Рішення № 74557144, 08.06.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1718/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі :

головуючого судді Зими І.Є.

при секретарі Логін Є.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 «УПСК» про відшкодування шкоди, заподіяної злочином ,-

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5 «УПСК» в якому, з врахуванням уточнених вимог просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 витрати по оплаті стоянки для зберігання транспортного засобу у сумі 804 грн. та судові витрати по оплаті правової допомоги. Крім того позивач просить стягнути з ОСОБА_5 «УПСК» страхове відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 29 227 грн. 18 коп. та моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 07.03.17р., який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зокрема вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_2 28.10.16р. близько 10.45 год., керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Шевченка в м. Львові, порушив Правила дорожнього руху України, а саме не надав дорогу мотоциклу марки «G- max», під керуванням позивача ОСОБА_6, що призвело до зіткнення вказаних транспортних засобів. В результаті ДТП водій ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, згідно висновку судово-медичної експертизи № 480/16 від 10.11.16 р.

На момент пригоди, автомобіль винуватця був застрахований у ОСОБА_5 «УПСК» згідно полісу АЕ № 7125251 від 09.03.16р. на умовах обов’язкового страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, вважає, що з відповідача ОСОБА_5 «УПСК» підлягає стягненню в його користь страхове відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 29 227 грн. 18 коп., з яких вартість ремонту мотоцикла становить 18 360 грн., додаткові витрати на лікування – 1546,18 грн., середній заробіток внаслідок втрати працездатності за період з 28.10.16р. по 13.02.17р. – 9 378 грн., а також 10 000 грн. моральної шкоди.

Крім цього просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 в його користь витрати по оплаті стоянки для зберігання транспортного засобу у сумі 804 грн. та судові витрати по оплаті правової допомоги.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_1 підтримали уточнені позовні вимоги, зіславшись на викладені в них обставини та факти, просили позов задоволmyити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позов заперечили. Вважаєють що витрати по оплаті стоянки повинен нести страховик ОСОБА_5 «УПСК» на умовах укладеного з ним договору обов’язкового страхування.

Від представника відповідача ОСОБА_5 «УПСК» надійшло письмове заперечення на позов, в якому вимоги позивача ОСОБА_4 вважають безпідставними з огляду на те, що останній, як потерпілий взагалі не звертався до страхової компанії з вимогою про виплату йому страхового відшкодування. Таким чином вважає, що його право жодним чином не порушене, а звернення з даним позовом до суду є передчасним.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом та вбачається із вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 07.03.2017р., відповідача ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України, а саме у ДТП, що відбулась 28.10.16 р. по вул. Шевченка в м. Львові.

Даним вироком встановлено, що ОСОБА_2 28.10.16 р. близько 10 год.45 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_2 по вул. Шевченка у м. Львові, порушив вимоги чинних розділів ПДР України, а саме : Р.1 п. 1.5 ; Р.2 п. 2.3( б,д) та Р. 10 п. 10.1, 10.4., не надав дорогу мотоциклу марки «G- max» без реєстрації, яким керував ОСОБА_6, що призвело до зіткнення вказаних транспортних засобів. В результаті ДТП водій ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого двохкісткочкового перелому обох кісток нижньої третини лівої гомілки, садна лобної ділянки голови зліва та лівої гомілки , які згідно висновку судово-медичної експертизи № 480/16 від 10.11.16 р. відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я.

Вирок суду набрав законної сили, а згідно ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

При цьому на момент ДТП, автомобіль винуватця ОСОБА_2 був застрахований у ОСОБА_5 «Українска пожежно-страхова компанія» згідно полісу АЕ № 7125251 від 09.03.16р. на умовах обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Частиною 1 ст. 990 Цивільного кодексу України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно із п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Отже, для отримання страхового відшкодування встановлено спеціальний порядок, який включає в себе обов’язкове подання потерпілим, в даному випадку ОСОБА_4 страховику заяву про страхове відшкодування з наданням документів, перелік яких закріплений у п. 35.2. ст. 35 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ».

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 вказаного Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов’язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у його здійсненні.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що потерпілий ОСОБА_4 звертався до ОСОБА_5 «УПСК» із заявою про страхове відшкодування, тобто не скористався своїм правом на вирішення спору в досудовому порядку, чим порушив порядок та умови отримання страхового відшкодування.

Даний факт стверджується також наданою суду відповіддю ОСОБА_5 «УПСК» від 25.05.18р. про те, що станом на 29.05.18р. ОСОБА_4 із такою заявою до страховика не звертався.

Незважаючи на протилежні твердження позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні про те, що він все-таки звертався до страховика із заявою про виплату відшкодування, жодними доказами це не підтвердив.

А згідно ч.3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з цим, згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однак, станом на дату звернення позивача до суду, його право на отримання страхового відшкодування з боку ОСОБА_5 «УПСК» не було порушеним, оскільки позивач не подавав страховику заяву про страхове відшкодування і, відповідно, страховиком не було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 29.06.2016 р. у справі № 6-192цс16, про те що право особи на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права виникає з моменту, коли право цієї особи порушене (особа довідалась про порушення свого права), тобто з моменту відмови страховика у виплаті страхового відшкодування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 «УПСК» про відшкодування матеріальної шкоди є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Що стосується стягнення з ОСОБА_5 «УПСК» моральної шкоди в сумі 10 000 грн., то згідно ст. 26-1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров’я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Однак, з врахуванням того, що страховиком не здійснювалась виплата позивачу страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно неможливо здійснити розрахунок суми страхового відшкодування моральної шкоди, а тому в цій частині вимога позивача також не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат по оплаті парковки за зберігання пошкодженого мотоцикла в сумі 804 грн., на думку суду така вимога є безпідставною з наступних підстав.

Так, частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В Постанові від 20.01.2016 року по справі №6-2808цс15 Верховний суд України, зробив правовий висновок, відповідно до якого «право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути обмежено або припинено наявністю у останнього Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тобто винуватець Дорожньо-транспортної пригоди, в подальшому несе повну матеріальну відповідальність за шкоду завдану потерпілому, своїми неправомірними діями.

ОСОБА_5 потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

Попри це, висновок Верховного суду України, пов’язаний з тим, що внаслідок таких правовідносин виникає два види зобов’язань, які не виключають один одного: деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди; та договірне зобов’язання (страхове відшкодування) – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов Договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.

Таким чином, потерпілому належить право вимоги в обох видах зобов’язань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права. (частина перша статті 12 ЦК України).

В даному випадку позивач ОСОБА_4 обрав спосіб здійснення свого права, шляхом звернення з позовом до страховика ОСОБА_5 «УПСК», у якого особа, яка завдала шкоди - ОСОБА_2 застрахував свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування.

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_4 наполягав на задоволенні своїх вимог до страховика, не бажав одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов’язання, лише щодо стягнення витрат по оплаті парковки за зберігання пошкодженого мотоцикла в сумі 804 грн., що на думку суду є невірним способом захисту свого права.

Більше того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження здійснення ним витрат суму 800 грн, лише представлено копію чеку про сплату послуг паркування на 400 грн. А згідно ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 , ч.1 ст. 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, вимога про стягнення витрат по оплаті парковки в сумі 800 грн. не підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, то така не підлягає до задоволення, оскільки згідно п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов’язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст..ст. 12, 990, 1187Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 82, 89, 137, 141, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України,

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 « УПСК» про відшкодування шкоди, заподіяної злочином відмовити за безпідставністю.

Позивач: ОСОБА_4, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КЛ № 020710.

Відповідач: ОСОБА_2, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт КА № 692846.

Відповідач: ОСОБА_5 « УПСК» м. Київ вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення безпосередньо до апеляційного суду Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя ОСОБА_7