Постанова № 74560205, 07.06.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1110/18

Номер справи місцевого суду: 522/24372/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

з участю секретаря судового засідання – Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ», правонаступником якого є Комунальна установа «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси ,ухваленого під головуванням судді Ільченко Н.А., 04 липня 2017 року ,у м.Одеса,-

встановив:

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу і в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він працював на посаді заступника директора з експлуатації КП «Спеціалізований монтажно - експлуатаційний підрозділ».

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.03.2016 р. його було тимчасово відсторонено від займаної посади на строк досудового розслідування, але не більше 2-х місяців, й на підставі цієї ухвали суду КП «СМЕП» було видано відповідний наказ № 28-К/дл від 28.03.2016 р. про відсторонення його від займаної посади без збереження заробітної плати на строк досудового розслідування, але не більше двох місяців.

19.05.2016 р., тобто після закінчення двомісячного строку відсторонення його від займаної посади, він вийшов на роботу, але до роботи його не допустили і повідомили, що йому необхідно надати свої письмові пояснення, без зазначення відносно якого проступку необхідно надати пояснення, тому він відмовився надати такі пояснення, після чого інспектор по кадрам в усній формі повідомила йому про те, що наказом від 19.05.2016 р. його звільнено.

В день звільнення відповідач не ознайомив його з наказом про звільнення, та лише 28.11.2016 року він довідався про те, що його було звільнено за грубе порушення трудових обов’язків згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України на підставі розпорядження відповідача № 6 від 19.05.2016 р. та наказу відповідача № 53-К/дл. від 19.05.2016 р.

Позивач посилався на те, що його звільнення відбулося з порушенням ст. 149 КЗпП України, а тому він підлягає поновленню на роботі.

Позивач просив суд визнати його звільнення з роботи на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України незаконним та поновити його на роботі на посаді заступника директора з експлуатації КП «СМЕП»;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали позов, просили задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала , просила відмовити у задоволенні позову та застосувати строк позовної давності.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.103-109).

Апеляційна скарга мотивована тим,що судом першої інстанції не було враховано те,що у відповідача не було жодної законної підстави для звільнення з роботи ОСОБА_2 , суд першої інстанції невірно встановив обставини справи,матеріали справи не містять жодного доказу на вчинення позивачем одноразового грубого порушення.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову ,суд першої інстанції посилався на те, що звільнення ОСОБА_2 відбулося з дотриманням трудового законодавства , оскільки ОСОБА_2 допустив разове грубе порушення трудового законодавства.

Проте, повністю погодитися з висновками суду першої інстанції не можна.

Колегія суддів,частково погоджується з доводами апеляційної скарги.

Рішенням Одеської міської ради № 2776-VII від 14.12.2017 року «Про припинення комунального підприємства «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» шляхом перетворення, було припинено КП «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ», затверджено Статут комунальної установи «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» ,яка є правонаступником КП «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ».

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу директора КП «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» № 174-Л від 31.12.2010 року ОСОБА_2 був призначений на посаду заступника директора з експлуатації КП «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ».

За результатами розгляду клопотання слідчого СУ ГУНП України в Одеській області ОСОБА_5 про відсторонення від посади по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016160000000142 від 07.03.2016 р. відносно ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, Приморським районним судом м. Одеси була винесена ухвала від 18.03.2016 р. про відсторонення ОСОБА_2 від посади заступника директора КП «СМЕП» на строк досудового слідства, але не більше двох місяців.

На виконання згаданої ухвали суду від 18.03.2016 р., відповідачем було видано наказ № 28-К/дл від 28.03.2016 р. про відсторонення заступника директора з експлуатації цього підприємства ОСОБА_2 від займаної посади з 17.03.2016 р. на строк досудового розслідування, але не більше двох місяців, без збереження заробітної плати.

Наказом відповідача № 53-К/дл від 19.05.2016 р. ОСОБА_2 звільнено з посади заступника директора з експлуатації КП «СМЕП» 19.05.2016 р. за одноразове грубе порушення трудових обов’язків, згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України, на підставі розпорядження № 6 від 19.05.2016 р. та наказу № 28-К/дл від 28.03.2016 р. «Про відсторонення від посади ОСОБА_2А.».

Як вбачається з розпорядження відповідача № 6 від 19.05.2016 р., фактично ОСОБА_2 був звільнений за фактом грубого порушення трудових обов’язків, що полягає у неналежному виконанні обов’язків передбачених п.п. 13.14 розділу 2 посадової інструкції заступника начальника з експлуатації КП «СПЕМ».

Відповідно до п.13 та п.14 посадової інструкції заступника директора з експлуатації, затвердженої директором КП «СМЕП» , заступник директора з експлуатації по технічним завданням ДТЗ і ОДР дає завдання на розробку схем, установку дорожніх знаків і огорож, дорожньої розмітки, пішохідних переходів і будівництво світлофорних об’єктів. Контролює розробку і впровадження схем дорожньої розмітки, дорожніх знаків і огорож.

Відповідно до п.1 ст. 41 КЗпП України ,крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Відповідно до п.22 роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року із змінами від 25.05.1998 року , у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни ,судам необхідно з’ясувати ,в чому конкретно проявилось порушення ,що стало підставою до звільнення ,чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4,7,8 ст. 40 і п.1 ст. 41 КЗпП України ,чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема ,чи не закінчився встановлений для цього строк ,чи не застосувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення ,чи враховувались при звільненні ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода,обставини,за яких вчинено проступок.

Відповідно до п. 27 зазначеної постанови вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов’язків грубим, суд має виходити з характеру проступку , обставин ,за яких його вчинено,яку ним завдано (могло бути завдано) шкоду.

Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати вiд порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку i заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, i попередню роботу працівника.

В судовому засіданні колегії суддів, ОСОБА_6 суду пояснив, що в його обов’язки не входить надання усних розпоряджень щодо встановлення дорожніх знаків, проте у березні 2016 року він дійсно звернувся до ОСОБА_7 з вимогою встановити три дорожні знаки (обмеження швидкості 40 км., знак бугор) на просп. Жукова 32 , неофіційно без офіційного оформлення , це було додатковим заробітком. Дорожні знаки були встановлені .У подальшому він був затриманий за отримання хабара ,саме з підстав встановлення зазначених дорожніх знаків. Вважає, що цей випадок не є грубим порушенням, оскільки збитку підприємству не спричинено ,а дорожні знаки розташовані до теперішнього часу. Дійсно йому 19.05.2016 року пропонували надати пояснення, але він відмовився від надання пояснень щодо вчиненого проступку ,оскільки не розумів ,що саме від нього вимагають. Про звільнення йому було повідомлено в той же день за телефоном.

В судовому засіданні колегії суддів свідок ОСОБА_7 пояснив, що він працює на посаді начальника відділу дорожніх знаків та підпорядковується директору та заступнику директора. У березні 2016 року на підставі усного розпорядження ОСОБА_2, всупереч до встановленого порядку, він встановив на перехресті вул. ОСОБА_6 та ОСОБА_8 № 32 дорожні знаки, дорожню розмітку . За неофіційне встановлення дорожніх знаків йому була оголошена догана.

В судовому засіданні колегії суддів , свідок ОСОБА_9, суду пояснила, що вона працює старшим інспектором по кадрам. ОСОБА_2 був звільнений з роботи за самовільне встановлення дорожніх знаків на підставі розпорядження директора. 19.05.2016 року ОСОБА_2 прийшов на роботу з ранку , йому було запропоновано надати пояснення з приводу вчиненого проступку, проте ОСОБА_2 відмовився, про що був складений акт. У подальшому був підготовлений наказ про звільнення, але ОСОБА_2 покинув підприємство та йому було по телефону зачитаний наказ про звільнення та складений акт про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення.

Представник відповідача ОСОБА_4 колегії суддів пояснила, що встановлення дорожніх знаків без офіційного оформлення та всупереч до встановленого порядку , було завдано шкоду ділової репутації підприємства на нанесено матеріальні збитки.

Матеріали справи не містять, а відповідачем ,всупереч до вимог ст. 60 ЦПК України, в редакції чинною до 15.12.2017 року, не надані докази спричинення підприємству матеріальних збитків, через неправомірну встановлення дорожніх знаків на ОСОБА_8 32 . Таких доказів не було надано і в апеляційній інстанції.

Колегія суддів, з врахуванням наявних в матеріалах справи письмових доказів , пояснень позивача ОСОБА_2 свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, представника відповідача ОСОБА_4, вважає, що відповідачем не доведено те, що допущене ОСОБА_2 порушення є грубим та таким ,що було підставою для його звільнення.

Наявність факту порушення кримінального провадження щодо отримання ОСОБА_6 неправомірної вигоди не є підставою для його звільнення .

Крім того, при звільненні ОСОБА_2 відповідачем не було враховано той, факт, що з 2010 року ОСОБА_2 до трудової відповідальності не притягувався.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

При цьому, передбачений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду за вирішенням спору про звільнення застосовується незалежно від підстав припинення трудового договору й обчислюється з дня видачі працівникові копії наказу про звільнення чи трудової книжки або з дня відмови від їх одержання.

В судовому засіданні колегії суддів Богацан В.А. не заперечував те, що 19.05.2016 року йому було повідомлення про звільнення та в телефоному режимі зачитаний наказ про звільнення.

З матеріалів справи вбачається , що КП «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» направив на адресу позивача, за місцем його проживання та реєстрації рекомендованою поштою листи від 19.05.2016 р. за № 01-08/29 та від 30.06.2016 р. за № 01-08/33 про необхідність терміново з’явитися до відділу кадрів КП «СМЕП» для ознайомлення з наказом № 53-К/дл від 19.05.2016 р. про його звільнення та отримання трудової книжки, та направлена копія наказу про звільнення, які були отриманні позивачем відповідно 25.05.016 року та 12.07.2016 р., про що свідчать зворотні поштові повідомлення (а.с.33-37).

Проте позивач з’явився до відповідача для отримання трудової книжки лише 23 лютого 2017 року.

В судовому засіданні ОСОБА_2 не спростував отримання ним поштових повідомлень та копії наказу про звільнення .

Колегія суддів вважає, що строк звернення до суду про поновлення на роботі ОСОБА_2 було пропущено без поважних причин.

Матеріали справи не містять, а ОСОБА_2 не надані достатні докази пропуску строку звернення до суду з поважних причин.

Таким чином, у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити з підстав пропуску строку звернення до суду .

За таких обставин, відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись ст.ст.268, 367, п.2 ч.1 ст.374,376,381-384,390 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення .

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ», правонаступником якого є Комунальна установа «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення , а у разі оголошення вступної та резолютивної частини постанови , зазначений строк обчислюється з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 08.06.2018 року.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_10

ОСОБА_11

ОСОБА_12