Постанова № 74563111, 06.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 646/5393/17

Провадження № 22-ц/790/866/18

06 червня 2018 року

м.Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі судової колегії судової палати у цивільних справах:

головуючого – Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.

за участю секретаря – Дашковської Н.К.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 жовтня 2017 року( суддя Сорока О.П.) по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, заінтересована особа – Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції про скасування рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про скасування рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, заінтересована особа – Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції.

В обґрунтування заяви зазначає, що 14 грудня 2016 року рішенням Червонозводського районного суду м. Харкова визнано безвісно відсутнім ОСОБА_3

Впродовж багатьох років вона підтримує з ОСОБА_3 дружні стосунки. У 2014 році ОСОБА_3 повідомив, що має намір виїхати за кордон на постійне місце проживання.

У 2015 році він передав їй правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1, а також ключі від неї.

У червні 2017 року ОСОБА_3 надіслав їй довіреність від 02 червня 2017 року для вчинення у майбутньому юридично значущих дій від його імені.

Довіреність особисто підписана ОСОБА_3 та посвідчена нотаріусом Хр. Хрістодулу (м. Нікосія, Кіпр), має апостиль з відповідним перекладом.

З метою підготовки документів, необхідних для виконання доручення ОСОБА_3 вона звернулась до ОСББ «Висота» із заявою про видачу довідки про склад сім’ї та їй було повідомлено, що відповідно до судового рішення ОСОБА_3 визнано безвісно відсутнім.

В той же час, факт появи ОСОБА_3, вчинення ним нотаріальних дій прямо вказує на місце його перебування, особисту присутність ОСОБА_3 у нотаріуса, а також підтверджує його дієздатність та правоздатність, що повністю спростовує висновки суду від 14 грудня 2016 року.

Просить скасувати рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_3.

Представник заінтересованої особи Відділу ДРАЦС Управління державної реєстрації ГТУЮ в судове засідання не з’явився.

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано рішення Чевонозаводського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року про визнання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, безвісно відсутнім.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви.

Зазначає, що заінтересованою особою по справі є вона, а не відділ РАЦС, оскільки за її заявою про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім ухвалено рішення, про скасування якого ОСОБА_2 подано заяву.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про законність отримання судом заяви від імені ОСОБА_3 та законність долучення його до матеріалів справи.

Судом не досліджувався оригінал довіреності, засвідчена апостилем Кіпру 14 червня 2017 року оскільки розгляд справи відбувався за відсутності заявника та зацікавленої особи, матеріали справи містять лише копію такої довіреності.

ОСОБА_3 не зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 46, кв. 153, про що зазначено в довіреності, оскільки з 09 лютого 2011 року він зареєстрований за іншою адресою: м. Харків, вул. Вернадського, б. 1, кв. №364.

Паспорт серія МК номер 404481 був виданий ОСОБА_3 Московським РВ ХМУ УМВС в Харківській області не 05 березня 2011 року, про що зазначено в довіреності, а 05 березня 1997 року, що підтверджується відповіддю ГУДМС України в Харківській області.

Колегія суддів, вислухав суддю – доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи у травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано безвісно відсутнім.

У серпні 2017 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подано заяву про скасування рішення суду про визнання його безвісно відсутнім.

Скасовуючи рішення про визнання особи безвісно відсутньою суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що наявні докази щодо місця перебування ОСОБА_3

Відповідно до ст. 45 ЦК України,якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Заперечуючи проти скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою ОСОБА_1 зазначає, що довіреність від імені ОСОБА_3, яка подана ОСОБА_2 не є належним доказом щодо встановлення його місця перебування, оскільки він не перетинав кордон України та не може знаходитись в Республіці Кіпр, що підтверджується відповіддю прикордонної служби.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4, 6, 8 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Чинним законодавством передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту укладення шлюбу, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку, або такий порядок може бути визначений міжнародно- правовим договором.

Міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо);(Закон України «Про міжнародні договори» ).

Вимогами Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів(Гаазька конвенція від 05 жовтня 1961 року), до якої приєднались Україна та Республіка Кіпр, визначено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються:

a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця;

b) адміністративні документи;

c) нотаріальні акти;

d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок "Apostille" (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)" повинен бути викладений французькою мовою.

Апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред'явника документа.

Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ.

Довіреність від 23 березня 2018 року, оригінал якої досліджено в суді апеляційної інстанції, посвідчена у відповідності до вимог міжнародного приватного права, містить необхідні реквізити, містить відбиток апостилю, а тому не потребує подальшої легалізації.

Доказів щодо нечинності цієї довіреності або підробки підпису ОСОБА_3 апелянтом не надано.

В суді апеляційної інстанції представники ОСОБА_1 клопотання про проведення почеркознавчої експертизи не підтримали та просили зняти його з розгляду, посилаючись на неможливість перебування ОСОБА_3 за кордоном.

Що стосується довідки прикордонної служби, що останній перетин кордону України ОСОБА_3 мав місце 15 квітня 2014 року, то колегія виходить за наступного.

З письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що у травні 2014 року ОСОБА_3 перебував у АР Крим та в подальшому виїхав за межі України. На той час у АР Крим не діяв прикордонний контроль, а переміщення через кордон контролювалося прикордонниками Російської Федерації, тому у ДПС України відсутні дані щодо перетину ним державного кордону.

Дані обставини ОСОБА_1 не спростовано.

Щодо посилання на відсутність посвідчення копії паспорту ОСОБА_3, то суд виходить з наступного.

Згідно п.3 Глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріуси засвідчують вірність копій документів, виданих юридичними особами, за умови, що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

3.4. Не допускається засвідчення вірності копії документа, на підставі якого відповідні установи видають оригінал документа (довідки про народження дитини, довідки про смерть тощо).

Згідно з пунктом 3 чинного Указу Президії Верховної Ради СРСР від 4 серпня 1983 року № 9779-X «Про порядок видачі і засвідчення підприємствами, установами й організаціями копій документів, що стосуються прав громадян» забороняється засвідчення вірності копій паспорта, документів, які його заміняють, партійного, профспілкового, комсомольського, військового квитків, депутатського посвідчення, службових посвідчень, а також інших документів, знімання копій з яких не допускається.

Отже, відсутність нотаріального засвідчення копії паспорту ОСОБА_3 не суперечить вимогам закону.

Щодо посилання апелянта на неналежний склад суду, оскільки заява ОСОБА_2 розглянута за відсутності присяжних, то вимогами ЦПК України(на час розгляду справи) передбачено, що розгляд справ щодо визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних.

Згідно ст. 250 ЦПК України( у редакції на час ухвалення рішення) у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою.

Вимогами цивільного процесуального законодавства не передбачено розгляд заяви про скасування рішення про визнання особи безвісно відсутньою за участю присяжних.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 жовтня 2017 року – залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 червня 2018 року.

Головуючий А.І. Овсяннікова

Судді І.П. Коваленко

ОСОБА_4