Рішення № 74554956, 04.06.2018, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/264/18

04 червня 2018 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

за участю:

позивача – не з'явився

представника позивача – адвоката ОСОБА_1

відповідачів – не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №564/264/18 за позовом ОСОБА_2 (м.Костопіль Рівненської області, вул.Донецька 13) до Костопільської міської ради Рівненської області (м.Костопіль Рівненської області, вул.1-го Травня 3), ОСОБА_3 (м.Костопіль Рівненської області, провулок Широкий 4) про визнання незаконними рішення міської ради та визнання недійсними державного акту про право власності на земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до Костопільської міської ради Рівненської області, ОСОБА_3 про визнання незаконними рішення міської ради та визнання недійсними державного акту про право власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є власником 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями. Частину присадибної земельної ділянки без його згоди було виділено відповідачу ОСОБА_3 та передано у власність для будівництва та обслуговування гаража. Хоча, гараж був збудований ще за життя батьків позивача. Позивач вважає, що Костопільська міська рада своїм рішенням та виданим на його підставі державним актом на право власності на земельну ділянку порушуються права та законні інтереси позивача як співвласника господарської будівлі автогаража та користувача земельної ділянки, яка була виділена для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташованих у м.Костопіль Рівненської області по провулку Широкий 4.

Відповідачем, ОСОБА_3, подано суду відзив на позовну заяву, в якому він заперечує щодо задоволення позовних вимог, вважає поданий позов безпідставним та необґрунтованим /а.с.53,54/.

Костопільською міською радою Рівненської області подано суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 надала суду показання про те, що гараж було збудовано ще за життя спадкодавця ОСОБА_5 силами та за кошти його сина, ОСОБА_2. В подальшому в продовж тривалого часу ОСОБА_2 не займався поточним ремонтом гаража і його технічний стан почав потребувати ремонту. Тоді, ОСОБА_3, не отримавши дозволу від ОСОБА_2, розібрав гараж та на тому ж самому місці повторно звів його з тих же матеріалів, які колись купував ОСОБА_2. Також надала показання про те, що ОСОБА_2 не було відомо про те, що ОСОБА_3 оформив право власності на земельну ділянку для обслуговування гаража.

Суд, заслухавши представника позивача, показання свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Згідно рішення виконавчого комітету Костопільської міської ради депутатів трудящих від 26.09.1953 "Про відведення земельної ділянки під будівництво індивідуального будинку" ОСОБА_5 надано право індивідуального будівництва на земельній ділянці площею 600 кв.м., що розташована за адресою м.Костопіль Рівненської області, провулок Широкий 13 /а.с.32/.

Згідно акту від 22.03.1954 земельну ділянку площею 600 кв.м., що розташована за адресою м.Костопіль Рівненської області, провулок Широкий 13 передано у користування ОСОБА_5.

Згідно позовної заяви та пояснень представника позивача провулок адресу Широкий 13 у місті Костопіль Рівненської області було змінено на адресу провулок Широкий 4. Вказаний факт не оспорюється відповідачем.

Згідно рішення виконавчого комітету Костопільської міської ради народних депутатів Рівненської області №294 від 05.09.1978 "Про будівництво гаража для автомашини гр.ОСОБА_5 по пров.Широкому №4" ОСОБА_5 надано дозвіл побудувати гараж для автомашини на своїй земельній ділянці по пров.Широкому №4 /а.с.35/.

Згідно схематичного плану ділянки №4 по провулку Широкій у м.Костопіль погодженого районним архітектором 29.11.2002, його було складено 29.11.1966 та зображені на ньому зображено зокрема сарай-літню кухню. Проект гаражу зображено окремою будівлею. Іншого гаражу на плані не зображено /а.с.18/.

Згідно додаткового свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.10.2004 ОСОБА_2 є спадкоємцем померлого 03.11.1992 ОСОБА_5. Спадкове майно складається з 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в місті Костопіль Рівненської області, провулок Широкий 4, належної померлому ОСОБА_5 на підставі договору на право будівництва житлового будинку, посвідченого Костопільською районною державною нотаріальною конторою 23.03.1954 по реєстру №441, зареєстрованого в Рівненському обласному бюро технічної інвентаризації за №81-3922, реєстрова книга №17, та в реєстрі прав власності на нерухоме майно за №7661537, згідно витягу з даного реєстру №4890282 від 29.09.2004, бланк СВЕ №915503. В цілому жилий дерев'яний будинок має жилу площу 40,2 кв.м., загальну площу 57,5 кв.м., до нього відносяться такі надвірні будівлі: Б – сарай-літня кухня шлаковий, В – гараж цегляний, г- вбиральня дерев'яна, №1 – огорожа з штахетника, №2 – огорожа металева /а.с.12/.

Згідно пояснень представника позивача, ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини постійно проживав разом зі спадкодавцем за адресою м.Костопіль Рівненської області, провулок Широкий 4.

Згідно витягу з реєстрації права власності на нерухоме майно №4941337 від 04.10.2004 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/2 частки будинку житлового з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою м.Костопіль Рівненської області, провулок Широкий 4 /а.с.13/.

Згідно витягу з реєстрації права власності на нерухоме майно №4941387 від 04.10.2004 ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на праві приватної власності належать по 1/2 частки будинку житлового з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою м.Костопіль Рівненської області, провулок Широкий 4. Опис об'єкта: А1 – житловий будинок; Б – сарай-літня кухня; В – гараж, г – вбиральня, №1 – огорожа, №2 – огорожа /а.с.14/.

Технічний паспорт на вказану будівлю виготовлено 23.09.2004. Згідно плану земельної ділянки за адресою м.Костопіль Рівненської області, провулок Широкий 4, на ньому зображено наступні об'єкти: А1 – житловий будинок; Б – сарай-літня кухня; В – гараж, г – вбиральня. На зображеному плані сарай-літня кухня та гараж мають спільну стіну /а.с.15-17/.

ОСОБА_3 звернувся до Костопільської міської ради із заявою про надання дозволу на будівництво гаража на земельній ділянці його баби, ОСОБА_6, по провулку Широкому 4 (вх.№1784/02-16 від 21.10.2003).

Згідно листа від 05.02.2018 року відділом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області у Костопільському районі на адвокатський запит представника позивача надано копію технічної документації землеустрою щодо видачі державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 для будівництва гаража на території м.Костопіль Рівненської області по провулку Широкому 4, та копію державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №079356 від 19.02.2005 /а.с.20-35/.

Зокрема, згідно акту обстеження і погодження меж земельної ділянки від 13.09.2004, спеціалістом землевпорядником здійснено опис обстежених і погоджених меж, а саме, зазначено, що спірна земельна межує із землями ОСОБА_4, ОСОБА_6, землями загального користування /а.с.28/.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №079356 виданого 19.02.2005 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0025 га, яка розташована за адресою м.Костопіль Рівненської області, провулок Широкий 4, з цільовим призначенням – будівництво автогаража /а.с.31/.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. "а", "б" ст.12 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст зокрема належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п.12 "Перехідних положень" Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин), до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.ч. 6-11 ст.118 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст.39 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин) використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Розглядом справи було встановлено, що спірна земельна ділянка, яка розташована за адресою м.Костопіль Рівненської області, провулок Широкий 13 (в подальшому адреса змінена на провулок Широкий 4) була передана ОСОБА_5, який отримав право індивідуального будівництва на земельній ділянці площею 600 кв.м., а в подальшому отримав дозвіл побудувати гараж для автомашини на своїй земельній ділянці.

Таким чином, земельна ділянка площею 600 кв.м., яка розташована за адресою м.Костопіль Рівненської області, провулок Широкий 4, використовувалась для обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями, до складу яких входили Б – сарай-літня кухня шлаковий, В – гараж цегляний, г- вбиральня дерев'яна, №1 – огорожа з штахетника, №2 – огорожа металева.

Вказане майно увійшло до спадкового майна ОСОБА_5, який помер 03.11.1992, та яке після його смерті було прийняте в рівних частках (по 1/2 частки) спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_6. Виділ часток в натурі не проводився.

Право власності не земельну ділянку, надану у користування ОСОБА_5, для індивідуального будівництва житлового будинку, не оформлялось.

Водночас, відповідно до ч.4 ст.120 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин), при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Таким чином, з переходом права власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою м.Костопіль Рівненської області, провулок Широкий 4, до ОСОБА_2 та ОСОБА_6, пропорційно їх часткам (по 1/2 частки) перейшло право користування земельною ділянкою площею 600 кв.м.

Із врахуванням того, що на момент відкриття спадщини позивач постійно у 1992 році проживав разом із спадкодавцем, ОСОБА_2 вважається таким, що прийняв спадщину.

За вказаних обставин, судом встановлено, що спірну земельну ділянку було надано ОСОБА_3 за рахунок земель, які було раніше надано для будівництва а обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями, за адресою м.Костопіль Рівненської області, провулок Широкий 4, а вилучення частини земельної ділянки не було погоджено із одним із співвласником вказаного будинковолодіння та користувачем земельної ділянки, наданої для обслуговування цього будинковолодіння.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, спірне рішення Костопільської міської ради Рівненської області №426 від 21.01.2005 було прийнято всупереч наведеним вище положенням земельного законодавства, що є підставою для визнання такого рішення незаконним та його скасування.

Окрім того, з тих же підстав підлягає до задоволення позовна вимога про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну серії ЯБ №079356 від 19.02.2005 року, виданого ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою провулок Широкий 4 у місті Костопіль Рівненської області площею 0,0025 га для будівництва автогаража, на підставі рішення Костопільської міської ради Рівненської області №426 від 21.01.2005.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач належними та допустимими доказами довів порушення його прав як співвласника житлового будинку з надвірними будівлями та співкористувача земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування вказаного будинковолодіння за адресою м.Костопіль Рівненської області, провулок Широкий 4.

Водночас, в порушення вимог ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідачі не довели належними та допустимими доказами правомірності прийняття рішення про затвердження технічної документації по наданню земельної ділянки ОСОБА_3, а також набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку за адресою провулок Широкий 4 у місті Костопіль Рівненської області площею 0,0025 га.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 176, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Костопільської міської ради Рівненської області, ОСОБА_3 про визнання незаконними рішення міської ради та визнання недійсними державного акту про право власності на земельну ділянку – задоволити.

Рішення Костопільської міської ради Рівненської області №426 від 21 січня 2005 року в частині затвердження технічної документації по наданню земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,0025 га за адресою провулок Широкий 4 у місті Костопіль Рівненської області із цільовим призначенням для обслуговування автогаража визнати незаконним та скасувати.

Державний акт на право приватної власності на земельну серії ЯБ №079356 від 19.02.2005 року, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою провулок Широкий 4 у місті Костопіль Рівненської області площею 0,0025 га для будівництва автогаража визнати недійсним.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь ОСОБА_2 (проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2) 704 /сімсот чотири/ гривні 80 копійок витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Костопільської міської ради Рівненської області (м.Костопіль Рівненської області, вул.1-го Травня 3) на користь ОСОБА_2 (проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2) 704 /сімсот чотири/ гривні 80 копійок витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення – 08.06.2018.

СуддяОСОБА_7