Постанова № 74557795, 29.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1309/3511/12 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.

Провадження № 22-ц/783/7269/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія:6

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді – Шандри М.М.

суддів: Ванівського О.М., Струс Л.Б.

секретаря: Бадівської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 липня 2017 року у справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, треті особи – Львівська міська рада, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - про демонтаж самочинно встановленого цегляного гаража,

ВСТАНОВИЛА:

Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду із позовом, в якому просила зобов’язати ОСОБА_2 демонтувати за власні кошти самочинно побудований цегляний гараж в дворі будинків № 253 та № 253а на вул. Городоцька у м. Львові. Свої позовні вимоги обгрунтовувала тим, що відповідач самовільно, без отримання дозвільних документів Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, побудував цегляний гараж на землях комунальної власності міста в дворі будинків №253 та №253а на вул. Городоцька у м. Львові. Відповідно до п.2 розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради «Про самочинне будівництво здійснене ОСОБА_2М.» від 18.01.2012 року №68 відповідача зобов’язано демонтувати самочинно встановлений цегляний гараж розміром 5,70х13,25м у дворі будинків №253 та №253а на вул.Городоцька у м.Львові. На виконання зазначеного розпорядження ЛКП «Сигнівка» неодноразово попереджало відповідача про демонтаж самочинного будівництва в дворі вказаних будинків, проте відповідач самочинно здійсненого будівництва не демонтував. На підставі наведеного позивач просив задовольнити позов.

Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 03 липня 2017 року позов задоволено.

Зобов’язано ОСОБА_2 демонтувати за власні кошти самочинно побудований цегляний гараж на землях комунальної власності міста в дворі будинків №253 та №253а на вул. Городоцькій у м. Львові.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради 107 гривень 30 копійок сплаченого судового збору.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 28 листопада 2017 року заяву представника відповідача – адвоката ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 3 липня 2017року залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що позов до ОСОБА_2 заявлений суб’єктом владних повноважень під час здійснення ним функцій контролю, а відтак підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, представник позивача – ОСОБА_7 та третя особа ОСОБА_5 заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі. Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради «Про затвердження висновків міжвідомчої комісії» №178 від 09.03.1998 року ОСОБА_8 та іншим мешканцям, які проживають у квартирах №1, 2, 3, 4, 7, 9 на вул. Городоцькій, 253 у м. Львові погоджено будівництво цегляної споруди розміром 20х4м під господарські потреби (а.с.141-143 т.1).

Із довідки управління Держкомзему у м. Львові від 21.07.2011 року вбачається, що згідно земельно-кадастрових книг земельна ділянка на вул. Городоцькій у м. Львові, на якій побудований гараж, відноситься до земель м. Львова.

Відповідно до витягу з протоколу №1 засідання міжвідомчої комісії від 03.01.2012 року вирішено зобов’язати ОСОБА_2 демонтувати цегляний гараж розміром 5,7х13,25м, самочинно побудований на землях комунальної власності м. Львова в дворі будинків №253, 253а на вул. Городоцькій (а.с.6 т.1).

Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №68 від 18.01.2012 року «Про самочинне будівництво здійснене гр. ОСОБА_2М.» відповідача зобов’язано демонтувати самочинно встановлений цегляний гараж розміром 5,70х13,25 м. побудований на землях комунальної власності міста в дворі будинків №253 та №253а на вул. Городоцькій у м. Львові (а.с.4 т1).

25 січня 2012 року ЛКП «Сигнівка» направило ОСОБА_2 лист-попередження про необхідність демонтажу спірного гаражу відповідно до розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 18.01.2012 року №68 (а.с. 12 т.1).

Згідно акта комісії ЛКП «Сріблястий» відповідач не виконав вимоги розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №68 від 18.01.2012 року «Про самочинне будівництво здійснене гр. ОСОБА_2М.», зокрема, не демонтував самочинно збудований гараж в дворі будинків №253, 253а на вул.Городоцькій у м.Львові (а.с. 13 т.1).

Згідно ч.1, 4 ст.376 ЦПК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони були збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил. Якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно із ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Факт самовільного будівництва цегляного гаража ОСОБА_2 стверджується постановою № 556-3 від 10.08.2007 року по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 97 КУпАП. Постанова відповідачем не оскаржена.

Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач ОСОБА_2 самовільно встановив цегляний гараж на землях комунальної власності міста, без дозвільних документів органів місцевого самоврядування, прийшов до вірного висновку про задоволення позову та зобов’язання відповідача демонтувати за власні кошти самочинно встановлений цегляний гараж в дворі будинків №253 та №253а на вул. Городоцька у м.Львові.

Доводи апеляційної скарги про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства не заслуговують на увагу, виходячи з таких підстав.

Аналіз змісту ст. 15 ЦПК України та ст. 17 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію – визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, із яких виник спір.

У даній справі позов пред’явлено з підстав порушення ОСОБА_2 права власності територіальної громади м. Львова зведенням цегляного гаражу в дворі будинків №253, 253а на вул.Городоцькій у м.Львові.

Крім цього суд першої інстанції вірно встановив, що такі дії відповідача порушують права інших осіб, які беруть участь у даній справі як треті особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

За таких обставин даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.

Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 08.06.2018р.

Головуючий

Судді: