Постанова № 74561221, 07.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року

м. Харків

Справа 643/20180/17

Провадження № 22ц/790/2423/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Коваленко І.П.,

суддів Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

при секретарі Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, треті особи – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на будинок та виключення його з акту опису і арешту майна, визнання правочину недійсним, скасування результатів електронних торгів; зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи – Московський відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку, об’єднаним позовом ОСОБА_2 до Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи – ДП «Інформаційний центр «СЕТАМ», в особі Харківської філії «Державного підприємства «СЕТАМ», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсними електронних торгів, витребування майна з чужого незаконного володінняза апеляційними скаргами ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року (у складі судді Харченко А.М.),

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на будинок та виключення його з акту опису і арешту майна, визнання правочину недійсним, скасування результатів електронних торгів, в якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок № 37 з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Істомінська; виключити з акту опису та арешту майна боржника, складеного державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_8; визнати недійсними результати прилюдних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів № 51042 від 16 лютого 2015 року, з реалізації арештованого нерухомого майна – житлового будинку № 37 з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Істомінська, що належить ОСОБА_1; визнати недійсним акт про проведення електронних торгів, складений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_8

В обґрунтування позову посилався на те, що 11 грудня 2009 року він придбав житловий будинок № 37 з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Істомінська у ОСОБА_2 за 400161 грн., які остання отримала від позивача ще до підписання даного договору. Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстровано в реєстрі за № 64 та видано витяг з державного реєстру правочинів № 8063662 від 11 грудня 2009 року. Позивач вважає, що він набув право власності на вказаний будинок на законних підставах, оскільки, окрім зазначених вище дій, відповідач також передав вказаний будинок разом із оригіналами відповідного технічного паспорту та будинкової книги та передавши усі повноваження власника будинку. Крім того, у зв’язку з тим, що ОСОБА_2 та члени її сім’ї після продажу зазначеного будинку не звільнили його, позивач звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом про усунення перешкод у праві користування та розпорядження майном.

26 березня 2013 року Московським районним судом м. Харкова ухвалено рішення, за яким визнано ОСОБА_2 та членів її сім’ї такими, що втратили право користування будинком № 37 з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Істомінська. Договором купівлі-продажу від 11 грудня 2009 року підтверджується факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів в розмірі 400161 грн. за продаж належного йому житлового будинку № 37 з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Істомінська.

Щодо обов’язку реєстрації права власності і моменту його виникнення, можуть виникнути помилкові твердження відповідачів щодо проведення між ними прямого зв’язку. Так, обов’язок реєструвати право власності існувало в тому сенсі, що право підлягає обов’язковій реєстрації, але при цьому за чинним законодавством, на момент виникнення правовідносин, право власності виникало і без такої реєстрації – в момент укладення договору, що відбувалося при нотаріальному посвідченні договору нотаріусом та реєстрації його в Державному реєстрі правочинів. Тобто, реєстраційний запис БТІ в даному випадку мав не правовстановлююче значення, а право підтверджувальне – реєструвалося вже виникле право власності. Окрім того, позивачу стало відомо, що службовими особами Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в межах виконавчого провадження № 34336621 було складено акт опису та арешту майна боржника – ОСОБА_2, житлового будинку № 37 з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Істомінська, на підставі невідомого позивачу виконавчого листа. В межах зазначеного виконавчого провадження 08 липня 2014 року оцінювачем ФОП ОСОБА_10 був складений звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, відповідно до якого вартість вищевказаного житлового будинку з надвірними будівлями склала 708800 грн. та були призначені торги на 29 грудня 2014 року, однак у зв’язку із відсутністю допущених учасників, вони не відбулися. 06 січня 2015 року державним виконавцем Савченко О.С. був складений акт уцінки арештованого нерухомого майна, яким вартість арештованого майна була зменшена на 30% та склала 496160 грн. 16 лютого 2015 року відбулися електронні торги, за підсумками яких було складено протокол № 5104, переможцем яких став учасник № 2 ОСОБА_3, тобто після спливу шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Таким чином, після збігу шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна обов’язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. З огляду на те, що прилюдні торги проведені з порушенням правил, визначених Тимчасовим положенням, є, на думку позивача, підстави для визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації житлового будинку № 37 з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Істомінська, які були проведені 16 лютого 2015 року. За обставин визнання прилюдних торгів недійсними, підлягають скасуванню – Протокол № 51042 проведення електронних прилюдних торгів від 16 лютого 2015 року з реалізації вказаного житлового будинку; акту про проведення електронних торгів, складений державним виконавцем Московського відділу ДВС ОСОБА_8

29 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи – Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11, в якому просила визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу будинку № 37 по вул. Істомінській в м. Харкові, укладений 11 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_12, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13 і зареєстрований за № 641 в реєстрі нотаріальних дій.

В обґрунтування своїх вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 зазначала, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 до укладення спірного договору купівлі-продажу неодноразово вступали між собою у відносини щодо грошової позики. ОСОБА_2 виступала в ролі позичальника. Оформлення позики здійснювалося по-різному, завжди так, як вимагав позикодавець ОСОБА_1 В 2009 році, зважаючи на небажання «зв’язуватись» з іпотекою, ОСОБА_1 зажадав замість нотаріального договору позики та договору іпотеки на його забезпечення, оформити договір купівлі-продажу житлового будинку. Сума договору купівлі-продажу дорівнювала сумі позики та відсотків у розмірі 4% на місяць за шість місяців: 27118,55+6508,45 = 33627,00 Євро. Сума договору купівлі-продажу мінімум в 1,5-2 рази була меншою за ринкову вартість будинку. ОСОБА_2 погодилась на такі вимоги, оскільки довіряла ОСОБА_1 з огляду на давні довірливі стосунки. Сторонами було узгоджено, що після повернення позики договір купівлі-продажу буде розірваний, тому речове право власності ОСОБА_1 не повинно реєструватися. Позика не була своєчасно повернута. В усній формі сторони домовились про продовження строку позики, тому договір купівлі-продажу не був розірваний. Отже купівлею-продажем житлового будинку був прихований інший правочин – заставу нерухомого майна (іпотеку) будинку № 37 по вул. Істомініській в м. Харкові на забезпечення повернення позики ОСОБА_1 Викладені обставини підтверджуються тим, що право власності ОСОБА_1 протягом шести років не було зареєстровано, а всі витрати по утриманню будинку, як і до укладення договору, несла ОСОБА_2 та постійно проживала в цьому будинку зі своєю сім’єю. Про розгляд судової справи № 2027/13080/12, на яку посилається ОСОБА_1, відповідачу ОСОБА_2 не було відомо. Крім викладених фактів, доводи ОСОБА_2 можуть бути підтверджені іншими договорами з ОСОБА_1, які укладалися до спірного договору купівлі-продажу.

Крім того, 05 травня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_3, в якому просила скасувати результати електронних торгів № 51042, що відбулись 16.02.2015 року, лот № 38140; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями № 37 по вулиці Істомінській в м. Харкові, загальною площею 97,3 кв.м, житловою площею 58,1 кв.м., площа земельної ділянки 554,0 кв.м, при будинку сарай Б, вбиральня В, льох Г, огорожа № 1,2, який придбаний ОСОБА_3 за вартістю 496160 гривень, що раніше належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 05 листопада 2009 року Третьою Харківською нотаріальною конторою, реєстраційний номер 2-1127, державна реєстрація права власності проведена 09 листопада 2009 року за реєстраційним номером майна: 28711929 (ОСОБА_14 та номер 288, видане 27 лютого 2015 року ОСОБА_6 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу; припинити право власності ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними будівлями № 37 по вулиці Істомінській в місті Харкові, загальною площею 97,3 кв.м, житловою площею 58,1 кв.м, площа земельної ділянки 554,0 кв.м, при будинку сарай Б, вбиральня В, льох Г, огорожа № 1,2, вартістю 496160 грн., який придбаний ОСОБА_3 за 496160 грн., що раніше належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 05 листопада 2009 року Третьою Харківською нотаріальною конторою, реєстраційний номер 2-1127, державна реєстрація права власності проведена 09 листопада 2009 року за реєстраційним номером майна: 28711929 (ОСОБА_14 та номер 288, видане 27 лютого 2015 року ОСОБА_6 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу.

28 березня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненою позовною заявою до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи – ДП «Інформаційний центр «СЕТАМ», в особі Харківської філії «Державного підприємства «СЕТАМ», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, в якому просила визнати недійсними проведені 16 лютого 2015 року Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та оформлені протоколом № 51042 від 16.02.2015 року електронні торги з продажу лота № 38140 – житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресо: м. Харків, вул. Істомінська, буд. 37; витребувати на користь ОСОБА_2 належний їй житловий будинок № 37 з надвірними будівлями, розташований на вул. Істомінській в місті Харкові із чужого незаконного володіння ОСОБА_4, ОСОБА_5, та зобов’язати останніх звільнити вказаний будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, на якій вони знаходяться, й не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні цим нерухомим майном. В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач ОСОБА_2 зазначила, що на підставі свідоцтва про право на спадщину № 2-1127 від 05.11.2009 року, виданого Третьою Харківською державною нотаріальною конторою, вона є власником житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований на земельній ділянці площею 554 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Істомінська, 37. Крім того, позивач постійно проживала у вказаному будинку більшу частину свого життя, оскільки до відкриття спадщини будинок належав її батькам. Вранці 04 березня 2015 року до її будинку № 37 по вул. Істомінській прийшли троє незнайомих чоловіків, один з яких назвався новим власником будинку і зазначив, що придбав його на електронних торгах. Оскільки, як зазначає позивачка, їй нічого не було відомо про проведення електронних торгів і продаж будинку, вона одразу звернулася за Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої дізналась, що на підставі свідоцтва від 27.02.2015 року № 288, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, власником спірного будинку визнаний ОСОБА_3 В той же день, 4 березня 2015 року, коли позивачки не було вдома, невідомі чоловіки зламали двері в будинку та проникли до житла, а потім змінили замки. Позивачка змогла потрапити до будинку тільки після виклику міліції. 17.03.2015 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, позивачці стало відомо, що буд. № 37 по вул. Істомінській у м. Харкові дійсно проданий на електронних торгах, переможцем яких став ОСОБА_3 Позивачка вважала, що електронні торги відбулись з порушенням її прав, вимог законодавства в частині проведення процедури торгів, тому є недійсними. Позивачці не було відомо про відкриття виконавчого провадження, а також про дії і рішення виконавця в межах виконавчого провадження. Звіт про оцінку майна був складений ФОП «ОСОБА_10О.» 08.07.2014 року, торги відбулися 16.02.2015 року, тобто більше ніж через 6 місяців з дати проведення оцінки, внаслідок чого стала істотно знижена вартість лоту. Крім того, позивачка вважає, що ОСОБА_3 не є добросовісним набувачем, а є підставною особою, залученою з метою порушення прав позивача, вжиття заходів для незаконної реалізації арештованого майна, незаконного виселення позивача з належного їй будинку, проведення торгів з грубими порушеннями законодавства та з перевищенням службових повноважень з боку посадових осіб державної виконавчої служби, в зв’язку з чим ОСОБА_2 звернулася до відділу поліції. Позивачка вважала, що ОСОБА_3 з вказаною противоправною метою діяв за вказівкою іншої особи – ОСОБА_4 Так, ОСОБА_3 не цікавився будинком ОСОБА_2, не спілкувався з нею. З’явився лише після отримання свідоцтва про право власності на будинок. Після ухвалення заочного рішення суду від 05.06.2015 року про виселення ОСОБА_2 із спірного будинку ОСОБА_3 оформив нотаріальну довіреність на ім’я ОСОБА_4 для розпорядження (продажем) вказаного будинку. Позивачка, враховуючи викладені обставини, не вважає ОСОБА_4 та ОСОБА_5 добросовісними набувачами в розумінні ст. 388 ЦК України. Позивачка вважає, що ОСОБА_3, діючи узгоджено з ОСОБА_4, незаконно отримав на своє ім’я документи на право власності на спірний житловий будинок, розташований за адресою вул. Істомінська, 37 в м. Харкові. Незаконно набувши документи про отримання права власності на спірний будинок, ОСОБА_3 у змові з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою порушення прав ОСОБА_2, відчужив спірний будинок на користь вказаних осіб, не маючи на те права. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є, на думку позивачки, недобросовісними набувачами, тому спірний будинок, придбаний ними у спільну власність за договорами купівлі-продажу з ОСОБА_3, підлягає поверненню у власність позивачки шляхом витребування у вказаних осіб.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом – адвокат ОСОБА_15 підтримав позовні вимоги позивача ОСОБА_1, посилаючись на вищенаведене, та просив позов задовольнити. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 просив відмовити, застосувавши строки позовної давності.

Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним та об’єднаним позовами ОСОБА_2 – ОСОБА_7 підтримав позовні вимоги ОСОБА_2, посилаючись на вищенаведене, та просив її позови задовольнити. На теперішній час підозра стосовно підробки підпису ОСОБА_2 на акті опису й арешту майна, складеного державним виконавцем, нікому не пред’явлена. За цим фактом проводиться почеркознавча експертиза. Вважає, що майно релізовано за завідомо заниженою ціною. Позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав в частині визнання права власності на будинок за ОСОБА_1 Направив суду письмове викладення позиції.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним та об’єднаним позовами ОСОБА_2 допитана в судовому засіданні в якості свідка показала, що позичала у ОСОБА_1 гроші для приятельки у сумі 40000 доларів. Щоб не укладати договору іпотеки, уклали з Курочкою, який діяв від імені ОСОБА_1, договір купівлі-продажу будинку. Курочки вона передала домову книгу. Їй не було відомо, що у виконавчій службі знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з неї заборгованості. Постанови про відкриття виконавчих проваджень не оспорювала.

Представник відповідача – Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції ОСОБА_16 направив суду заперечення на позовну заяву ОСОБА_1, в яких зазначив, що вважає, що позовні вимоги незаконні, необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню. Вважає, що державним виконавцем використані надані йому права відповідно до закону і не допущено у своїй діяльності порушень прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (т.4 а.с. 106-108).

Представник відповідача за первісним та об’єднаними позовами, третя особа за зустрічним позовом - Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_17, яка діє на підставі виданої довіреності, підтримала заперечення, надані державним виконавцем Ткач Д.М. Позовні вимоги вважає не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В задоволенні позову просила відмовити.

Представник третьої особи за первісним та зустрічним позовами та відповідача за об’єднаним позовом ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_18 в судовому засіданні заперечував проти всіх позовних вимог. Надав суду письмові заперечення, в яких просив залишити без задоволення всі позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без задоволення (т.4 а.с.188-189). Крім того, на заперечення письмового викладення позиції представника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_7 зазначив, що сертифікат суб’єкта оціночної діяльності фізичній особі – підприємцю ОСОБА_10 виданий 01.03.2013 року, а не діє до 2013 року, як зазначив представник ОСОБА_2

Третя особа за первісним та зустрічними позовами та відповідач за об’єднаним позовом ОСОБА_4 направив суду письмові пояснення, в яких в задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити у повному обсязі (т.4 а.с. 102-104, а.с.139-143, т.1 а.с.200-201, 202-205, 214).

Третя особа за первісним та зустрічними позовами та відповідачка за об’єднаним позовом ОСОБА_5 направила суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності. Позовні вимоги ОСОБА_2 вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Проти задоволення позову заперечує в повному обсязі (т.1 а.с.216).

Третя особа за об’єднаним позовом - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 направила суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності.

Треті особи – ОСОБА_3, ДП «Інформаційний центр «СЕТАМ», в особі Харківської філії «Державного підприємства «СЕТАМ» в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили. Суд розглянув справу на підставі наявних доказів.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, треті особи – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на будинок та виключення його з акту опису і арешту майна, визнання правочину недійсним, скасування результатів електронних торгів – відмовлено.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи – Московський відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку – відмовлено.

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи – ДП «Інформаційний центр «СЕТАМ», в особі Харківської філії «Державного підприємства «СЕТАМ», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсними електронних торгів, витребування майна з чужого незаконного володіння – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції,ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_7 та ОСОБА_1звернулись на це рішення з апеляційними скаргами.

ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_7, з посиланнями на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, витребування майна із чужого незаконного володіння та ухвалити в цій частині нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалась на те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував покази ОСОБА_2, а також той факт що ОСОБА_3 оформив на ОСОБА_4 довіреність на право розпорядження на власний розсуд спірним житловим будинком.

Апелянт вважає, що державний виконавець не мав права використовувати зроблену на підставі Тимчасового положення оцінку майна в процедурах, не передбачених Тимчасовим положенням. Державний виконавець не міг направляти майно на реалізацію в порядку експерименту за іншим порядком, ніж передбачений Тимчасовим положенням, без погодження такого експерименту зі сторонами виконавчого провадження.

Крім того, ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_7 зазначила, що судом першої інстанції проігноровано, що постановою від 10.06.2014 року державний виконавець Пузікова О.В. призначила оцінювачем ФОП ОСОБА_10, строк дії сертифіката суб’єкта оціночної діяльності якого закінчився 01.03.2013 року.

ОСОБА_1,з посиланнями на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати в частині відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що норми Тимчасовго положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Магістерства юстиції України № 68/5 від 27.10.1999 року втратили чинність тільки 18.01.2016 року, а тому вони були чинними на час спірних правовідносин, а тому підлягають застосуванню.

Також, апелянт вказує, що прилюдні торги повинні відбуватись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Тобто, на момент проведення прилюдних торгів, звіти про оцінку майна були недійсними, оскільки оцінка відбувалася 08 липня 2014 року, а реалізація зазначеної квартири відбулася 16 лютого 2015 року, тобто після спливу шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що він набув право власності на спірний будинку з моменту реєстрації договору купівлі-продажу.

26 квітня 2018 року до Апеляційного суду Харківської області надійшов відзив ОСОБА_5 на апеляційну скаргу, в якому остання вказувала, що добросовісними набувачами є і ОСОБА_3В.(як особа яка придбала майно з прилюдних торгів на виконання рішення суду), і ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (як особи, які придбали майно у ОСОБА_3В.). Також ОСОБА_5 вказала, що нормами Тимчасового порядку врегульовано проведення електронних торгів як експерименту саме у Харківській області, тому ця норма є спеціальною по відношенню до норм Тимчасового положення, яким було врегульовано загальну процедуру проведення прилюдних торгів. При наявності двох або більше актів однакової юридичної сили застосуванню підлягають норми акту, виданого пізніше. Апелянтом у своїх доводах цей аспект не враховано. Окрім цього, навіть якщо деякі процедури були проведені за час дії Тимчасового положення, інші процедури (передача майна на реалізацію) відбувались за нормами Тимчасового порядку, оскільки він був чинний на момент вчинення таких дій державним виконавцем. Просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

26 квітня 2018 року до Апеляційного суду Харківської області надійшло заперечення Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області на позовну заяву ОСОБА_1, в якому старший державний виконавець Машкіна І.О. вказала, що державним виконавцем використані надані йому права відповідно до Закону і не допущено у своїй діяльності порушень прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

05 травня 2018 року до Апеляційного суду Харківської області надійшов відзив ОСОБА_4 на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якому ОСОБА_4 зазначає, що констатовані скаржником «порушення» ЗУ «Про виконавче провадження» та названих ним нормативно-правових актів жодним чином не вплинули на його права та апелянт висловлює помилкові твердження щодо присічного шестимісячного строку дії звіту про оцінку майна.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що 18.09.2012 року Московським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції відкрите виконавче провадження № 34336621 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості, в рамках якого, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17.01.2012 року, накладено арешт на майно боржника, а саме: будинок № 37 по вул. Істомінській в м. Харкові. В подальшому вказане виконавче провадження об’єднане у зведене виконавче провадження з виконавчими провадженнями № 44276867 від 04.08.2014 р., № 44276867 від 04.08.2014 р., № 44276728 від 04.08.2014 р., № 44903550 від 18.09.2014 р., № 46118084 від 16.01.2015 р.

В межах зведеного виконавчого провадження 08 липня 2014 року оцінювачем ФОП ОСОБА_10 був складений звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, відповідно до якого, вартість житлового будинку № 37 з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Істомінська, становила 708800 грн. Призначено торги на 29 грудня 2014 року. Зазначені торги не відбулися, у зв’язку із відсутністю допущених учасників.

Інформація про лот була внесена до системи 27 листопада 2014 року, про що було розміщено публікацію у системі «СЕТАМ».

06 січня 2015 року державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_8 було складено акт уцінки арештованого майна.

10.02.2015 року ОСОБА_2 ознайомилась з матеріалами зведеного виконавчого провадження, зі звітом про оцінку та актом уцінки арештованого майна від 06.01.2015 року. (т.2 а.с.161).

16 лютого 2015 року ОСОБА_3 придбав спірний будинок на електронних торгах, проведених Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, що підтверджується протоколом № 51042.

27 лютого 2015 року державним виконавцем Московського ВДВС Харківського МУЮ на підставі протоколу № 51042 від 16.02.2015 року, виданого Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, був виданий акт про проведення електронних торгів з реалізації лоту № 38140, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями № 37 по вул. Істомінській м. Харкова, що належав ОСОБА_2, на підставі якого 27.02.2015 року було зареєстровано право власності на ОСОБА_3

09 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_14 та зареєстрованого в реєстрі за № 4293, після чого ОСОБА_4 став власником 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Істомінська, буд. 37, що підтверджується копією Договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 09 вересня 2015 року та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна.

Також 09 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО та зареєстрованого в реєстрі за № 4289, після чого ОСОБА_5 стала власником 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Істомінська, буд. 37, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна.

Щодо вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_1

Судом обґрунтовано встановлено, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 11 грудня 2009 року він придбав житловий будинок № 37 з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Істомінська у ОСОБА_2. Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 641, видано Витяг з державного реєстру правочинів № 8063662 від 11 грудня 2009 року.

При цьому він зазначав, що ОСОБА_2 будинок не звільнила. Внаслідок чого він був вимушений звернутися до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 та членів її сім’ї такими, що втратили право користування спірним будинком.

Отже, на думку позивача ОСОБА_1, договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, укладений 11.12.2009 року є вчиненим з моменту нотаріального посвідчення, а тому він є його власником.

Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що згідно п.6.2, 6.3 цього Договору, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , предметом якого є спірний житловий будинок, встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації; право власності у покупця також виникає з моменту державної реєстрації (т.4 а.с. 9-10, 11).

Частиною 4 ст. 334 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 657 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, ОСОБА_1 не набув у встановлений законом спосіб права власності на спірний будинок.

Обґрунтовано суд першої інстанції дійшов і висновку стосовно того, що не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про виключення майна з опису, оскільки він не є власником спірного житлового будинку.

Заявлені вимоги про визнання правочину недійсним, скасування результатів електронних торгів позивач за первісним позовом ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що на момент проведення торгів сплив строк оцінки, торги проведені з порушенням, а тому підлягають скасуванню.

При цьому він посилався на норми Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 68/5 від 27.10.1999 р.

Однак, на момент виникнення спірних правовідносин норми вказаного Тимчасового положення втратили чинність.

Посилання ОСОБА_1 на правовий висновок, викладений в Постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року № 6-124цс14, а також в інших постановах, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів, оскільки ним роз’яснено порядок застосування «Тимчасового положення про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5, а не «Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 656/5 від 16.04.2014 року.

Судом першої інстанції підставно зазначено, що на момент виникнення спірних правовідносин були чинними положення Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 656/5 від 16.04.2014 року (далі Тимчасовий порядок). В той же час Тимчасове положення про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5, втратило чинність.

Електронні торги прилюдні торги, що здійснюються в електронній формі в Системі (абз.8 пункту 1 розділу І Тимчасового порядку).

Відповідно до п.п. 1,2 розділу ІІ Тимчасового порядку, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58 Закону України «Про виконавче провадження». Державний виконавець у строк не пізніше пяти робочих днів після закінчення 10-денного строку подачі заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (оцінки) майна у разі відсутності таких заперечень готує і направляє до відповідного структурного підрозділу головного територіального управління юстиції у місті Києві та областях, що забезпечує реалізацію повноважень з питань державної виконавчої служби (далі регіональний орган державної виконавчої служби), для проведення реалізації майна визначені порядком документи.

Разом з тим, розділом V Тимчасового порядку встановлені правила проведення електронних торгів. Зокрема, п.1 цього розділу передбачено, що передачею майна на реалізацію вважається момент внесення інформації про лот у Систему. Вартість майна, переданого на реалізацію, є дійсною на період реалізації майна.

Таким чином, після первинної передачі майна на реалізацію 27.11.2014 року, житловий будинок № 37 по вулиці Істомінській у м. Харкові знаходився на реалізації до моменту його придбання ОСОБА_3, оскільки не було підстав для його зняття з реалізації відповідно до розділу ІХ Тимчасового порядку № 656/5.

Щодо вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом.

ОСОБА_2 просила визнати недійсним договір від 11.12.2009 року, оскільки вважала, що цей правочин є удаваним, ним приховані відносини застави будинку на забезпечення повернення позики ОСОБА_1

Судом першої інстанції встановлено, що договір від 11.12.2009 року є неукладеним, а тому не підлягає визнанню недійсним із зазначених ОСОБА_2 підстав.

Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з ч.1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За змістом п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, не є укладеними правочини (договори) Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов’язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Щодо вимог ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів та витребування майна з незаконного володіння.

ОСОБА_2 посилалась на те, що житловий будинок належить їй на праві власності, торги були проведені без її відома, з численними порушеннями; ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають у змові, а також на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є недобросовісними набувачами.

Однак в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, згідно з якою остання ознайомилася з цими матеріалами 10.02.2015 року.

Водночас, належність майна і результати його оцінки вона не оспорювала, що підтверджується довідкою Московського відділу ДВС Харківського міського управління юстиції № 34336621/10-30/дв-6 від 24.11.2014 року (т.2 а.с. 156).

Посилання на те, що звіт про оцінку майна на момент проведення торгів втратив чинність обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів з вищенаведених підстав.

Доказів щодо інших можливих порушень при реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів сторонами не надано.

Твердження про незаконні дії ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ґрунтуються на припущеннях ОСОБА_2 і не знайшли об’єктивного підтвердження під час розгляду справи.

Реалізація спірного домоволодіння відбулась в примусовому порядку у зв’язку з невиконанням позивачем в добровільному порядку рішень суду про стягнення боргу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 ЦК України, держава гарантує захист права власності добросовісного набувача (особа, яка придбала майно з публічних торгів) на придбане майно тим, що не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Продаж майна на прилюдних торгах, проведених з порушенням чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень, не змінює статусу особи, яка придбала майно з прилюдних торгів як добросовісний набувач, у якого майно не може бути витребувано за будь-яких умов.

Зазначена позиція відповідає висновкам Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеним в ухвалі від 08.11.2017 року у справі № 750/2872/16-ц.

Відповідно до ч.3 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресо, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Водночас, відповідно до абз. 2 п.1 розділу V Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 656/5 від 16.04.2014 року, передачею майна на реалізацію вважається момент внесення інформації про лот у Систему. Вартість майна, переданого на реалізацію, є дійсною на період реалізації майна.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про чинність звіту про оцінку майна на момент проведення електронних торгів.

Крім того, відповідно до абз.2 п.30 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року, під час розгляду позову про визнання публічних торгів недійсними і витребування майна в особи, яка придбала його на торгах, суд має дати оцінку тому, чи є порушення, на які посилається позивач, суттєвими та чи вплинули вони на результат торгів. У зв'язку із цим позов про визнання публічних торгів недійсними, пред'явлений особою, права і законні інтереси якої не були порушені внаслідок відступлення від встановленого законом порядку проведення торгів, і обґрунтовані такими обставинами позовні вимоги власника про витребування проданого на торгах майна задоволенню не підлягають.

Сам факт недійсності звіту про оцінку не може бути безумовною підставою для визнання прилюдних торгів недійсними без доведеності порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, тобто позивача.

Пояснення ОСОБА_2, допитаної в якості свідка, не спростовують встановлені обставини.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені заявлених позовів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_7 та апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 08 червня 2018 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

ОСОБА_19