Рішення № 74557919, 07.06.2018, Березанський районний суд Миколаївської області

07.06.2018 Справа № 469/878/17

2/469/79/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року Березанський районний суд Миколаївської області у складі: головуючої - судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретарів судового засідання - Потриваєвої М.А., Якубець С.В.,

учасники справи:

позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - не з’явились

представник відповідача ОСОБА_3 селищної ради - не з’явився

відповідач ОСОБА_4 - не з’явилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Березанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 селищної ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

Позивачі 23 червня 2017 року звернулися до суду з вказаним позовом, у якому зазначали, що 21 травня 2008 року помер їх батько ОСОБА_5, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1. На випадок своєї смерті ОСОБА_5 залишив заповіт, яким заповів все своє майно позивачу ОСОБА_1

Позивачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, оскільки місце їх проживання було зареєстроване за однією адресою зі спадкодавцем. Крім того, позивач ОСОБА_1 подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька, а позивач ОСОБА_2 (колишнє прізвище ОСОБА_1) на час смерті батька був неповнолітнім, а тому успадкував половину частки у спадковому майні, яка б належала йому за законом (обов’язкову частку). Інший спадкоємець – син покійного ОСОБА_6, знаючи про зміст заповіту, до нотаріуса щодо прийняття спадщини не звертався.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 1/3 частину житлового будинку та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою смт.Березанка Миколаївської області, вул.Будівельників, 2, та на грошові вклади.

Зазначений будинок належав на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_2

18 червня 2009 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 7/8 частки від 1/3 вказаного житлового будинку, а 28 липня 2009 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/8 частку від 1/3 вказаного будинку, внаслідок чого позивач ОСОБА_1 є власником 5/8 частки (62,5%), а позивач ОСОБА_7 – 3/8 частки (37,5%) вказаного будинку.

Отримавши правовстановлюючі документи на частину будинку, яка за життя належала їх батькові, свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку по вул.Будівельників, 2 в смт.Березанка позивачі в нотаріальній конторі не отримали з причини втрати правовстановлюючого документа і неможливості отримання його дубліката спадкоємцями.

Крім того, спірною є фактична площа земельної ділянки, оскільки за рішенням виконкому ОСОБА_3 селищної ради від 18.03.1980 року № 107 ОСОБА_5 виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку площею 0,06 га, за даними технічного паспорта на будинок від 20.03.1988 року площа земельної ділянки за документами складає 0,06 га, фактично 0,0658 га, а у державному акті на право власності на землю, виданому ОСОБА_3 селищною радою 13.06.1994 року на підставі рішення виконкому ОСОБА_3 селищної ради № 35, площа присадибної земельної ділянки по вул.Будівельників, 2 в смт.Березанка становить 0,04 га.

При виготовленні позивачами технічної документації на земельну ділянку для присвоєння кадастрового номера було встановлено, що площа зазначеної земельної ділянки становить 0,0666 га., тому вважають, що відповідно до землевпорядної документації та вимог ст.107 ЗК України, ОСОБА_5 за життя належала земельна ділянка для обслуговування житлового будинку по вул.Будівельників, 2 в смт.Березанка, саме площею 0,0666 га.

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 на 5/8 частки (62,5% земельної ділянки) площею 0,0666 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул.Будівельників, 2 в смт.Березанка Миколаївської області, а за ОСОБА_2 – право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на 3/8 частки (37,5%) вказаної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 18 липня 2017 року відкрито провадження у справі у порядку, визначеному ЦПК України (2004 року) і призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 21 листопада 2017 року за клопотанням позивачів до участі у справі залучено як співвідповідача ОСОБА_4 (колишнє прізвище ОСОБА_5), яка входить до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_5

29 січня 2018 року ухвалою суду продовжено розгляд справи у порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, що передбачена діючою редакцією ЦПК України.

Ухвалою суду від 10 квітня 2018 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті 24 квітня 2018 року.

У судове засідання сторони не з’явились, надавши суду заяви про розгляд справи без їх участі; відповідач - ОСОБА_3 селищна рада - зазначив про визнання ним позову (а.с.52), відзиву не надав, відповідачка ОСОБА_4 чіткої позиції не висловила, вирішення справи поклала на розсуд суду, відзиву до суду не надала; позивачі заявлені вимоги підтримали.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позові вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи та спадкової справи № 222/2008 до майна померлого 21 травня 2008 року ОСОБА_5 вбачається, що позивачі є спадкоємцями після смерті їх батька ОСОБА_5 та прийняли спадщину після його смерті, подавши заяви про прийняття спадщини до нотаріуса (а.с.71, 90), зокрема, позивач ОСОБА_1 - за заповітом, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8 09 квітня 2008 року за № 716 (а.с.62), згідно з яким спадкодавець заповів ОСОБА_1 належну йому на праві власності 1/3 частку житлового будинку № 2 по вул.Будівельників в смт.Березанка Миколаївської області та грошові вклади з належними відсотками, виплатами та компенсаціями; позивач ОСОБА_2 - відповідно до ст.1241 ЦК України, як неповнолітній син спадкодавця, що має право на обов"язкову частку у спадщині, що становить 1/8 (а.с.90).

Крім позивачів, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 були його дружина ОСОБА_9, яка подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини за законом (а.с.56) та син ОСОБА_6, який спадщину не приймав.

З врахуванням вимог ст.ст.1235, 1236, 1241 ЦК України 18 червня 2009 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 7/8 частки від 1/3 житлового будинку по вул.Будівельників, 2 в смт.Березанка Миколаївської області, а 28 липня 2009 року ОСОБА_2 як неповнолітньому сину спадкодавця видано свідоцтво про право на спадщину за законом на обов’язкову частку у спадщині – 1/8 частку від 1/3 вказаного будинку (а.с.86, 96). Позивачам видано також свідоцтва про право на спадщину на відповідні частки банківських вкладів спадкодавця (а.с.88, 98).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 31.01.2001 року (а.с.78), ОСОБА_5 належав житловий будинок по вул.Будівельників, 2 в смт.Березанка Миколаївської області; на підставі договору дарування від 29.03.2001 року № 901 до кожного з позивачів перейшло право власності на 1/3 частку вказаного будинку (а.с.14-16, 78 на звороті, 79, 81), тобто за спадкодавцем залишалось право власності на 1/3 частки цього будинку.

Таким чином, з урахуванням прийнятого у спадщину, позивач ОСОБА_1 є власником 5/8 частки (62,5%), а позивач ОСОБА_2 – 3/8 частки (37,5%) житлового будинку по вул.Будівельників, 2 в смт.Березанка Миколаївської області.

Відповідно до наданої позивачами ксерокопії державного акта на право власності на земельну ділянку серії МК № 247 від 13 червня 1994 року (а.с.31, 46) ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради народних депутатів від 05.05.1994 року № 35 належала земельна ділянка площею 0,04 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по вул.Будівельників, 2 в смт.Березанка Миколаївської області.

Зазначений правовстановлюючий документ втрачено, що підтверджено відповідним оголошенням в пресі.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17 травня 2017 року, площа земельної ділянки в смт.Березанка по вул.Будівельників, 2, становить 400 кв.м., цільове призначення – для будівництва та обслуговування об»єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, власника земельної ділянки та її кадастровий номер не зазначено (а.с.36).

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 районної ради Миколаївської області від 18 березня 1980 року (а.с.30) надано дозвіл ОСОБА_5 на будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці площею 0,06 га., така ж площа зазначена і в технічному паспорті на будинок по вул.Будівельна, 2 в смт.Березанка Миколаївської області від 20.03.1988 року за відповідною нормою землекористування, за фактичним землекористуванням, визначеним у вказаному технічному паспорті, площа земельної ділянки складає 0,0658 га (а.с.22).

Роз’ясненням нотаріуса від 30.03.2017 року (а.с.37) позивача ОСОБА_1 повідомлено про відсутність законних підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку спадкової земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0.04 га, що знаходиться по вул.Будівельників, 2 в смт.Березанка Миколаївської області, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно, та рекомендовано звернутись до суду щодо оформлення спадкових прав.

Відмови у здійсненні нотаріальних дій позивачеві не надавалось, що вбачається зі змісту вказаного листа нотаріуса та з копії спадкової справи.

Відповідно до ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч.1 ст.1225 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Розмір земельної ділянки відповідно до ч.3 ст.1225 ЦК України спадкодавцем у заповіті, складеному на користь позивача ОСОБА_1, не визначено (а.с.62).

Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно з роз'ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року №7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст. 125 ЗК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами (ч.1 ст.126 ЗК України).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності:

- ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки;

- виготовлення технічної документації на земельні ділянки;

- визначення меж земельної ділянки в натурі;

- погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами;

- одержання у встановленому порядку Державного акта на землю;

- реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст.1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п.1 розділу X «Перехідні положення» ЗК.

Оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд вважає, що до позивачів на підставі ч.ч.2,3 ст.1225 ЦК України одночасно з правом власності на частки у житловому будинку перейшло й право власності на відповідні частки земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування, тобто до позивача ОСОБА_1 - на 7/8 частки, до позивача ОСОБА_7 - на 1/8 частки від відповідної частки земельної ділянки, яка була необхідна для обслуговування 1/3 частки житлового будинку, на яку позивачам видано свідоцтво про право на спадщину, що складає: щодо ОСОБА_1 – 7/24 належної спадкодавцеві земельної ділянки, щодо ОСОБА_2 – 1/24 земельної ділянки по вул.Будівельників, 2 в смт.Березанка Миколаївської області площею 0.04 га відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії МК № 247, виданого ОСОБА_5 13 червня 1994 року.

Вимоги позивачів щодо визнання за ними права власності на іншу частину земельної ділянки, що відноситься до майна, не охопленого заповітом, з підстав, зазначених у позовній заяві, тобто за позивачем ОСОБА_1 – за заповітом, а за позивачем ОСОБА_2 – за законом як спадкоємцем обов»язкової частки у спадковому майні, не грунтуються на зазначених вище вимогах закону.

Суд також враховує, що спадщина після смерті ОСОБА_5, не охоплена заповітом, прийнята також і відповідачкою ОСОБА_4, що свідчить про неможливість поділу зазначеного спадкового майна лише між позивачами.

Крім того, позивачами не доведено допустимими доказами існування права власності спадкодавця на земельну ділянку площею 0,0666 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул.Будівельників, 2 в смт.Березанка Миколаївської області, оскільки відповідно до документа, що посвідчує право власності, розмір цієї земельної ділянки становить 0.4 га, у зв»язку з чим вимоги про визнання за позивачами права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 на земельну ділянку у вказаному ними розмірі є безпідставними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 12, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, право власності на 7/24 частки земельної ділянки площею 0,04 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: вул.Будівельників, 2 смт.Березанка Миколаївської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер 21 травня 2008 року.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, право власності на 1/24 частки (37,5%) земельної ділянки площею 0,04 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: вул.Будівельників, 2 смт.Березанка Миколаївської області, в порядку спадкування за законом як обов»язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5, який помер 21 травня 2008 року.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя