Постанова № 74564973, 29.05.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м.Суми

Справа №588/696/17

Номер провадження 22-ц/788/269/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представники позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Володимирович;

відповідач - ОСОБА_4, представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк на заочне рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 29 листопада 2017 року в складі судді Щербаченко М.В., ухваленого у м. Тростянець,

встановив:

Звернувшись до суду із позовом, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») просило суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.11.2012 року у розмірі 44 228,84 грн. та судові витрати у розмірі 1 600,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 14.11.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір, за умовами якого позивач надав позичальнику кошти у розмірі 10 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, що може бути змінений банком, на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, який є договором приєднання, що підтверджується підписом у заяві, в яких визначенні умови кредитування. Позичальник взяті на себе кредитні зобов’язання належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на 23.04.2017 року виникла заборгованість - 44 228,84 грн., яка складається з: 25 666,86 грн. - тіло кредиту; 4302,90 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом; 11 676,75 грн. - нарахована пеня; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2 082,33 грн. - штраф (процентна складова). Відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов’язань, що й стало підставою звернення до суду з позовом.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 29.11.2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.11.2012 року у розмірі 380,56 грн., яка складається з: 340,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 40,56 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 13,76 грн. компенсації судового збору за подання позовної заяви.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове про задоволення позову у повному обсязі, вирішити питання судових витрат.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення вимог банку у повному обсязі, оскільки заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та банком кредитний договір, який є договором

приєднання, що підтверджується підписом у заяві, та в яких визначені умовами кредитування. Вказує, що відповідачем не було доведено факту зняття кредитних коштів іншими особами, а судом не було перевірено вказані твердження шляхом направлення відповідних запитів до правоохоронних органів. Також, відповідачем не було надано доказів про своєчасність повідомлення банку про втрату платіжної картки, а всі операції по карті здійснювалися успішно при наявності картки з коректним введенням РІІМ-коду. Відповідачем були порушенні Умови та правила надання банківських послуг в частині вжиття заходів по запобіганню розголошення конфіденційної інформації по картковому рахунку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін. Вказує, що кредиту карту №516875358644967, з якої невідомими особами були зняті кошти, від банку не отримував, протилежного банком не було доведено. За вказаним фактом неодноразово звертався на адресу банку, однак жодної відповіді не отримав. А кредитна картка N05168755512125770, яку він отримав від позивача, ніколи з його володіння не вибувала та була заблокована банком у липні - серпні 2016 року, після чого жодних кредитних коштів він не отримував.

Представник банку в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги і просив задовольнити.

Відповідач та його представник просили рішення залишити без змін, оскільки банком не надано доказів того, що у липні 2016 року відповідач отримав банківську картку з використанням якої потім здійснювалися банківські операції.

Відповідно до п. З розділу XIIі «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-\/ІІ «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у справі було укладено кредитний договіру у вигляді отриманих ОСОБА_4 кредитних карток - № № 5211537400017419, 5168755512125770, що не заперечує відповідач, але у встановленій законом формі ними не було досягнуто домовленості щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами та відповідальності у разі неналежного виконання умов кредитного договору, бо доказів видачі та отримання відповідачем картки N95168755358644967 банком не надано, відсутні й докази зняття грошових коштів з цих карток саме відповідачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Як вбачається із цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, що 14.11.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 відбулося підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку( далі Умови і правила). У розділі «визначення бажаного кредитного ліміту по платіжній картці кредитка «Універсальна»» розмір кредитного ліміту не зазначено (а.с. 11).

Друкованим текстом анкети-заяви передбачено, зокрема, наступне - «Я згоден (-на) з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між мною та банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомився (-лась) і згоден (-на) з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщено на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Я зобов’язуюсь виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитись з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.»

В графі про отримання та ознайомлення зі змістом Пам’ятки клієнта, що містить також Тарифи та основні умови обслуговування та кредитування, відмітка відсутня.

Номер виданої кредитної картки, термін її дії та з якими саме затвердженими Умовами і Правилами, тарифами ознайомлений відповідач та дав згоду у анкеті-заяві, не зазначено.

Додані банком до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" ( далі Тарифи), а також витяг з Умов та правил відповідачем не підписані (а.с. 12-27).

Відповідно до Витягу з Тарифів, станом на день підписання відповідачем анкети-заяви за картою "Універсальна 55 днів пільгового періоду" базова процентна ставка в місяць складала - 2,5%, що становить 30% річних. Зміна відсоткової ставки на місяць за користування кредитними коштами банку відбувалася з 01.09.14 року до 2,9%; з 01.04.2015 року до 3,6%.

Як свідчить наданий банком розрахунок, відповідачу з початку використання кредитними коштами 14.11.2012 року було встановлено розмір процентної ставки - 30%, але починаючи з вересня 2014 року їі було збільшено до 34,8%, а з квітня 2015 року до 43,2% і залишалася незмінною до 23.04.2017року.

Відповідно до п.п.1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, банку надано право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків, при цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту ( кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці за картрахунком згідно п.1.1.3.1.9. (не рідше одного разу на місяць чи за період передбачений у заяві).

Доказів належного повідомлення відповідача про збільшення з 01.09.14 року змінюваної процентної ставки банком не надано.

Наданий до позову банком розрахунок кредитної заборгованості, станом на 23.04.2017 року становить - 44 228,84 грн., яка складається з: 25 666,86 грн. - тіло кредиту; 4302,90 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом; 11 676,75 грн. - нарахована пеня; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2 082,33 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» за вказаним кредитним договором №б/н від 14.11.2012 року ОСОБА_4 було видано чотири кредиті картки: 14.11.2012 року - № 5211537400017419 (термін дії 09/15),15.02.2015 року та 29.09.2015 року

№5168755512125770 (термін дії 02/19), 23.01.2016 та 28.07.16 - № 5168755524658636 (термін дії 01/20) та 08.07.2016 року - №5168755358644967 (термін дії 10/17) (а.с.105).

Факт отримання банківських карток за № 5211537400017419; №5168755512125770 та N2 5168755524658636 відповідачем не оспорюється.

Згідно наданої банком виписки з банківського рахунку та роздруківки проведених безготівкових банківських операцій по рахунку, відкритому на ім'я відповідача, з 14.11.12 року останній став використовувати кредитні кошти із застосуванням банківських карток № 5211537400017419; N25168755512125770, внаслідок чого станом на 23.04.17 року у нього заборгованість перед банком склала 540,00 грн. Цей розмір заборгованості відповідачем визнано.

Відповідачем визнано також, що він спочатку отримав картку № 5211537400017419, по закінченню строку дії якої з вересня 2015 року став користуватись карткою N25168755512125770 до її блокування банком у липні 2016 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 23.04.17 року, з моменту видачі 08.07.16 невстановленій особі картки № 5168755358644967, з цієї дати розпочалося зняття коштів із її застосуванням, шляхом зняття готівки у банкоматах, оплати товарів та послуг у магазинах, закладах харчування м. Кривий Ріг, а також проводилося поповнення рахунку.

Щодо обставин видачі відповідачу 08.07.2016 року кредитної картки за N25168755358644967, то згідно пояснень представника банку, дані про місце її отримання відсутні при тому, що в банку запроваджена процедура ідентифікації фізичної особи. Ця банківська картка була замовлена через систему дистанційного банківського обслуговування Інтернет-банк "Приват24", але за яким номером мобільного телефону відбувалося таке замовлення та вирішувалося питання визначення ПІН-коду по карті, відсутні.

З даного приводу, ОСОБА_4 11.09.2016 року та 11.11.2016 року на ім’я голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» було направлено заяви, в яких повідомлено про отримання невідомою особою картки N2 5168755358644967 у м. Кривий Ріг, яку відповідач у банку не отримував, і про те, що за вказаною карткою відбуваються операції зі зняття коштів, у зв’язку з чим порушено кримінальне провадження. Відповідач просив, серед іншого, припинити проведення розрахунків по його кредитному рахунку, у тому числі з оплати товарів, які придбала невідома особа в кредит, припинити нарахування пені та відсотків (а.с. 83-86).

На вказані звернення, ПАТ КБ «ПриватБанк» у листах від 07.10.2016 року та від 01.12.2016 року було відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_4, з посиланням на порушення ним Умов і правил надання банківських послуг в частині нерозголошення конфіденційної інформації по карткових рахунках третім особам (а.с.101-104).

Отже, за результатами розгляду цих звернень, банком не було проведено службового розслідування і не встановлено обставини несанкціонованого зняття з особистого рахунку відповідача, починаючи з 08.07.2016 року, кредитних коштів в банкоматах та проведення розрахунків в торгівельних пунктах, закладах харчування м. Кривий Ріг з її використанням, чим не були спростовані заперечення відповідача про неотримання та не замовляння спірної картки. Банк ухилився від з'ясування обставини видачі цієї банківської картки у м. Кривий Ріг та визначення ПІН-коду, незважаючи на те, що відповідачем у своїх зверненнях до банку

порушувалися ці питання. Отже, банком не було вжито заходів щодо припинення несанкціонованого зняття коштів з рахунку відповідача, чим останній не сприяв встановленню осіб, діями яких завдаються збитки як відповідачу через зростання кредитного боргу, так і самому банку, кошти якого використовувалися.

За заявою відповідача ОСОБА_6 відділенням поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за заявою ОСОБА_4 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016200270000367, яке розпочато за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 от. 190 КК України за фактом того, що з кредитною карткою «ПриватБанк» заявника проводяться фінансові операції без його згоди невідомою особою (а.с. 64-65).

З повідомленням слідчого Довгинцівського відділення поліції ОСОБА_7, згідно з отриманою інформацією, у період з 08.07.2016 року по 26.07.2016 року з банківської картки № 5168755358644967 було здійснено зняття коштів різними сумами. При перегляді фотознімків було виявлено, що при здійсненні транзакцій з банкомату, частину яких було закрито рукою, на деяких було зображено обличчя двох різних чоловіків ромської національності. На думку слідчого, можна стверджувати про те, що грошові кошти з банківської картки на ім’я ОСОБА_4 було знято іншою особою, але ким саме не встановлено (а.с.109).

Як встановлено досудовим слідством, внаслідок несанкціонованого зняття грошей у період з 08.07.16 року по 01.09.16 року було використано 15 651,14 грн.

Оскільки банком під час судового розгляду справи не було доведено належним та допустимими доказами факту особистого замовлення через інтернет - ресурс та отримання відповідачем банківської картки № 5168755358644967 і ПІН-коду з використанням яких відбувалось зняття грошових сум у місті Кривий Ріг, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав зарахування до суми боргу зняту суму грошей із використанням даної картки.

Щодо використання картки № 5168755524658636 і проведенню 08.08.16. двох щомісячних платежів на загальну суму 2150,7грн.(1191,70грн. і 959грн.), по сервісу "Оплата частинами” за придбання мобільного телефону у м. Кривий Ріг, які здійснені банком, та покупку товару 09.08.16 на суму 510грн., слід зазначити, що ця інформація не спростовує оперативних даних органів досудового слідства про несанкціоновані зняття грошей у липні - серпні 2016 року у м. Кривий Ріг іншою фізичною особою, ані відповідачем.

Пропозицію апеляційного суду надати новий розрахунок боргу з відображенням банківських операцій по картці № 5168755358644967 банк залишив без реагування.

Підставами позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» є неналежне виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору, який було укладено шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку та стягнення заборгованості по тілу кредиту, відсоткам за користування кредитними коштами, а також штрафних санкцій, визначених відповідно до вказаним Умов та правил, а також Тарифів банку.

Умовами обслуговування, які визначені у п. 2.1.1.2. Умов та правил передбачено, що для надання послуг банку клієнту видається картка, Тї вид визначений у Пам’ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладає договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання картки, вказаної у заяві. Після отримання банком необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку пред’явлених документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карку. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Отже, банком визначено порядок надання банківських послуг викладений в Умовах та правилах надання банківських послуг, і передбачає обов’язковість укладання договору у письмовій форми шляхом підписання клієнтом складових такої форми кредитного договору, а саме: заяви, пам’ятки, довідки про умови кредитування.

Відповідно до положень от.от. 1054, 1055, 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктами 14.12 ст.14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.

Як визначено у пункті 14.16 ст.14 цього Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів; під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов'язаний відобразити дату та час повідомлення, аналогічні норми містять Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014р. Крім того, указаним Положенням визначено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Частинами 1, 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 2 ст. 207 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Викладеними нормами матеріального закону визначені істотні умови укладення кредитного договору, а саме розмір суми кредиту, умови його надання, сплати процентів за користування кредитом, які визначаються при укладенні сторонами договору шляхом складення його в письмовій формі, що підписується сторонами.

Кредитний договір вважається укладеним, якщо сторонами, у передбачених законом порядку та формі, досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторонам повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заявлених вимог у позові, дотримуючись засад змагальності у цивільному судочинстві.

Аналіз приведених норм матеріального права вказує, що правочин по укладенню кредитного договору вчиняється сторонами в письмовій формі, яким узгоджуються розмір кредиту, процентів за користування кредитом, у забезпечення виконання кредитного зобов’язання узгоджуються питання застосування до позичальника, в разі невиконання ним своїх зобов’язань, застосування неустойки (пені, штрафу) у розмірі визначеному кредитним договором, підписаному сторонами.

Представлена банком анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, підписана відповідачем, не містить ознак узгодження в письмовій формі умов щодо розміру процентів за користування кредитом, застосування до позичальника неустойки.

Наданий банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил, які не підписані ОСОБА_4, не свідчать про досягнення між сторонами по справі домовленості щодо збільшення розміру процентів за користування кредитом, застосування неустойки (пені, штрафу) на умовах визначеними цими документами.

Апеляційний суд звертає увагу, що в порушення ч.ч.1,2 ст. 1056-1 ЦК України банк включив у заборгованість суми процентної ставки, нараховані починаючи з 01.09.14 року, по збільшеній ставці без дотримання порядку визначеного Умовами і правилами.

Банк не погоджуючись з-судовим рішенням, оскільки вважає, що відповідач не забезпечив зберігання конфіденціальної інформації банківської картки № 5168755358644967 та ПІН-коду з приводу їх подальшого використання ( користування карткою відбувалось із коректним введенням визначеного ПІН-коду, як при знятті грошей, так і поповнення рахунку), оскаржив

рішення, але викладені ним доводи у апеляційній скарзі без надання суду належних доказів з приводу замовлення картки та отримання саме відповідачем цієї картки і ПІН-коду до неї, не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених на підставі досліджених ним доказів в судовому засіданні, в т.ч. наданих відповідачем.

Отже, через недоведеність банком факту замовлення та отримання саме відповідачем банківської картки № 5168755358644967 та закодованого ПІН-коду до неї, з використанням яких відбувались несанкціоновані зняття кредитних коштів, ризик завданих збитків у вигляді нарахованої суми заборгованості по тілу кредиту та по відсотках, яка виникла після 08.07.16, суд правомірно поклав на банк.

Відповідно до ст. 616 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Щодо стягнення сум неустойки (пені, штрафу), визначені Тарифами обслуговування кредитних карт "Універсальна,55 днів пільгового періоду", то відповідно до розрахунку заборгованості наданого банком станом на 24.04.17 року, ці суми пені, штрафу були нараховані банком вперше 01.09.16 у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання по поверненню кредитних коштів внаслідок їх несанкціонованого використання починаючи з 08.07.18.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, на підставі доказів представлених сторонами і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в цій частині.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 29 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Повне судове рішення складено 04.06.2018 року.

Головуючий -

Судді:

ОСОБА_8

ОСОБА_9

ОСОБА_10