Постанова № 74561237, 07.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року

м. Харків

Справа № 642/4811/17

Провадження №22-ц/790/2157/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коваленко І.П.,

суддів - Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря - Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будком 2016», приватна фірма «Левада-7», ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення боргу за простим векселем за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі його представника ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року (у складі судді Ольховського Є.Б.), -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Будком 2016», приватна фірма «Левада -7», ОСОБА_2 про стягнення боргу за простим векселем в розмірі 63000000 (шістдесят три міліонна ) грн.00 коп.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова до участі у справі залучено в якості 3-ї особи ОСОБА_3

У лютому 2018 року ОСОБА_1 надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити зазначений вище позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна: 528689663251), розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Південне, вул. Українська,72, яке належить громадянину ОСОБА_2

В обґрунтування зазначеної заяви позивач посилався на те, що є загроза того, що майно, яке належить відповідачу ОСОБА_2, може бути відчужене. Також зазначив що предметом позову є грошові кошти у сумі 63000000 грн., які відповідачі не повертають, на звернення позивача не реагують.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року заяву ОСОБА_1 – задоволено.

Накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна:528689663251), розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Південне, вул. Українська,72, який належить громадянину ОСОБА_2

Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позовувідмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не перевірив, з урахуванням наданих доказів, того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Частиною 2 статті 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 1, 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є стягнення боргу за простим векселем, з якого вбачається наявність спірної суми в розмірі 63000000 грн.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не виконує своїх зобов’язань це свідчить про загрозу неповернення грошей, отже у позивача є обґрунтовані підстави вважати, що дії відповідача можуть ускладнити чи зроблять неможливим виконання можливого рішення по даній справі.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може призвести до того, що у разі якщо відповідач розпорядиться спірним майном, це ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду. Однак вважає, що обраний вид забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно порушує права відповідача на користування житловим будинком, власником якого на даний час є ОСОБА_2

Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З урахуванням обставин справи, судова колегія вважає за можливе ухвалу судді суду першої інстанції про забезпечення позову шляхом накладення арешту змінити, обравши інший спосіб забезпечення позову, передбачений частиною 1 статті 150 ЦПК України.

Керуючись статтею 367, пунктом 2 частини 1 статті 374, статями 376, 381, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі його представника ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року – змінити.

Заборонити відчуження житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна:528689663251), розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Південне, вул. Українська,72., який належить ОСОБА_2.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 0 8 червня 2018 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

ОСОБА_5