цс16, розмір процентів за користування кредитом після спливу визначеного у договорі строку їх повернення визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Ураховуючи, що на день звернення позивача до суду з даним позовом – 31 січня 2018 року ОСОБА_1 зобов’язання щодо повернення кредитних коштів не виконав, отже, в силу статті 599 ЦК зобов’язання не припинилося, з відповідача слід стягнути на користь ПриватБанку проценти за користування кредитом у межах позовної давності, тобто з 01 січня 2015 року, розмір яких визначається на рівні облікової ставки Національного банку України і становить 2218 грн 29 коп.:

з 01 січня 2015 року по 05 лютого 2015 року – 66 грн 99 коп. (4489 грн 46 коп. х 14% : 365дн. х 36 дн. );

з 06 лютого 2016 року по 03 березня 2015 року – 62 грн 36 коп. (4489 грн 46 коп. х 19,5% : 365дн. х 26 дн. );

з 04 березня 2015 року по 27 серпня 2015 року – 653 грн 12 коп. (4489 грн 46 коп. х 30% : 365дн. х 177 дн. );

з 28 серпня 2015 року по 21 квітня 2016 року – 644 грн 02 коп. (4489 грн 46 коп. х 22% : 365дн. х 238 дн. );

з 22 квітня 2016 року по 26 травня 2016 року – 79 грн 46 коп. (4489 грн 46 коп. х 19% : 34 дн. х 36 дн. );

з 27 травня 2016 року по 23 червня 2016 року – 61 грн 99 коп. (4489 грн 46 коп. х 18% : 365дн. х 28 дн. );

з 24 червня 2016 року по 28 липня 2016 року – 71 грн 03 коп. (4489 грн 46 коп. х 16,5% : 365дн. х 35 дн. );

з 29 липня 2016 року по 15 вересня 2016 року – 93 грн 42 коп. (4489 грн 46 коп. х 15,5% : 365дн. х 49 дн. );

з 16 вересня 2016 року по 27 жовтня 2016 року – 75 грн 64 коп. (4489 грн 46 коп. х 15% : 365дн. х 41 дн. );

з 28 жовтня 2016 року по 13 квітня 2017 року – 289 грн 29 коп. (4489 грн 46 коп. х 14% : 365дн. х 168 дн. );

з 14 квітня 2017 року по 25 травня 2017 року – 67 грн 16 коп. (4489 грн 46 коп. х 13% : 365дн. х 42 дн. );

з 26 травня 2017 року по 30 вересня 2017 року – 53 грн 81 коп. (4489 грн 46 коп. х 12,5% : 365дн. х 35 дн. ).

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення пені і комісії, штрафів (фіксованої частини та процентної складової), суд керується наступним.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15).

Умовами спірного договору, а саме пунктами 1.1.5.21, 1.1.5.25, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктами 1.1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Отже, кредитним договором передбачена подвійна юридична відповідальність у вигляді пені та штрафу за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції з урахуванням обставин справи, балансу інтересів сторін стягує з боржника штраф 610 грн 91 коп., який складається з фіксованої частини 500 грн та процентної складової 10 грн 91 коп. (2218 грн 29 коп. х 5%).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права.

Установивши, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом та неустойки з порушенням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції скасовує рішення в цій частині з ухваленням нового рішення, яким частково задовольнити ці вимоги, стягнувши з ОСОБА_1 2218 грн 29 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом і 610 грн 91 коп. штрафу. В іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України позивачеві компенсуються судові витрати в сумі 46 грн 16 коп., понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції, та судові витрати в сумі 69 грн 25 коп., понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 березня 2018 року в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом та штрафу скасувати і задовольнити ці вимоги частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: кв. 18, буд. 32, вул. Римського-Корсакова, м. Суми, 40000; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором 2829 (дві тисячі вісімсот двадцять дев’ять) грн 20 коп., яка складається з: 2218 грн 29 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 610 грн 91 коп. штрафу.

В іншій частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 березня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: кв. 18, буд. 32, вул. Римського-Корсакова, м. Суми, 40000; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати, понесені у зв’язку з розглядом справи в суді першої інстанції, в сумі 46 грн 16 коп. і судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в сумі 69 грн 25 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М. Біляєва

Судді: О.Ю. Кононенко

ОСОБА_4

Дата складення повного судового рішення – 08 червня 2018 року

ОСОБА_5Біляєва