Ухвала суду № 74558221, 08.06.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/1548/17

кримінальне провадження

№1-кп/489/462/18

УХВАЛА

Іменем України

08 червня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

секретаря судового засідання Коденко К.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_1, 1990 року 12 місяця 09 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

за участю:

прокурора Петрушкової М.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

встановив:

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 12.04.2018 обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою до 10.06.2018.

Прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого на 60 днів, оскільки ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшилися та не змінилися.

На підтвердження ризиків прокурором вказано на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні корисливих злочинів, зокрема у вчиненні 14 епізодів шахрайства. Крім того, Ленінським районним судом міста Миколаєва розглядається ще 5 обвинувальних актів за вчинення ним кримінальних правопорушень за ч.3 ст.190, ч.2 ст.289 КК України, які він вчинив до застосування до нього тримання під вартою. Під час попереднього розгляду вказаного провадження у зв’язку із ухиленням від суду, ОСОБА_1 28.08.2017 оголошувався в розшук. Обвинувачений не працює та стабільного джерела доходу не має. Наведене, на думку прокурора, свідчить про наявність ризиків, визначених судом під час обрання йому 22.09.2017 запобіжного заходу, та не можливість застосування до нього більш м’якого запобіжного заходу.

Обвинувачений та його захисник в задоволенні клопотання прокурора просили відмовити, оскільки прокурором в клопотання не наведено жодного ризику, а лише зроблено посилання на ризики, які вказав суд при його обранні. Не виконання застосованого до нього ухвалою суду від 15.08.2017 приводу на судове засідання, яке мало відбутися 28.08.2017 о 16:00 годині, що в подальшому стало оголошенням його в розшук, спричинено з вини оперуповноваженого працівника поліції, який склав рапорт з посиланням на покази невстановленої особи, що ОСОБА_1 за адресою: м.Миколаїв, вул. Троїцька, 68 не проживає. Крім того, 22.09.2017 ОСОБА_1 самостійно прибув в судове засідання в якому його було взято під варту та в цей день винесено вирок. Про застосування до нього приводу та оголошення в розшук ОСОБА_1 нічого не було відомо.

Просили врахувати, що обвинувачений має постійне місце проживання за яким і зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_3. Проживає з дружиною, шлюб з якою зареєстровано 21.03.2014, від якого має малолітню доньку, 11.05. ІНФОРМАЦІЯ_4. Наміру ухилятися від суду не має, як і наміру виїхати з України, та має намір працевлаштуватися. Характеризується позитивно.

Також вказували, що прокурором, з урахуванням строку перебування обвинуваченого під вартою та наведених вище обставин, не доведено можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу, а тому з урахуванням вказаного просили змінити тримання під вартою на особисте зобов’язання.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дійшов наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 176 КПК України видами запобіжних заходів є особисте зобов’язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе: наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатності застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частини перша, друга статті 194 КПК України).

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з’явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м’яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Крім того, наявність таких ризиків не може обумовлюватися тільки тяжкістю злочину, на що неодноразово вказано у рішеннях Європейського суду з прав людини, з урахуванням практики якого застосовується кримінальне процесуальне законодавство України, відповідно до вимог ст.9 КПК України, зокрема у рішеннях «В. проти Швейцарії» від 26.01.1993, «Мамедова проти Росії» від 01.06.2006, виходячи з яких наявність ризиків переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів не можна оцінювати залежно від суворості можливого покарання, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Їх треба визначати з врахуванням низки інших ревалентних факторів, які можуть або підтвердити наявність такого ризику, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою, якими є характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою, та тримання під вартою не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі.

Також, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Адам'як проти Польщі» від 19.12.2006, доводи щодо наявності ризиків та тяжкість злочину можуть бути достатніми для виправдання позбавлення волі, на початку цих доводів. Однак, з плином часу вони неминуче втрачають свою ревалентність, і лише справді виняткові доводи здатні переконати Суд в тому, що тривале позбавлення волі, може бути виправдане з огляду на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що в даному випадку має бути прийнято судом до уваги з врахуванням тривалого тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурором, з огляду на обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні ряду епізодів шахрайства, розгляд яких здійснюється судом, з урахуванням судимостей які мали раніше за аналогічні злочини, доведено ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, тобто дій передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо інших ризиків, які прокурор безпосередньо в своєму клопотанні про продовження строку тримання під вартою не вказує, зокрема, переховування обвинуваченого від суду, суд вважає недоведеним.

Також прокурором не доведено можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вказаному вище ризику.

Таким чином, враховуючи, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, позитивно характеризується по місцю проживання, має постійне місце проживання за яким зареєстрований, одружений та має на утриманні малолітню дитину, однак може вчинити інші кримінальні правопорушення, що з урахуванням строку його тримання під вартою, що значно зменшує вказаний ризик, та наведеного ивще не виключає застосування до нього інших більш м'якого запобіжного заходу.

За таких обставин, враховуючи наведені висновки Європейського суду з прав людини та вимоги ч.3 ст.194 КПК України, суд вважає необхідним відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у визначений період часу з покладенням відповідних обов’язків, передбачених ч.4 ст.194 КПК України.

Твердження прокурора, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не унеможливить вчинення ним шахрайських дій, оскільки він матиме доступ до мережі інтернет, суд не приймає так як вони грунтуються на припущеннях.

Щодо клопотання обвинуваченого та захисника про зміну тримання під вартою на особисте зобов’язання, з огляду на наведене вище, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 177, 331, 372 КПК України, суд -

ухвалив:

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, який встановити в період часу з 20:00 години до 06:00 години наступного дня за адресою: м. Миколаїв, вул.Троїцька, 68.

Покласти на обвинуваченого наступні обов'язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

- повідомляти прокурора і суд про зміну місця проживання;

- носити електронний засіб контролю;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні.

Роз’яснити, що у разі невиконання обвинуваченим вказаних обов’язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Строк дії встановленого цією ухвалою запобіжного заходу встановити на два місяці до 08.08.2018.

Звільнити обвинуваченого з-під варти в залі суду.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та направити на виконання до органу поліції для постановки обвинуваченої на облік, про що негайно повідомити суд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Коваленко