Ухвала суду № 74554752, 29.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 333/2385/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №333/2385/17 Головуючий в 1 інст. Фунжий О.А.

Провадження №11-кп/778/762/18 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Дадашевої С.В., суддів Гончара О.С., Гріпаса Ю.О.,

при секретарі Вертепній Ю.Г.,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має вищу освіту, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

за участю прокурора Мотренко М.В., потерпілої ОСОБА_3, захисника адвоката ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник-адвокат ОСОБА_4 звернулись до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року, яким ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч.3 ст.187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Застосований до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишений без змін до набрання вироком законної сили. Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту його затримання, тобто з 09 квітня 2017 року.

Згідно з вимогами ч.5 ст.72 КК України, зараховано ОСОБА_2 у строк покарання за цим вироком строк його попереднього ув'язнення з 09 квітня 2017 року по 21 червня 2017 року включно, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 2 (два) дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 1078,01 гривень.

Вирішено питання про речові докази.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить вищевказаний вирок суду першої інстанції скасувати, перекваліфікувати його дії та прийняти законне рішення. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що проникнення ніякого не було, він знаходився в приміщенні аптеки, яке є загальнодоступним, стелаж він не чіпав, цей стелаж самостійно впав. В основу обвинувачення покладено лише показання потерпілої ОСОБА_3, яка взагалі не має бути потерпілою, оскільки їй не було спричинено матеріальної шкоди. Суд не дав ніякої оцінки показанням потерпілої, наданим нею під час досудового розслідування та в судовому засіданні, які різняться між собою, та суперечать фактичним обставинам справи. Крім того, зазначений розмір збитків належним чином не встановлений, експертиз ніякихих з цього приводу не проводилось, а надану суду довідку директором ТОВ «Роджерс» не можна вважати доказом по справі, оскільки вона носить лише інформативний характер.

В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду скасувати, визнати ОСОБА_2 невинуватим та закрити кримінальне провадження відносно нього. Вважає вирок незаконним у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, крім того, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом досліджені докази, які не прийняті до уваги та не оцінені у вироку, але які виключать причетність ОСОБА_2 до інкримінованого йому злочину. Потерпіла під час допиту зазначила, але суд не звернув увагу на це, що коли вона вийшла зі службового приміщення, то побачила як невідомий тримається за верхню частину вітрини, та намагається стати ногою на неї. Зазначені обставини унеможливлюють кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.3 ст.187 КК України. Враховуючи те, що злочинець взагалі не бачив потерпілу, зробити висновок про те, що він мав умисел саме на розбій взагалі неможливо.

Судом неправильно визначено об'єктивну сторону злочину. Виходячи з фактичних обставин справи, вхід до торгової зали аптеки є вільним для всіх громадян. Відокремлена вітринами торгова зала аптеки жодним чином не може виступати як сховище, а є лише робочим місцем на території торгової зали. Крім того, скляна вітрина не мала жодних пристроїв кріплення до полу, що могло б вказувати на те , що торгова зала аптеки фактично розділена, вітрину неможна розглядати як засіб для перешкоджання проникнення до іншої території торгівельної зали.

Не можна вважати відповідним висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 на підставі висновку дактилоскопічної експертизи. Жодного відбитку ОСОБА_2 ані на касовому апараті, ані на скрині для грошей, та взагалі в приміщенні аптеки, спеціалістом вилучено не було. Органом досудового розслідування не біло перевірено на причетність до вказаного злочину ОСОБА_5, відбиток пальця якого був вилучений під час огляду місця події.

Невідповідним є посилання суду як на доказ на пояснення допитаного в якості свідка інспектора-криміналіста ОСОБА_6, так як відповідно до долученого та дослідженого протоколу огляду місця події від 27 лютого 2017 року, інспектор-криміналіст взагалі не приймав участь в огляді, в стенограмі до протоколу вказано про те, що в якості інспектора-криміналіста приймала участь ОСОБА_7 Яким чином, ОСОБА_6 взагалі міг надати відповідні показання суду, захисту незрозуміло. Вважати його показання правдивими та достовірними не має законних підстав, а тому цей доказ є недопустимим відповідно до ст.89 КПК України.

Зазначений розмір збитків належним чином не встановлений, експертиз ніяких з цього приводу не проводилось, а надану суду довідку директором ТОВ «Роджерс» не можна вважати доказом по справі, вона носить лише інформативний характер.

Згідно з вироком суду, 27 лютого 2017 року приблизно о 18 годині 10 хвилин обвинувачений ОСОБА_2 з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном зайшов в приміщення аптеки «Формула здоров’я», розташованої по вул. Космічній, 87 в м. Запоріжжі. Знаходячись в приміщенні аптеки, ОСОБА_2, реалізовуючи вказаний злочинний намір, підійшов до передкасової зони, що огороджена скляним стелажем, де здійснив напад на фармацевта аптеки ОСОБА_3 Демонструючи перед потерпілою предмет, зовні схожий на викрутку, погрожуючи ОСОБА_3 фізичною розправою, яку потерпіла сприймала реально, тобто із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілої, ОСОБА_2 почав вимагати у неї грошові кошти. В зв’язку з тим, що потерпіла відмовилась передати грошові кошти, обвинувачений штурнув скляний стелаж, незаконно проник до службового приміщення, відокремленого від торгової зали, вхід до якого будь-яким особам, крім працівникам аптеки, заборонений, яке є сховищем, де з касового апарату викрав грошові кошти в сумі 4593 грн 97 коп., заволодівши майном ТОВ «Роджерс».

Своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.187 ч.3 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, з проникненням у сховище (розбій).

Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника-адвоката ОСОБА_4 на підтримання апеляційних скарг, прокурора із запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що останні задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Чинне кримінальне процесуальне законодавство зобов'язує суд дослідити усі докази у провадженні (які відповідають вимогам ст.84 КПК України) та надати цим доказам відповідну оцінку у вироку, за винятком процесуальної процедури, передбаченої ч.3 ст.349 КПК України.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався при розгляді даного провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчинені вищевказаного правопорушення при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини справи і правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.3 ст.187 КК України.

В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_2 свою вину визнав частково та пояснив, що ввечері 27 лютого 2017 року він зайшов в аптеку «Формула здоров’я», розташовану по вул. Космічній в м.Запоріжжі, щоб купити ліки. В цей час у приміщенні аптеки не було ні відвідувачів, ні працівників. Він підійшов до стелажу, покликав фармацевта, але ніхто не вийшов. Він став ногами на приступок стелажу, руками взявся за верхню частину стелажу, підтягнувся, щоб подивитись, де фармацевт. В цей час стелаж почав падати на нього, він двома руками намагався зупинити падіння, але стелаж впав на підлогу. Після цього він залишив приміщення аптеки. Потерпілу ОСОБА_3 він в аптеці не бачив, їй не погрожував, гроші не вимагав, з касового апарату гроші не викрадав.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується дослідженими в установленому порядку доказами, які наведені в оскаржуваному вироку.

Так, потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що ввечері 27 лютого 2017 року вона одна знаходилась в приміщенні аптеки «Формула здоров’я», де працює фармацевтом. Приблизно о 18-00 годині в аптеку зайшов молодий чоловік, який підійшов до передкасової зони, огородженої від зали скляним стелажем. Демонструючи предмет, схожий на викрутку, чоловік погрожував їй розправою, яку вона реально сприйняла, почав вимагати у неї гроші. Коли вона відмовилась, чоловік штурнув скляний стелаж, проник до службового приміщення, де з касового апарату викрав гроші в сумі приблизно 5000 гривень та вибіг з аптеки.

Показання потерпілої узгоджуються з письмовими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження та дослідженими судом під час судового розгляду, а саме:

- відомостями з протоколу огляду місця події від 27 лютого 2017 року та фототаблиці до нього, під час якого було виявлено та вилучено 19 слідів пальців рук з внутрішньої сторони скляної вітрини. Виявлено лежача на підлозі вітрина, на якій знаходився касовий апарат та інше обладнання (а.п.112-120);

- висновками судових дактилоскопічних експертиз від 02 березня 2017 року та 20 квітня 2017 року, під час яких встановлено, що 4 сліди папілярних узорів рук, вилучені 27 лютого 2017 року під час проведення огляду місця події, з них два сліди розмірами 16х16 мм та 15х20 мм (№ 3 та 4 згідно з протоколом огляду місця події) з внутрішньої сторони скляної вітрини в районі кріплення полімерних пакетів та два сліди розмірами 17х14 мм та 16х19 мм №№18 та 19 згідно (з протоколом огляду місця події) з зовнішньої сторони вітрини, залишені пальцями лівої руки ОСОБА_2 (а.с.125-135, 156-166);

- відомостями з протоколу пред’явлення особи для впізнання від 10 квітня 2017 року, під час якого потерпіла ОСОБА_3 вказала на ОСОБА_2, як на особу, яка вчинила розбійний напад на аптеку (а.п.143-146);

В судовому засіданні був допитаний інспектор-криміналіст ОСОБА_6, який пояснив, що він приймав участь в огляді місця події. В процесі огляду на скляній вітрині, що лежала на підлозі, ним виявлено та вилучено приблизно 20 слідів пальців рук. 2 сліди за №№ 3 та 4, згідно з протоколом огляду місця події, виявлено на внутрішній стороні скляної вітрини в районі кріплення полімерних пакетів; 2 сліди за №№18 та 19, згідно з протоколом огляду місця події виявлено з зовнішньої сторони вітрини.

Проаналізувавши досліджені докази, суд дав цим доказам правильну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані стороною обвинувачення докази є достатніми та у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. Тому доводи сторони захисту про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є необґрунтованими.

Доводи обвинуваченого про те, що він не вчиняв розбійного нападу, спростовуються сукупністю наведених вище доказів, а саме: послідовними показаннями потерпілої, які підтверджуються даними з протоколу огляду місця події, висновками експертиз, відомостями з протоколу пред’явлення особи для впізнання. Під час пред’явлення особи для впізнання потерпіла вказала на обвинуваченого, як на особу, яка вчинила розбійний напад на неї. В судовому засіданні як суду першої так і апеляційної інстанції потерпіла впевнено підтвердила свої показання та зазначила, що дуже добре запам’ятала ОСОБА_2, оскільки отримала дуже велике потрясіння, побоювалась за своє життя, оскільки останній їй погрожував предметом, схожим на викрутку чи заточку, притиснувши його їй убік, та в неї не було сумнівів в тому, що він може застосувати цей предмет. Потерпіла зазначила, що при проведенні впізнання вона одразу впізнала ОСОБА_2 по рисам обличчя та статурі.

Підстав сумніватися в правдивості показань потерпілої колегія суддів не вбачає, причин оговорювати ОСОБА_2 у останньої немає.

Доводи обвинуваченого про те, що потерпіла, описуючи його зовнішність при впізнанні, не вказала про шрам на його обличчі, що на його думку, свідчить про неправдивість її показань, на думку колегії суддів, є непереконливими, оскільки явно помітних шрамів на обличчі у обвинуваченого немає, та враховуючи обстановку і обставини правопорушення, потерпіла могла інший шрам не помітити. Тим більше, як зазначила потерпіла при розгляді провадження судом першої інстанції, будь-яких родимок, родимих плям на обличчі у нападника не було, але частина його обличчя була закрита капюшоном, і ніяких суперечностей в показаннях потерпілої не вбачається.

Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що до впізнання потерпіла бачила обвинуваченого, оскільки відомості про нього були розміщені в засобах масової інформації, також є безпідставними, та спростовані самою потерпілою при апеляційному розгляді, яка зазначила, що такої інформації вона до впізнання не бачила, а самого обвинуваченого дуже добре запам’ятала, та саме він вчинив на неї напад.

Тому доводи сторони захисту про можливу причетність до кримінального правопорушення іншої особи, є безпідставними.

Доводи сторони захисту про те, що дії ОСОБА_2 помилково кваліфіковані за ч.3 ст.187 КК України, оскільки відсутня така кваліфікуюча ознака, як проникнення, а обвинувачений знаходився в загальнодоступному місці, є також необґрунтованими, через наступне.

Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Вирішуючи питання про наявність в діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном.

Під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується і колегія суддів, що ОСОБА_2 зайшов в приміщення аптеки з метою заволодіння чужим майном, при цьому в руках у нього був предмет, зовні схожий на викрутку, яким він погрожував ОСОБА_3 та вимагав в неї грошові кошти. Відокремлена торгова зала аптеки не є сховищем та знаходиться у вільному доступі, натомість приміщення, яке знаходиться за вітринами саме відведено для постійного зберігання матеріальних цінностей, лікарських препаратів, де вітрина виступає своєрідною огорожею. Те що вітрина не була закріплена до полу, не спростовує висновків суду про те, що приміщення за вітриною є сховищем, з огляду і на показання потерпілої, зафіксовані на технічному носії інформації, про те, що це приміщення зачиняється з внутрішньої сторони і доступ в нього, окрім працівників аптеки, заборонений. Тобто, обвинувачений заваливши вітрину на підлогу, в якій був касовий апарат, саме проник до сховища, доступ до якого стороннім особам обмежений.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 квітня 2018 року по справі №569/1111/16-к, провадження №13-14кс18, у п.30 якої зазначено, що у випадку, коли особа шляхом вільного доступу до певного приміщення вчиняє дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, що зберігається в місці з обмеженим доступом (наприклад службові приміщення, відокремленні секції магазину з обмеженим доступом, касові апарати, сейфи тощо), такі дії мають бути кваліфіковані як поєднані з проникненням у інше приміщення чи сховище.

Крім того, приступок вітрини, на який, зі слів обвинуваченого, він став ногами, знаходиться високо від рівня полу, та був прикріплений для сумок, тобто обвинувачений свідомо став на цей приступок та потягнув за верхній край вітрини для того, щоб завалити останню та проникнути за огорожу.

З доводами захисника в апеляційній скарзі на те, що зі слів потерпілої, обвинувачений став вчиняти об’єктивну сторону правопорушення ще до того, як вона вийшла до торгової зали, що виключає розбійний напад, колегія суддів не погоджується через наступне.

Згідно з зафіксованими на технічному носії показаннями потерпілої при розгляді справи судом першої інстанції, які вона підтримала і при апеляційному розгляді, вона вийшла до службового приміщення для того, щоб поставити чайник та, почувши якійсь шум, повернулась. Обвинувачений, побачивши її, став лізти на вітрину та вимагати в неї гроші, погрожуючи предметом, зовні схожим на викрутку, заточений на кінці, а потім штурнув скляний стелаж та проник до службового приміщення…

Викладене свідчить про те, що ОСОБА_2 саме напав на потерпілу з метою заволодіння чужим майном.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що обвинувачений не відчиняв касового апарату та не забирав з нього грошові кошти, оскільки касовий апарат не був зламаний та в ньому ще залишалися грошові кошти, зокрема монети, спростовуються матеріалами справи, а саме: показаннями потерпілої, яка при апеляційному розгляді, заперечуючи проти доводів апеляційних скарг, зазначила, що обвинувачений забрав всі гроші з касового апарату, який відкрив за допомогою предмету, яким їх погрожував, а монети, які залишились, та дрібні гроші, встановлені при огляді місця події, вона підібрала з полу після того, як обвинувачений покинув приміщення аптеки.

ОСОБА_7 самі показання потерпіла давала і в суді першої інстанції.

При розгляді справи судом першої інстанції та при апеляційному розгляді потерпіла наполягала на тому, що у нападника в руці був предмет, схожий на викрутку або заточку, який він підставив їй убік та, погрожуючи фізичною розправою, забрав грошові кошти з касового апарату, та такі дії обвинуваченого колегія суддів розцінює як погрозу насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров’я особи.

Правдивість показань потерпілої не викликає у колегії суддів сумнівів, оскільки ці показання є послідовними та узгоджуються з іншими доказами.

Посилання сторони захисту на те, що на касовому апараті не було виявлено слідів пальців рук обвинуваченого та слідів злому, колегія суддів вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Крім того, потерпіла при розгляді справи судом першої інстанції вказувала на те, що на руці обвинуваченого був пакет.

В той же час, сліди пальців лівої руки обвинуваченого встановлені на скляній вітрині, яку останній завалив.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно прийняв як доказ показання інспектора-криміналіста ОСОБА_6, оскільки останній не брав участь в огляді місця події, згідно з протоколом огляду місця події від 27 лютого 2017 року, є безпідставними.

Так, будучи попередженим про кримінальну відповідальність та приведеним до присяги, експерт ОСОБА_6 зазначив, що він брав участь в огляді місця події в якості експерта-криміналіста, куди прибув у складі слідчої оперативної групи. В процесі огляду саме він виявив з скляної вітрини, що лежала на підлозі, сліди пальців рук (з яких - за №3,4, які виявлені на внутрішній стороні скляної вітрини, та за №18,19 - з зовнішньої сторони вітрини, та згідно з висновком експерта, належать ОСОБА_2М.).

Крім того, розбій – усічений склад злочину. Він вважається закінченим з моменту нападу , поєднаного із застосуванням або погрозою застосування (що мало місце в даному випадку) насильства, небезпечного для життя чи здоров’я, незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном.

Головним критерієм реальності погрози при розбої є суб’єктивне сприйняття її потерпілим. Для кваліфікації діяння за ст.187 КК України не має значення, чи мав винний намір приводити погрозу насильством, небезпечним для життя або здоров’я, до виконання.

Потерпіла ОСОБА_3 як в суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді вказувала на те, що в неї не було жодного сумніву, що нападник, яким виявився ОСОБА_2, може застосувати той предмет, яким їй погрожував, і вона це сприймала як загрозу своєму життю та здоров’ю.

Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що в суді першої інстанції потерпіла такого не казала, спростовуються матеріалами провадження, зокрема звукозаписом судових засідань, що містяться на технічному носії інформації.

Доводи захисника про недоведеність заподіяння ТОВ «Роджерс» матеріальної шкоди також є безпідставними з огляду на наступне.

В матеріалах провадження є довідка ( яку дослідив суд та послався на неї в оскаржуваному вироку), директора ТОВ «Роджерс», відповідно до якої в результаті розбійного нападу на аптеку було завдано матеріальної шкоди в розмірі 4593,97 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ця довідка є належним та допустимим доказом, а відомості, що в ній містяться, є достовірними, та в цілому узгоджуються з показаннями потерпілої та представника потерпілого ОСОБА_8.

Останній при судовому розгляді зазначив, що він представляє ТОВ «Роджерс», яке займається роздрібною торгівлею ліків, саме в одній з аптек цього товариства вчинено вказаний розбійний напад. Сума шкоди встановлювалась шляхом інкасації. Також представник потерпілого зазначив, що аптека була оснащена двома камерами спостереження, але з одної з них запис був неякісний - просто чорне зображення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вищевказана довідка є належним, допустимим та достовірним доказом.

Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений фізично не міг вчинити розбійний напад при обставинах, вказаних у вироку, оскільки, згідно з відеозаписом з камер відеоспостереження з аптеки, він перебував в аптеці 2 мінути 10 секунд, є непереконливими, оскільки з показань потерпілої, зафіксованих на технічному носії інформації, вбачається, що всі події відбувались дуже швидко, оскільки зі слів працівників поліції, які приїхали на місце події, з моменту, коли вона нажала сигнальну кнопку та до приїзду працівників поліції минуло 3 хвилини.

Крім того, згідно з відеозаписом з камер спостереження аптеки, який міститься в матеріалах провадження, вбачається, що обвинувачений зайшов дуже швидким кроком до приміщення аптеки, так само, дуже поспішаючи, з неї вийшов.

Доводи апелянтів про неповноту та однобічність судового розгляду суперечать матеріалам кримінального провадження, згідно з якими, під час судового розгляду суд дослідив всі наявні в матеріалах кримінального провадження докази, надав цим доказам належну оцінку, та свої висновки, викладені у вироку, належним чином вмотивував.

Доводи, викладені в апеляційних скаргах обвинуваченого та захисника, на думку колегії суддів, правильність вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.

В тому числі є безпідставними доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_3 неможна вважати потерпілою, оскільки їй не заподіяно будь-якої шкоди.

Так, саме ОСОБА_3 стала жертвою розбійного нападу під час виконання свої обов’язків на робочому місці, та як при розгляді справи судом першої інстанції так і при апеляційному розгляді остання вказувала, що зазнала великого стресу унаслідок дій обвинуваченого, оскільки було посягання на її життя та здоров’я.

З огляду на викладене, та обставина, що матеріальну шкоду заподіяно власнику аптеки, а не ОСОБА_3, не свідчить про те, що остання безпідставно визнана потерпілою у даному провадженні.

Що стосується призначеного судом покарання ОСОБА_2, то воно, на думку колегії суддів, призначено з дотриманням вимог ст.ст.50,65 КК України, і на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових правопорушень.

При цьому колегія суддів приймає до уваги тяжкість і фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також те, що завдану шкоду ОСОБА_2 до цього часу не відшкодував, обставин, що пом’якшують покарання, не встановлено.

Оскільки ОСОБА_2 раніше не судимий, відповідно ніколи покарання в місцях позбавлення волі не відбував, вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд обґрунтовано призначив йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст.187 КК України, але з реальним його відбуванням.

З врахуванням відсутності обставин, що пом’якшують покарання, колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень ст.69 КК України та пом’якшення призначеного ОСОБА_2 покарання.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну оскаржуваного вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді кримінального провадження не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника-адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч.3 ст.187 КК України, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк, але з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_9 ОСОБА_10