Постанова № 74558509, 06.06.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №483/1909/17 06.06.2018

Категорія 54

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 483/1909/17

Провадження №22-ц/784/748/18

6 червня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Бондаренко Т.З.,

суддів: Темнікової В.І., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання: Лептугою С.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представників відповідача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області, постановленого суддею Казанлі Л.І. 27 лютого 2018 року в приміщенні цього суду о 14 год. 31 хв. по справі за позовом

ОСОБА_1

до

Міського комунального підприємства «Очаківводоканал» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и л а:

В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Міського комунального підприємства «Очаківводоканал» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що 13 жовтня 2017 року наказом № 102-К його було звільнено з роботи з посади заступника директора МКП «Очаківводоканал» з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату. Таке звільнення вважав незаконним, оскільки воно відбулося з грубим порушенням законодавства про працю. Так, його було звільнено лише через місяць після отримання ним попередження про наступне вивільнення. Крім того, звільнення відбулося без погодження з профспілковим органом та йому не було запропоновано інших вакантних посад, на яких працівники підприємства працюють за сумісництвом. Вважав, що через незаконне звільнення його було позбавлено права на працю, йому довелося вдаватися додаткових зусиль для організації нормального способу життя, а тому відповідачем йому заподіяно моральну шкоду.

Посилаючись на викладене, просив поновити його на роботі на посаді заступника директора, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 14 жовтня 2017 року по день ухвалення рішення суду, а також 5 000 грн – в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяних внаслідок порушення його трудових прав.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, оскільки суд не врахував, що йому не було запропоновано посаду водороздавальника, на якій працював робітник за сумісництвом тимчасово, а тому в зв’язку з прийняттям робітника на вказану посаду як на основну роботу, сумісник підлягає звільненню. Крім цього, суд дійшов не вірного висновку про те, що позивач не є членом профспілкової організації, так як заяву про вступ він подавав, відмови не отримав, тому вважає себе членом профспілкової організації.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб які з’явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом з 1 квітня 2016 року ОСОБА_1 працював у відповідача на посаді заступника директора МКП «Очаківводоканал» (а. с. 6-8).

Наказом № 90 від 27 липня 2017 року «Про оптимізацію штатного розкладу МКП «Очаківводоканал» вирішено ліквідувати посаду заступника директора цього підприємства (а. с. 22).

Відповідно до актів № 1, № 2 від 27 липня 2017 року ОСОБА_1 ознайомлено із змістом наказу про скорочення його посади внаслідок оптимізації штатного розкладу та було запропоновано отримати попередження про скорочення його посади, проте ОСОБА_1 відмовився від вказаних пропозицій (а.с. 23, 24).

Відповідно до змісту попередження ОСОБА_1 було запропоновано вакантні посади, а саме економіста, тракториста, сторожа, комірника, електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 3-4 розряду (а.с. 37).

Як слідує з довідки МКП «Очаківводоканал» з 4 вересня 2017 року по 2 жовтня 2017 року та з 3 жовтня 2017 року по 13 жовтня 2017 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному (а.с. 108).

Відповідно до наказу за № 102-К від 13 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади заступника директора з 14 жовтня 2017 року в зв’язку із скороченням штату (п.1 ст. 40 КЗпП України) (а.с. 9).

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, районний суд правильно встановив характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив обставини справи, наданим сторонами доказам надав належну оцінку та дійшов висновку про те, що при звільненні позивача було дотримано законодавчо встановленого порядку звільнення, а саме положень ст. 49-2 КЗпП України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що не всі вакантні посади на час звільнення йому були запропоновані, а саме не запропоновано посаду водороздавальника. Однак, з пояснень представника відповідача слідує, що вказана посада не є вакантною.

Так, відповідно до витягу з штатного розпису в МКП «Очаківводоканал» числиться 4 штатні одиниці посад водороздавальника. Одна з цих посад зайнята працівником ОСОБА_4 за сумісництвом, з яким укладено відповідний трудовий договір (а.с. 99-101).

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» вакансією є вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

Враховуючи, що на зайняття вказаної посади з зазначеною особою укладено трудовий договір, вона не може вважатися вільною, а відповідно і вакантною.

Посилання ОСОБА_1 на положення п.3 ч. 1 ст. 43 -1 КЗпП України, як на підставу звільнення працівника, який працює на умовах сумісництва, також є безпідставними, оскільки вказана норма не покладає такий обов’язок на підприємство, а лише встановлює порядок звільнення за певних умов.

Апелянт також зазначає про те, що його звільнено без погодження профспілкового органу. Проте, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертався з заявою до голови профспілкового комітету МКП «Очаківводоканал» про прийняття його з 31 березня 2017 року до професійної спілки. На даній заяві міститься резолюція голови професійної спілки ОСОБА_5 про те, що рішення буде прийнято в терміни встановлені Статутом (а.с. 42).

З показів наданих головою професійної спілки МКП «Очаківводоканал» ОСОБА_5, як свідка в судовому засіданні слідує, що вказана заява не розглядалася та рішення стосовно членства позивача не приймалося, оскільки той не підтвердив наміри щодо сплати членських внесків.

Відповідно до положень статті 6 Статуту професійної спілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України членами профспілки, поміж інше, можуть бути громадяни України, які визнають та виконують вимоги Статуту профспілки, в установленому порядку сплачують членські внески і працюють на підприємствах.

Членство у профспілці є добровільним і набувається з дня подачі заяви про вступ до профспілки. Прийняття в члени профспілки проводиться в індивідуальному порядку за особистою заявою особи, яка визнає Статут профспілки і бажає вступити до профспілки (а.с. 113-151).

Поясненнями свідка ОСОБА_5, який є головою профспілки на підприємстві підтверджено, що ОСОБА_1 після подачі заяви повідомив, що не наполягає на її розгляді.

Враховуючи, що заява ОСОБА_1 не розглянута, рішення з цього питання не прийнято, він особисто не надав підтвердження, що ним вчинялись будь-які дії пов’язані з його членством в профспілки, в тому числі і здійснення сплати членських внесків, за такого відсутні підстави вважати позивача членом професійної спілки МКП «Очаківводоканал».

В оскаржуваному рішенні, районний суд обґрунтовано відхилив вказані доводи, які були наведені в тому числі і в суді першої інстанції.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач також зазначав про незаконність зайняття посади водороздавальника ОСОБА_4, проте такі доводи виходять за межі предмета доказування у даній справі. Також посилання апелянта в судовому засіданні на те, що відповідачем в березні 2018 року поновлено посаду заступника директора підприємства, що, на його думку, підтверджує штучність скорочення займаної ним посади, не заслуговують на увагу. Так, рішенням Очаківської міської ради від 2 березня 2018 року за № 34 затверджено структуру та штатний розпис МКП «Очаківводоканал» з якого вбачається, що посада заступника директора віднесена до розділу «фінансовий відділ» та має назву «заступник директора з фінансових питань-начальник фінансового відділу», а тому вона не є аналогічною посаді, яку займав позивач (а.с. 90).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Проте, доказів на підтвердження порушення прав позивача суду не надано.

Враховуючи, що рішення районного суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, воно підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту, а саме 8 червня 2018 року.

Судді: Т.З.Бондаренко

ОСОБА_6

ОСОБА_7