Ухвала суду № 74564549, 04.06.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-з/760/143/18

Справа 760/13830/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Ковальській К.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коваленко Ірина Євгенівна про визнання недійсним договору дарування частини квартири, скасування державної реєстрації прав, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коваленко Ірина Євгенівна про визнання недійсним договору дарування частини квартири, скасування державної реєстрації прав.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на ? частину квартири АДРЕСА_1, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 11565591800001, та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим субєктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ) вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступного об'єкту нерухомого майна:частину квартири АДРЕСА_1, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 11565591800001.

Заява обґрунтована тим, що в провадженні Солом'янського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві знаходиться виконавче провадження ВП № 52728473 за виконавчим листом у справі № 758/2626/16-ц від 19 жовтня 2016 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП в розмірі 251 583 грн.12 коп. Постановою від 24.10.2016 старшим державним виконавцем Гуріною Є.П. було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону його відчуження. Відповідно до відповіді з БТІ м. Києва (вих. №14494 (И-2016) від 15.11.2016) - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 заявник посилається на те, що йому стало відомо, що 26.01.2017 ОСОБА_3, з метою уникнення стягнення заборгованості за виконавчим провадженням шляхом звернення стягнення на його майно, вчинив відчуження належної йому частки майна шляхом укладання договору дарування зі своїм сином - ОСОБА_2

На думку заявника, з метою недопущення відчуження вказаного майна, яке є предметом позову про визнання недійсним договору дарування частини квартири, скасування державної реєстрації прав, що здійснить неможливим виконання рішення суду, виникає необхідність у здійсненні заходів забезпечення позову у вигляді арешту майна та заборони здійснення реєстраційних дій щодо вказаного нерухомого майна до ухвалення судом рішення по даній справі, тому просить задовольнити вказану заяву.

Ухвалою судді від 04.06.2018 у справі відкрито провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією з причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому, закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч.1 ст.149 ЦПК України.

З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб , забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд акцентує увагу заявника на те, що саме на суд покладено обов`язок перевірки обґрунтованості накладення арешту на те чи інше майно задля недопущення порушення прав інших осіб і свавілля в цьому питанні.

Виходячи з наведеного вище, суддя вважає, що обрані позивачем види забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Крім того, слід зазначити, що предметом спору між сторонами є визнання недійсним договору дарування частини квартири, скасування державної реєстрації прав.

Разом з тим, у випадку задоволення позову таке рішення суду не підлягає примусовому виконанню, та не носить зобов'язального характеру.

За таких обставин, суд констатує відсутність необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням того, що за своїм змістом забезпечення позову, як заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі їх задоволення, не порушуючи при цьому збалансованості інтересів сторін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коваленко Ірина Євгенівна про визнання недійсним договору дарування частини квартири, скасування державної реєстрації прав - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: