Рішення № 74556341, 01.06.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7683/17

пр.№ 2/464/160/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.06.2018 року

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Горбач О.І.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, серія та № паспорту №868816, м.Львів, вул. Полуботка, 23/73) до Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (ідентифікаційний код юридичної особи 05506460, м.Львів, вул. Д.Апостола, 1) про зобов’язання здійснити перерахунок нарахувань виходячи з об’ємів фактично наданих послуг та зарахування надмірно сплачених коштів,

в с т а н о в и в:

21.11.2018 р. позивач ОСОБА_5 звернулась в суд із позовом до відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго», в якому просила зобов’язати відповідача здійснити перерахунок нарахувань по особовому рахунку №3300092192 за центральне опалення та централізоване постачання гарячої води, виходячи з об’ємів фактично наданих послуг з 01.10.2016 року.

Ухвалою від 19.12.2017 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

15.02.2018 року на адресу суду надійшла заява позивача ОСОБА_5 щодо зміни предмету та підстав позову (уточнення позовних вимог), в якій позивач просить зобов’язати відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго» здійснити перерахунок нарахувань по особовому рахунку №3300092192 за центральне опалення та централізоване постачання гарячої води, виходячи з об’ємів фактично наданих послуг з 01.10.2016 року та зарахувати надмірно сплачені нею кошти в рахунок майбутніх платежів з повідомленням структури ціни тарифу, норми споживання, щомісячних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона разом із чоловіком ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_6 є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Їх сім’я ретельно ставиться до своїх зобов’язань щодо сплати комунальних послуг, тому заборгованостей по оплаті за центральне опалення у них не було. З лютого 2017 року у них виник необґрунтований борг за опалення сходової клітки, проте вони проживають у під’їзді, де відсутнє опалення на сходовій клітці та в інших місцях загального користування, а тому вважає, що обов’язку сплачувати за ненадані послуги у них немає. Позивачем було скеровано лист до відповідача, у яких ЛМКП «Львівтеплоенерго» обіцяло здійснити перерахунок, однак таких обіцянок не виконано. Зазначає, що у відповідності до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відтак розрахунок здійснений за ніколи ненадані послуги, оскільки неможливо здійснювати опалення при відсутності батарей чи інших приладів централізованого опалення. Окрім цього, згідно з листом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 11.04.2016 р. №2501-1342, житловий будинок №23 по вул.Полуботка у м.Львові обладнано індивідуальним тепловим пунктом (ІТП). ЛМКП «Львівтеплоенерго» листом від 05.12.2016 року №08-12906 повідомляє, що розрахунки повинні проводитись за теплову енергію, спожиту для потреб опалення та підігріву води, відповідно до встановлених тарифів, а не тарифів на послуги. З врахуванням наведеного, таке поняття, як «за спожиті послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води» не відповідає дійсності, тому що в даному будинку централізованого постачання опалення та гарячої води немає, оскільки тепловикористальна установка – це комплекс обладнання (пристроїв), що використовує теплову енергію (теплоносій) для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, технологічних або комунально-побутових потреб. У будинку №23 по вул.Полуботка в м.Львові не передбачена централізована подача гарячої води (опалення) з котельні. Гаряча вода (опалення), що надходить до приміщень, готується за рахунок нагріву холодної води в теплообмінниках ІТП, в підвалі цього ж будинку, та подається насосами до осель (квартир). Теплоносій надходить із котельні (ТЦ «Південний»), нагріває холодну воду (водопровідну) з водоканалу та надходить зворотно в котельню. Ціна (тариф) нагрівання в ІТП гарячої води (опалення) значно нижча, як при централізованому постачанні опалення та гарячої води. З врахуванням наведеного, вважає, що в даному випадку повинен діяти «Одноставковий тариф на теплову енергію для підігріву води в ІТП пару і гаряче водопостачання».

01.02.2018 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому покликається на те, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» заперечує позовні вимоги позивача в повному обсязі, оскільки житловий будинок №23 по вул.Полуботка у м.Львові є будинком з горизонтальною розводкою внутрішньо-будинкової системи опалення. Вказаний будинок обладнано загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії, проте це не виключає можливості споживачів встановити у своїх квартирах квартирні прилади обліку теплової енергії. У квартирі позивача ОСОБА_5 наявний квартирний прилад обліку теплової енергії, тому всі нарахування за послуги теплопостачання здійснюються за показниками даного приладу. Щодо місць загального користування, то розрахунки кількості та вартості послуг центрального опалення здійснюються відповідно до Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства №359 від 31.10.2006 р. «Про затвердження ОСОБА_7 розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення». Відтак, розрахунки за послуги з централізованого опалення в місцях загального користування будинку здійснено з урахуванням втрат в розподільчих внутрішньобудинкових мережах систем опалення та гарячого водопостачання – відповідно до максимального теплового навантаження, зазначеного в опитувальному листі. Згідно із поданим ЛКП «Старий Сихів» опитувальним листом, в лютому 2017 р. проведено перерахунок теплової енергії по місцях загального користування, в результаті чого збільшилась оплата за послуги централізованого теплопостачання для жителів будинку. Окрім цього, зазначає, що у вищевказаному будинку у лютому 2006 року встановлено індивідуальний тепловий пункт (ІТП), що є автоматизованою модульною установкою, яка передає теплову енергію від зовнішніх теплових мереж (котельної) до системи опалення, гарячого водопостачання, вентиляції або технологічних процесів житлових та промислових будівель. ІТП не виробляє теплової енергії, а споживає теплову енергію, яка надходить з інших джерел, в даному випадку від мережі централізованого опалення, а тому для будинків з ІТП діють тарифи централізованого теплопостачання.

Ухвалою від 12.04.2018 р. підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, що наведені у позовній заяві, та заяві про уточнення позовних вимог. Надав додаткові пояснення про те, що у відповідності до Динаміки зміни тарифів на теплову енергію, на послуги централізованого опалення та послуги централізованого постачання гарячої води, надані для потреб населення ЛМКП «Львівтеплоенерго» за 2011-2017 роки, відповідачем не вірно застосовуються тарифи на послуги з центрального опалення і централізованого постачання гарячої води, які підприємство надає населенню. Зокрема, зазначив, що для будинку №23 по вул.Полуботка у м.Львові повинен застосовуватись тариф для управителів багатоквартирних будинків, який є значно нижчим, а відтак вважає, що є всі підстави для здійснення перерахунку.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні надав пояснення, що відповідають змісту його додаткових пояснень, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго» ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог, надали пояснення, аналогічні змісту відзиву на позовну заяву та додатковим письмовим поясненням, поданим 31.05.2018 р. Додатково представники зазначили, що відсутні підстави для застосування для будинку №23 по вул.Полуботка у м.Львові тарифу для управителів багатоквартирних будинків, оскільки управитель і балансоутримувач – поняття не тотожні. Управитель будинку наділений законом більш широким колом повноважень по утриманню будинку. ЛМКП «Львівтеплоенерго» надає населенню послуги централізованого опалення і гарячого водопостачання, а з управителем будинку укладає договір купівлі-продажу теплової енергії. Тарифи для управителів будинків окремо затверджуються Постановами НКРЕ КП та офіційно оприлюднюються на сайті НКРЕ КП та ЛМКП «Львівтеплоенерго». З врахуванням того, що будинок №23 по вул.Полуботка у м.Львові перебуває на балансі ЛКП «Старий Сихів» та мешканці будинку не є управителями такого, відсутнє нормативно-правове обґрунтування застосування в даному випадку тарифу для управителів багатоквартирних будинків. На підставі наведеного, просять відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та з'ясувавши її дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» ЛМКП «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією, суб’єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії. Згідно із ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація) - ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_2, зареєстровані та проживають у ній (а.с.15, 16, 17). Будинок №23 у м.Львові по вул.Полуботка перебуває на балансі ЛКП «Старий Сихів» та ним обслуговується. У вказаному будинку встановлений загальнобудинковий прилад обліку теплової енергії і частина квартир у будинку обладнана квартирними приладами обліку теплової енергії. Квартира №73, в якій проживає позивач ОСОБА_5, обладнана квартирним приладом обліку теплової енергії.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно із ч. 2, 3 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов’язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.

Статтею 1 вищевказаного Закону України передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку - це приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Таким чином, власник квартири в багатоквартирному будинку являється співввласником приміщень загального користування.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Згідно ч. 2 ст. 382 ЦК України власниками квартири у двох або багатоквартирному будинку належить на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Правовідносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулюються «Правилами надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води», затвердженими Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року.

Згідно із п.12 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі не здійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 р. №359 затверджено ОСОБА_7 розрахунку кількості теплоти спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення. Методика встановлює порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування (далі - МЗК) у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами.

Згідно п. 2.1.4 ОСОБА_7 у разі часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку теплової енергії та відсутності приладів обліку теплової енергії на МЗК витрати теплової енергії на опалення МЗК визначаються розрахунком за формулами, наведеними в пункті 2.1.

Загальна кількість теплової енергії на опалення МЗК визначається за формулою

Qмзк = SQKмзк + Qвтр, де SQKмзк – кількість теплової енергії на опалення окремого К-того приміщення МЗК, Гкал; Qвтр – утрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення та гарячого водопостачанння, ГКал.

29.03.2017 р. ЛКП «Старий Сихів» пред’явило в ЛМКП «Львівтеплоенерго» відкоригований опитувальний лист споживача теплової енергії - житлового будинку №23 по вул. Полуботка у м.Львові, в якому зазначено максимальне теплове навантаження та опалення місць загального користування і втрат теплової енергії в внутрішньобудинкових системах опалення та гарячого водопостачання (а.с.90-91).

На підставі відкоригованого опалювального листа ЛМКП «Львівтеплоенерго» проведено коригування нарахувань кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування та втрат у внутрішньобудинкових розподільчих мережах за період з жовтня 2016 р. по березень 2017 р. та відповідно проведено перерозподіл теплової енергії між квартирами будинку.

Відповідно до наданої представником відповідача ЛМКП "Львівтеплоенерго" відомості про нарахування та оплату послуги за центральне опалення, споживачу ОСОБА_5 здійснено перерахунок за отримані вказані послуги за період з 01.07.2014 р. по 22.01.2018 р., сума заборгованості станом на грудень 2017 року становить 1 784,64 грн. (а.с.41).

Вказані розрахунки за послуги з централізованого опалення (перерозподіл теплової енергії) по будинку проведено наступним чином: по МЗК з урахуванням втрат в розподільчих внутрішньобудинкових мережах систем опалення та гарячого водопостачання – відповідно до максимального теплового навантаження в опитувальному листі; по квартирах, в яких не встановлено квартирних приладів обліку теплової енергії – кількість теплоти розраховувалася як різниця між показами загальнобудинкового приладу обліку та сумарним об’ємом теплової енергії спожитої квартирами з квартирними приладами обліку та кількістю теплоти, спожитої на опалення МЗК з урахуванням втрат пропорційно опалювальній площі квартир, в яких не встановлено приладів обліку; по квартирах, в яких встановлено квартирні прилади обліку – за їх показниками.

В результаті проведеного перерозподілу, для усіх квартир вказаного житлового будинку зменшилася кількість та вартість теплової енергії, спожитої на опалення МЗК з урахуванням втрат, проте збільшилася кількість теплової енергії, спожитої на послугу з централізованого опалення квартир без квартирних приладів обліку теплової енергії.

Отже, вартість опалення місць загального користування визначається виходячи із різниці показів загальнобудинкового приладу обліку тепла та суми показників усіх інших приладів обліку тепла в інших приміщеннях (квартирах) будинку, тобто різниці між спожитою кількістю тепла усім будинком або витрат тепла з розподільчих мереж будинкової системи опалення і тієї, що споживається житловими приміщеннями. Розрахунок оплати такої послуги здійснюється згідно п.12 Постанови Кабінету Міністрів України №630 пропорційно опалювальної площі квартири, виходячи із вартості опалення 1 кв.м.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що за наявності різниці між показами загальнобудинкового приладу обліку тепла і сумою всіх показів індивідуальних теплолічильників у квартирах споживачів, вбачається наявність тепловтрат розподільчими мережами системи опалення будинку, тобто факту споживання теплової енергії в місцях загального користування, а відтак з огляду на ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» та ст. ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відсутні підстави для здійснення позивачу перерахунку за послуги з центрального опалення із врахуванням споживання теплової енергії в місцях загального користування.

Щодо покликань позивача та її представників на те, що житловий будинок №23 по вул. Полуботка у м.Львові обладнано індивідуальним тепловим пунктом (ІТП) та в такому централізованого постачання опалення та гарячої води немає, що є підставою для здійснення перерахунку нарахувань за послуги, які мешканці будинку фактично не отримували, слід зазначити таке.

Індивідуальний тепловий пункт (далі – ІТП) - це комплекс пристроїв, призначений для приєднання будинкових систем опалення, гарячого водопостачання (ГВП) та вентиляції до тепломережі. Основною складовою цього комплексу є регулятор теплової потужності системи опалення за погодними умовами, який ще називають «погодним регулятором». Сам регулятор теплопотужності також є комплексом автоматичних пристроїв, центром якого є електронний регулятор температури, до якого під’єднані мінімум два датчики температури: датчик температури зовнішнього повітря, який розміщують на зовнішній стіні будівлі (зазвичай, північній) та датчик температури теплоносія, що поступає до системи опалення.

Електронний регулятор температури, аналізуючи інформацію від цих двох датчиків за допомогою регулювального клапану з електроприводом, коригує кількість теплоносія, який надходить з тепломережі у будівлю, зменшуючи його до необхідного рівня. Це дозволяє споживати тільки необхідну у конкретний момент часу кількість теплоносія і тим самим суттєво економити теплоенергію.

У будинку №23 по вул.Полуботка в м.Львові встановлений ІТП, що є автоматизованою модульною установкою, яка передає теплову енергію від зовнішніх теплових мереж (котельної) до системи опалення, гарячого водопостачання та вентиляції житлової будівлі, та, з врахуванням того, що до функцій даного пристрою не входить вироблення теплової енергії, а навпаки, споживання такої, вищезазначені покликання позивача жодними доказами не підтверджені.

Не заслуговують на увагу покликання представника позивача на те, що відповідачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» не вірно застосовуються тарифи на послуги з центрального опалення і централізованого постачання гарячої води, які підприємство надає населенню на будинок №23 по вул.Полуботка у м.Львові, а саме щодо необхідності застосування тарифів для управителів багатоквартирних будинків, з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплова енергія – це товарна продукція, яка виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Тобто, зазначеною нормою передбачено, що теплова енергія, як товар, не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг, а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).

Також, статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що місцева (розподільча) теплова мережа – це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача. Тобто, зазначеною нормою визначена ще одна обов’язкова ознака споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії може бути особа (зокрема ОСББ), теплоспоживче обладнання якого (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування, тощо) через тепловий ввод приєднане, або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Враховуючи зазначене вище, до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі/управителі будинків (споруд), в тому числі ОСББ, будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Слід зазначити, що відповідно статті 1 Закону України «Про теплопостачання», зокрема, саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією (зокрема ЛМКП «Львівтеплоенерго») та споживачем теплової енергії (ОСББ).

Згідно із п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі балансоутримувач) є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирних будинках» управитель багатоквартирного будинку – фізична особа-підприємець або юридична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно із п.п. 4, 5, 15 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги. Управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

Оскільки балансоутримувачем будинку №23 по вул.Полуботка в м.Львові є ЛКП «Старий Сихів», а самі співвласники квартир вказаного будинку не є управителями такого, Об’єднання співвласників у будинку не створено, відповідно договору про купівлю-продаж із теплопостачальною організацією не укладено, а відтак відсутні підстави для застосування для мешканців будинку, зокрема, позивача ОСОБА_5, тарифу на послуги з центрального опалення і централізованого постачання гарячої води, які підприємство надає населенню, для управителів багатоквартирних будинків.

Враховуючи вищевикладене, підстав для проведення перерахунку позивачу ОСОБА_5 нарахувань за послуги з центрального опалення та централізованого постачання гарячої води в ході розгляду справи не встановлено, стороною позивача не надано жодних належних та допустимих доказів того, що такі нарахування проводились з порушеннями чинним норм законодавства, у зв’язку з чим в задоволенні вказаної позовної вимоги необхідно відмовити за недоведеністю.

Разом з тим, враховуючи, що судом не встановлено підстав для проведення перерахунку нарахувань по особовому рахунку №3300092192 за центральне опалення та централізоване постачання гарячої води, виходячи з об’ємів фактично наданих послуг з 01.10.2016 року, задоволенню не підлягає також вимога щодо зарахування надмірно сплачених позивачем коштів рахунок майбутніх платежів з повідомленням структури ціни тарифу, норми споживання, щомісячних нарахувань, оскільки така вимога є похідною та взаємопов’язаною, а відтак в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, серія та № паспорту №868816, м.Львів, вул.Полуботка, 23/73) до Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (ідентифікаційний код юридичної особи 05506460, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1) про зобов’язання здійснити перерахунок нарахувань виходячи з об’ємів фактично наданих послуг та зарахування надмірно сплачених коштів – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08.06.2018 р.

Суддя Д.Ю. Теслюк