Рішення № 74559553, 29.05.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/605/18

Справа № 522/16794/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

в складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс», третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 07.09.2017 року надійшов позов ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс», третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 118 583,06 грн., саме матеріальна шкода в розмірі 98 583,06 грн. та моральна шкода в розмірі 20 000 грн. Просила повернути судовий збір у розмірі 1185 грн. 84 коп.

В обґрунтування позову вказано, що 05.02.2017 року ОСОБА_3 керуючи трамваєм Т-з бортовий номер 7154 у м. Одесі по вул. Старопортофрнківська, буд. 135, вчинила дорожньо-транспортної пригоди, в результаті чого зіткнулась з автомобілем Renault Kаngoo, реєстраційний номер НОМЕР_1. ОСОБА_3 місце пригоди залишила чим порушила вимоги п.2.10.а, 2.10.в Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 122-в КУпАП. 24.03.2017 року суддя Приморського районного суду м. Одеси постановою суду визнав ОСОБА_3 винною та наклав на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу. ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах з КП «ОМЕТ», якому належить джерело підвищеної небезпеки – трамвай Т-3, державний номер 7154. Вказує, що фахівцем-оцінювачем у звіті було встановлено, що сума матеріального збитку, заподіяну позивачу внаслідок ДТП складає 98 583,06 грн. Вказує, що протягом тривалого часу у зв’язку з ДТП позивачці довелося самостійно шукати гроші для вирішення різноманітних питань, пов’язаних з ДТП, через що тривалий час вона не могла спати вночі спокійно і взагалі вести звичний спосіб життя. Зазначила, що сімейний бюджет, і до ДТП не дуже багатий, довелося спрямувати на усунення наслідків ДТП. Всі події спричинили виникнення у позивачки пригніченого стану, виникли сильні головні болі та болі в серці, довелося купувати ліки. Вказує, що внаслідок пошкодження автомобіля у сім'ї позивачки зникла можливість виїжджати на відпочинок. Вказала, що втратила можливість поповняти сімейний бюджет, реалізовуючи сільськогосподарську продукцію, у зв’язка з поломкою авто. Розмір моральної шкоди оцінила в 20 000 грн.

Ухвалою суду від 11.09.2017 року провадження у справі відкрите , призначене попереднє судове засідання.

Ухвалою суду від 05.10.2017 року закрите попереднє судове засідання, справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні.

До суду 14.11.2017 року надійшли заперечення проти позову від КП «Одесміськелектротранс» (КП «ОМЕТ»), відповідно до якого просили позов задовольнити частково, зменшити суму відшкодування матеріальних збитків, яке підлягає стягнення на підставі висновку судової експертизи, призначеної у Одеському науково-дослідному інституті судових експертиз, з урахуванням страхової суми, що підлягає відшкодуванню ПрАТ «СК «Провідна». Посилались на те, що відповідно до Генерального договору страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів «12/1244711/1635/16 від 12.02.2016 року між ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» та КП «ОМЕТ» застрахована відповідальність КП «ОМЕТ» за відшкодування шкоди, заподіяної ним третій особі або її майну.

Ухвалою суду від 14.11.2017 року призначена у справі авто товарознавча експертиза, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 30.03.2018 року провадження у справі поновлено, справа призначена до розгляду у порядку загального позовного провадження з призначенням судового засідання на 29.05.2018 року.

До суду 25.05.2018 року надійшов відзив КП «Омет», відповідно до якого просили стягнути матеріальні збитки з ПрАТ «СК «Провідна» на підставі Висновку №17-7036 від 14.03.2018 року Одеського НДІСЕ у сумі 39 604,66 грн., посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована у ПрАТ «СК «Провідна». Вказують, що страхова компанія відмовила у виплаті позивачці страхового відшкодування у зв’язку з непідкорення владі (втечею з місця дорожньо-транспортної пригоди). Вказують, що залишення водієм місця пригоди не можна кваліфікувати як непідкорення владі та втечу з місці ДТП, так як водій трамваю не переслідувався з боку органів влади і тому страхова компанія немає правових підстав відмовити позивачу у виплаті страхового відшкодування. Моральну шкоду вважають необґрунтованою.

У судове засідання 29.05.2018р. учасники справи не з’явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. Позивач вказала, що не згодна з сумою компенсації, визначеної висновком експертів, оскільки виявилися поломки, які не було відомі на час проведення експертизи. Представник відповідача просив задовольнити їх вимоги зазначені у відзиві.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.02.2017 року ОСОБА_3 в місті Одесі, за адресою: вул. Старопортофранківська, буд. 135 керуючи трамваєм Т-3, бортовий номер 7154, вчинила ДТП (при повороті ліворуч не впевнилась в безпеці цього та допустила зіткнення з припаркованим автомобілем марки Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1), після чого покинула місце пригоди, чим порушила ст. 122-4 КУпАП, що підтверджується Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2017 року (справа №522/2889/17). ОСОБА_3 було визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122-4 КпАП України та Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2017 року (справа №522/2889/17), відповідно до якої ОСОБА_3 було визнано винною у у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України.

У силу ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична особа зобов’язана відшкодувати шкоду, завдану її працівником при виконанні ним своїх трудових обов’язків.

Цивільно-правова відповідальність КП «Одесміськелектротранс», в якому на момент вчинення ДТП працювала ОСОБА_3, застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», що підтверджується Генеральним договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №12/1244711/1635/16/У-У/2016/98 від 12.02.2016 року.

Позивачка звернулася до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» з вимогою про виплату страхового відшкодування, в результаті чого страхова компанія своїм листом №17-10/5821 від 04.05.2017 року повідомила позивачку, що відповідно до п. 8.8 Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №12/1244711/1635/16 від 12.02.2016 року, страховик не виплачує страхове відшкодування у разі: непідкорення владі (втеча з місця пригоди після ДТП або ухилення від проведення в установленому порядку перевірки, що констатує дію алкогольних напоїв, наркотичних, інших одурманю вальних речовин, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх сонові(крім тих, які входять до офіційного затвердженого складу аптечки) чи споживання цих речовин після ДТП до відповідного медичного огляду без призначення медичного працівника, переслідування працівниками МВС); вчинення кримінально-карних дій, крім дій, що пов’язані з порушенням ПДР. З огляду на таке страхова компанія зазначила, що немає жодних підстав для виплати страхового відшкодування по даній події.

Позивачка самостійно замовила оцінку по визначенню вартості матеріального збитку, який спричинений їй внаслідок ДТР. Таку оцінку проводив суб’єкт оціночної діяльності ОСОБА_4, який має сертифікат суб’єкта оціночної діяльності №348/16, Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 06.06.2006 року та Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача серії МФ №4265 від 15.04.2006 року.

Відповідно до Звіту №02-016 від 20.03.2017 року, складеного фізичної особою-підприємцем ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 складає 62 055,25 грн.

Відповідач дійсно звернувся до своєї страхової компанії – ПрАТ «СК «Провідна» з повідомленням №2300153039 про настання події, яку повідомив про ДТП, яке було скоєне трамваєм Т-3 бортовий №7184 під керуванням ОСОБА_3. в результаті чого постраждав автомобіль Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5.

Відповідач подав до суду звіт про фінансові результати за 2016 рік та звіт про фінансові результати за 1 квартал 2017 року, які підтверджують знаходження КП «ОМЕТ» у тяжкому матеріальному стані.

Відповідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльності майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, які її завдала.

Ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, заподіяна при взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується особою, з вини якої шкода була заподіяна.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов’язане з виконанням цими особами обов’язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов’язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов’язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Власник права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди.

В результаті проведеної судової авто товарознавчої експертизи до суду було надано Висновок №17-7036 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України по визначенню вартості матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого автомобілю позивачка станом на 05.02.2017 року становить 39 604,66 грн.

Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо необхідності відшкодування шкоди позивачу страховою компанією відповідача, а не самим КП «ОМЕТ», зважаючи на наступне.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 2 статті 1187 ЦК України).

При цьому потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічний правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2018 року по справі №910/9029/17.

Таким чином, враховуючи вищевикладене позивач мав повне право звернутися безпосередньо до винною особи з вимогою про відшкодування шкоди. Винна особа відповідно до Постанови суду від 24.є03.2017 року визнана ОСОБА_3, яка на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди працювала у відповідача, що не спростовується сторонами.

Посилання відповідача на знаходження його в тяжкому матеріальному становищі ніяким чином не звільняє його від обов’язку відшкодування завданої ним шкоди.

Що ж стосується позовних вимог позивачки щодо відшкодування завданої моральної шкоди, то суд враховує наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, зокрема п. 4 вказаної постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Постановою передбачено, що оскільки відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, то необхідно з'ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Проте, в ході судового розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження суми моральної шкоди ОСОБА_1, не надано обґрунтованого підтвердження заявленого розміру моральної шкоди. Вказане також не знайшло відображення в матеріалах справи.

З огляду на вищезазначене в частині вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд відмовляє.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, яка відповідно до експертного висновку, складає 39 604,66 грн.

Суд не вбачає підстав для визначення іншого розміру відшкодування завданої позивачу шкоди, оскільки сторона позивача суду не надала докази, на підтвердження того, що вартість ремонту значно перевищує вищевказану шкоду.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд задовольняє вимоги ОСОБА_1, щодо стягнення з відповідача суму судового збору у розмірі заявленому позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 15, 16, 22, 1166, 1172, 1188, 1192, 1194 ЦК України ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 76, 81, 89, 95, 110, 133, 141, 206, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2, Одеська область, Кілійський район, с. Шевченкове, вул. Миру, буд. 62) до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» (код ЄДРПОУ 03328497, 65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1), третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137, 03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 25), про відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» (код ЄДРПОУ 03328497, 65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2, Одеська область, Кілійський район, с. Шевченкове, вул. Миру, буд. 62) матеріальну шкоду у розмірі 39 604 (тридцять дев’ять тисяч шістсот чотири) гривні 66 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» (код ЄДРПОУ 03328497, 65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2, Одеська область, Кілійський район, с. Шевченкове, вул. Миру, буд. 62) судові витрати у розмірі 1 185 (одна тисяча сто вісімдесят п’ять) гривень 84 копійки.

В іншій частині позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, мають право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення суду складено 08.06.2018 року.

Суддя: Домусчі Л.В.