Рішення № 74554654, 29.05.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/6386/17

пр. № 2/336/440/2018

РІШЕННЯ

Іменем України

29 травня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Наумові А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, —

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1, вказавши, що 12.03.2012 року відповідач отримав кредит в розмірі 2500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі, визначеному Тарифами. Станом на 19.10.2017 року відповідач має заборгованість у 11674,95 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 1442,55 гривень, заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 417,05 гривень, 8783,21 заборгованості за пенею, штрафу в сумі 1032,14 гривень. По суті заявлених вимог позивач просить стягнути з відповідача 11674,95 гривень заборгованості за кредитним договором від 12.03.2012 року.

Позивач представника в судове засідання не направив, про місце та час судових засідань позивач повідомлявся в установленому порядку судовими повістками. Разом з позовною заявою позивачем подана заява про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 31).

Представник відповідача та відповідач проти позову заперечували повністю.

Відповідача у первісних запереченнях проти позову (а.с. 39) вказував, що йому, як військовослужбовцю позивач не мав права нараховувати відсотки за користування кредитом з моменту призиву та до закінчення особливого періоду, він зх. Цього приводу звертався та ПАТ «КБ «ПриватБанк» на Національного Банку України та позивач було зроблено перерахунок, але потім знову продовжили нарахування.

Представником відповідача у відзиві на позов (а.с. 65), запереченнях на відповідь на відзив (а.с. 106) викладені заперечення проти позову, які полягають у протиправності нарахування ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом та пені у зв’язку з не укладенням кредитного договору у передбаченому чинним законодавством порядку.

Судом в ході розгляду справи розглянуто та задоволено заяву представника відповідача про залишення без розгляду відповіді позивача на відзив на позовну заяву у зв’язку з пропуском встановленого судом строку на подання відповіді на відзив.

Інших заяв чи клопотань сторонами під час судового розгляду не подавалось, а судом не вирішувалось.

При вивченні письмових доказів судом встановлено таке.

12.03.2012 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «КБ «ПриватБанк» з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 7).

Відповідно до тексту вказаної анкети-заяви заявник мав вказати, яку картку з можливих бажає оформити на своє ім’я та який кредитний ліміт бажає отримати по платіжній картці «Універсальна Голд».

Так, в анкеті-заяві зазначені такі різновиди карток: платіжна картка «Кредитка «Універсальна», зарплатна картка, карта «Голд», пенсійна картка, «ощадкнижка (депозит)», дебетова особиста картка, «ідентифікація з паспортом».

Натомість в анкеті заяві не позначено яку саме картку бажав отримати ОСОБА_1 та який кредитний ліміт він бажав, щоб був встановлений.

Відповідно до анкети-заяви ця заява разом з пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між клієнтом та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до ст. 626 ч. 1 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ч. 1 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ч. 1 ЦК України).

Як вказує ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Позивачем суду надана копія анкети-заяви ОСОБА_1 від 12.03.2012 року, однак, інші документи, які у своїй сукупності складають договір про надання банківських послуг, позивачем суду надано не було, про що заявлено представником відповідача.

Так, у відповідності до пункту 1.1.1.91 Умов та Правил надання банківських послуг Тарифи це розмір винагороди за послуги банка; є невід’ємною частиною Договору.

Позивачем не надано Тарифів, які б були затверджені ПАТ «КБ «ПриватБанк» та діяли станом на березень 2012 року.

За таких обставин, суд позбавлений можливості встановити відсоткову ставку, яку позивач за умовами договору мав би застосовувати при розрахунку заборгованості.

Другого документу, який є складовою частиною договору про надання банківських послуг, а саме Пам’ятки клієнта позивачем суду не надано.

Між тим відповідно до п. 1.1.1.50 мінімальний обов’язковий платіж, яким є розмір боргового зобов’язання клієнта, який щомісячно підлягає сплаті клієнтом протягом строку дії картки визначається в залежності від виду платіжної картки та повинен бути вказаний у Заяві та Пам’ятці клієнта або довідці про умови кредитування.

Водночас жодного такого документу позивачем суду не надано.

Третім документом, який є складовою частиною договору про надання банківських послуг, є Умови та Правила надання банківських послуг, однак, до суду позивачем надано лише Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, з якого не виявляється можливим з’ясувати коли саме такі Умови та Правила бути затверджені та чи діяли вони станом на березень 2012 року.

Водночас позивачем не надано підтвердження того, що на момент укладення договору з ОСОБА_1 Умови та Правила існували саме в такому вигляді та саме в такому вигляді вони були надані відповідачеві та саме з цим документом він ознайомився та погодився.

З Умов та Правил надання банківських послуг, витяг з яких наданий суду, вбачається, що рахунком карти або картрахунком у відповідності до п. 1.1.1.90 є спецкартковий рахунок – рахунок фізичної особи, до якого випущена платіжна карта Банку.

Враховуючи вищевказане, у разі видачі фізичній особі банківської картки Банком відкривається окремий рахунок, який пов’язаний саме з цією карткою.

Натомість позивачем не вказано який саме картковий рахунок був відкритий для ОСОБА_1 у відповідності до умов договору від 12.03.2012 року та яку картку було випущено.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично логується на такий же строк.

Пунктом 1.1.3.1.8 до обов’язків Банку віднесено продовжити строк дії картки та усіх інших карток, випущених для довірених осіб, з новою датою закінчення строку дії, при наявності коштів в межах платіжного ліміту на відповідному картрахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій за картрахунком.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що при укладенні договору про надання банківських послуг ПАТ «КБ «ПриватБанк» повинен відкрити фізичній особі рахунок, до якого випустити платіжну картку відповідного різновиду, який вказаний в анкеті-заяві. Строк дії договору встановлюється на 12 місяців та може бути пролонгований ще на 12 місяців у разі, якщо жодна зі сторін не проінформує іншу про припинення договору.

У разі закінчення терміну дії картки Банк зобов’язаний продовжити строк її дії та визначити нову дату закінчення строку дії картки у разі наявності коштів на картрахунку в межах кредитного ліміту.

Натомість позивачем не зазначено про продовження строку дії картки та не вказаний строк її дії взагалі.

Позивачем також не надано суду доказів того, що на виконання умов договору про надання банківських послуг від 12.03.2012 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» виконав взяті на себе зобов’язання, а саме відкрив картрахунок, випустив та видав ОСОБА_2 платіжну картку, на яку встановив кредитний ліміт та в подальшому надавав будь-які банківські послуги у відповідності до умов укладеного договору.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача суд звертає увагу також і на наступне.

Нарахування відсотків за користування кредитом позивачем здійснювалось за ставкою 30% в період часу з 12.03.2012 року до 25.03.2014 року, потім проценти за користування кредитом не нараховувались, а з 03.11.2015 року проценти за користування кредитом нараховувались за ставкою 43,2 %.

Між тим, позивачем не надано суду доказів правомірності підвищення процентної ставки за кредитним договором.

В такий саме спосіб змінювався і розмір пені за договором.

Остання операція з використання кредитних коштів вчинена у березні 2014 року, того ж місця на картку було зараховано 1000 гривень, однак, в який спосіб ці кошти були розподілені з наданого позивачем розрахунку з’ясувати неможливо, однак, сума заборгованості за тілом кредиту при цьому не зменшилась.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивач, розпорядившись своїми правами на власний розсуд, звернувся до ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.03.2012 року. В подальшому ані предмету, ані підстав позову позивач не змінював.

Як вказує ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позовні вимоги позивачем викладені наступним чином: «ПАТ «КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з відповідача- Сквордяков ОСОБА_3 (дата народження 29.02.1988) на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 11674,95 гривень за кредитним договором № б/н від 12.03.2012 року, що складається з наступного»…».

Враховуючи, що судом позов розглядається виключно в межах заявлених вимог та на підставі доказів, що подані учасниками справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено того, що 12.03.2012 року між сторонами був укладений саме кредитний договір на умовах, про які заявлено в позовній заяві; що в межах укладеного договору ПАТ «КБ «ПриватБанк» були виконані зобов’язання, а саме відкритий картрахунок, випущено та видано кредитну картку, встановлений кредитний ліміт та в подальшому в межах цього договору надавались банківські послуги; що саме за вказаним договором ОСОБА_1 були отримані кредитні кошти та порушені зобов’язання з їх повернення та сплати відсотків; що, кошти, які вносились на картку, були розподілені у відповідності до умов укладеного договору.

Суд позбавлений можливості перевірити самостійно нарахування позивача у зв’язку з ненаданням позивачем відповідних документів на підтвердження відсоткової ставки за користування кредитом, розміру неустойки, а також відсутністю відомостей про розподіл коштів, що надходили на банківську картку.

За таких обставин, виходячи з презумпції обов’язковості доведення обставин, на які посилається, саме стороною, яка стверджує про такі обставини, суд вважає, що позивачем не доведені обставини, на які він посилався в обґрунтування заявленого позову, тож законних підстав для задоволення заявлених вимог немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57-60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, —

ВИРІШИВ:

У позові Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг від 12.03.2012 року відмовити повністю.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України вказуються наступні відомості:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.

відповідач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, індивідуальний ідентифікаційний номер: НОМЕР_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.І. Дацюк