Постанова № 74561164, 04.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«04» червня 2018 року

м. Харків

справа № 635/3493/17

провадження № 22-ц/790/3042/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Сащенка І.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Семикрас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року (постановлену суддею Назаренко О.В.),-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила встановити факт загибелі ОСОБА_2 при виконанні обов’язку військової служби 18 липня 2015 року в районі с. Верхньошироківське (Октябрь), Новоазовського району, Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - РФ) проти України.

В обґрунтування заяви зазначила, що 19 серпня 2014 року її чоловіка – ОСОБА_2 було призвано на військову службу до лав Збройних Сил України, призначено та зараховано до списків особового складу військової частини – польова пошта В4750 та на всі види забезпечення. Військову службу ОСОБА_2 проходив на посаді розвідника-радіотелефониста розвідувального відділення взводу розвідувальної роти військової частини – польова пошта В4750.

З 10 травня 2015 року по 18 липня 2015 року ОСОБА_2 перебував на військовій службі у військовій частині польова пошта В 1109 та знаходився в зоні проведення бойових дій на території Донецької та Луганської областей України.

За результатами проведення службового розслідування по факту загибелі ОСОБА_2 встановлено, що 18 липня 2015 року розвідувальна група, у складі якої був солдат ОСОБА_2, виконувала бойове завдання розвідувального характеру в районі с. Пищевик, Донецької області. Під час виконання бойового завдання спрацював мінно-вибуховий пристрій, від якого ОСОБА_2 був тяжко поранений та під час евакуації помер від численних осколкових поранень.

Доказами, що підтверджують факт смерті ОСОБА_2 від мінно-вибухового пристрою під час виконання бойового завдання, є свідоцтво про смерть від 20 липня 2015 року № 2448, довідка про причину смерті від 20 липня 2015 року № 2448, наказ командира військової частини – польова пошта В 1109 від 21 липня 2015 року № 82, витяг з протоколу засідань Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 01 вересня 2015 року № 264, посвідчення члена сім'ї загиблого військовослужбовця серія С № 035382, наказ начальника Генерального Штабу ЗС України від 23 лютого 2015 року № 58, указ Президента України «Про відзначення державними нагородами України» від 16 січня 2016 року № 9/2016.

Метою встановлення вищевказаного юридичного факту є визначення статусу ОСОБА_2 як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, ратифікованої Україною 03 липня 1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов’язків, передбачених цією конвенцією та іншими нормами міжнародного права.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 03 липня 2017 року у відкритті провадження відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу судді Харківського районного суду Харківської області від 03 липня 2017 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд для вирішення питання.

За результатами повторного судового розгляду, ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року провадження у справі закрито.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, 20 квітня 2018 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. При цьому посилалась на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Висновки суду першої інстанції стосовно того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є необґрунтованими. Зважаючи на те, що факт загибелі ОСОБА_2 внаслідок агресії РФ проти України не є загальновідомим, має виключно індивідуальний характер, а метою встановлення в судовому порядку факту загибелі є визначення статусу ОСОБА_2 як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, ратифікованої Україною 03 липня 1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов’язків, передбачених цією конвенцією та іншими нормами міжнародного права, то дана справа підлягає розгляду в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства.

Заявник та представники заінтересованих осіб в судове засідання не з’явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки встановлення факту агресії РФ проти України в такому випадку не відноситься до компетенції суду, а факт загибелі підтверджений наданими до суду документами.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи в 2017 році ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення (а.с. 1-21).

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 03 липня 2017 року у відкритті провадження у даній справі відмовлено (а.с. 24).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року скасовано ухвалу судді Харківського районного суду Харківської області від 03 липня 2017 року. Справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд для вирішення питання (а.с. 96-98).

Під час нового розгляду даної справи ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року провадження у справі закрито (а.с. 136, 137).

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи в тому числі про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Як вбачається з роз’яснень, викладених в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов’язується із наступним вирішенням спору про право.

Отже, юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи немайнових прав.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з’ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети – ні.

З матеріалів справи вбачається, що заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, подано ОСОБА_1 до суду в порядку окремого провадження з метою визначення статусу ОСОБА_2 як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, ратифікованої Україною 03 липня 1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов’язків, передбачених цією конвенцією та іншими нормами міжнародного права.

Конвенцією про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, ратифікованої Україною 03 липня 1954 року, застосовується в усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.

Відповідно до ст. 13 даної Конвенції передбачено, що вона застосовується до поранених і хворих, які належать, зокрема, до категорії та особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил.

Суд першої інстанції вказаних положень не врахував, належним чином не перевірив заяву ОСОБА_1, не встановив мету та підстави поданої заяви, зважаючи на що дійшов передчасного висновку про наявність підстав закриття провадження у справі.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст. 382, 384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року – скасувати.

Справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Постанову складено «08» червня 2018 року.

Суддя-доповідач: ОСОБА_3

Судді: І.С. Сащенко

ОСОБА_4