Ухвала суду № 74560714, 07.02.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/8521/17

Провадження № 1-кп/592/145/18

УХВАЛА

07 лютого 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1 ,

прокурора: Моісєєва М. С. ,

представників потерпілого: ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого: адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми кримінальне провадження № 12015200440006014, відомості за якими 05.11.2015 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання про визнання недопустимим доказом положення про підрозділ “Управління сервісу” , в якому він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться кримінальне провадження № 592/8521/17 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 367 КК України. Прокурором на обґрунтування обвинувачення подана копія положення про підрозділ “Управління сервісу” . Відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Очевидна недопустимість даного документу виходить з того, що він не являється оригіналом. Так, відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов’язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ. Всупереч даній нормі стороні захисту та суду подана лише копія даного документу, достовірність та існування якого обвинувачений ОСОБА_5 і його захисник заперечують. Отже КПК України очевидно каже, що якщо суду подається не оригінал документу, а його копія, то це очевидно недопустимий доказ, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу. Крім того, оригінал даного документу не був відкритий стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, наслідки чого суду очевидно відомі. Крім того, дана копія не представлена суду в прошитом та пронумерованому вигляді, що ставить перед судом сумнів в її достовірності. Враховуючи викладене, на підставі ст. 89 КПК України, він просив визнати очевидно недопустимим доказом у даній справі копію Положення про підрозділ “Управління сервісу” та відмовити прокурору в дослідженні вказаного документу.

Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання про визнання недопустимим доказом копію договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, в якому він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться кримінальне провадження № 592/8521/17 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 367 КК України. Прокурором на обґрунтування обвинувачення подана копія договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 04.01.2013 року між ПАТ “НВАТ “ВНДІкомпресормаш” та ОСОБА_5 . Відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Очевидна недопустимість даного документу виходить з того, що він не являється оригіналом. Так, відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов’язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ. Всупереч даній нормі стороні захисту та суду подана лише копія даного документу, достовірність та існування якого обвинувачений ОСОБА_5 і його захисник заперечують. Отже КПК України очевидно каже, що якщо суду подається не оригінал документу, а його копія, то це очевидно недопустимий доказ, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу. Крім того, оригінал даного документу не був відкритий стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, наслідки чого суду очевидно відомі. Враховуючи викладене, на підставі ст. 89 КПК України, він просив визнати очевидно недопустимим доказом у даній справі копію договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 04.01.2013 року між ПАТ “НВАТ “ВНДІкомпресормаш” та ОСОБА_5 та відмовити прокурору в дослідженні вказаного документу.

Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання про визнання недопустимим доказом Регламент роботи комерційних підрозділів АТ “НВАТ “Компресормаш” , в якому він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться кримінальне № 592/8521/17 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 367 КК України. Прокурором на обґрунтування обвинувачення подана копія Регламенту роботи комерційних підрозділів AT “НВАТ “ВНДІкомпресормаш” . Відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Очевидна недопустимість даного документу виходить з того, що він не являється оригіналом. Так, відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов’язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ. Всупереч даній нормі стороні захисту та суду подана лише копія даного документу, достовірність та існування якого обвинувачений ОСОБА_5 і його захисник заперечують. Отже КПК України очевидно каже, що якщо суду подається не оригінал документу, а його копія, то це очевидно недопустимий доказ, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу. Крім того, оригінал даного документу не був відкритий стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, наслідки чого суду очевидно відомі. Крім того, даний документ містить очевидні ознаки підробки. Він просив суд суд частково дослідити кінець сторінки 4 та початок сторінки 5 цього Регламенту. Останні два рядки сторінки 4 Регламенту та перші два рядки сторінки 5 Регламенту абсолютно ідентичні. Це означає, що четверта сторінка була замінена для цілей обвинувачення ОСОБА_5 . На його думку, суду умисно представлена копія сфальшованого стороною обвинувачення (зокрема потерпілим) не прошитого та непронумерованого документу, на який посилається обвинувальний акт. Сторінка 4 даного документа є єдиною сторінкою, яка нібито містить обов’язки ОСОБА_5 щодо надання знижок, має очевидні ознаки підроблення. Немає жодного сумніву, що вчинюється злочин, передбачений ст. 366 КК України, а саме: підроблення та використання завідомо підробленого документу. Крім того, він звертає увагу суду на те, що цей Регламент в кінці не підписаний від імені ОСОБА_5 Отже, цей доказ є очевидно недопустимим. Враховуючи викладене, на підставі ст. 89 КПК України він проси визнати очевидно недопустимим доказом у даній справі копію Регламенту роботи комерційних підрозділів АТ “НВАТ “ВНДІкомпресормаш” та відмовити прокурору в дослідженні вказаного документу.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого та обвинувачений клопотання підтримали та просили їх задовольнити.

В судовому засіданні прокурор, представники потерпілого категорично заперечували проти задоволення вказаних клопотань.

Вислухавши клопотання та думку захисника обвинуваченого, думку обвинуваченого, думку прокурора, думку представників потерпілих, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

У відповідності до ч. 4 ст. 99 КПК України дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал) , а також копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід’ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.

Суд, керуючись загальними засадами здійснення кримінального провадження, перед безпосереднім дослідженням доказів має забезпечити змагальність, рівність сторін, свободу в поданні ними своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, самостійного обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, здійснення ними інших процесуальних прав, зокрема щодо подання клопотання про визнання доказів недопустимими, а також відомостей, які свідчать про їх очевидну недопустимість, тощо.

Слід зазначити, що доказами у кримінальному провадженні згідно зі ст. 84 КПК є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Застосоване законодавцем при наданні визначення поняття “докази” формулювання “фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку” та положення ч. 3 ст. 17 КПК України про те, що обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, свідчать, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК України тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК України) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Отже, оскільки під час судового розгляду не було встановлено очевидної недопустимості вищезазначених доказів, оскільки на думку суду такий висновок захисника обвинуваченого є передчасним, оскільки вищезазначені докази не були отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, відтак суд дійшов висновку про те, що у задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про визнання доказів недопустимими відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 87, 89, 99, 369 – 372, 375, 376 КПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про визнання доказів недопустимими відмовити.

Ухвала суду про відмову у задоволенні клопотань оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали суду про відмову у задоволенні клопотань можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Ухвала суду, яка не може бути оскаржена, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Головуючий: І.Г. Бичков