Рішення № 74561203, 16.01.2018, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/3429/15-ц

Провадження № 2/589/730/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Курбанової А.Р.

за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко В.В.

представника позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по договору №005-29522-220611 від 22.06.2011 р., укладеному між ПАТ "Дельта Банк" (далі -Банк) та ОСОБА_2, що утворилась станом на 14.01.2015 р. в розмірі 28 328,19 грн., у тому числі поточної заборгованості за кредитом в сумі 13542,02грн., простроченої заборгованості в сумі 4787,01грн., заборгованості по процентах в сумі 9999,16грн. В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов вказаного вище кредитного договору.

Заочним рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30.09.2015 року позов задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь Банку суму заборгованості за кредитним договором № 005-29522-220611 від 22.06.2011 року у розмірі 28328,19грн.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15.08.2016 року за заявою ОСОБА_2 заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30.09.2015 року скасовано, а справу призначено до судового розгляду в загальному порядку.

Ухвалою суду від 27.04.2017р. дану справу було прийнято до провадження даним складом суду.

Під час розгляду даної справи новим складом суду представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач та його представник з’явились в судове засідання 06.06.2017р., просили відкласти розгляд справи для мирного врегулювання спору, а в подальші у судові засідання, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи, не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, заперечень проти позову не висловили.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

22.06.2011 р. між ПАТ «Дельта Банк» і ОСОБА_2 (Клієнт) був укладений договір №005-29522-220611 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов п.п. 1.2, 1.3 якого Банк зобов’язався відкрити Клієнту поточний рахунок з використанням платіжної картки № 26254904761989 в національній валюті України – гривні, також надати Клієнту кредит шляхом відкриття Клієнту відновлювальної відкличної кредитної лінії в загальному розмірі 100000грн. з лімітом кредитної лінії на рахунку в сумі 10 000 грн. на день укладення кредитного договору. Відповідно до п. 1.6 кредитного договору передбачено, що кредитні кошти та власні кошти Клієнта використовуються для розрахунків за товари чи послуги, які ним придбані у суб'єктів господарювання, зняття готівки, виконання Клієнтом своїх зобов'язань перед Банком за договором, та вчинення інших операцій, передбачених договором. Пунктом 2.1. кредитного договору встановлено, що моментом надання Банком кредиту є день здійснення операції за допомогою картки або день утримання платежів за умови відсутності на рахунку власних коштів Клієнта. Згідно із п. 1.5. договору, кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі, та не потребує підписання додаткових угод до цього договору.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави „Позика”, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Крім того, відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. В свою чергу, згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що ПАТ "Дельта Банк" відкрив відповідачу поточний рахунок, видав платіжну картку з встановленим договором кредитним лімітом та здійснював її обслуговування, тобто виконав свої зобов'язання за договором.

В свою чергу, відповідно до п. 3.6. кредитного договору відповідач зобов'язався щомісяця у строки, визначені Правилами надання банківських послуг фізичним особам за поточними рахунками з використанням платіжної картки у національній та іноземній валюті, затвердженими ОСОБА_3 директорів ПАТ "Дельта Банк" (далі -Правила) здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу, складові якого зазначені у Тарифах на обслуговування платіжних карток (які згідно з п. 5.1 кредитного договору є обов’язковими для застосування до відносин, які виникли на підставі цього договору, далі- Тарифи). Відповідно до Тарифів обов’язковий мінімальний платіж складається з частки обов’язкового погашення тіла кредиту, нарахованих процентів за кредит, плати за обслуговування кредитного залишку, овердрафту, процентів за овердрафт, штрафу та суми заборгованості за минулі періоди. При цьому, у відповідності до Умов надання кредитної картки, підписаних відповідачем /а.с.112/, частка щомісячного погашення була визначена у розмірі 5% від суми використаних коштів, та мала сплачуватися до 15 числа кожного місяця. Згідно з п. 1.6 Тарифів розмір процентів за користування кредитною лінією був визначений у розмірі 0,0001% річних, та фактично позивачем у цьому розмірі не нараховувався. Крім того, відповідно до п.1.7 Тарифів при укладенні кредитного договору була встановлена плата за обслуговування кредитного залишку в розмірі 3,15% від суми використаних кредитних коштів, також було обумовлено, що вона нараховується щомісячно в останній робочий день поточного місяця. В подальшому, розмір цієї плати був збільшений до 3,95% від суми використаних кредитних коштів, про що Клієнт був повідомлений шляхом розміщення оголошення на сайті Банку /а.с.а.с. 167, 169/, що відповідає умовам п. 3.14 кредитного договору.

При цьому, визначаючись з правовою природою плати за обслуговування кредитного залишку слід зазначити, що у розрахунку ціни позову вказані грошові кошти спочатку Банком були нараховані як комісія, проте з лютого 2015 року, у зв’язку зі змінами облікової політики Банку з метою її приведення у відповідність до Міжнародних стандарів фінансової звітності, Банком вказані суми вже рахувалися як процентні доходи Банку /а.с.6, 48, 68/. Виходячи з регулярності, прогнозованості і механізму нарахування цієї плати у відсотках від суми використаних кредитних коштів, мети її впровадження, якою є досягнення ринкового рівня доходності відповідних кредитів (компенсування процентної ставки у розмірі 0,0001%, яка є нижчою, ніж ринкова), суд погоджується з доводами представника позивача, що ці нарахування за своєю правовою природою є процентами (платою) за користування кредитними коштами.

Як вбачається з матеріалів справи, у порушення наведених умов кредитного договору, ст. ст. 525, 526 ЦК України відповідачем, починаючи з квітня 2014 року зобовязання щодо повернення кредиту, а також сплати процентів регулярно не виконувалися. Внаслідок чого за відповідачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом та прострочена заборгованість за процентами (платою за обслуговування кредитного залишку).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, приймаючи до уваги неналежне виконання Клієнтом договірних зобовязань з повернення кредиту за кредитним договором та сплати процентів за користування кредитними коштами, скориставшись наданим позивачу правом на дострокове повернення кредиту, Банк звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 28 328,19 грн. загальної заборгованості за кредитним договором, у тому числі поточної заборгованості за кредитом в сумі 13542,02грн., простроченої заборгованості за кредитом в сумі 4787,01грн. і заборгованості по процентам (платою за обслуговування кредитного залишку) в сумі 9999,16грн.

Частина 1 ст. 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 2 даної статті учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Частина 2 ст. 13 ЦПК України визначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст.. 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

Відповідач в даній справі не скористався своїми правами щодо подання заперечень на позовну заяву, доказів на їх підтвердження, в судове засідання не зявився. В заяві про перегляд заочного рішення він посилався лише на занадто великий, на його думку, розмір заявлених до стягнення сум.

З урахуванням наведених висновків щодо неналежного виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором зі своєчасного повернення кредиту, сплати процентів, керуючись наведеними вище вимогами ч.2 ст .1050 ЦК України, згідно з якими Банку надано право вимагати дострокового погашення кредиту у разі неналежного виконання Позичальником прийнятих на себе зобовязань з повернення кредитних коштів, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за кредитом, на загальну суму у розмірі 26543 грн. 81 коп, у тому числі поточної заборгованості за кредитом в сумі 13542,02грн., простроченої заборгованості за кредитом в сумі 4787,01грн. і заборгованості по процентам (платою за обслуговування кредитного залишку) в сумі 8214,78 грн. за період до 23.03.2015р. (7793,12 грн. (заборгованість станом на 01.03.2015р.) + 424,66 грн. (проценти, нараховані за 22 дні березня 2015р.) = 8217,78 грн.)

На думку суду, наявність та розмір заборгованості ОСОБА_2 перед Банком у вказаному вище розмірі витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем. З огляду на викладене, суд вважає за правомірне позов в цій сумі задовольнити.

Що стосується позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих починаючи з 23.03.2015р. у сумі 1784,38 грн, то у стягненні цієї суми слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно із довідкою № 433 від 31 березня 2016 року, виданою командиром військової частини 3022, ОСОБА_2 з 23 березня 2015 року по 31 березня 2016 року проходив військову службу за призовом під час часткової мобілізації у військовій частині 3022 (м. Шостка) /а.с41/.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-V11 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту: військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 20 травня 2014 року №1275-VII дія цього Закону в частині звільнення від штрафних санкцій і пені та припинення нарахування процентів за користування кредитом поширюється на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Відповідно до Закону України від 21.10.1993 року №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом в.о. Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014, затвердженим Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VII, в Україні оголошена мобілізація, у зв'язку з чим з 18 березня 2014 року настав особливий період, який триває і по даний час.

Таким чином, з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду військовозобов'язані звільнені від нарахування відсотків по кредиту та штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань.

Оскільки ОСОБА_2 проходив військову службу за призовом під час часткової мобілізації з 23 березня 2015 року по 31 березня 2016 року, суд вважає, що на ОСОБА_2 розповсюджуються пільги, встановлені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, щодо ненарахування відсотків за наданим кредитом в період проходження ним служби.

Отже, у суду відсутні правові підстави для стягнення процентів, нарахованих Банком починаючи з 23.03.2015р. у сумі 1784,38 грн. в період проходження відповідачем військової служби за призовом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості у сумі 26543,81 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 265,44 грн., від оплати якого позивача було звільнено згідно з п. 22 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на час позову).

Керуючись ст. ст.. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13 76-81, 83, 141, 223, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 /23.01.1988р.н, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН 3216409295/ на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» / розташованого за адресою: 01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Щорса, буд. 36-б, код ЄДРПОУ 34047020/ загальну заборгованість за договором №005-29522-220611 від 22.06.2011р. у розмірі 26543 /двадцять шість тисяч п’ятсот сорок три/ грн. 81 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 /23.01.1988р.н, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН 3216409295/ на користь держави судовий збір в розмірі 265 /двісті шістдесят п’ять/ грн. 44 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26.01.2018р.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_4