Рішення № 74557913, 22.05.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6195/16-ц

Провадження № 2/487/88/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2018 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючий суддяОСОБА_1,при секретаріОСОБА_2

за участю:

представник позивачаОСОБА_3відповідачОСОБА_4представника відповідачаОСОБА_5

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2016 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя. В позовній заяві позивач посилається на те, що:

07.10.2011р. був укладений шлюб між позивачем та відповідачем. 21.11.2016р. рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

11.10.2012р. приватним нотаріусом ОСОБА_7 був посвідчений Договір купівлі- продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1. В рамках вказаного договору відповідач ОСОБА_4 набув право власності на вищевказану квартиру.?

Відповідно до Звіту № 100-1413 з незалежної оцінки вартості нерухомого майна від 21.10.2016р. вартість квартири АДРЕСА_1 становить - 421 111,00 (чотириста двадцять одну тисячу сто одинадцять) грн.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за відповідачем 30.03.2016р. було зареєстровано право власності на автомобіль марки «WOLKSVAGEN TRANSPORTER», 2000р.в., вантажний, фургон малотоннажний, червоний, держ. № BE 6515 ВО.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за відповідачем 27.03.2015р. було зареєстровано право власності на автомобіль марки «WOLKSVAGEN LT 46», 2001р.в., вантажний, фургон-рефрижератор, білий, держ. № BE 3905 ВН.

У зв’язку із припиненням шлюбних відносин між позивачем та відповідачем виник спір про поділ спільної сумісної власності, придбаної у період перебування у шлюбі. Згоди про добровільний поділ спільної сумісної власності, до теперішнього часу між ними не досягнуто.

З огляду на вказане, просила поділити майно, що є спільною сумісною власністю позивача та відповідача, а саме - квартиру АДРЕСА_1; автомобіль марки «WOLKSVAGEN TRANSPORTER», 2000р.в., вантажний, фургон малотоннажний, червоний, держ. № BE 6515 ВО; автомобіль марки «WOLKSVAGEN LT 46», 2001р.в., вантажний, фургон-рефрижератор, білий, держ. № BE 3905 ВН, шляхом:

- визнання права власності за ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_1, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1;

- стягнення зі ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_2, 204 720,00грн. компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки «WOLKSVAGEN TRANSPORTER», 2000р.в., вантажний, фургон малотоннажний, червоний, держ. № BE 6515 ВО, та автомобіля марки «WOLKSVAGEN LT 46», 2001р.в., вантажний, фургон-рефрижератор, білий, держ. № BE 3905 ВН, - на користь ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_1.

06.04.2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_6, про поділ майна подружжя. В позовній заяві позивач посилається на те, що спірна квартира була придбана в період шлюбу на гроші, які ОСОБА_4 позичив у батьків спеціально для такої мети, оформивши угоду в простій письмовій формі.

Квартира була придбана 11 жовтня 2012 року, тобто через рік після нашого з відповідачкою (за зустрічним позовом) перебування у шлюбі. За цей час у нас не було ні заощаджень, ні доходів, які б могли бути джерелом придбання квартири. Відповідно до договору купівлі - продажу, квартира була придбана мною за 271 000 грн., хоча фактично за квартиру було сплачено 43000 доларів США, що в еквіваленті на час придбання складало 347 850 грн. Спільний дохід за період з жовтня 2011 року по жовтень 2012 року не перевищував 70 000 грн. Сторони по справі працювали на державній службі, та отримували невелику заробітну плату. Так, з довідки від 23 грудня 2016 року № 250 з УМВС України в Миколаївської області, виданої на ім’я позивача, вбачається, що дохід за період з жовтня 2011 року по жовтень 2012 року складав 35417 грн. 79 коп.

Відповідачка отримувала ще меншу заробітну плату, а з весни 2012 року взагалі перебувала у декретній відпустці. Всі гроші, які ми отримували, витрачались нами на життєво необхідні потреби (харчування, господарські потреби) та на оплату житла, яке наймали. Враховуючи сімейний стан та незначні доходи, сторони не мали можливості придбати квартиру на власні кошти. Так як в цей час чекали дитину, то ОСОБА_4 попросив батьків надати безпроцентну позику на придбання житла для нього і дружини, про що дружині було достовірно відомо. На прохання ОСОБА_4 батьки надали в борг 43000 доларів США, за рахунок яких і була придбана спірна квартира. Вони мали можливість надати кошти в борг, так як займалися підприємницькою діяльністю, мали підсобне господарство, а отже мали доволі значні доходи, та збереження, які накопичували за своє життя. Так, з довідки Очаківської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївської області від 12 січня 2017 року, виданої на ім’я матері ОСОБА_8, вбачається, що остання займається підприємницькою діяльністю з 2003 року. Лише за період 2011-2012 років її доходи перевищували його з відповідачкою в 5-7 разів.

15 грудня 2014 року сторони вселилися до квартири, хоча ремонт ще не було закінчено. Однак, трохи більше як через рік, на початку лютого 2016 року, відповідачка залишила сім’ю, пішла з квартири і відмовилася від майнових зобов’язань щодо повернення батькам боргу.

В наступному відповідачка звернулася до Заводського районного суду з позовом до позивача про розірвання шлюбу. Як встановлено судом в рішенні від 21 листопада 2016 року, ухваленим за вказаним позовом, ми з відповідачкою на лютий 2016 року вже спільно не проживали та не вели спільне господарство, не мали спільного бюджету.

Після того як відповідачка залишила сім’ю і сторони припинили ведення спільного господарства, позивач намагався виконати перед батьками боргові зобов’язання. З цією метою, позивач 17 березня 2016 року продав придбаний під час шлюбу автомобіль «WOLSVAGEN LT 46» 2001 року випуску за 9500 доларів США. Всі отримані від продажу автомобіля кошти позивач повернув батькам у погашення боргу. 30 березня 2016 року позивач придбав автомобіль «WOLSVAGEN TRANSPORTER» 2000 року випуску за свої особисті кошти, а саме за 5000 доларів США. Крім того, станом на день подачі зустрічної позовної заяви, позивач особисто повернув батькам ще 5000 доларів США боргу. Отже всього повернуто батькам 14500 доларів США, з яких 9500 доларів США за рахунок спільного майна, та 5000 доларів США за рахунок його особистих коштів.

З огляду на вказане, просив стягнути зі ОСОБА_6 на його користь 67550 грн. виконаних грошових зобов’язань, пов’язаних з придбанням в спільну сумісну власність квартири № 49 в будинку № 52 в м. Миколаєві. Визнати автомобіль «WOLSVAGEN TRANSPORTER 2461» 2000 р.в., д/н НОМЕР_3 його особистою приватною власністю.

Ухвалою суду від 06.04.2017 року цивільні справи за вказаними позовами об'єднано в одне провадження для спільного їх розгляду.

За клопотанням сторін у судовому засіданні надали пояснення свідки по справі - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Вислухавши доводи сторін, пояснення свідків, дослідивши надані сторонами докази, суд при вирішенні справи виходить з такого.

07.10.2011 року був укладений шлюб між позивачем та відповідачем.

21.11.2016 року рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

11.10.2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 був посвідчений Договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1. В рамках вказаного договору відповідач ОСОБА_4 набув право власності на вищевказану квартиру.?

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_4 30.03.2016 року було зареєстровано право власності на автомобіль марки «WOLKSVAGEN TRANSPORTER», 2000 р.в., вантажний, фургон малотоннажний, червоний, держ. № BE 6515 ВО.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за відповідачем 27.03.2015 року було зареєстровано право власності на автомобіль марки «WOLKSVAGEN LT 46», 2001р.в., вантажний, фургон-рефрижератор, білий, держ. № BE 3905 ВН.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що він згідно розписки надав ОСОБА_6 кошти у розмірі 5000 доларів США для придбання автомобіля 23.01.2016 року.

Свідок ОСОБА_10 (мати ОСОБА_4В.) вказувала, що вона передала кошти згідно розписки своєму сину для придбання квартири в розмірі 43000 доларів США.

Свідок ОСОБА_11 (знайомий мати ОСОБА_4В.) вказував, що він передав кошти у розмірі 10000 доларів США своїй знайомій ОСОБА_10 для придбання квартири її сину ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_12 (брат відповідача) зазначив, що був присутній при придбанні автомобіля марки «WOLKSVAGEN LT 46», 2001р.в., та надав брату у борг кошти у розмірі 3000 доларів США.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Згідно з частиною 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ст.ст.70,71 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток без застосування грошової компенсації і припинення права власності одного з подружжя на його частку в такому майні. А тому присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

При цьому присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Як передбачено ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, які були одержані за цим договором, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. п. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

За роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, даними в п. 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сімї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно Договору купівлі-продажу квартири від 11.10.2012 року, посвідченого ПН ММНО ОСОБА_7, ОСОБА_4 придбав квартиру № 49, що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Крилова 52. Правочин вчинено за згодою дружини покупця ОСОБА_6, про що складено відповідну заяву останньою за реєстровим №958, якою підтверджено , що гроші, які витрачаються на придбання об'єкта нерухомості, є спільною сумісною власністю, та придбана квартира також буде об'єктом права спільної сумісної власності як така, що набувається ними за час шлюбу.

Відповідачем не надано доказів та не доведено факту, що квартира придбана за власні кошти і є його особистою власністю.

Отже, суд вважає доведеним те, що квартиру № 49, що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Крилова 52 є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбані сторонами за спільні кошти, в період спільного проживання та з метою проживання в ньому подружжя, відтак позов в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_4 квартиру № 49, розташовану за адресою: м. Миколаїв, вул. Крилова, 52, та визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частку квартири № 49, розташовану за адресою: м. Миколаїв, вул. Крилова, 52 слід задовольнити.

З матеріалів справи вбачається, що спірні автомобілі були придбані під час шлюбу сторін та були зареєстровані за ОСОБА_4

Автомобіль марки автомобіля марки «WOLKSVAGEN LT 46», 2001р.в., вантажний, фургон-рефрижератор, білий, держ. № BE 3905 ВН, знаходиться у третьої особи, був зареєстрований 27.03.2015 року.

Автомобіль «WOLKSVAGEN TRANSPORTER», 2000р.в., вантажний, фургон малотоннажний, червоний, держ. № BE 6515 ВО, був зареєстрований за ОСОБА_4 30 березня 2016 року.

Шлюб розірвано 21.11.2016 року згідно рішення Заводського районного суду м. Миколаєва.

Згідно висновку спеціаліста №140-1602 від 25 листопада 2016 року, відносно якого заперечень не надано, середня ринкова вартість автомобіля марки «WOLKSVAGEN LT 46», 2001р.в. 237987,00 грн.

Згідно пояснень ОСОБА_4 та свідків по справі, та не заперечуввалось сторонами по справі, суд приходить до висновку, що автомобіль «WOLKSVAGEN TRANSPORTER», 2000р.в., вантажний, фургон малотоннажний, червоний, держ. № BE 6515 ВО був придбаний за кошти у розмірі 5000 доларів США.

Відповідачем не надано доказів та не доведено факту, що автомобіль «WOLKSVAGEN LT 46», 2001р.в. випуску було відчужено саме за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, відповідачем належним чином не спростовано презумпцію, відповідно до якої при вчиненні правочину один із подружжя діє за згодою другого з подружжя (ч. 2 ст. 65 СК України) та в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України) і не надав суду будь-яких доказів того, що таке відчуження здійснено відповідачем саме за волею і в інтересах сім'ї, що є його процесуальними обов'язками. Також відповідачем не надано переконливих доказів, що автомобіль «WOLKSVAGEN TRANSPORTER», 2000р.в., вантажний, фургон малотоннажний, червоний, держ. № BE 6515 ВО придбаний за власні кошти і є його особистою власністю.

За таких підстав, суд дійшов до висновку про те, що автомобілі були придбані під час шлюбу та є спільним майном подружжя, а тому у відповідності до вартості автомобілів, кожному з подружжя належить по 1/2 частки вартості (237987,00:2 = 118993,50; 132150:2 = 66075 гривень).

Відтак у задоволенні позову ОСОБА_4 в частині визнання автомобіля «WOLKSVAGEN TRANSPORTER», 2000р.в., вантажний, фургон малотоннажний, червоний, держ. № BE 6515 ВО, є особистою приватною власністю ОСОБА_4, необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення зі ОСОБА_6 на його користь 67550 грн. виконаних грошових зобов’язань, пов’язаних з придбанням в спільну сумісну власність квартири № 49 в будинку № 52 в м. Миколаєві, суд приходить до наступного.

ОСОБА_13 у судовому засіданні долучено договір про займ грошей від 06.10.2012 року та розписку про отримання коштів (без дати). Та зазначив, що на виконання вказаного договору передав матері борг у сумі 5000 доларів США.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, показали, що вказана квартира була придбана за кошти зібрані матірю ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не приймала участі у покупці квартири.

Проте до їх свідчень суд ставиться критично, оскільки у судовому засіданні представником позивача ОСОБА_14 було заявлено клопотання про призначення технічної експертизи документів, а саме просив на вирішення експертові, поставити питання: чи виготовлені рукописні тексти у Договорі про займ грошей від 06.10.2012р. та у Розписці до договору без дати, і підписи в них, у той час, яким датовані документи? Відібрати дозвіл на часткове (повне) пошкодження (знищення) об’єктів дослідження - Договори про займ грошей від 06.10.2012р. та Розписки до договору без дати.

ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 заперечили проти клопотання та надали у судове засідання заяву ОСОБА_10 в якій вона не надала згоди на руйнування цих документів.

Також ОСОБА_4 чи його представником не надано суду будь яких доказів на підтвердження повернення коштів своїй матері, у сумі 67550 гривень на виконання договору.

Відтак у задоволенні позову ОСОБА_4 в частині стягнення коштів необхідно відмовити.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову, та у відмові у задоволенні зустрічного позову.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме - 3067 грн.42 коп., що були понесені позивачем у справі і документально підтверджені.

Керуючись ст. ст. 12, 18, 48, 81, 141, 259, 263-264 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_4 квартиру № 49, розташовану за адресою: м. Миколаїв, вул. Крилова, 52.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя:

- визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частку квартири № 49, розташовану за адресою: м. Миколаїв, вул. Крилова, 52;

- припинити право власності ОСОБА_4 на 1/2 частку квартири № 49, розташовану за адресою: м. Миколаїв, вул. Крилова, 52.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 1/2 вартості спільного майна, а саме 1/2 вартості автомобіля марки Wolksvagen Transporter, 2000 року випуску, яка складає 66075,00 гривень та 1/2 вартості автомобіля Wolksvagen LT46, 2001 року випуску, яка складає 118993,50 гривень, а всього 185068,50 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 3067 грн.42 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва.

У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Позивач: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, місце ппроживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2.

Повне судове рішення складено 30.06.2018 року.

Суддя Д.Г. Нікітін