Ухвала суду № 74556617, 07.06.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/3526/16-к

н/п 1-кс/640/5906/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2018 р.

Київський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: Нев’ядомського Д.В.,

при секретарі Гончарові В.О.,

за участю прокурора Євтушенка А.С.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Київського районного суду міста Харкова заяву про відвід головуючого судді Зуба Г.А. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014220000000134 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.3 ст. 212 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

07.06.2018 року в моє провадження надійшла заяви про відвід головуючого судді Зуба Г.А. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014220000000134 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.3 ст. 212 КК України.

Заява прокурора вмотивована тим, що 10.03.2016 року суддя Зуб Г.А. виніс ухвалу про задоволення клопотання представника нового засновника та власника ТОВ «Компані Плазма» ОСОБА_3 про скасування арешту грошових коштів, яка, на думку прокурора, є незаконною. Крім того, 12.10.2017 головуючий виніс ухвалу про призначення повторної судово-економічної експертизи, що, на думку прокурора, є необґрунтованим. Крім того, в журналі судового засідання прокурор заперечував проти призначення експертизи, а в ухвалі суду вказано, що не заперечував. Вказані факти, на думку прокурора, викликають у прокурора сумнів у неупередженості судді.

Адвокат та обвинувачений заперечували проти задоволення відводу за необґрунтованістю та безпідставністю, направленим на затягування розгляду кримінального провадження.

Суддя Зуб Г.А. через канцелярію суду надав заяву, в якій просив суд слухати справу за його відсутності та вважав доводи, наведені у заяві про відвід надуманими.

Вислухавши заявлений відвід головуючому, думки захисників та обвинуваченого, прихожу до наступних висновків.

Так, згідно ч.1 ст. 6 КСПЛ, Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Крім того, згідно практики ЄСПЛ, викладеної у рішеннях «ОСОБА_4 проти Бельгії», "Волков проти України", «Фей проти Австрії», «Веттштайн проти Швейцарії», «Бєлілос проти Швейцарії», "Очалан проти Туреччини", «Ферантеллі та Сантанжело проти Італії», «Хаусчілд проти Данії», «Делкурт проти Бельгії», «Пуллар проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ висловився щодо неприпустимості порушень прав громадян з боку держави. Згідно з прецедентною практикою Суду дефініція «незалежний суд» означає , насамперед, «незалежний від виконавчої влади і сторін у справі» (див. напр.: Ringeisenv. Austriajudgementof 23 June 1973, SeriesA, No. 16, p. 95).В свою чергу п. 1 ст. 6 КЗПЛ вимагає незалежності від інших гілок влади (тобто виконавчої та законодавчої), а також від політичних партій (Нінн-Хансен проти Данії). Вирішальним є те, чи можуть його сумніви бути об'єктивно обґрунтованими (Інкаль проти Туреччини, п. 71). Сумніви в незалежності відсутні, коли, на думку ЄСПЛ, у «об'єктивного спостерігача» не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається (Кларк проти Сполученого Королівства).

Конкретизуючи суб’єктивний критерій, ЄСПЛ підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Критерієм суб’єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості. Суб’єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях або висловлюваннях суддів (присяжних) перед початком чи під час судового розгляду справи. У світлі прецедентної практики Суду об’єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішнiй вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об’єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Згідно ч.5 ст. 80 КПК України відвід має бути вмотивованим.

Прокурор свій відвід обґрунтував лише незгодою з процесуальними діями судді, не зазначивши в чому саме була допущена упередженість.

Крім того, згідно ч.4 ст. 80 КПК України, заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

Судом встановлено, що ухвала 10.03.2016 року винесена суддею Зуб Г.А. у підготовчому судовому засіданні, проте прокурором до початку судового розгляду з цих підстав своєчасно відвід заявлено не було. Що стосується ухвали від 12.10.2017 року про призначення додаткової судово-економічної експертизи, то таке право суду закріплено у ст. 332 КПК України і, згідно ст. 75,76 КПК України, не може бути підставою для відводу судді.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що задоволення відводу прокурора з наведених ним підстав є незаконним та призведе до необґрунтованого усунення головуючого від відправлення правосуддя у цьому кримінальному провадженні і порушить право обвинуваченого на справедливий суд та розгляд його справи у розумні строки.

На підставі викладеного, керуючись ст. 75, 80, 81 КПК України, ст. 6 Конвенції з захисту прав та основоположних свобод людини, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні відводу прокурора головуючому судді Зубу Г.А. – відмовити.

Дана ухвала окремому оскарженню не підлягає, але заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на остаточне рішення суду.

Головуючий суддя: Нев’ядомський Д.В.