Рішення № 74555328, 31.05.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2752/18

Провадження №2/442/1277/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Крамара О.В.

з участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Грушівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася в суд із вказаним вище позовом, в обґрунтування якого покликається на те, що 02 грудня 2001 року померла її мати, ОСОБА_3.

Єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері, є вона, інших спадкоємців за законом немає (на момент смерті вона з матір’ю спільно проживала та вступила в управління та володіння спадковим майном). Заповіту мати не складала. Дані обставини підтверджуються листом-відмовою у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса ОСОБА_4

З метою оформлення спадщини після смерті матері, вона звернулася до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_4, внаслідок чого була заведена спадкова справа, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Однак нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв»язку з тим, що в неї відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

А тому для захисту своїх спадкових справ, змушена звертатись до суду.

Позивач подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує повністю, просить такий задоволити.

Представник відповідача подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, щодо задоволення позову не заперечує.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює судове рішення про задоволення позову.

Підстав для неприйняття визнання позову відповідачем судом не встановлено.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 є спадкоємицею першої черги після смерті матері ОСОБА_3, яка померла 02.12.2001 року.

Спадкодавцю, ОСОБА_3 належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: вул..Шевченка, 22, с.Грушів Дрогобицького району Львівської області, що підтверджується довідкою виконкому Грушівської сільської ради від 25.01.2018 року № 138, відповідно до якої згідно записів погосподарських книг вказаний житловий будинок рахується за ОСОБА_3

Будівництво та реєстрація цього будинку відбувалось на підставі норм Цивільного кодексу УРСР 1963 року та Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищак міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРС 31.01.1966р.

Пунктом 4 зазначеної Інструкції Мінкомгоспу УРСР 31.01.1966 р. встановлювалось, що реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності, та розташовані в межах міст і селищ міського типу УРСР. Тобто Інструкцією не встановлювався обов»язок щодо реєстрації будинків та домоволодінь, розташованих у селі.

Проте, за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно- правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Зазначені документи свідчать про належне володіння спадкодавцем майна, яке належало на законних підставах, не є самочинним будівництвом та має усі необхідні документи відповідно до законодавства.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як встановлено ст.1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи , яка померла до інших осіб спадкоємців. Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом. Відповідно до вимог ч.1 ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Згідно з вимогами ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом має той з подружжя, який його пережив, а також діти та батьки спадкодавця. Відповідно до частини 1 статті 1267, частини 1 статті 1278 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Згідно з вимогами ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не заявив про відмову від неї, а згідно з ч. 5 цієї статті, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 3 статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Враховуючи вище наведене, зокрема те, що покійна ОСОБА_3 належним чином не оформила правовстановлюючих документів на вищевказаний житловий будинок, позивачка на підставі закону є її спадкоємицею першої черги, яка прийняла спадщину та після смерті матері вчинила усі дії, які були необхідними для видачі свідоцтва про право на спадщину, однак з незалежних від неї причин у видачі такого їй було відмовлено, а тому суд приходить до переконання, що позов є підставним та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 197, ч.4 ст.206, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_2, у порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_3, яка померла 02 вересня 2001 року, право власності на: житловий будинок (загальною площею – 49,0 кв.м., житловою площею – 25,0 кв.м.) з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою с.Грушів, вул..Шевченка, 22, Дрогобицького району Львівської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Крамар