Ухвала суду № 74554474, 07.06.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 592/12744/17 Номер провадження 11-кп/786/537/18Головуючий у 1-й інстанції Косолап М.М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних

справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого – судді Корсун О.М.

суддів: Томилка В.П., Захожая О.І.

з участю секретаря Іщенко Є.М.

прокурора Хярм К.В.

засудженого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 в інтересах

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, засудженого:

15.09.2017 Конотопським міськрайонним судом Сумської області за ч.2 ст. 187, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч.ч. 4, 5 ст. 27 ч.1 ст. 358, ч.ч. 4, 5 ст. 27 ч.3 ст. 358 ст. 70 КК України на 5 років 8 місяців позбавлення волі,

про умовно дострокове звільнення від покарання - відмовлено.

Таке рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_2 засуджений 15.09.2017, який набрав законної сили 17.10.2017, та з 14.11.2017 Конотопським міськрайонним судом Сумської області тимчасово залишений у Сумському слідчому ізоляторі для ознайомлення з матеріалами провадження, тобто засуджений увесь час перебував у Сумському слідчому ізоляторі, що не є місцем відбування покарання для засуджених. Також суд врахував, що за весь час перебування у Сумському слідчому ізоляторі стягнень та заохочень не має, до праці не залучався, а тому вважає, що засуджений своєю поведінкою не довів свого виправлення.

В апеляційній скарзі засуджений, просить скасувати ухвалу суду та задовольнити клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. В обґрунтування своїх вимог засуджений зазначає, що на даний час він відбуває покарання у Сумському слідчому ізоляторі, відбув більше ? призначеного строку покарання, за період відбування покарання стягнень не має, залучався до праці по підтриманню належних санітарно-побутових умов в установі, має батьків у яких незадовільний стан здоров’я, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, свою вину у вчинених злочинах визнає.

Заслухавши доповідача, засудженого в підтримку апеляційної скарги, міркування прокурора про законність судового рішення, перевіривши матеріали особової справи та судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Пунктом 3 частини 3 статті 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох четвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин.

Необхідною умовою застосування положень частини 1 статті 81 КК України є те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення про що, зокрема, може свідчити дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутність порушень дисципліни, зайняття трудовою діяльністю, добросовісне відношення до трудових обов'язків.

У п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким" № 2 від 26.04.2002 визначено, що при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Відповідно до п. 1 та п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 26.04.2002 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Так під час апеляційного перегляду встановлено, що ОСОБА_2 визнаний винуватим та засуджений 15.09.2017 Конотопським міськрайонним судом Сумської області за ч.2 ст. 187, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч.ч. 4, 5 ст. 27 ч.1 ст. 358, ч.ч. 4, 5 ст. 27 ч.3 ст. 358 ст. 70 КК України на 5 років 8 місяців позбавлення волі, за те, що він на початку 2015 року за попередньою домовленістю з ОСОБА_4, створив організовану групу у якій ОСОБА_2 був організатором та керівником, маючи спеціальні навички, так як навчався на кафедрі військової підготовки офіцерів запасу та займався бойовими мистецтвами, здійснював розбійні напади на потерпілих з метою заволодіння грошовими коштами із застосуванням зброї та фізичного насильства. Окрім цього ОСОБА_2 визнаний винуватим та засуджений за підбурювання та пособництво у підробленні офіційного документу, а саме службового посвідчення працівника міліції УСМ № 052780 від 4.03.2009 на ім’я ОСОБА_2 з метою його особистого використання (т. 1 а.м.о.с. 28-36). Внаслідок вчинення злочинів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 заволоділи майном і грошовими коштами на загальну суму 505 450 грн.

2.10.2017 Конотопським міськрайонним судом Сумської області уточнено вирок суду та зараховано у строк покарання строк попереднього ув’язнення з 24.04.2015 по 30.06.2015 та з 9.07.2015 по 20.06.2017 із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі (т.1 а.м. о.с. 38).

Початок строку покарання ОСОБА_2 24.04.2015 (т.1 а.п.о.с. 38).

Згідно характеристики засудженого, психологом відділу СВ та ПР ОСОБА_5, затвердженої заступником начальника СІЗО з СВ та ПР ОСОБА_6 від 27.11.2017, засуджений ОСОБА_2 з 9.07.2015 до дати видачі характеристики перебував в Сумському слідчому ізоляторі. За період знаходження в установі при проведенні заходів режимного, профілактично-виховного характеру, вимоги режиму тримання та розпорядок дня не порушував, заохочень та стягнень не має. Із представниками адміністрації Сумського слідчого ізолятора поводиться ввічливо та коректно. Залучається до безоплатної праці по підтриманню належних санітарно-побутових умов в установі. Підтримує зв’язок з близькими родичами. В середовищі засуджених не конфліктний, намагається підтримувати дружні відносини. Вину у вчинених злочинах визнає (а.п.16).

Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією із головних умов для умовно дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.

Відмовляючи в задоволенні заяви засудженого, суд першої інстанції всебічно врахував дані про поведінку засудженого за весь час перебування в установі, які наведені вище, відсутність заохочень та дійшов правильного висновку, що ОСОБА_7 не довів своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці.

Також апеляційною інстанцією враховується, що стягнута вироком суду шкода у сумі 37 334,35 грн. засудженим ОСОБА_2 не відшкодована.

Твердження засудженого про те, що він довів своє виправлення не обумовлені достатніми підставами, оскільки матеріали особової справи в своїй сукупності не свідчать про досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

Доводи засудженого на неврахування судом те, що він має батьків у яких незадовільний стан здоров’я, є необґрунтованими, так як жодними документами вказане не підтверджується.

З огляду на вказане, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги засудженого.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2017 року щодо ОСОБА_2 – без змін.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_9