Ухвала суду № 74557477, 31.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/615/16-к Головуючий у 1 інстанції: Янко Б.Я.

Провадження № 11-кп/783/1062/17 Доповідач: Урдюк Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Урдюк Т.М.,

суддів: Гуцала І.П., Галина В.П.,

секретаря Мазур-Іванько Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 червня 2017 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України,

з участю прокурора Горин У.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

адвоката ОСОБА_3,

в с т а н о в и л а :

вищевказаним вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначено покарання у вигляді 100 (сто) годин громадських робіт, - за ч.1 ст. 185 КК України - до 2 (двох) років позбавлення волі та - за ч.2 ст. 186 КК України - до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Згідно зі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та обрано йому остаточну міру покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Клопотання прокурора задоволено – обрано обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши останнього під варту в залі суду та строк відбування покарання ухвалено обчислювати з цього ж дня, тобто із 26 червня 2017 року.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 05.02.2016 року, близько 23 години, ОСОБА_2, перебуваючи разом із потерпілою ОСОБА_1 у її квартирі, що за адресою: АДРЕСА_1, реалізовуючи свій єдиний прямий злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, з метою власної користі та наживи, скориставшись відсутністю потерпілої у кімнаті, шляхом вільного доступу, умисно таємно викрав із гаманця потерпілої, який знаходився на шкіряному кутку у кімнаті вказаної квартири, її кредитну картку ЗАТ КБ «Приват Банк» №5168755622283981, з якої 05.02.2016 року о 23 годині 04 хвилин, перебуваючи за адресою: вул. Шевченка, буд. 59, м. Стрий, зняв із банкомату «Приват Банк» грошові кошти в сумі 3000 гривень. Продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння грошовими коштами, 06.02.2015 року о 01 годині 53 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи за адресою: вул. Шевченка, буд. 59, м. Стрий, скориставшись тією ж кредитною картою, знаючи, що на ній є залишок грошових коштів, зняв із банкомату «Приват Банк» грошові кошти в сумі 3800 гривень, якими розпорядився на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_2 спричинив потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 6800 гривень.

Крім того, 23.03.2016 року, близько 19 години, ОСОБА_2, повторно, реалізовуючи свій єдиний прямий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, з корисливих мотивів, перебуваючи разом із потерпілою ОСОБА_1 у її квартирі, що за адресою: АДРЕСА_2, висловив протиправну усну вимогу ОСОБА_1 про безоплатну передачу йому ювелірних виробів, а саме 2 – ох сережок, виготовлених із золота 585 проби, загальною вагою 6, 95 грам, вартістю 3 100 гривень, які на той були на вухах потерпілої, однак коли ОСОБА_1 відмовилася віддати вказані ювелірні вироби ОСОБА_2, останній шляхом нанесення руками ударів по тілу ОСОБА_1, заподіяв потерпілій тілесні ушкодження у вигляді: синців правого плеча та правої гомілки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 158 від 29.03.2016 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, після чого зірвав з вух потерпілої дві сережки, виготовлені зі золота 585 проби, загальною вагою 6, 95 грам, вартістю 3 100 гривень та для доведення злочину до кінця разом із викраденим вийшов з даної квартири, після чого направився у невідомому напрямку, а в подальшому розпорядився награбованим на власний розсуд, а саме здав викрадені речі в ломбард, чим завдав потерпілій ОСОБА_1 майнової шкоди на загальну суму 3 100 гривень.

Також 12.04.2016 року, близько 14 год. 30 хв., перебуваючи на вул. Євгена Коновальця в м. Стрий, неподалік будинку № 3, ОСОБА_2, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, вчинив словесний конфлікт із потерпілим ОСОБА_4, в ході якого умисно наніс потерпілому ОСОБА_4 два удари кулаком правої руки в область грудної клітки. Внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді двох саден лівої половини грудної клітки, які згідно з висновком експерта від 13.04.2016 року № 194 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Крім того, 17.08.2016 року, приблизно о 17 год. 30 хв., ОСОБА_2, перебуваючи в кафе «Любава», що в м. Стрий на вул. Чорновола, 7/1, під час словесного конфлікту із ОСОБА_5, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою спричинення умисних тілесних ушкоджень, умисно наніс останній кілька ударів обома руками в область голови.

Внаслідок нанесених ударів потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді синця з підшкірною гематомою в лобно-скроневій ділянці голови справа, з частковим переходом на волосисту частину голови, синець з підшкірною гематомою в лобній ділянці голови майже посередині, з частковим переходом на волосисту частину голови, синець з підшкірною гематомою в правій завушній ділянці голови, які згідно висновку експерта від 19.08.2016 року № 444 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, потерпіла ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 червня 2017 року змінити та виключити з обвинувачення у частині вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_2 відносно неї за ч.2 ст.185 КК України та ч.2 ст.186 КК України.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог потерпіла покликається на те, що як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду не було взято до уваги те, що ОСОБА_2 є її чоловіком, з яким вона перебуває у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу, проживає з ним та веде спільне господарство протягом трьох останніх років, та вона не має до нього ніяких претензій.

На її переконання, дане обвинувачення є приватним, а тому вона може відмовитись від обвинувачення на будь-якій стадії процесу, однак їй не було роз’яснено норму кримінального процесуального закону, а тому вона не змогла скористатись даним правом відмови від обвинувачення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційних вимог, обвинуваченого та його захисника на підтримання поданої потерпілою апеляційної скарги, прослухавши звукозаписи на технічних носіях, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.

Згідно зі ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, наведених у вироку, ґрунтується на сукупності досліджених та перевірених судом доказів, що ніким не оспорюється.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальним правопорушень, передбачених, зокрема, статтею 185 (крадіжка, крім крадіжки, вчиненої організованою групою) та за статтею 186 КК України (крім грабежу вчиненого організованою групою), якщо злочин вчинено чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім’ї потерпілого.

Згідно із положеннями п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК України терміни, що їх вжито в цьому Кодексі, якщо немає окремих вказівок, мають таке значення: близькі родичі та члени сім’ї – особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що кримінальне провадження щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтею 185 (крадіжка, крім крадіжки, вчиненої організованою групою) та за статтею 186 КК України (крім грабежу вчиненого організованою групою), є у формі приватного обвинувачення за умови, якщо злочин вчинено, зокрема особою, яка спільно проживає з потерпілою особою, такі пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки.

При цьому, для встановлення факту приналежності особи до числа членів сім’ї потерпілого або його близьких родичів слід установити не лише обставини щодо факту їх спільного проживання, а й також ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету.

З огляду на наведене, за відсутності ознак родинного зв’язку кримінальне провадження щодо злочинів, перелік яких наявний у п.1-3 ст. 477 КПК України, здійснюється за загальними правилами проведення досудового розслідування. Тобто, якщо цих умов немає, слідчий, прокурор зобов'язані в повному обсязі прийняти функцію обвинувачення, зокрема шляхом ініціювання провадження, та здійснювати її від імені держави незалежно від волевиявлення потерпілого на засадах публічності.

Як встановлено судом, потерпіла ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_2 не перебували та не перебувають у шлюбних відносинах. Як зазначено потерпілою в апеляційній скарзі, вона перебуває з обвинуваченим у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу, на підтвердження чого додано копію довідки комунального підприємства «Світанок» та копії пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Так, згідно з копіями письмових пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.п.238, 239), які у точній відповідності між собою є ідентичними за змістом, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживав разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_1 на вул.Коновальця, 1/5, без реєстрації протягом трьох років і вели спільне господарство.

Відповідно до даних долученої до апеляційної скарги копії довідки Комунального підприємства «Світанок» від 14 серпня 2017 року №1753 (а.с.п.237), ОСОБА_1 разом зі своїм цивільним чоловіком – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживають без реєстрації за адресою: вул.Коновальця, 1/5 у м.Стрию Львівської області.

Водночас, як зазначено в довідці, вона видана на підставі свідчень сусідів, та, на переконання колегії суддів апеляційного суду, такою не підтверджується факт реєстрації місця проживання, за їх словами, «фактичного подружжя» за однією адресою.

Окрім цього, потерпіла ОСОБА_1 на численні виклики у судові засідання апеляційного суду не з’явилася, у телефонному режимі повідомила апеляційний суд про те, що не має ані бажання, ані змоги з’явитися на апеляційний розгляд, що позбавляє суд можливості безпосередньо допитати таку, перевірити добровільність виявлення нею бажання відмовитися від обвинувачення та підтвердити факт спільного проживання й ведення господарства з обвинуваченим ОСОБА_2

З огляду на наведене, на переконання колегії суддів, апеляційному суду не надано достатніх доказів на підтвердження того, що до часу та на момент вчинення кримінальних правопорушень потерпіла ОСОБА_1 проживала спільно з обвинуваченим ОСОБА_2, була пов’язана з ним спільним побутом і такі мали взаємні права та обов’язки.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог потерпілої, а тому оскаржуваний вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 червня 2017 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

Т.М.ОСОБА_8ОСОБА_9ОСОБА_7