Вирок № 74555840, 08.06.2018, Близнюківський районний суд Харківської області

№ 612/399/17

1 –кп /612/10/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2018 року смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Мороза О.І.,

за участю:

-прокурора Іванчака А.О.,

-потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_1,

-представника потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_2,

-обвинуваченого ОСОБА_3

-захисника ОСОБА_4,

при секретарі - Коняєвій Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №42016221380000118, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 вересня 2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою кв.13 буд. 18, м-н 3, м. Лозова Харківської області, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

Органом досудового розслідування, відповідно до зміненого обвинувального акту від 21.02.2018, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України за наступних обставин(т.4 а.п. 28-35).

ОСОБА_3, згідно наказу Головного територіального управління юстиції у Харківській області №1224/к від 27.04.2016, обіймаючи посаду головного державного виконавця Близнюківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, тобто посаду у державній установі, пов’язану із виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, неналежно виконав свої службові обов’язки, що спричинило тяжкі наслідки.

Так, згідно п.п. 2.1.1, 2.1.5, 2.1.6, 2.1.15 Посадової інструкції головного державного виконавця Близнюківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, затвердженої 23.06.2016 начальником Головного територіального управління юстиції у Харківській області, головний державний виконавець відповідно до покладених на нього завдань, здійснює примусове виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб), виконання яких відповідно до законів України покладено на державну виконавчу служу; безпосередньо виконує рішення судів та інших органів (посадових осіб), виконання яких віднесено до компетенції органу державної виконавчої служби згідно Закону України «Про виконавче провадження»; здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом та чинним законодавством України; здійснює свою діяльність в межах закріпленої за ним розпорядженням начальника відділу державної виконавчої служби територіальної дільниці.

Крім того, згідно п.п. 3.1.5, 3.1.7, 3.1.12, 3.1.19 вказаної інструкції, головний державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; за згодою власника використовувати його приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення; залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, поліцейських, інших осіб. А також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання; у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб’єктів господарювання, у тому числі на платній основі, у тому числі авансового внеску стягувача.

Близнюківським районним судом від 09.09.2016 року, у справі №612/403/ 16-ц, провадження 2-з/612/19/16. винесено ухвалу, якою встановлено заборони СФГ "ОСОБА_1 М.1." та його представникам і будь-яким іншим особам чинити будь-які перешкоди у зборі, транспортуванні, складуванні та передачі на зберігання врожаю соняшнику 2016 року ДСП "БВ" ТОВ {код ЄДРПОУ 32277921, 61177, АДРЕСА_1) на спірних земельних ділянках сільськогосподарського призначення, кадастрові номери яких зазначено у вказаній ухвалі суду, що розташовані на полі №25 на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області (землі колективної форми власності колишньої СВК «Харківська овочева фабрика").

09.09.2016вказана ухвала Близнюківського районного суду надійшла до Близнюківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Виконання цієї ухвали начальником Близнюківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області 09.09.2016 доручено головному державному виконавцю Стиньку Д.П.

На виконання доручення про виконання зазначеної ухвали ОСОБА_5 09.09. 2016 було відкрито два виконавчі провадження: № 52183566 та №52184906.

Після цього, ОСОБА_3, здійснюючи свої посадові обов’язки, 09.09.2016 прибув на поле №25 з метою виконання вказаної ухвали суду від 09.09.2016 про заборону збору СФГ «ОСОБА_1І.» та його представникам врожаю соняшника на вказаному полі та дозвіл на збір вказаного врожаю TOВ ДСП «БВ» з подальшою передачею для зберігання ОСОБА_6

Перебуваючи на вказаному полі, ОСОБА_3, достовірно знаючи, що згідно вимог ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, неналежно виконуючи свої службові обов’язки через несумлінне ставлення до них, при цьому маючи реальну можливість виконати їх належним чином, не залучив відповідного спеціаліста-землевпорядника, хоча мав право і можливість для його залучення з метою встановлення меж земельних ділянок під кадастровими номерами, вказаними у зазначеній ухвалі суду про збір на них врожаю соняшника та які розташовані на полі №25. В наслідок цього, ОСОБА_3, через неналежне виконання своїх посадових обов’язків, не встановив межі, вказаних в ухвалі суду земельних ділянок в натурі, вийшов за межі проведення виконавчих дій, вказаних у зазначеній ухвалі суду, та із залученням сільгосптехніки ТОВ КОМПАНІЯ «БОТіК», провів збір врожаю соняшника із поля №25, зайво зібравши його на користь ТОВ ДСП «БВ» із 15 земельних ділянок, які не були зазначені у вказаній ухвалі Близнюківського районного суду та перебували в оренді СФГ «ОСОБА_1І.», загальною площею 7,908 га, а саме:

1.Земельна ділянка площею 0,6889 га, кадастровий номер

6320680300:03:000:0426. Власник - ОСОБА_7, орендар - СФГ "ОСОБА_1І.". Договір оренди землі б/н від 01.01.2016, строк дії договору - 25 років, державна реєстрація прав і обтяжень № 28536575 від 01.03.2016.

2.Земельна ділянка площею 0,1722 га, кадастровий номер 6320680300:03:000:0406. Власник -ОСОБА_8, орендар - СФГ "ОСОБА_1 М.1.", договір оренди землі б/н від 01.02.2016, строк дії договору - 25 років, державна реєстрація прав і обтяжень № 28302812 від 17.02.2016.

3.Земельна ділянка площею 0,692 га, кадастровий номер

6320680300:03:000:0394. Власник -Дьомін М.1., орендар - СФГ "ОСОБА_1І.", договір оренди землі б/н від 01.02.2016 , строк дії договору - 25 років, державна реєстрація прав і обтяжень №: 28302688 від 17.02.2016.

4.Земельна ділянка площею 0,6938 га, кадастровий номер 6320680300:03:000:0390. Власник - ОСОБА_9, орендар - СФГ "ОСОБА_1І.", договір оренди землі б/н від 11.08.2016, строк дії договору - 25 років, державна реєстрація прав і обтяжень № 31084489 від 25.08.2016.

5.Земельна ділянка площею 0,689 га, кадастровий номер 6320680300:03:000:0386. Власник -ОСОБА_10, орендар - СФГ "ОСОБА_1І.", договір оренди землі б/н від 11.08.2016, строк дії договору - 25 років, державна реєстрація прав і обтяжень № 31083762 від 25.08.2016.

6.Земельна ділянка площею 0,689 га, кадастровий номер

6320680300:03:000:0383. Власник - ОСОБА_11, орендар - СФГ "ОСОБА_1І.", договір оренди землі б/н від 1 1.08.2016, строк дії договору - 25 років, державна реєстрація прав і обтяжень № 31084091 від 25.08.2016.

7.Земельна ділянка площею 0,6889 га, кадастровий номер

6320680300:03:000:0825. Власник - ОСОБА_12, орендар - СФГ "ОСОБА_1І.", договір оренди землі б/н від 01.02.2016, строк дії договору - 25 років, державна реєстрація прав і обтяжень № 28294006 від 17.02.2016.

8.Земельна ділянка площею 0,6889 га, кадастровий номер

6320680300:03:000:034. Власник - ОСОБА_13, орендар - СФГ "ОСОБА_1І.", договір оренди землі б/н від 10.06.2016, строк дії договору - 25 років, державна реєстрація прав і обтяжень № 30314867 від 05.07.2016.

9.Земельна ділянка площею 0,689 га, кадастровий номер

6320680300:03:000:0340. Власник - ОСОБА_14, орендар - СФГ "ОСОБА_1І.", договір оренди землі б/н від 10.06.2016, строк дії договору - 25 років, державна реєстрація прав і обтяжень № 30299216 від 04.07.2016.

10.Земельна ділянка площею 0,1722 га, кадастровий номер 6320680300:03:000:0803. Власник - ОСОБА_15, орендар - СФГ "ОСОБА_1І.", договір оренди землі б/н від 01.02.2016, строк дії договору - 25 років, державна реєстрація прав і обтяжень № 28278834 від 16.02.2016.

11.Земельна ділянка площею 0,1722 га, кадастровий номер

6320680300:03:000:0804. Власник - ОСОБА_16, орендар - СФГ "ОСОБА_1І.", договір оренди землі б/н від 01.02.2016, строк дії договору - 25 років, державна реєстрація прав і обтяжень № 28270472 від 16.02.2016.

12.Земельна ділянка площею 0,6889 га, кадастровий номер

6320680300:03:000:0796. Власник - ОСОБА_17, орендар - СФГ "ОСОБА_1І.", договір оренди землі б/н від 1 1.08.2016, строк дії договору - 25 років, державна реєстрація прав і обтяжень № 31085290 від 25.08.2016.

13.Земельна ділянка площею 0,689 га, кадастровий номер

6320680300:03:000:0444.Власник -ОСОБА_18, орендар - СФГ "ОСОБА_1І.", договір оренди землі б/н від 01.02.2016, строк дії договору - 25 років, державна реєстрація прав і обтяжень № 28535473 від 01.03.2016.

14.Земельна ділянка площею 0,689 га, кадастровий номер

6320680300:03:000:0451. Власник ОСОБА_19, орендар - СФГ "ОСОБА_1І.", договір оренди землі б/н від 01.02.2016, строк дії договору - 25 років, державна реєстрація прав і обтяжень № 28257402 від 16.02.2016.

Загальна вага зайво зібраного врожаю соняшника склала 21,04 тони на загальну суму 210400,00 грн, у зв’язку з чим, підприємству СФГ «ОСОБА_1І.» завдано тяжких наслідків.

Вищевказані діяння ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.367 КК України як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки для СФГ «ОСОБА_1І.»

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченому 2 ст. 367 КК України, не визнав повністю. При цьому дав такі показання. Він дійсно працював на посаді головного державного виконавця. 09.09. 2016, за дорученням керівника відділу ДВС виконував свої обов’язки на полі №25, розташованому на території Алісівської сільської ради Близнюківіського району Харківської області. Коли приїхав на поле там уже проводився збір урожаю ОСОБА_1 Той скосив більше 20 гектарів. Він намагався вручити постанову державного про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 але той відмовився її отримати. Вона була вручена його представнику ОСОБА_2 Ухвалу суду

ОСОБА_1 він зачитав. В цей час на поле прибула техніка компанії «Ботік» . Директор ТОВ «БВ» ОСОБА_20 вказав, що частина поля, яка залишилася нескошеною, є тими ділянками які зазначені в ухвалі суду. Розпочався збір урожаю. ОСОБА_1 був присутній на полі і не заперечував. Також були присутні працівники міліції, викликані стягувачем раніше. 9-10 вересня 2016 з цього поля, на виконання ухвали суду, був зібраний урожай соняшника який ще не встиг скосити ОСОБА_1 Сумнівів у нього що виконується ухвала суду щодо землі зазначеній в ухвалі, у нього не було, а тому і не вбачав потреби залучати спеціаліста. Крім того це не є його обов’язком, а лише правом. Свої дії він оформив належними виконавчими документами за участю понятих тощо. В перший день – 09. 09. 2016 під час цих дій була присутня начальник відділу ДВС ОСОБА_21 Від неї також зауважень не було. Зібраний врожай був переданий на зберігання у відповідності до ухвали суду на склад в с. Веселе. Частину автомобілів з урожаєм, з метою контролю, супроводжував він сам, а частину – ОСОБА_21 Зібраний урожай був зважений. Вважає, що є бездоказовим те що за його участю був зібраний урожай саме з тих ділянок, які зазначені в обвинувальному акті. В подальшому він із займаної посади звільнився за власним бажанням. Державним виконавцем працюва близько 15 років. Оскільки ухвала суду була виконана повністю, виконавче провадження було закрите.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 як представник потерпілого СФГ «Костюченко» та цивільний позивач дав такі показання.

Сільськогосподарські роботи на спірному полі №25 він проводить на підставі договорів оренди землі, укладених з власниками землі після того як вони виготовили державні акти на землю. Обробляє близько 100 га. Решту поля - близько 45 га обробляє ОСОБА_22 Його посіви соняха та посіви ОСОБА_22 різко відрізняються. Межі ділянок на полі в натурі не виділені. 09.09. 2016 він скосив приблизно 15 га з тієї площі яку сам обробляв. Був посіяний сонях. Намолотили приблизно 50 т. насіння соняха. Після цього збір урожаю ним припинився оскільки приїхав державний виконавець під керівництвом якого і було скошено решту поля – ту його частину яку сіяв він. При вчинення цих дій була присутня начальник відділу ДВС ОСОБА_21 Зібраний урожай з поля був вивезений державним виконавцем. Від знайомих він чув, що урожай не зважувався. Недозрівший сонях був зібраний ОСОБА_22 пізніше. Цивільний позов просить задовольнити.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_2 під час судового засідання надавав аналогічні пояснення та вважає, що надано достатньо доказів для притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та задоволення цивільного позову.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні повідомила що у 2016 році вона була начальником Близнюківського відділу ДВС. У вересні 2016 року, на підставі ухвали суду, було відкрито два виконавчі провадження – про заборону вчинення певних дій та передачі урожаю на зберігання. За її дорученням ці виконавчі провадження здійснював ОСОБА_3 09.09. 2016 вона сама була присутня на спірному полі №25 для здійснення контролю. Державниц виконавець ОСОБА_3 діяв відповідно до вимог законодавства. Були також присутні ОСОБА_1, ОСОБА_20, працівники поліції, ОСОБА_2, працівники ОСОБА_1 та інші особи. Якихось сумнівів щодо площ з яких має бути зібрано врожай ні у кого не виникало. Потреби у залученні спеціаліста також не виникало. Урожай було зібрано, зважено та передано на склад ОСОБА_22. Складено відповідний акт. Пізніше ОСОБА_1 писав скаргу на дії державного виконавця Стинька Д.Б. Вони відповідно писали заперечення. Після цього ОСОБА_1 від своїх претензій відмовився. Ухвалою суду на підставі його заяви розгляд скаргу залишено без розгляду.

Допитаний судом свідок ОСОБА_20 пояснив суду, що 08 вересня 2016 року йому повідомили, що ОСОБА_1 розпочав збір урожаю соняха на полі №25- «пройшов по кругу». Насправді сільскогосподарською діяльністю керує не ОСОБА_1 а його син, який працює в поліції м. Лозова. Дізнавшись про збір урожаю він від імені ТОВ «БВ» він звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Була винесена ухвала суду якою заяву було задоволено. Приїхавши на поле №25 09.09. 2016 він побачив що технікою ОСОБА_1 здійснюється збір соняха. Він викликав працівників поліції. ОСОБА_1І був на полі і за його твердженням у нетверезому стані. Також був присутнім адвокат ОСОБА_1 Коли на поле приїхав державний виконавець Стинко Д.П., він повідомив йому про обставини, вказав на поле, і був присутнім при вчиненні дій державним

виконавцем. Сонях що залишився, був скошений. Урожай перевезений на склад в с.Веселе. Урожай зважувався не електронних вагах. Показники вагів були усім видні. При зважуванні були присутні державні виконавці, поняті. На цю дію запрошували, коли були на полі, і ОСОБА_1 але його юрист сказав, що йому в «такому» стані не слід їхати. На нетверезий стан ОСОБА_1 він звертав увагу працівників поліції. Межові знаки на полі не встановлені. Спори між ТОВ «БВ» та СФГ «Костюченко» щодо права оренди земельних ділянок на цьому полі були і раніше і тривають на цей час. Поле №25 є єдиним масивом.

Клопотання прокурора про визнання показань цього свідка недопустимими доказом яке зводиться до того, що він є зацікавленою особою у справі, суд відхиляє, оскільки дотримано належної процедури його допиту в тому числі і попередження про кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення.

Допитаний судом свідок ОСОБА_23 пояснила, що вона як діловод відділу державної виконавчої служби отримавши ухвалу , здійснила усі необхідні дії. Начальником відділу виконання ухвали було доручене ОСОБА_3 Це було в день надходження ухвали, ближче до обіду.

Допитаний судом свідок ОСОБА_22 пояснив суду що він є директором Компанії «Ботік». Компанія допомагала технікою ОСОБА_20 у зборі урожаю 9-10 вересня 2016 року. Він сам на полі не був. Зібраний урожай був привезений на склад в с.Веселе і зважений. При зважуванні він був присутнім. Також були присутні державний виконавець Стинько Д.П., начальник відділу ОСОБА_21 і інші особи. Результати зважування занесені до книги вагаря. Також вівся відеонагляд. Книга вагаря, записи відеонагляду слідством не вилучалися.

Допитаний судом свідок ОСОБА_24 пояснила суду, що вона була присутня 9 і 10 вересня на полі №25 Алісівської сільської ради під час вчинення державним виконавцем Стиньком Д.П. дій на виконання ухвали суду про забезпечення позову. Ухвала суду ОСОБА_3 була зачитана. Отримати постанову державного виконавця Костюченко М.І. відмовився. На цей час ОСОБА_1 на полі уже було зібрано приблизно 22 гектара. На полі також були ОСОБА_20, працівники поліції, ним викликані та інші особи. Сонях що залишився, на виконання ухвали суду, був скошений, перевезений на склад в с. Веселе.

Допитаний судом свідок ОСОБА_25 пояснив суду що він працює Алісівським сільським головою. Поле №25 знає. Частину поля обробляє ОСОБА_1, а частину ОСОБА_20 Обидва сіяли сонях. Спочатку були договори оренди земельних часток (паїв), а потім люди виготовили державні акти. Книга реєстрації договорів оренди у сільській раді зникли. Відкрите кримінальне провадження. Між ОСОБА_20 та ОСОБА_1 тривали і тривають судові спори щодо оренди землі на цьому полі.

Допитаний судом свідок ОСОБА_26 пояснив суду, що він як слідчий Близнюківського ВП Лозівського відділу поліції на полі №25 у 2016 році був декілька разів за викликом як ОСОБА_1 так і ОСОБА_20 Зокрема ще в квітні 2016 року виник спір щодо площ які оброблялися під посів. На полі був посіяний сонях. За твердженням ОСОБА_1 він посіяв сонях на площі близько 100 га. Посіви соняха на цій площі відрізнялися від посівів на решті площі. 09.09. 2016 збір соняха (на площі де він був дозрівшим) першим розпочав ОСОБА_1 На іншій частині поля сонях ще не був дозрівшим. Коли залишилося нескошеними близько 40-50 га , на поле приїхав ОСОБА_3 Під його керівництвом, за участю ОСОБА_20, продовжився збір урожаю соняха який був вивезений в с. Веселе на склад ОСОБА_22. Безпосередньо під час зважування він на ваговій не був оскільки йому повідомили що це приватна територія. Крім інших осіб на полі була присутня 09.09. 2016 начальник відділу ДВС ОСОБА_21 Свідком події були і інші особи.

Судом установлено, що наказом Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 29.05. 2015 ОСОБА_3 переведено з посади заступника начальника відділу державної виконавчої служби Близнюківського районного управління юстиції Харківської області на посаду головного державного виконавця цього відділу(т. 2 а.п. 207).

Наказом Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 03.04. 2017 ОСОБА_3 з посади головного державного виконавця було звільнено(т.1 а.п. 194)

Постанова головного державного виконавця Стинька Д.П. від 12.09. 2016 про закінчення виконавчого провадження на підставі ухвали Блинюківського районного суду Харківської області №612/403/16-ц; 2-з/612/19/16 від 09.09. 2016 виконавче провадження закінчене. Зібраний урожай

соняшника 2016 року зі спірних земельних ділянок передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 в зерносховище за адресою: с. Веселе, вул. Колгоспна Лозівського району Харківської області без права його реалізації, відчуження та передачі будь-кому до набуття законної сили рішенням суду по справі (Виконавче провадження № 51184906. Припинена чинність арешту майна, виконавче провадження закінчене (т.1 а.п. 181-182).

Постановою головного державного виконавця Стинька Д.П. від 12.09. 2016 про закінчення виконавчого провадження на підставі ухвали Близнюківського районного суду Харківської області №612/403/16-ц; 2-з/612/19/16 від 09.09. 2016 про встановлення заборони СФГ «Костюченко» та його представникам і будь-яким іншим особам чинити будь-які перешкоди у зборі, транспортуванні, складуванні та передачі на зберігання врожаю соняшника 12016 року Дослідним сільськогосподарським підприємством «БВ», а також особам та підприємствам що надають йому послуги на вказаних земельних ділянках, закінчено. Припинено чинність арешту (ОСОБА_20. Пров. №52183566)(т.1 а.п..83,184).

Сторона обвинувачення винуватість ОСОБА_3 доводить наступними доказами.

ОСОБА_27 матеріалів матеріалів досудового розслідування №42016221380000118 вбачається, що за заявою ОСОБА_1 відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 367 КК України внесені до ЄРДР 14.09. 2016.

Протоколом огляду документів від 25.04. 2017. Вбачається, що прокурор Лозівської місцевої прокуратури ОСОБА_28 по кримінальному провадженню №42016221380000118, провів огляд кримінального провадження №12016220380000736 від 19.03. 2016 за ознаками злочину, передбаченому ч.5 ст. 185 КК України. В ході огляду за допомогою технічного засобу виготовлені копії документів зміст яких має значення для розслідування кримінального провадження №42016221380000118 (так вказано в протоколі).

При вивченні цього протоколу суд встановив.

Як передбачено ч.1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Вбачається, що було проведено огляд документів, а саме матеріалів кримінального провадження №12016220380000736.

Прокурор у судовому засіданні пояснив, що доступ до цього провадження він має, оскільки є в ньому процесуальним керівником. Разом із тим суду не надані докази на підтвердження того що таке кримінальне провадження взагалі існує та що прокурор Іванчак А.О. у ньому є процесуальним керівником.

Крім того вбачається, що з кримінального провадження №12016220380000736 прокурором виготовлені, поміщені в інше кримінальне провадження як докази копії певних документів. Разом із тим, за правилом викладеним у ч.1 ст. 222 КПК України, відомості досудового розслідування можна оголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають за можливе.

КПК України не містить виключень щодо отримання доступу до документів якими є і інше кримінальне провадження з метою вилучення з цього провадження певних документів, виготовлення копій тощо для залучення як доказу до іншого кримінального провадження. Крім того суду не надано документ на підтвердження дотримання вимог ч.1 ст. 222 КПК України.

Встановлено, що під час вищевказаного огляду документів були виготовлені: протоколи огляду місця події, складені слідчим Лозівського ВП ГУ НП лейтенантом поліції ОСОБА_26 від 24.04.2016 (з таблицею); від 01.05. 2016, від 11.05. 2016; від 09.09. 2016(з таблицею); від 16.09. 2016 . Крім того, довідка за результатами обстеження земельної ділянки СФГ «Костюченко», клопотання про тимчасовий доступ до документів від. 23.09. 2016, ухвала від 27.09. 2016, протокол тимчасового доступу до речей та документів; протокол проведення слідчого експерименту від 04.11. 2016, протокол допиту свідка ОСОБА_29 від 01.11. 2016, ухвала суду, протокол обшуку від 14.11.2016, постанова про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання, повідомлення про підозру ОСОБА_20 від 19.12. 2016, супровідний лист експертизи ім. проф. Бокаріуса, документи долучені ОСОБА_20. В протоколі вказано, що після огляду документи долучені до матеріалів кримінального провадження №42016221380000118.(т.1 а.с.223-250.т.2 а.п. 7-104).

Отже вказані вище документи в копіях, долучені до кримінального провадження що розглядається - №42016221380000118 як докази. Разом із тим окремі із них не містять необхідної інформації для їх ідентифікації. Так в переліку є вказівка на дві ухвали. Не вказано ухвали якого органу, зміст ухвал, в одному випадку не зазначена дата. Щодо постанови про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання вбачається, що крім вказаної назви вона не містить інших ідентифікуючих ознак (постанова якого органу, дата тощо) Отже можливий обгрунтований сумнів в тім, що додані до кримінального провадження документи є тими, що були оглянуті прокурором.

Крім того як докази, на які посилається сторона обвинувачення, надані копії клопотання слідчого А.А. Гринь про тимчасовий доступ до матеріалів виконавчих проваджень № 52183566 та №52184906, ухвала слідчого судді про надання такого доступу, протокол тимчасового доступу слідчого до речей та документів - вказаних виконавчих проваджень, опис документі які були вилучені – зазначені провадження (т.1 а.п.237-247).

З протоколу огляду документів від 20.10. 2016 вбачається, що процесуальний керівник - прокурор Лозівської місцевої прокуратури ОСОБА_30 оглянув матеріали кримінального провадження №42016221380000117 від 14.09. 2016 та виготовив копії виконавчих проваджень № 52183566 та №52184906. Зазначені копії долучені до кримінального провадження №42016221380000118.

Щодо цього процесуального керівника також не надано доказів що він має якийсь доступ до кримінального провадження №42016221380000117 та його повноваження щодо поміщення вказаних копій документів до кримінального провадження яке розглядається - №42016221380000118.

Так прокурор Іванчак А.О. затверджував обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42016221380000118. На підтвердження повноважень прокурора О.Черкаса докази відсутні.

При вивченні у судовому засіданні копій вказаних вище документів встановлено наступне.

За ч.1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Сторона кримінального провадження, як це передбачено ч.3 ст. 99 КПК України, зобов’язана надати суду оригінал документа, що стороною обвинувачення не виконано. Надані документи є копіями, посвідченими печаткою сторони обвинувачення.

Оригінали вказаних документів для вивчення у судовому засіданні надані не були, клопотань щодо цього не заявлено.

Крім того вбачається, що вказані документи є або документальним фіксування проведення слідчих дій, або документом на виконання постанов тощо слідчого але в межах інших кримінальних проваджень.

Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 09.09. 2016 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідне сільськогосподарське підприємство «БВ» (надалі –ТОВ «БВ») Встановлено заборону СФГ «Костюченко» та його представникам і будь-яким іншим особам чинити будь-які перешкоди у збиранні, транспортуванні, складуванні та передачі на зберігання врожаю соняшнику 2016 року ТОВ «БВ» та його представникам і іншим особам що надають йому послуги на спірних земельних ділянках сільськогосподарського призначення на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за вказаними в ухвалі кадастровими номерами та зобов’язано зібраний урожай соняшника передати на відповідальне зберігання третій особі – ОСОБА_6 в зерносховище за адресою: вул. Колгоспна, 4 , с Веселе Близнюківського району Харківської області без права його реалізації, відчуження та передачі будь-кому до набрання законної сили рішенням суду по цій справі. Зазначено, що ухвала виконується негайно. (т.1 а.с. 218-222).

Надана ухвала є копією із копії. Посвідчена відтиском «мокрої печатки» прокуратури. Відтиску «мокрої печатки» суду не містить. Інформації щодо її отримання слідчим чи прокурором (запит,тощо) суду не надано. На копії ухвали відсутня нумерація сторінок. За таких обставин суд не може пересвідчитися у відповідності копії оригіналу.

Крім того суд зважає і на наступне. Як доказ про вчинення такої дії є ОСОБА_20 із ЄРДР. Але такий витяг суду не наданий, що позбавляє суд можливості пересвідчитися про дійсне вчинення такої дії, дату її вчинення, особу яка внесла відомості до реєстру... Зокрема дата виливає на правомірність

вчинення слідчим певних слідчих дій у визначений час та їх законність, оскільки ч. 3 ст. 214 КПК України передбачено, що здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається.

Крім того, вивчення витягу з ЄРДР дає можливість суду впевнитися в тім, що слідчі (розшукові дії) вчинено в межах строків досудового розслідування, оскільки ч.8 ст. 223 КПК України передбачено, що слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази – недопустимими.

Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Згідно ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний для прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

На підставі ч.1 ст. 89 КПК Україним суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Умовами допустимості доказів є: одержання фактичних даних із належного джерела, належним суб’єктом, в належному процесуальному порядку та належне оформлення (фіксування ) джерела фактичних даних. Після визначення недопустимості використання фактичних даних як доказів можна вже не займатися перевіркою і оцінкою їхньої належності, достовірності та достатності.

За таких обставин вище вказані докази суд визнає недопустимими.

Із обвинувального акту вбачається, що він складений слідчим А.М. Колісником.

Разом із тим стороною обвинувачення надана постанова слідчого Р.О. Фіндюкевича від 13.12. 2016 якою залучено до участі у кримінальному провадження №42016221380000118 в якості спеціаліста ОСОБА_31 (т.2 а.с. 105).

Доказів про те, що слідчий Р.О. Фіндюкевич в порядку п.1 ч.2 ст. 39 КПК України уповноважений на здійснення досудового розслідування у цій справі не надано.

Вивченими у судовому засіданні доказами (фотокопія паспорта, трудовий договір, кваліфікаційний сертифікат та диплом) (т.2 а.с. 106-114) підтверджено, що ОСОБА_31 за освітою є інженером-землевпорядником.

Як визначено ч.1 ч.2 ст. 71 КПК України спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших заходів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду.

На підтвердження винуватості ОСОБА_3 сторона обвинувачення посилається на проведений слідчий експеримент від 13.12.2016. Вбачається, що він проведений за участю слідчого, потерпілого ОСОБА_1 та спеціаліста ОСОБА_31 Відеозапис судом вивчений (т.2 а.п. 229).

Прокурор у судовому засіданні наголошував на тім що цей експеримент має значення для того, що підтверджує що для визначення меж земельних ділянок підготовленим спеціалістом потрібен був значний час – за його розрахунком 900 хв. На думку прокурора це доводить те, що ОСОБА_3 09.09. 2016 не міг фізично визначити необхідні межі земельних ділянок, а отже і дозволити збирання із них врожаю.

Разом із тим ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував, а свідки підтвердили, що він межі земельних ділянок не визнав оскільки не мав жодного обгрунтованого сумніву щодо цих меж.

Інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно…підтверджено право власності на земельні ділянки, що вказані у обвинувальному акті за ОСОБА_7 та іншими 13 особами, а також реєстрацію права їх оренди за СФГ «ОСОБА_1І» (т.2 а.п.122-166).

Відомості щодо власників землі підтверджені також доказами якими є технічна документація із землеустрою з актами прийому-передачі межових знаків(т.2 а.п. 232-239,т.3 а.п.2-37).

Разом із тим, належними та допустимими доказами не доведено фізичне існування цих межових знаків станом на 9 та 10 вересня 2016 року. Це вбачається як із пояснень обвинуваченого так і потерпілого.

Про наявність раніше спору щодо оренди земельних ділянок на полі №25 свідчать листи СФГ «Костюченко» до ТОВ «Компанія «Ботік», Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області(т.3 а.п. 50-55.102).

Накладними, рахунками, завданнями на виконання робіт тощо підтверджено обробіток СФГ «ОСОБА_1І.» поля №25.(т.3 а.п.56-101).

На підтвердження укладення договорів оренди землі (спірних земельних ділянок) стороною обвинувачення надані копії договорів оренди землі, укладені між СФГ «ОСОБА_1І.» та фізичними особами – власниками цієї землі(т.3 а.п. 110-158).

Разом із тим вбачається, що окремі із них укладені 11 серпня 2016 року (ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_17Х.), 10 червня 2016 року (ОСОБА_14, ОСОБА_13В.) .

Цим спростовується твердження потерпілого що він на законній основі здійснював необхідні весняно-польові роботи на цих земельних ділянках в тому числі і посів соняха.

Сам ОСОБА_1 не заперечував що до виготовлення власниками землі державних актів, земельні ділянки, як земельні частки, були в оренді ТОВ «БВ». Йому вони в оренду були передані тільки після виготовлення державних актів та укладення договорів оренди.

Щодо документів наданих потерпілим, які сторона захисту просить суд визнати недопустими доказом, суд виходить з наступного.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 16 березня 2017 року №5-364кс16 та від 12 жовтня 2017 року №5-237кс(15)17, чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборону адресовано суду, який згідно з ч. 12 ст. 290 КПК не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази, які існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом, але не були відкриті сторонам.

Відповідно до п.1, 2, 3, ч.1 ст. 91 КПК України. У кримінальному провадженні крім іншого підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора... . Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, … покладається на сторону, що їх подає.

Вирішуючи питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, а саме: неналежне виконання службовою особою своїх обов’язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки (2 ст. 367 КК України) суд звертає увагу на наступне.

На виконання ухвали суду ОСОБА_3 відкрив два виконавчі провадження, забезпечив їх виконання, після повного виконання закрив ці провадження, що підтверджено ним та начальником відділу ДВС ОСОБА_21 як свідком та не заперечується стороною обвинувачення.

Аналізуючи вищевказані дії головного державного виконавця Стинька Д.П. в контексті вимог ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», вимог посадової інструкції, в тій частині на яку посилається прокурор в обвинувальному акті, суд приходить до висновку, що обвинуваченим не був зобов’язаний залучати спеціаліста для вчинення дій відповідно до свого обов’язку, залучення спеціаліста не було його обов’язком а лише правом і цю можливість він взагалі не розглядав скільки жодних сумнівів в правомірності вчинення дій які вчинив не мав і як і не мав якогось умислу діяти недбало.

Службова недбалість матиме місце лише у тому разі, якщо службова особа не виконала або неналежно виконала покладені на неї обов'язки за умови, що вона мала об'єктивну можливість їх виконання. Такого обов’язку у обвинуваченого не було.

Таким чином обставина об'єктивної (реальної) можливості виконання обов'язків є обов'язковою в доказуванні об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 367 КК України.

Однак, стверджуючи в обвинуваченні, що ОСОБА_3 мав фактичну можливість залучити спеціаліста, стороною обвинувачення не надано суду жодного доказу, який би давав підставу поза буд-яким розумним сумнівом визнати доведеною обставину що така необхідність дійсно була і ОСОБА_3 її усвідомлював.

Крім того стороною обвинувачення не встановлено форму вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Суд звертає увагу, що службова недбалість характеризується необережністю у формі злочинної недбалості, тобто особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити.

З огляду на викладене вище твердження обвинувачення, що ОСОБА_3 неналежно виконав свої обов'язки через несумлінне ставлення до них що спричинило тяжкі наслідки для господарства є суперечливим та ґрунтується виключно на обставині навіть не недотримання, а не використання певних норм Закону, однак при цьому не з'ясовано чи виконував ОСОБА_3 свої обов'язки чесно, старанно, ретельно та добросовісно, що є критеріями сумлінності, з огляду на умови праці, рівень кваліфікації, досвідченості та інших обставин, що не залежали від волі обвинуваченого.

Оцінюючи наявність доказів, що підтверджують вид і розмір шкоди, завданої злочинами, суд приходить до висновку, що прокурором не доказано розмір шкоди.

Висновки щодо розміру шкоди ґрунтуються на припущеннях, оскільки виходячи з вимог п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов'язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо: визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням. Таким чином допустимим доказом розміру завданої злочином шкоди відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є висновок експерта.

Постановою слідчого від 01.05. 2017 до участі у справі як спеціаліста для проведення розрахунку завданої шкоди залучено ОСОБА_32 яка має повну вищу освіту за спеціальністю «Фінанси» та здобула кваліфікацію економіста, працює бухгалтером (т.2 а.п.170-185).

Нею складено довідку-розрахунок із якої вбачається, що діями державного виконавця Стинька Д.Б. СФГ «ОСОБА_1І.» завдана матеріальна шкода на загальну суму 216500,00 грв.

Відповідно до п.6 ч.2 ст. 242 КПК України визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних злочином має встановлюватися на підставі наслідків проведеної експертизи, призначеною слідчим суддею за зверненням слідчого, прокурора. Вбачається що така експертиза не проведена.

Отже, в розумінні ч.1 ст. 84 КПК України, цей висновок не можна визнати доказом на чому справедливо наголошує захисник.

Вивченням особи ОСОБА_3 встановлено, що він громадянин України, не одружений, має постійне місце проживання, за місцем роботи характеризувався позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір.

За змістом статті 62 Конституції України та статті 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах отриманих незаконним шляхом. Докази мають бути визнані отриманими незаконним шляхом, тоді, коли їх збір та закріплення здійснено з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою або органом, або за допомогою дій не передбаченими процесуальними нормами.

Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146), Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обовязки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обовязок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Забезпечення доведеності вини є одним із конституційних принципів судочинства (пункт 3 частини 3 статті 129 Конституції України).

Недопустимим є обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність особи. Коли всі зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливі збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов’язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином повно, всесторонньо, об’єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку, дотримуючись загальних засад кримінального провадження, принципів верховенства права, законності, презумпції невинуватості, змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів в кримінальному судочинстві, суд дійшов висновку про необґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_3 кримінального обвинувачення та недоведеність стороною обвинувачення у ході судового розгляду наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України.

Жодних розумних сумнівів щодо відсутності підстав для виправдання обвинуваченого у суду немає та будь-які належні, допустимі, достатні і беззаперечні докази на спростування вищевказаного відсутні.

Згідно з ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Дослідивши усі надані суду докази, які стосуються обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.367 КК України, які судом визнані належними та допустимими, з урахуванням наведеного вище суд приходить до висновку, що наданих обвинуваченням доказів, щоб зробити беззаперечний висновок поза розумним сумнівом про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину недостатньо, а зібрані докази дають підстави лише припускати про вчинення ними злочину. Також в суді не доведено, заподіяння та розмір завданої злочином шкоди, що є обов'язковою умовою доказування, оскільки вказаний елемент об'єктивної ознаки складу злочину, не може носити суб'єктивних характер так як безпосередньо впливає на кваліфікацію дій особи.

За таких обставин вичерпавши усі можливості дослідження доказів суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 підлягає виправданню за недоведеністю що у його діянні є склад злочину, передбачених ч. 2 ст. 367 КК України.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 366/1400/15-к.

Цивільний позов Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 на підставі ч.3 ст. 129 КПК України підлягає залишенню без розгляду.

Запобіжні заходи не застосовані. Судові витрати відсутні

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 22, 368, 370, 373, 374, 394 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Виправдати ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 367 КК України за недоведеністю, що у його діянні є склад даного злочину.

Цивільний позов Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 на підставі ч.3 ст. 129 КПК України залишити без розгляду.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Близнюківський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право копію вироку суду отримати в суді.

Суддя О.І. Мороз