Ухвала суду № 74557423, 05.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/8148/17 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.

Провадження № 11-кп/783/254/18 Доповідач: Гончарук Л. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої Гончарук Л.Я.

суддів Головатого В.Я., Макойди З.М.

при секретарі Проворній Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12017140090001011 від 02 березня 2017 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, військового пенсіонера, працюючого інженером з 2006 р. ДП «Львівський радіоремонтний завод», одруженого, зареєстрованого і проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Яворського С.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

за апеляційною скаргою заступника прокурора Львівської області Пуківського Б.В. на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 26 січня 2018 року відносно ОСОБА_1, -

встановила:

вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 26 січня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.

Відповідно до п. "г-1" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року звільнено засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Вирішено питання з судовими витратами та речовими доказами.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Згідно вироку суду, 01 березня 2017 року близько 20 години 30 хвилин обвинувачений ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, та рухаючись ним у місті Львові по вулиці Єрошенка в напрямку вулиці Джерельної, при проїзді ділянки дороги, порушив вимоги Розділу 1 пп.1.5;Розділу 2 пп 2.3 б), д) ; Розділу 18 пп.18.1 Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, який знаходиться неподалік будинку № 8 вулиці Генерала Грекова в м. Львові, по якому в цей час зліва на право, по ходу руху автомобіля, рухався у темпі спокійного кроку пішохід ОСОБА_3, не зменшив швидкості та своєчасно не зупинив керований ним автомобіль, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_3, який в результаті наїзду отримав тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння, а саме перелом лобної кістки зліва, з переходом на основу черепа, забій головного мозку легкого ступеня, рана лобної ділянки, садно лобно-тімяної ділянки голови зліва, відкритий перелом середньої третини обох кісток правої гомілки, закритий перелом лівої ключиці, рана передньовнутрішньої поверхні середньої третини правої гомілки, синці на повіках обох очей на передній поверхні лівого надпліччя, садна передньозовнішньої поверхні нижньої третини правого стегна, в ділянці крила клубової кістки зліва, на передньозовнішній поверхні лівого колінного суглобу. Ушкодження у потерпілого ОСОБА_3 утворились від контактів з тупими твердими предметами, могли бути причинені 01.03.2017р., незадовго до поступлення в лікарню під час ДТП-при автонаїзді легкового автомобіля справа, та дещо спереду, з первинним ударом виступаючими частинами автомобіля о зовнішню поверхню третини правого стегна з наступним падінням та ударом лівою лобною ділянкою голови та лівою ключичною ділянкою до тупих предметів, можливо виступаючих частин кузова автомобіля.

На вирок суду заступник прокурора Львівської області Пуківський Б.В. подав апеляційну скаргу в якій просить Вирок Шевченківського районного суду Львівської області від 26.01.2017 стосовно ОСОБА_1, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, скасувати в частині звільнення від відбування покарання внаслідок амністії. Ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки. На підставі ч. 1 ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи. Виключити застосування п. «ґ» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році». В іншій частині вирок залишити без змін.

В обґрунтування вказує, що п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» пов’язує можливість застосування амністії не із наявністю у особи статусу пенсіонера, а із досягненням відповідного віку, визначеного у ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тобто 60 років. Обґрунтовуючи своє рішення, суд покликається на те, що ОСОБА_1 вчинив необережний злочин до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», який не є особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, та є пенсіонером.Водночас встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5. Тобто на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» 07.09.2017 йому виповнилось лише 52 роки, а відтак він не досяг встановленого Законом України «Про амністію у 2016 році» та Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» 60-річного віку, з досягнення якого можливе застосування до засудженого амністії.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, захисника та обвинуваченого, які частково підтримали апеляційну скаргу прокурора, просили змінити підстави для застосування амністії, перевіривши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 413 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, та закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до ст.85 КК України, на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Згідно з ст.86 КК України, амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Як встановлено колегією суддів, суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.286 КК України, застосував закон, який не підлягає застосуванню, а саме положення п. «ґ» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільнивши засудженого від призначеного покарання.

Відповідно до п. «ґ» ст. 1 Закону «України «Про амністію у 2016 році», звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Із змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що амністія на підставі п. «ґ» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» може бути застосована до особи, яка досягла на день набрання чинності цим законом 60-річного віку.

Таким чином, п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» пов’язує можливість застосування амністії не із наявністю у особи статусу пенсіонера, а із досягненням відповідного віку, визначеного у ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тобто 60 років.

Колегією суддів, встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5, тобто на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» 07.09.2017 йому виповнилось лише 52 роки, а відтак він не досяг встановленого Законом України «Про амністію у 2016 році» та Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» 60-річного віку, з досягнення якого можливе застосування до засудженого амністії.

Відтак, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції при ухваленні вироку безпідставно застосував до ОСОБА_1 п. «ґ» ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році" та звільнив його від відбування призначеного покарання, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню, є підставними та знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Поряд з цим, у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_2 за погодженням з обвинуваченим ОСОБА_1 подав клопотання про звільнення ОСОБА_1, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України від покарання у виді позбавлення на певний строк у відповідності до п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Дане клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 має на утриманні матір ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка досягла 70 річного віку та не має інших працездатних дітей. Вказані обставини підтверджуються копією паспорту

ОСОБА_4, МС 293713 виданого Чортківськм РВ УМВСУ у

Тернопільській області, копією свідоцтва про народження ОСОБА_5

Орестовича, серії УІ-УР № 851181, у якому ОСОБА_4

зазначена як мати, довідкою №742 від 26.04.2018 виданою ЛПК «Львівський

ліхтар», згідно якої ОСОБА_4 проживає разом із ОСОБА_1

та членами його сім’ї за адресою: м. Львів, вул. Коновальця Є., буд.85В кв.71 та

актом від 26.04.2018 складеним ЛПК «Львівський ліхтар», згідно якого Гаврись

ОСОБА_6 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 Є., буд.85В

кв.71 тривалий час.

Прокурор щодо задоволення поданого клопотання заперечив, зазначив, що до однієї особи двічі не може бути застосовано амністію.

Статтею 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» визначено перелік осіб, які звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а саме п. є) які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

Санкція ч.2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. Таким чином, згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких вчинених з необережності.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_1 просив застосувати до нього закон про амністію, бо в нього на утриманні перебуває матір,яка досягла 70 річного віку і він є єдиним її утримувачем.

Як встановлено колегією суддів, обвинувачений ОСОБА_1 має на утриманні матір ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка досягла 70 річного віку та не має інших працездатних дітей.

Вказане підтверджується, наданою суду копією паспорту

ОСОБА_4, МС 293713 виданого Чортківськм РВ УМВСУ у Тернопільській області, копією свідоцтва про народження ОСОБА_5, серії УІ-УР № 851181, у якому ОСОБА_4 зазначена як мати, довідкою №742 від 26.04.2018 виданою ЛПК «Львівський ліхтар», згідно якої ОСОБА_4 проживає разом із ОСОБА_1 та членами його сім’ї за адресою: м. Львів, вул. Коновальця Є., буд.85В кв.71 та актом від 26.04.2018 складеним ЛПК «Львівський ліхтар», згідно якого ОСОБА_4 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 Є., буд.85В кв.71 тривалий час.

Відтак, вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 26 січня 2018 року відносно ОСОБА_1 в частині застосування п. "г-1" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року слід змінити та вважати ОСОБА_1 звільненим відповідно до п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Керуючись ст. ст. 404, 405, 408, 409, 419 КПК України, Законом України «Про амністію у 2016 році»від 22.12.2016 р., колегія суддів, -

постановила:

апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області Пуківського Б.В. задоволити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 26 січня 2018 року відносно ОСОБА_1 в частині застосування п. "г-1" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року змінити та вважати ОСОБА_1 звільненим відповідно до п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у трьохмісячний термін з дня проголошення судового рішення.

Судді:

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9