Ухвала суду № 74555414, 07.06.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/19074/13-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Першко О.О.

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2018 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 (далі – заявник) звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову у справі за її позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, в якій просить накласти арешт на 51/100 частин домоволодіння № 17 по вул. Волинській у м. Рівне, які належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, накласти арешт на земельну ділянку, яка розташована за адресою в м. Рівне по вул. Волинська, 17, площею 0,0300 га, кадастровий номер 5610100000:01:075:0170, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_4 Заяву обґрунтовує тим, що дії відповідача, свідчать про наявність у неї бажання створити умови з метою унеможливити виконання рішення в справі за позовною заявою ОСОБА_1, як правонаступника ОСОБА_5, до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та призведе до порушення законних прав та інтересів ОСОБА_1

Враховуючи, що розгляд заяви відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, доходить наступного висновку.

Як слідує зі справи рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 грудня 2013 року в даній цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 січня 2009 року, видане ОСОБА_2, як спадкоємиці ОСОБА_6, який помер 16 травня 2007 року, на спадкове майно, а саме на 51/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в місті Рівне по вулиці Волинській, будинок №17, видане державним нотаріусом Другої рівненської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 та зареєстроване в реєстрі за №1-178.

Підставою для ухвалення даного рішення стало те, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 жовтня 2012 року у справі № 1715/13426/12 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення від права спадкування, позовні вимоги ОСОБА_5 були задоволені, ОСОБА_2 усунута від права на спадкування спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6, який помер 16 травня 2007 року.

Рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 10 грудня 2012 року апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 жовтня 2012 року скасовано і ОСОБА_5 в позові до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року задоволено касаційні скарги ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_3, рішення апеляційного суду Рівненської області від 10 грудня 2012 року скасовано та залишено в силі рішення суду першої інстанції.

Таким чином, станом на час ухвалення рішення – 25 грудня 2013 року ОСОБА_2 була особою, яка усунута від права на спадкування спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6, який помер 16 травня 2007 року, а тому суд прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 січня 2009 року, видане ОСОБА_2, як спадкоємиці ОСОБА_6

Рішенням Рівненського міського суду від 02 червня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 09 серпня 2016 року, рішення Рівненського міського суду від 18 жовтня 2012 року у справі № 1715/13426/12 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення від права спадкування скасовано за нововиявленими обставинами та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування відмовлено.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2016 року в даній справі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 грудня 2013 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21 березня 2018 року рішення Рівненського міського суду від 02 червня 2016 року та ухвала апеляційного суду Рівненської області від 09 серпня 2016 року скасовані, а справу направлено на новий розгляд до Рівненського міського суду Рівненської області, в зв’язку з чим 14 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Попри це, 17 травня 2018 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована в м. Рівне по вул. Волинська, 17, площею 0,0300 га, кадастровий номер 5610100000:01:075:0170, цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що слідує з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №126486694 від 06 червня 2018 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 травня 2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості власника користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов’язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З огляду на наведене, враховуючи предмет спору, суд доходить висновку про наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі вчинення будь-яких дій щодо 51/100 частини домоволодіння № 17 по вул. Волинській у м. Рівне, у зв’язку з чим, вважає за необхідне забезпечити позов шляхом накладення арешту на 51/100 частин домоволодіння № 17 по вул. Волинській у м. Рівне.

Разом з тим, в частині вимог заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, яка розташована за адресою в м. Рівне по вул. Волинська, 17, площею 0,0300 га, кадастровий номер 5610100000:01:075:0170, суд вважає за необхідне відмовити, враховуючи обсяг заявлених позовних вимог у даній справі, та те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає вимогам співмірності.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149-153, 353, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт на 51/100 частин домоволодіння № 17 по вул. Волинській у м. Рівне, які належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1.

В задоволенні заяви в частині накладення арешту на земельну ділянку, яка розташована за адресою в м. Рівне по вул. Волинська, 17, площею 0,0300 га, кадастровий номер 5610100000:01:075:0170, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_2 - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення через Рівненський міський суд Рівненської області в Апеляційний суд Рівненської області.

Суддя О.О. Першко